04 червня 2024 року м. Дніпросправа № 160/18624/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року (суддя Бондар М.В.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області щодо не зарахування позивачу до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислуги в пільговому обчисленні, сформованої за періоди служби: з 10.07.1992 по 01.10.1992 на посаді інспектора інспекції у справах неповнолітніх; з 25.08.1994 по 01.06.1995 на посаді оперуповноваженого групи «А» інформаційно-комп'ютерного забезпечення відділу карного розшуку Кіровського районного відділу Дніпропетровського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області; з 01.06.1995 по 03.10.1995 на посаді оперуповноваженого відділення територіального обслуговування відділу карного розшуку Кіровського районного відділу Дніпропетровського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області, із розрахунку один місяць служби за півтора місяця; зобов'язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області зарахувати позивачу до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди служби: з 10.07.1992 по 01.10.1992 на посаді інспектора інспекції у справах неповнолітніх; з 25.08.1994 по 01.06.1995 на посаді оперуповноваженого групи «А» інформаційно-комп'ютерного забезпечення відділу карного розшуку Кіровського районного відділу Дніпропетровського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області; з 01.06.1995 по 03.10.1995 на посаді оперуповноваженого відділення територіального обслуговування відділу карного розшуку Кіровського районного відділу Дніпропетровського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області, з розрахунку один місяць служби за півтора місяця, та здійснити відповідний перерахунок вислуги років.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційні скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що позивач була звільнена зі служби в органах внутрішніх справ з 20.08.2002 за власним бажанням і саме наказом про звільнення було визначено її календарну та пільгову вислугу відповідно до вимог чинного на час звільнення законодавства, що залишено поза увагою суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ, з якої звільнена з 20.08.2002 відповідно до наказу Дніпропетровського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області від 20.08.2002 № 53 о/с.
ОСОБА_1 16.05.2023 звернулася до голови Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просила надати копію наказу про звільнення та копію послужного списку позивача.
Відповідач листом від 25.05.2023 за № 20/3-Р-553/лк направив ОСОБА_1 запитувані документи та повідомив, що на день звільнення зі служби з органів внутрішніх справ вона не мала календарну вислугу 20 років і більше.
Позивач зазначає, що після отримання відповіді їй стало відомо, що їй не зараховано (підтверджено та включено) раніше не відомого та не врахованого часу служби (роботи), зокрема періоду: з 10.07.1992 по 01.10.1992 на посаді інспектора інспекції у справах неповнолітніх; з 25.08.1994 по 01.06.1995 на посаді оперуповноваженого групи «А» інформаційно-комп'ютерного забезпечення відділу карного розшуку Кіровського районного відділу Дніпропетровського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області; з 01.06.1995 по 03.10.1995 на посаді оперуповноваженого відділення територіального обслуговування відділу карного розшуку Кіровського районного відділу Дніпропетровського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області.
Після отримання відповідної інформації, ОСОБА_1 04.06.2023 звернулась до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просила зарахувати до вислуги років для призначення/перерахунку пенсії вищенаведених періодів служби в календарно-пільговому обчисленні.
Листом Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 29.06.2023 за № 18/2-Р-621/лк повідомлено ОСОБА_1 про неможливість задоволення такої заяви, адже вислуга років була обрахована в 2002 році при звільнені та на момент звільнення вона не набула право на призначення пенсії.
Позивач вважає в цьому протиправну бездіяльність відповідача, що стало підставою для звернення 25.07.2023 до суду з даним позовом.
Натомість, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції, приймаючи позовну заяви до розгляду, не надав оцінку питанню дотримання позивачем строку звернення до суду з позовною заявою.
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Статтею 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод чи інтересів, перебіг якого починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення.
Верховний Суд в постанові від 29 березня 2023 року в справі № 380/10073/20, за подібних обставин, що існують в даній справі, вказав, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом визначеного процесуальним законом строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. При цьому причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно всім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
В даній справі позивач була звільнена відповідно до наказу Дніпропетровського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області від 20.08.2002 № 53 о/с. Під час звільнення було сформовано послужний список та обраховано вислугу років. Відповідний наказ позивачем не оскаржувався в установленому законом порядку.
Натомість, у 2023 році ОСОБА_1 звернулася до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області з вимогою зарахувати до вислуги років для призначення/перерахунку пенсії вищенаведених періодів служби в календарно-пільговому обчисленні.
Тобто, фактично спір у даній справі пов'язаний із незгодою ОСОБА_1 щодо не зарахування під час звільнення до її стажу окремих періодів служби в пільговому обчисленні, що дає право на вихід на пенсію за вислугу років.
Суд апеляційної інстанції повторно наголошує, що строк звернення до суду з позовом, що стосується проходження публічної служби, звільнення з публічної служби, становить один місяць, який в даних правовідносинах мав обраховуватися з моменту звільнення ОСОБА_1 зі служби, адже на підставі наказу Дніпропетровського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області від 20.08.2002 № 53 о/с не направлялись документи до органів ПФУ для призначення ОСОБА_1 пенсії, а тому позивач мала розуміння, що роботодавцем обраховано її вислугу як таку, що не дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Разом з тим, ОСОБА_1 тільки в 2023 році, тобто більше ніж через 20 років, звернулася до суду з означеним позовом.
При цьому, позивач не вказала поважних причин та не надала суду доказів щодо наявності обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від її волевиявлення та були пов'язані з реальними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій для звернення до суду з даним позовом, так само як і до Дніпропетровського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області чи Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області.
При цьому суд апеляційної інстанції доходить висновку, застосовуючи правовий висновок Верховного Суду в справі № 380/10073/20, що звернення до відповідача з заявою для вирішення питання щодо зарахування певного періоду служби в пільговому обчисленні не свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, адже триваюча пасивна поведінка ОСОБА_1 не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Необхідно зауважити, що інститут строків звернення до суду сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах. Встановлені процесуальним законом строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після спливу цих строків відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 809/1087/17, від 22 листопада 2018 року в справі № 815/91/18, від 17 червня 2021 року в справі № 570/4516/19, від 18 лютого 2022 року в справі № 380/893/20.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року в справі № 17-рп/2011, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Суд апеляційної інстанції, в контексті з вищенаведеними нормами законодавства та встановленими обставинами, доходить висновку, що позивачем не доведено наявність об'єктивних та непереборних обставин, які унеможливили звернутися до суду з позовом в строк, визначений процесуальним законом, а відтак позов підлягає залишенню без розгляду.
Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 319, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року в адміністративній справі № 160/18624/23 скасувати.
Позов ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з 04 червня 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 04 червня 2024 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров