04 червня 2024 року м. Львівсправа № 380/5792/24
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (Позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 07 лютого 2024 року № 913180132397 про відмову гр. ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до Закону України 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи на посадах в органах місцевого самоврядування, із урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) № 2 від 29 січня 2024 року, довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби № 3 від 29 січня 2024 року та довідки від 31 січня 2024 року № 4 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та здійснити перерахунок та виплату пенсії з часу звернення за призначенням такої пенсії - 31 січня 2024 року;
- стягнути з відповідача на користь позивачки понесений судовий збір.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що є пенсіонеркою та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058). У 2024 році позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перехід на пенсію державного службовця відповідно до положень Законів України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723) та від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889). Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 07 лютого 2024 року № 913180132397, прийнятим за принципом екстериторіальності (далі - також спірне/оскаржуване рішення), позивачці відмовлено у переведенні на такий вид пенсії, у зв'язку з тим, що станом на 01 травня 2016 року вона не працювала на посадах, віднесених до посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723, та наявний у неї стаж на відповідних посадах державної служби становить 03 роки 09 місяців 04 дні.
Позивачка не погоджується із оскаржуваним рішенням відповідача-2, уважає його протиправним, оскільки посади, на яких вона працювала в органах місцевого самоврядування, відносяться до відповідних категорій посад державної служби. Станом на 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889) позивачка працювала на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, стаж державної служби станом на вказану дату становить 03 роки 09 місяців 04 дні, а стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, - 21 рік 08 місяців 13 днів, разом - 25 років 05 місяців 17 днів. На дату звернення до пенсійного органу позивачка досягла пенсійного віку та має страховий стаж більше 45 років. Отже, позивачка вважає, що відповідач-2 протиправно відмовив їй у переведенні з пенсії за віком на пенсію державного службовця, а тому за захистом свого порушеного права вона звернулася з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.
Позиція відповідача-1 викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач-1 вказує, що стаття 90 Закону № 889 не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючим державним службовцям. Зазначає, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії державного службовця після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723 та розділом ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Відзначає, що відповідно до записів у трудовій книжці позивачки від 10 липня 1976 року позивачку 25 листопада 1997 року прийнято на посаду радника з питань діяльності місцевих рад, роботи з постійними комісіями. 25 листопада 1997 року позивачка прийняла присягу державного службовця, їй присвоєно 13 ранг державного службовця. Час роботи в органах місцевого самоврядування, в тому числі на виборних посадах, зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 до 04 липня 2001 року, тобто на дату набрання чинності Законом України від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон № 2493). До вказаної дати посади працівників місцевих рад та їхніх виконавчих комітетів було віднесено до відповідних категорій посад державних службовців та присвоєно їм ранги державних службовців.
Зауважує, що відповідно до статті 21 Закону № 2493 в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VII пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону № 1058. А згідно з пунктом 11 частини третьої статті 3 Закону № 889 дія цього Закону не поширюється на депутатів місцевих рад, посадових осіб місцевого самоврядування.
Відповідач-1 підсумовує, що для переведення позивачки з пенсії за віком на пенсію державного службовця немає правових підстав, оскільки станом на 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889) позивачка не працювала на посадах, які дають право на призначення пенсії згідно із Законом України «Про державну службу» та у неї відсутній стаж роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців (стаж роботи на посадах державної служби становить 03 роки 09 місяців 04 дні). Тому вимоги позивачки є безпідставними та не ґрунтуються на чинному законодавстві.
Зважаючи на вищевикладене, просить у задоволені позову відмовити повністю.
Позиція відповідача-2 викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач-2 вказує, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії державного службовця після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723 та розділом ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889. Зазначає, що до стажу державної служби позивачки він не зарахував періоди її роботи в органах місцевого самоврядування.
Зауважує, що позивачка не ставить питання зарахування стажу, а тому предметом розгляду цієї справи є визнання правових підстав з переведення з виду на вид та підставності оскаржуваного рішення на основі тих даних, що були подані позивачкою.
Відповідач-2 підсумовує, що оскільки позивачкою не було дотримано сукупності всіх вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723 та розділом ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби, то він й прийняв оскаржуване рішення, яким відмовив позивачці у переведенні її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058, на пенсію державного службовця відповідно до Закону № 889.
Зважаючи на вищевикладене, просить у задоволені позову відмовити повністю.
Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 22 березня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Сторонами у справі не заперечується та обставина, що позивачці з 22 серпня 2014 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058.
Позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою та необхідними документами про перехід з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058, на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 07 лютого 2024 року № 913180132397, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачці відмовлено в проведенні перерахунку пенсії - переходу на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723, з огляду на таке:
… Час роботи в органах місцевого самоврядування, в тому числі на виборних посадах, зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 до 04 липня 2001 року, тобто на дату набрання чинності Законом № 2493. До цієї дати відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 18 квітня 1994 року № 239 посади працівників місцевих рад та їхніх виконавчих комітетів було віднесено до відповідних категорій посад державних службовців та присвоєно їм ранги державних службовців.
Розглянувши та проаналізувавши матеріали електронної пенсійної справи встановлено, що на день набрання чинності Законом № 889 ОСОБА_1 не працювала на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, та має 03 роки 09 місяців 04 дні стажу на таких посадах.
Для здійснення перерахунку - перехід на державну службу заявниця надала довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, в якій зазначена заробітна плата станом на грудень 2023 року, а також довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), але підстав для їх врахування немає, оскільки у заявниці відсутній стаж для здійснення перерахунку пенсії - перехід з виду на вид за Законом України «Про державну службу»… .
Позивачка, не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача-2, уважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулася з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 07 лютого 2024 року № 913180132397 про відмову в перерахунку пенсії.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців визначається Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, який набрав чинності з 01 травня 2016 року.
Згідно із статтею 90 указаного Закону пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 визнано таким, що втратили чинність, зокрема Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Положення пунктів 10 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 закріплюють, що:
- державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (пункт 10);
- для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (пункт 12).
Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723 на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 560/2398/19.
Суд встановив, що оскаржуваним рішенням відповідач-2 відмовив позивачці у переведенні її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з підстав недостатності у неї стажу державної служби. Згідно з цим рішенням стаж державної служби позивачки становить 03 роки 09 місяців 04 дні (до 04 липня 2001 року). Водночас до стажу державної служби відповідач-2 не зарахував позивачці час її перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493, після 04 липня 2001 року, тобто дати набрання чинності Законом № 2493.
Оцінюючи таку поведінку відповідача-2, суд зазначає таке.
Пунктом 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, стаж державної служби за період роботи (служби) до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, яке діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ним передбачені.
Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283), цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно з положеннями пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 1 Закону № 2493 (в редакції, чинній станом на 01 травня 2016 року) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Положення статей 2, 3 Закону України № 2493 визначають, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Дія цього Закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.
Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Класифікація посад в органах місцевого самоврядування визначена статтею 14 Закону № 2493. Так, відповідно до цієї статті до шостої категорії посад належать посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад.
Відповідно до частини сьомої статті 21 Закону № 2493 пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Статтею 46 Закону № 889 визначені особливості стажу державної служби, зокрема у пункті другому частини другої цієї статті зазначено, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі - Порядок № 229), який є чинним з 01 травня 2016 року, до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Отож, як Порядок № 283, так і чинний Порядок № 229 передбачають, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування.
Після набрання чинності Законом № 889 положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 Закону № 889 та пункту 4 Порядку № 229 час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493, зараховується до стажу державної служби. Про це зазначив Верховний Суд у постанові від 10 травня 2018 року у справі № 351/1792/17.
Суд встановив, що відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 10 липня 1976 року позивачка працювала, зокрема у такі періоди та на таких посадах:
- 01 жовтня 1997 року прийнята на посаду радника з питань діяльності рад, роботи з постійними комісіями у зв'язку з переведенням з райкому профспілки працівників державних установ в Мостиській районній раді;
- 25 листопада 1997 року на підставі рішення конкурсної комісії прийнята на посаду радника з питань діяльності місцевих рад, роботи з постійними комісіями;
- 25 листопада 1997 року прийняла присягу державного службовця, присвоєно 13 ранг державного службовця;
- 01 липня 2002 року прийнята на посаду завідуючої організаційно-кадровим відділом. Прийняла присягу посадової особи 01 липня 2002 року;
- 01 серпня 2002 року присвоєно 12 ранг посадової особи місцевого самоврядування;
- 01 липня 2004 року присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування;
- 01 січня 2006 року переведена на посаду начальника організаційно-кадрового відділу;
- 01 травня 2010 року переведена на посаду заступника керуючого справами - начальника організаційно кадрового відділу;
- 01 березня 2019 року переведена на посаду заступника керуючого справами - завідувача сектору організаційно-правового забезпечення ради;
- 30 листопада 2020 року звільнена з займаної посади у зв'язку з переведенням у Мостиську міську раду;
- 01 грудня 2020 року призначена на посаду головного спеціаліста міської ради як така, що успішно пройшла стажування;
- 01 січня 2021 року переведена на посаду головного спеціаліста відділу організаційного, юридичного та кадрового забезпечення ради;
- 03 лютого 2021 року звільнена з займаної посади за угодою сторін;
- 04 лютого 2021 року призначена на посаду начальника відділу організаційного, юридичного та кадрового забезпечення ради;
- 17 березня 2023 року звільнена з займаної посади за угодою сторін;
Отже, як підтверджується записами у трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 від 10 липня 1976 року, позивачка у періоди з 01 жовтня 1997 року по 17 березня 2023 року працювала на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493.
З огляду на викладене правове регулювання суд доходить висновку про те, що вказані періоди роботи позивачки на посадах в органах місцевого самоврядування повинні були бути зараховані відповідачем-2 до стажу її державної служби.
Відповідно до змісту оскаржуваного рішення відповідач-2 зарахував до стажу державної служби позивачки час її роботи в органах місцевого самоврядування тільки до 04 липня 2001 року (дати набрання Законом № 2493).
Тож, приймаючи оскаржуване рішення про відмову у переведенні позивачки з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв'язку з відсутністю у позивачки необхідного стажу державної служби через незарахування до такого періодів її перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493, з 04 липня 2001 року по 17 березня 2023 року відповідач-2 діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що визначені чинним законодавством.
Як вже зазначено судом вище, обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 цього Закону і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889, а саме: щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Суд встановив, що на день звернення до відповідача-1 за пенсією позивачка досягнула пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058, що відповідає приписам статті 37 Закону № 3723, та має необхідний страховий стаж, що пенсійним органом не заперечується.
Стаж державної служби позивачки, який не заперечується пенсійним органом, та з урахуванням спірних періодів служби позивачки, які відповідач-2 відмовився зарахувати позивачці до стажу її державної служби, становить більше 20 років.
За цих обставин за сукупністю умов, про які судом зазначено вище, позивачка має право на призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».
З огляду на це прийняте відповідачем-2 рішення про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії від 07 лютого 2024 року № 913180132397 не відповідає критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, які визначені частиною другою статті 2 КАС України, тому його належить визнати протиправним та скасувати, а позовну вимогу в цій частині задовольнити.
Щодо органу Пенсійного фонду України, якого належить зобов'язати відновити порушене право позивачки на перерахунок пенсії, суд зазначає таке.
У пунктах 27, 28 постанови від 08 лютого 2024 року у справі № 500/1216/23 Верховний Суд вказав таке: « 27. У справі, яка розглядається, суди встановили, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ у Волинській області, рішенням якого ОСОБА_1 з 11.01.2023 призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, при обчисленні якої застосовано показник середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016.
28. Тож, дії зобов'язального характеру щодо проведення позивачу нарахування призначеної йому пенсії за віком згідно із Законом № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що призначив позивачу пенсію, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ Волинської області, у зв'язку із чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення».
У цій справі заяву позивачки про перехід на пенсію іншого виду за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яке за результатами її розгляду прийняло оскаржуване рішення про відмову в перерахунку пенсії.
Отже, право позивачки на перехід на інший вид пенсії порушило Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, з огляду на що саме цей орган Пенсійного фонду України (а не Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, як уважає позивачка) належить зобов'язати відновити порушене право позивачки.
Щодо позовної вимоги про зарахування до стажу державної служби періодів роботи позивачки на посадах в органах місцевого самоврядування суд зазначає таке.
У цій справі суд встановив, що згідно з оскаржуваним рішенням відповідач-2 зарахував до стажу державної служби позивачки час її роботи в органах місцевого самоврядування до 04 липня 2001 року (дати набрання Законом № 2493). Тому період до 04 липня 2001 року не спірним у межах розглядуваних правовідносин.
Водночас періоди перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493, з 04 липня 2001 року по 17 березня 2023 року відповідач-2 протиправно не зарахував до стажу державної служби позивачки, що встановлено судом вище.
З огляду на вказане належить зобов'язати відповідача-2 зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди її перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» з 04 липня 2001 року по 17 березня 2023 року відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 10 липня 1976 року.
Щодо позовної вимоги про переведення позивачки з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до Закону № 889 із урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця та здійснення перерахунку та виплату пенсії з часу звернення за призначенням такої пенсії - 31 січня 2024 року суд зазначає таке.
Питання переведення (переходу) з одного виду пенсії на інший та питання призначення пенсії проаналізовано у постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року в справі № 21-612а14, Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року в справі № 317/4184/16-а (2а/317/2/2017), в яких Суд дійшов висновку, що, якщо особа отримувала пенсію на підставі одного закону та виявила бажання перейти на пенсію за іншим законом, це буде нове призначення пенсії. А якщо такий перехід відбувся в рамках одного закону - Закону № 1058, то це не є призначенням пенсії, а є переведенням на пенсію в рамках одного закону.
Оскільки позивачка на момент звернення до суду отримувала пенсію, передбачену Законом № 1058, і, як зазначається вище, набула право на одержання пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723 та пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889, то позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню у спосіб зобов'язати відповідача призначити позивачці пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723, пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889.
Стосовно дати призначення позивачці пенсії державного службовця, суд вказує, що відповідно до пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 (далі - Порядок № 622), пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.
Оскільки із заявою про перехід на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» позивачка звернулась 31 січня 2024 року, що не заперечується сторонами, то пенсія їй має бути призначена саме з цієї дати.
Пунктом 2 Порядку № 622 передбачено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII «Про державну службу» мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу»: мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року № 1-3 (далі - Постанова № 1-3) затверджені форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу».
Такими довідками є:
- про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);
- про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);
- про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
До заяви про перехід на пенсію за Законом України «Про державну службу» позивачка додала:
- довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) № 2 від 29 січня 2024 року, видану виконавчим комітетом Мостиської міської ради Львівської області;
- довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби № 3 від 29 січня 2024 року, видану виконавчим комітетом Мостиської міської ради Львівської області;
- довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) № 4 від 31 січня 2024 року, видану виконавчим комітетом Мостиської міської ради Львівської області.
Указані вище довідки про складові заробітної плати позивачки виготовлені відповідно до Постанови № 1-3 та відповідають затвердженим нею формам.
Отже, згадані довідки мають бути враховані відповідачем-2 під час визначення розміру пенсії позивачки.
За таких обставин належить зобов'язати відповідача-2 призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) № 2 від 29 січня 2024 року, про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби № 3 від 29 січня 2024 року, про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 31 січня 2024 року № 4, виданих виконавчим комітетом Мостиської міської ради Львівської області, з часу звернення за пенсією, а саме з 31 січня 2024 року.
Щодо вимог про здійснення перерахунку та виплати пенсії суд зазначає, що призначення пенсії позивачці само собою зумовить її перерахунок та виплату відповідним пенсійним органом, спір у цій частині між сторонами наразі відсутній, тому такі вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи
За змістом правил статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивачка сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Оскільки позов містить позовні вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає з урахуванням кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.
Отже, поверненню позивачці за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 1211,20 грн.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, 88008) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії від 07 лютого 2024 року № 913180132397.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди її перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування», з 04 липня 2001 року по 17 березня 2023 року відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 10 липня 1976 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) № 2 від 29 січня 2024 року, про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби № 3 від 29 січня 2024 року, про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 31 січня 2024 року № 4, виданих виконавчим комітетом Мостиської міської ради Львівської області, з часу звернення за пенсією, а саме з 31 січня 2024 року.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 1211,20 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 04 червня 2024 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна