03 червня 2024 рокусправа № 380/17629/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 10.03.2023 № 134650020797 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Черкаській області щодо відмови у призначенні та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 15 січня 1994 року по 10 липня 2000 року на посаді відламувача скла від машин у ВАТ “Львівський мехсклозавод” за Списком № 1 виробництва, робіт, професій, з важкими умовами праці, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і пільгових розмірах, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173, що становить 06 років 05 місяців 25 днів та призначити пенсію на пільгових умовах відповідно до ст. 114 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 02.03.2023.
Ухвалою від 01.08.2023 суддя відкрила спрощене провадження в адміністративній справі.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Рішенням № 134650020797 від 10.03.2023 Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом міністрів України.
Не зарахування спірних періодів сталося через те, що в першому періоді праці слабкий відтиск печатки, що засвідчує запис про звільнення, через що його неможливо ідентифікувати, а в другому періоді праці відсутній номер наказу про звільнення. Проте, вказує, що навіть якщо не брати до уваги незараховані періоди праці пенсійним фондом, загальний страховий стаж позивача становить 25 років 07 місяців і 19 днів, відповідно такий страховий стаж є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах в контексті пункту 3 частини 2 ст. 114 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області подав відзив на позовну заяву від 17.09.2023 (вх. № 63181), у якому зазначає, що позивач звернувся із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Страховий стаж позивача становить 26 років 03 місяці 29 днів, пільговий стаж -2 роки 08 місяців 23 дні. До пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно з довідкою від 25.07.2006 № 679, оскільки вказана довідка не відповідає додатку №5 Порядку № 637. До страхового стажу позивача не зараховано: період роботи з 02.10.1989 до 20.03.1990, оскільки слабкий відтиск печатки, що засвідчує запис про звільнення, через що його неможливо ідентифікувати; період роботи з 10.07.2000 до 01.09.2002, оскільки відсутній номер наказу на звільнення. До пільгового стажу зараховано всі періоди. За принципом екстериторіальності виконавцем визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та за розглядом заяви позивача 10.03.2023 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подав відзив на позовну заяву від 01.09.2023 (вх. № 66998ел), у якому зазначає, що за результатом розгляду доданих заявником до заяви документів, встановлено, що запис за період з 02.10.1989 по 20.03.1990, що зазначений у трудовій книжці НОМЕР_1 , містить слабкий (нечіткий) відтиск печатки, через що його неможливо, ідентифікувати, а отже вказаний період не може бути - зарахований до страхового стажу позивача; запис за період з 10.07. 2000 по 01.09.2002 не містить номера наказу про звільнення. Страховий стаж позивача становить 26 років з місяці 29 днів. Пільговий стаж позивача становить 2 роки 8 місяців 23 дні. Призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, не вбачається можливим у зв'язку із недостатністю стажу, який дає право на призначення даного виду пенсії. Просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 02.03.2023 подав заяву про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності документи позивачки розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 10.03.2023 № 134650020797 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У рішенні, зокрема, вказано, що страховий стаж особи становить - 26 років 03 місяці 29 днів. Пільговий стаж особи становить - 02 років 08 місяців 23 днів. До страхового стажу не зараховано:
період роботи з 02.10.1989 по 20.03.1990, оскільки слабкий відтиск печатки, що засвідчує запис про звільнення, через що його неможливо ідентифікувати;
період роботи з 10.07.2000 по 01.09.2002, оскільки відсутній номер наказу на звільнення.
До пільгового стажу зараховано всі періоди.
Вирішили: відмовити, у призначенні пенсії за віком згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вважаючи рішення відповідача щодо відмови в призначення пенсії протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон № 1058-IV.
Частиною 1 статті 44 Закону № 1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;
Суд встановив, що за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком відповідачем прийнято рішення від 10.03.2023 № 124650020797, яким відмовлено в призначенні пенсії.
Підставою для відмови в призначенні пенсії слугувала відсутність необхідного страхового стажу. При цьому до страхового стажу позивачки не зараховано період роботи з 02.10.1989 по 20.03.1990, оскільки слабкий відтиск печатки, що засвідчує запис про звільнення, через що його неможливо ідентифікувати; період роботи з 10.07.2000 по 01.09.2002, оскільки відсутній номер наказу на звільнення.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні за змістом норми містить і Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з пунктом 2.6 Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції № 58).
Аналіз наведених положень дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що обов'язок ведення трудових книжок покладено на роботодавців, тому неналежне ведення таких не може позбавити працівника права на соціальний захист, зокрема й на отримання пенсійних виплат.
Більше того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 27 квітня 1993 року "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника.
Таким чином, доводи відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 02.10.1989 по 20.03.1990, з підстав слабкого відтиску печатки, що засвідчує запис про звільнення та періоду роботи з 10.07.2000 по 01.09.2002, з підстав відсутності номеру наказу на звільнення, є безпідставними.
Суд звертає увагу, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу ОСОБА_1 у спірні періоди, такі запис є належним доказом підтвердження страхового стажу позивача.
Враховуючи наведене, суд вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 10.03.2023 № 134650020797 про відмову у призначенні пенсії за віком протиправним, а тому його необхідно скасувати.
Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд установив що відповідач протиправно не врахував позивачу страхового стажу період роботи з 02.10.1989 по 20.03.1990, з 10.07.2000 по 01.09.2002, тому для захисту прав позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 02.10.1989 по 20.03.1990, з 10.07.2000 по 01.09.2002.
Щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 15 січня 1994 року по 10 липня 2000 року на посаді відламувача скла від машин у ВАТ “Львівський мехсклозавод”, суд зазначає таке.
Із трудової книжки позивача АТ-IV суд встановив, що позивач з 15.01.1994 переведений у ВАТ “Львівський мехсклозавод” на посаду відламщика по 2 розряду із шкідливими умовами праці (І Список) та 10.07.2020 звільнений з роботи за власним бажання.
Відповідно до довідки ВАТ “Львівський мехсклозавод” від 26.09.2006 № 101 про уточнюючий особливий характер роботи, або умови праці необхідні для призначення пільгової пенсії ОСОБА_1 працював повний робочий день з 15.01.1994 до 10.07.2020 на посаді відламувала скла від машин, що передбачена Списком № 1 розділу ХV підрозділу 1150101а-16387. Проведена атестація робочих місць про умови праці (наказ № 207, від 08.06.1995 № 24).
Як вбачається з розрахунку стажу ОСОБА_1 періоди роботи на посаді відламувала скла від машин з 15.01.1994 по 28.02.1994, з 01.05.1994 по 31.05.1994, з 01.07.1994 по 31.07.1994, 01.09.1995 по 31.03.1995, з 01.07.1995 по 31.07.1995, 01.11.1995 по 31.12.1995, 01.06.1996 по 31.07.1996, 01.10.1996 по 31.12.1996, 01.05.1997 по 07.06.1999, 01.05.2000 по 31.05.2000, 01.07.2000 по 10.07.2000 не зараховані до пільгового стажу.
Жодних правових підстав для незарахування вказаного періоду до пільгового стажу позивача, судом не встановлено, матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.
При цьому періоди роботи на посаді відламувача скла від машин з 01.03.1994 по 30.04.1994, з 01.06.1994 по 30.06.1994, з 01.08.1994 по 31.08.1994, з 01.04.1995 по 30.06.1995, 01.08.1995 по 31.10.1995, 01.01.1996 по 31.05.1996, 01.08.1996 по 30.09.1996, 01.01.1997 по 30.04.1997, 08.06.1999 по 30.04.2000, 01.06.2000 по 30.06.2000 вже зараховані до пільгового стажу.
Оскільки суд встановив, що періоди роботи на посаді відламувача скла від машин позивача з 01.03.1994 по 30.04.1994, з 01.06.1994 по 30.06.1994, з 01.08.1994 по 31.08.1994, з 01.04.1995 по 30.06.1995, 01.08.1995 по 31.10.1995, 01.01.1996 по 31.05.1996, 01.08.1996 по 30.09.1996, 01.01.1997 по 30.04.1997, 08.06.1999 по 30.04.2000, 01.06.2000 по 30.06.2000 зараховані до пільгового стажу, у цій частині позовних вимог слід відмовити.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати позивачу до пільгового стажу періоди роботи на посаді відламувача скла від машин у ВАТ “Львівський мехсклозавод” з 15.01.1994 по 28.02.1994, з 01.05.1994 по 31.05.1994, з 01.07.1994 по 31.07.1994, 01.09.1995 по 31.03.1995, з 01.07.1995 по 31.07.1995, 01.11.1995 по 31.12.1995, 01.06.1996 по 31.07.1996, 01.10.1996 по 31.12.1996, 01.05.1997 по 07.06.1999, 01.05.2000 по 31.05.2000, 01.07.2000 по 10.07.2000.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити пенсію на пільгових умовах відповідно до ст. 114 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 02.03. 2023, суд зазначає таке.
Призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону № 1058-IV, пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
З аналізу наведеного вбачається, що на даний час Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно із частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивача від 02.03.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням висновків суду.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ЄДРПОУ 21366538), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 10.03.2023 № 134650020797 про відмову у призначенні пенсії за віком.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 02.10.1989 по 20.03.1990, з 10.07.2000 по 01.09.2002 та до пільгового стажу періоди роботи на посаді відламувача скла від машин у ВАТ “Львівський мехсклозавод” з 15.01.1994 по 28.02.1994, з 01.05.1994 по 31.05.1994, з 01.07.1994 по 31.07.1994, 01.09.1995 по 31.03.1995, з 01.07.1995 по 31.07.1995, 01.11.1995 по 31.12.1995, 01.06.1996 по 31.07.1996, 01.10.1996 по 31.12.1996, 01.05.1997 по 07.06.1999, 01.05.2000 по 31.05.2000, 01.07.2000 по 10.07.2000.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.03.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням висновків суду.
5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити
6. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 1073,60 грн судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 03.06.2024.
Суддя Кедик М.В.