справа № 380/11642/24
з питань вжиття заходів забезпечення позову
03 червня 2024 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м.Львові заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Виконавчого комітету Львівської міської ради (місцезнаходження: пл. Ринок, 1, м. Львів, 79008; код ЄДРПОУ: 26256622), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №659 від 15.05.2024 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_2 ».
Ухвалою судді від 03.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
До суду разом з позовною заявою від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову (вх.№41607 від 31.05.2024), у якій просить суд:
- зупинити дію рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №659 від 15.05.2024 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_2 » до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що оскаржуваним рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради №659 від 15.05.2024 вирішено демонтувати тимчасову споруду фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , розташовану на АДРЕСА_2 . Позивачу запропоновано добровільно демонтувати вищевказану споруду протягом 20 календарних днів. При цьому, у разі нездійснення позивачем демонтажу в добровільному порядку, доручено Комунальному підприємству «Адміністративно-технічне управління» здійснити демонтаж такої споруди за участю представника Залізничної районної адміністрації протягом 60 календарних днів.
З огляду на наведене, зважаючи на термін демонтажу тимчасової споруди, встановлений в оскаржуваному рішенні відповідача, позивач вказує, що за час розгляду даної справи та набрання рішенням у ній законної сили, у разі задоволення позову, тимчасова споруда позивача за адресою АДРЕСА_2 , у якій останній здійснює свою підприємницьку діяльність, вже буде демонтована, а її відновлення неможливим. Для нового встановлення такої споруди позивачу необхідно буде отримати нові дозвільні документи, витратити велику кількість часу та коштів.
Таким чином, позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить, чи унеможливить виконання судового рішення у разі задоволення позову. Окрім цього повідомляє про очевидну протиправність спірного рішення.
Вирішуючи подану заяву суд керується таким.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють згідно з ч. 4 ст. 150 КАС України дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони прав та інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
З урахуванням зазначених норм Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Водночас, небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
При цьому, з огляду на приписи ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України, небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами.
Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у цій справі, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 26 квітня 2019 року у справі №826/16334/18.
Так, як слідує з рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №659 від 15.05.2024 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_2 », таким зокрема, вирішено демонтувати тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , розташовану на АДРЕСА_2 .
Рекомендовано позивачу протягом 20 календарних днів самостійно здійснити демонтаж вказаної вище споруди.
При цьому, у разі нездійснення позивачем демонтажу в добровільному порядку, доручено Комунальному підприємству «Адміністративно-технічне управління» здійснити демонтаж такої споруди за участю представника Залізничної районної адміністрації протягом 60 календарних днів.
Суд зазначає, що подана фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заява та докази не дозволяють дійти беззаперечного висновку про наявність очевидних ознак протиправності рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №659 від 15.05.2024, що є підставою для застосування заходів забезпечення позову відповідно до п.2 ч.2 ст. 150 КАС України.
Разом з тим, суд вважає, що, у даному випадку, невжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії вищевказаного рішення, в разі задоволення позову, може мати наслідком заподіяння значної шкоди правам, свободам та інтересам заявника і унеможливить їх відновлення, оскільки до моменту винесення судом рішення у цій справі та набрання ним законної сили, тимчасова споруда на АДРЕСА_2 вже буде демонтована, а господарська діяльність заявника у цьому місці, припинена.
Таким чином, зважаючи на положення п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України, суд дійшов висновку, що розгляд даної справи судом і прийняття судом рішення після демонтажу відповідної споруди, не спричинить ефективного захисту та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що не буде відповідати завданням та основним засадам адміністративного судочинства, визначеним у ст.2 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно з ч.6 ст. 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Підсумовуючи вищевикладене, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, встановив, що між сторонами справді виник спір та існує реальна загроза неможливості ефективного захисту та поновлення порушених прав позивача, у разі задоволення позову.
При цьому, судом враховано співмірність співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права та законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
З урахуванням вищенаведеного та встановлених судом фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, тому для належного захисту прав позивача достатнім є забезпечення позову шляхом: зупинення дії рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №659 від 15.05.2024 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_2 » до набрання законної сили відповідним судовим рішенням у справі №380/11642/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення.
Суд вважає, що застосування такого заходу забезпечення позову є наданням тимчасового захисту можливо порушених прав позивача та відповідає завданням, засадам і принципам адміністративного судочинства.
Водночас, суд зазначає, що вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. При цьому, правова оцінка дій та рішень відповідача підлягатиме встановленню під час судового розгляду даної справи.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 150-154, 248 КАС України, суд, -
заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі №380/11642/24 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Зупинити дію рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №659 від 15.05.2024 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_2 » до набрання рішенням у даній справі законної сили.
Примірник ухвали про забезпечення позову відповідно до ч.2 ст. 156 КАС України негайно надіслати заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направити для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки визначені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку передбаченому ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України та у строки, визначені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
Суд відповідно до п.4 ч.2 ст. 149 КАС України може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку невиконання ухвали про забезпечення позову.
Суддя Братичак Уляна Володимирівна