31 травня 2024 рокусправа № 380/20501/23
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі 100000,00 (сто тисяч) грн щомісячно за період перебування на лікуванні (з грудня 2022 року по березень 2023 року);
- зобов'язати військову частини НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення в повному обсязі за час лікування;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошової допомоги для оздоровлення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що був призваний за мобілізацією та виконував конституційний обов'язок щодо захисту суверенітету і територіальної цілісності України. У грудні 2022 року ОСОБА_1 був поранений в зоні бойових дій де отримав тяжке поранення, в результаті чого проходив лікування понад три місяці (з грудня 2022 року по березень 2023 року). Проте, відповідних виплат додаткової винагороди (бойові) у розмірі по 100000,00 грн щомісячно йому частина не здійснила. Зазначає, що наприкінці червня 2023 року позивач звільнений з ЗС України. Проте станом на момент звільнення із служби відповідачем не здійснено повного розрахунку. Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, що й зумовило звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою від 05.09.2023 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою судді від 25.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований таким. Згідно з наказами командира військової частини НОМЕР_1 та довідками про нарахування та утримання грошового забезпечення молодший сержант ОСОБА_1 16.12.2022 вибув на лікування. З 16.12.2022 по 24.12.2022 перебував на лікуванні, (наказ № 334, 342). З 27.12.2022 до 23.01.2023 перебував у відпустці по стану здоров'я (Наказ № 343, 20). З 24.01.2023 до 20.02.2023 перебував у відпустці по стану здоров'я (Наказ №2, 48). З 25.02.2023 до 28.03.2023 перебував у відпустці по стану здоров'я (Наказ №53, 62). Додаткова винагорода з розрахунку 100 000 виплачувалась за період: з 01.12.2022 - 15.12.2022 у січні 2023 року. Загальна сума додаткової винагороди за грудень 2022 року, яка була нарахована у січні 2023 року, склала 63 870,97 грн. За період 16.12.2022 - 24.12.2022 у лютому 2023 року. Загальна сума нарахованої додаткової винагороди у лютому 50322,58 грн (в т.ч. донарахована додаткова винагорода за грудень 2022 року у розмірі 20322, 58 грн. +30000 грн. додаткова винагорода за січень 2023 року). За період 26.02.2023 - 28.02.2023 у березні 2023 року. Загальна сума нарахованої додаткової винагороди у березні 2023 року склала 10 714,29 грн. За період з 01.03.2023 - 26.03.2023 у квітні 2023 року. Загальна сума нарахованої додаткової винагороди у квітні 2023 року склала 83870,97 грн.
Нарахування додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн на місяць за період з 28.12.2022 по 20.02.2023 не здійснювалось, оскільки військовій частині НОМЕР_1 не було надано довідок військово-лікарських комісій з рекомендацією щодо надання відпустки для лікування після тяжкого поранення.
Також зазначає, що позивачем не надано жодного медичного документу, який би свідчив про обставини лікування, адже донарахування додаткової винагороди, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (зі змінами) в частині виплат додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн. на місяць виплачується у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. З врахуванням викладеного просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Крім цього, від представника відповідача 05.03.2024 та 11.04.2024 надійшли клопотання про долучення додаткових доказів.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 з липня 2022 року по липень 2023 року, що не заперечується сторонами.
Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_4 від 02.01.2023 №8 про обставини травми молодший сержант ОСОБА_1 15.12.2022 одержав: сліпе осколкове поранення правої гомілки у нижній третині, сліпе осколкове вогнепальне поранення правого плеча, дотичні поранення тулуба справа. Вказані травми отримані позивачем за таких обставин: в період з 08 години 30 хвилин до 20 години 00 хвилин 15.12.2022 під час бойових дій в районі населеного пункту Кліщіївка Донецької області противником були здійснені обстріли із застосуванням М120 мм, А122 мм, великокаліберного кулемету по позиціях 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 . Внаслідок розриву ворожої міни отримав поранення. Після надання першої медичної допомоги військовослужбовець був евакуйований у 65 військово-мобільний госпіталь населеного пункту Дружківка Донецької області. Поранення отримав під час виконання ним обов'язків військової служби, під час захисту Батьківщини, не пов'язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення дій в стані алкогольного сп'яніння. Під час травмування позивач перебував в засобах індивідуального захисту (кевларовий шолом, бронежилет).
Після отримання бойового поранення 15.12.2022, позивач проходив довготривале лікування та перебував на стаціонарному лікуванні в різних медичних закладах в тому числі закордонних, а також у відпустках за станом здоров'я та на реабілітації.
Зокрема, молодший сержант ОСОБА_1 16.12.2022 вибув на лікування.
З 16.12.2022 по 24.12.2022 перебував на лікуванні, (наказ № 334 від 16.12.2022 та №342 від 26.12.2022).
З 27.12.2022 до 23.01.2023 перебував у відпустці по стану здоров'я (Наказ № 343, 20).
З 24.01.2023 до 20.02.2023 перебував у відпустці по стану здоров'я (Наказ №2, 48).
З 25.02.2023 до 28.03.2023 перебував у відпустці по стану здоров'я (Наказ №53, 62).
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1777 позивач в період з 16.12.2022 по 24.12.2022 перебував на стаціонарному лікуванні.
Довідкою військово-лікарської комісії №684 від 23.12.2022 підтверджується, що позивачу проведено медичний огляд госпітальною військово-лікарською комісією ВЧ НОМЕР_5 23.12.2022. На підставі ст. 81 гр. II Розкладу хвороб, позивач потребував відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Довідкою військово-лікарської комісії №204 від 20.01.2023 підтверджується, що позивачу проведено медичний огляд ВЛК клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги ВМКЦ Західного регіону 20.01.2023. На підставі ст. 81 гр. II Розкладу хвороб, графи ТДВ, позивач потребував відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Довідкою військово-лікарської комісії №1471 від 24.02.2023 підтверджується, що позивачу проведено медичний огляд ВЛК клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги ВМКЦ Західного регіону 24.02.2023. На підставі ст. 81 гр. II Розкладу хвороб, позивач потребував відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів.
На запит представника позивача щодо надання довідки про розмір нарахованої та виплаченої заробітної плати, ВЧ НОМЕР_1 надала довідку щодо виплат за період з травня 2022 року по квітень 2023 року. Крім цього зазначено, що виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди здійснюються у місяць, що слідує за місцем нарахування.
Із долученої до матеріалів справи довідки №6362 від 01.06.2023 судом встановлено що додаткова винагорода з розрахунку 100 000 грн на місяць виплачувалась за такі періоди:
За період 01.12.2022 - 15.12.2022 у січні 2023 року. Загальна сума додаткової винагороди за грудень 2022 року, яка була нарахована у січні 2023 року, склала 63870,97 грн.
За період 16.12.2022 - 24.12.2022 у лютому 2023 року. Загальна сума нарахованої додаткової винагороди у лютому 50322,58 грн (в т.ч. донарахована додаткова винагорода за грудень 2022 року у розмірі 20322,58 грн. + 30000 грн. додаткова винагорода за січень 2023 року).
За період 26.02.2023 - 28.02.2023 у березні 2023 року. Загальна сума нарахованої додаткової винагороди у березні 2023 року склала 10714,29 грн.
За період з 01.03.2023 - 26.03.2023 у квітні 2023 року. Загальна сума нарахованої додаткової винагороди у квітні 2023 року склала 83870,97 грн.
Позивач, не погоджуючись з розміром нарахованої та виплаченої за період з грудня 2022 року по березень 2023 року додаткової винагороди відповідно до положень постанови КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року, звернувся до суду з вказаним позовом.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно пункту першого статті 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до пунктів 2, 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова КМУ №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до п. 3 Постанови КМУ № 704 передбачено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено:
ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб;
військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався згідно з Указами Президента від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі Постанова №168).
Абзацом першим пункту 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
На думку суду, аналіз наведених норм Постанови №168 дає підстави для висновку про встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач отримав поранення важкого ступню, пов'язане із проходженням військової служби, у зв'язку із чим перебував:
- з 16.12.2022 по 24.12.2022 на стаціонарному лікування у 65 ПМГ (виписка із медичної карти стаціонарного хворого №1777);
- з 24.12.2022 у відпустці на 30 днів за станом здоров'я (довідка ВЛК №684 від 23.12.2022);
- з 20.01.2023 у відпустці на 30 днів за станом здоров'я (довідка ВЛК №204 від 20.01.2023);
- з 24.02.2023 у відпустці на 30 днів за станом здоров'я (довідка ВЛК №1471 від 24.02.2023).
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позивач має право на отримання збільшеної до 100000 гривень винагороди протягом строку перебування у відпустці для лікування після поранення важкого ступеня за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Водночас суд враховує, що за період з 16.12.2022 по 24.12.2022 відповідачем було виплачено винагороду до 100000 за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу, збільшеної до 100000 грн. додаткової винагороди з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у відпустці для лікування, у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, та перебуванням у відпустці за станом здоров'я за період з 27.12.2022 по 23.01.2023, 24.01.2023 по 20.02.2023 та з 25.02.2023 по 28.03.2023.
Як наслідок, бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у відпустці для лікування, у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, та перебуванням у відпустці за станом здоров'я є протиправною, а зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу, збільшену до 100000 грн. додаткову винагороду з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у відпустці для лікування, у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, та перебуванням у відпустці за станом здоров'я відповідатиме меті належного поновлення прав позивача та слугуватиме досягненню того, щоб виниклий між сторонами спір було остаточно вирішено.
Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100 000 гривень.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди в збільшеному розмірі, право на яку передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 27.12.2022 по 23.01.2023, 24.01.2023 по 20.02.2023 та з 25.02.2023 по 28.03.2023 та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 27.12.2022 по 23.01.2023, 24.01.2023 по 20.02.2023 та з 25.02.2023 по 28.03.2023, з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди.
Щодо нарахування компенсації втрати частини доходів суд зазначає наступне.
Стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно із статтею 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За змістом статті 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Використане у статті 3 Законі № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20.
Проте, суд звертає увагу на те, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону №2050-III, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 240/186/20.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу. Тобто, позивач не дотримався умови щодо звернення до відповідача із заявою про виплату відповідної компенсації.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про передчасність звернення до суду з позовною вимогою зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати, а тому у задоволенні такої необхідно відмовити.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, КАС України, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в збільшеному розмірі, право на яку передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 27.12.2022 по 23.01.2023, 24.01.2023 по 20.02.2023 та з 25.02.2023 по 28.03.2023.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 27.12.2022 по 23.01.2023, 24.01.2023 по 20.02.2023 та з 25.02.2023 по 28.03.2023 з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан