про повернення позовної заяви
04 червня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/529/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., перевіривши матеріали позову адвоката Мандрика Владислава Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
20 травня 2024 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Мандрика Владислава Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якого позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, за періоди: з 28.09.2022 по 30.09.2022; з 01.10.2022 по 31.10.2022; з 01.11.2022 по 30.11.2022; з 01.12.2022 по 02.12.2022; з 16.12.2022 по 31.12.2022; з 01.01.2023 по 20.01.2023, з урахуванням фактично сплачених сум;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, за періоди: з 28.09.2022 по 30.09.2022; з 01.10.2022 по 31.10.2022; з 01.11.2022 по 30.11.2022; з 01.12.2022 по 02.12.2022; з 16.12.2022 по 31.12.2022; з 01.01.2023 по 20.01.2023, з урахуванням фактично сплачених сум.
Ухвалою суду від 27 травня 2024 року визнано підстави, зазначені представником позивача у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, неповажними. Позовну заяву адвоката Мандрика Владислава Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду: клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якому вказати інші причини поважності пропущеного строку, ніж ті, які були зазначені в поданій заяві про поновлення строку, з доказами поважності причин його пропуску; копії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивача належної якості.
30 травня 2024 року через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему адвокатом Мандриком В.В. подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої представник позивача просить суд вважати поважними причини пропуску строку на подання позовної заяви, з огляду на таке.
До 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Відповідачем була надана відповідь позивачу 16.04.2024, тому тримісячний строк звернення до суду в межах ст. 233 КЗпП спливає 16.07.2024 включно. Натомість позивач звернувся із позовом 17.05.2024, в межах тримісячного строку з дати отримання відповіді на запит, тобто з дати, коли ОСОБА_1 стало відомо про порушення його права.
Лише після ознайомлення із відповіддю відповідача на адвокатський запит, позивачу стала відома позиція відповідача з приводу невиплати додаткової винагороди, яка передбачена положеннями постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». До моменту отримання цієї відповіді, позиція відповідача позивачу відома не була. Окрім того, підстави позову у повному обсязі базуються на відповіді відповідача, тому, до моменту отримання вказаної відповіді належний захист прав позивача був неможливий.
Крім того, представник позивача зауважує про наявність ймовірності, що позивач мав можливість отримати і позитивний для нього висновок шляхом досудового врегулювання спору, що взагалі б виключало необхідність звернення до суду.
Саме тому, позивач і звернувся до суду за захистом порушеного права у межах тримісячного строку із дати отримання ним відповіді відповідача на письмове звернення.
На підставі вищенаведеного, представник ползивача просить поновити позивачу строк звернення до суду.
Копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 належної якості на виконання вимог ухвади суду від 27.05.2024 представником позивача не надано.
Розглянувши заяву представника позивача про поновлення строку, дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Згідно із частиною першою статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (частина перша статті 120 КАС України).
Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки КАС України не визначає строків звернення до суду з позовами щодо грошового забезпечення (заробітної плати) осіб, що перебувають на публічній службі, тому таким законом в даному випадку є Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).
У відповідності до частин першої та другої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, позивач має право звернутися до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (частина перша статті статті 233 КЗпП України).
Предметом оскарження у цій справі є бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період: з 28.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 02.12.2022, з 16.12.2022 по 31.12.2022; з 01.01.2023 по 20.01.2023.
В обґрунтування наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, представник позивача посилається на лист-відповідь військової частини НОМЕР_1 від 16.04.2024 № 02.5/4564-24, з якого, на його думку, ОСОБА_2 стало відомо про порушення своїх прав та відповідно про позицію відповідача щодо невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Окрім того, представник позивача зазначає, що позивач до отримання цієї відповіді мав сподівання щодо досудового врегулювання спору з відповідачем.
Водночас, суд звертає увагу, що виплата спірної додаткової винагороди, зокрема військовослужбовцям, за постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 158 передбачена на час дії воєнного стану.
За приписами пункту 8 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міноборони від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Таким чином, щомісячно отримуючи грошове забезпечення за спірний період, а саме: з 28.09.2022 по 30.09.2022 у жовтні 2022 року, з 01.10.2022 по 31.10.2022 у листопаді 2022 року, з 01.11.2022 по 30.11.2022 у грудні 2022 року, з 01.12.2022 по 02.12.2022 у січні 2023 року, з 16.12.2022 по 31.12.2022 у січні 2023 року та з 01.01.2023 по 20.01.2023 у лютому 2023 року, в меншому розмірі, ОСОБА_1 було достеменно відомо про факт не нарахування йому військовою частиною НОМЕР_1 додаткової грошової винагороди.
Відтак доводи представника позивача про те, що ОСОБА_1 стало відомо про порушення його прав виключно з листа відповідача від 16.04.2024 є безпідставними та на увагу не заслуговують. До того ж цей лист військової частини НОМЕР_1 містить в собі виключно відповідь на адвокатський запит про надання інформації, а не відмову відповідача у нарахуванні і виплаті позивачу додаткової грошової винагороди, оскільки з такими вимогами позивач до відповідача не звертався.
Суд звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено обов'язкового порядку досудового врегулювання спору в спірних правовідносинах.
Посилання представника позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.11.2019 у справі № 340/184/19 є недоречними, оскільки вказана постанова прийнята до набрання чинності змін до ст.233 КЗпП України.
Отже, перебіг встановленого статтею 233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду розпочався з 01.07.2023 та закінчився 01.10.2023. Водночас, з позовом ОСОБА_1 звернувся лише 20.05.2024, тобто поза межами встановленого тримісячного строку.
Звертаючись із заявою про поновлення пропущеного строку для звернення до суду із позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , представником позивача не наведено поважних причин для його пропуску та не надано відповідних доказів на підтвердження їх існування.
З урахуванням викладеного, підстави, зазначені представником позивача у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, судом визнаються неповажними.
Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Так, частиною першої зазначеної статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною другою статті 123 КАС України визначено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, позовна заява адвоката Мандрика Владислава Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ст. ст. 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
Визнати підстави, зазначені представником позивача у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, неповажними.
Повернути позовну заяву адвоката Мандрика Владислава Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяК.Є. Петросян