03 червня 2024 року м. Ужгород№ 260/2298/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якій просить: 1) Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ГУФУ в м. Києві від 18.03.2024 № 071750012609 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу; 2) Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до загального страхового стажу роботу в колгоспі «Зоря» з 15.07.1985 року по 27.12.1989 року та роботу в Міжгосподарському автопідприємстві Вінницької обласної ради КСГП з 05.06.1990 року по 04.09.1995 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 18 березня 2024 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Так, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не зараховано до страхового стажу період роботи в колгоспі з 15.07.1985 р. по 27.12.1989 р., оскільки згідно трудової книжки колгоспника відсутні підстави запису (документ, його дата та номер) встановленого мінімуму трудової участі та загальна кількість відпрацьованих людино-днів. Згідно архівної довідки від 20.02.2024 р. № М-128 по батькові скорочено в документах. За період з 05.06.1990 р. по 04.09.1995 р. найменування підприємства при прийнятті не відповідає найменуванню підприємства на печатці, якою завірено запис про звільнення. Такі дії вважає протиправними, оскільки вищевказані періоди підтверджується записами в трудовій книжці.
Ухвалою судді від 15 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) виклику учасників справи. Залучено до участі в даній справі в якості співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області надано суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що на підставі повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви ОСОБА_1 від 11.03.2024 р. та доданих до неї документів, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 071750012609 від 18.03.2024 р. позивачу відмовлено у призначенні пенсії по віку, оскільки страховий стаж роботи становить 23 роки 2 місяці 18 днів, з необхідних 30 років, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві відзиву на позовну заяву не подано. Судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідача - 2 про відкриття провадження у справі та надано достатній строк для подання відзиву на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що 11 березня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 071750012609 від 18 березня 2024 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії.
Відповідно до вказаного рішення, згідно наданих до заяви документів, страховий стаж позивача складає 23 роки 2 місяці 18 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 15.07.1985 р. по 27.12.1989 р., оскільки згідно трудової книжки колгоспника відсутні підстави запису (документ, його дата та номер) встановленого мінімуму трудової участі та загальна кількість відпрацьованих людино-днів, згідно архівної довідки від 20.02.2024 р. № М-128 - по батькові скорочено в документах, з 05.06.1990 р. по 04.09.1995 р. - найменування підприємства при прийнятті не відповідає найменуванню підприємства на печатці, якою звірено запис про звільнення.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Водночас, за приписами статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
Так, приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.
Так, спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку з відмовою пенсійного органу у призначенні пенсії та не зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи в колгоспі з 15.07.1985 р. по 27.12.1989 р., оскільки згідно трудової книжки колгоспника відсутні підстави запису (документ, його дата та номер) встановленого мінімуму трудової участі та загальна кількість відпрацьованих людино-днів. Згідно архівної довідки від 20.02.2024 р. № М-128, по батькові скорочено в документах. Період роботи з 05.06.1990 р. по 04.09.1995 р. не зараховано, у зв'язку з тим, що найменування підприємства при прийнятті не відповідає найменуванню підприємства на печатці, якою звірено запис про звільнення.
Проте, суд не погоджується з таким твердженням відповідача з огляду на наступне.
З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 слідує, що позивач, зокрема, у період з 15.07.1985 р. по 27.12.1989 р. працював у колгоспі «Зоря». Вказане підтверджується також архівними довідками КУ "Лука Мелешківський трудовий архів" від 20.02.2024 р. № М-129 та від 20.02.2024 р. № М-131, з яких вбачається, що в колгоспі "Зоря" з 1985 р. по 1989 р. працювала тільки одна особа з прізвищем - « ОСОБА_2 , ОСОБА_1 », а у відомостях обліку кількості відпрацьованих вихододнів та нарахування заробітної плати, відсутні інші працівники з подібним прізвищем, іменем та по батькові.
Крім цього, відповідно до записів трудової книжки, позивач у період з 05.06.1990 р. по 04.09.1995 р. працював водієм Вінницького обласного гаражу.
Суд зазначає, що відмінність найменування підприємства при прийнятті на роботу та найменування підприємства на печатці, якою завірено запис про звільнення, не може бути підставою для неврахування стажу роботи у період з 05.06.1990 р. по 04.09.1995 р., оскільки з вказаних записів трудової книжки вбачається, що після прийому на роботу водієм Вінницького обласного гаражу позивача не переводили на іншу роботу внаслідок реорганізації підприємства, не звільняли з роботи тощо.
При цьому, суд звертає увагу, що згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до пункту п.2.4 зазначеної вище Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993».
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 2.27 Інструкції №58 передбачено, що запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
Суд зазначає, що в силу пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Отже, трудовою книжкою позивача підтверджується факт роботи в період з 15.07.1985 р. по 27.12.1989 р. у колгоспі «Зоря» та з 05.06.1990 р. по 04.09.1995 р. у Міжгосподарському автопідприємстві Вінницької обласної ради. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи відповідачами суду не надано.
Таким чином, оскільки трудова книжка позивача містить необхідні записи про роботу у спірні періоди, тому, на переконання суду, є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення.
Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Відтак, враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Однак, відповідач таким правом не скористався.
Відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд у даній справі дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 071750012609 від 18.03.2024 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та зобов'язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи у колгоспі «Зоря» з 15.07.1985 р. по 27.12.1989 р. та у Міжгосподарському автопідприємстві Вінницької обласної ради з 05.06.1990 р. по 04.09.1995 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки позивачем не заявлено вимогу про зобов'язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії, та враховуючи те, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 18 березня 2024 року № 071750012609 та не враховано до стажу періоди роботи з 15.07.1985 р. по 27.12.1989 р. та з 05.06.1990 р. по 04.09.1995 р., то суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, та з метою належного ефективного захисту прав позивача зобов'язати відповідача-2 зарахувати до трудового стажу позивача зазначені періоди роботи та повторно розглянути заяву про призначення пенсії, з врахуванням висновків суду.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у відповідності до ст. 139 КАС України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 18.03.2024 року № 071750012609 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи в колгоспі «Зоря» з 15.07.1985 року по 27.12.1989 року та в Міжгосподарському автопідприємстві Вінницької обласної ради з 05.06.1990 року по 04.09.1995 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 11.03.2024 року, з врахуванням висновків суду.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяН.Д. Маєцька