03 червня 2024 року м. Житомир справа № 240/15157/23
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання відмову неправомірною, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач 1), в якому просить:
- визнати неправомірною відмову відповідача, оформлену відповіддю від 08.03.2023 року в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 30.05.1996 по 09.09.1997 та з 01.01.2004 по 31.12.2007 та в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку у відповідності до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 30.05.1996 по 09.09.1997 та з 01.01.2004 по 31.12.2007 та призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку у відповідності до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з дня його звернення до відповідача, тобто з 23.02.2023.
Обгрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проте Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 08.03.2023 відмовило у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, з підстав відсутності необхідного страхового стажу. Позивач стверджує, що має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, а тому вважає відмову відповідача протиправною та такою, що суперечать чинному законодавству.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.06.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про залучення до участі у справі другого відповідача - задоволено. Залучено Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м.Чернівці, 58002; код ЄДРПОУ 40329345) до участі у справі №240/15157/23 як другого відповідача.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у її задоволенні. Вказує, що право на зниження пенсійного віку документально не підтверджено. Вважає, що підстави для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796 відсутні.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області (далі - відповідач 2) подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з необгрунтованістю та безпідставністю їх заявлення. Зауважив, що за результатами розгляду документів до страхового стажу позивача не зараховані періоди роботи з 30.05.1996 по 09.09.1997, оскільки в записі трудової книжки наявне виправлення в даті наказу та даті звільнення, період з 01.01.2004 по 31.12.2007 не враховано у зв'язку із відсутністю індивідуальних відомостей про застраховану особу. Вважає правомірним прийняте рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач має посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).
23.02.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Листом від 08.03.2023 №0600-0216-8/28434 повідомлено про те, що за наданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу в системі персоніфікованого обліку страховий стаж становить 25 років 3 місяці 13 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 30.05.1996 по 09.09.1997, оскільки в записі трудової книжки наявне виправлення в даті наказу та даті звільнення, а уточнюючі довідки позивачем не надано. Період з 01.01.2004 по 31.12.2007 не враховано у зв'язку із відсутністю індивідуальних відомостей про застраховану особу. Зазначено, що після реєстрації заяви позивача від 23.02.2023 та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернівецькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 02.03.2023 про відмову у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 26 років.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області від 02.03.2023 №063550000410 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 30.05.1996 по 09.09.1997, оскільки в записі трудової книжки наявне виправлення в даті наказу та даті звільнення та з 01.01.2004 по 31.12.2007 не враховано у зв'язку із відсутністю індивідуальних відомостей про застраховану особу.
Позивач не погоджується із прийнятим рішенням Пенсійного фонду та вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).
При цьому, умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені ст.55 Закону № 796-XII.
Право на пенсію зі зниженням пенсійного віку, мають потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, а особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років (абз.5-6 п.2 ч.1 ст.55 Закону № 796-XII).
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до ч.1 ст.55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Частиною 2 ст.56 Закону №796-XII передбачено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У свою чергу, ст.26 Закону № 1058-IV встановлено, що право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу починаючи з 01.01.2022 по 31.12.2022 року не менше 29 років.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі також - Порядок №22-1, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1.1 Порядку №22-1 передбачено, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Пунктом 2.1 Порядку №22-1 встановлено перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії, зокрема:
- документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
- документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58).
Пунктом 2.4 Інструкції №58 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 2.6 Інструкції №58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).
Аналізуючи зазначені положення Інструкції №58, суд дійшов висновку щодо того, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням. Більше того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" №301 27.04.1993, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Як вже зазначалося, підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст.55 Закону №796-XII слугував факт відсутності необхідного страхового стажу (26 років). За твердженнями відповідачів страховий стаж позивача становить 25 років 03 місяці 3 дні.
Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 30.05.1996 по 09.09.1997, оскільки в записі трудової книжки наявне виправлення в даті наказу та даті звільнення, то суд зауважує, що така підстава не є належною для відмови у зарахуванні такого періоду роботи до страхового стажу та не може позбавляти права позивача на призначення пенсії, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
З аналізу наведених норм слідує, що відповідальність за ведення трудової книжки, зазначення даних в архівних довідках покладається на підприємство, відтак, неточності при заповненні трудової книжки позивача не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.
Таким чином, доводи пенсійного органу щодо незарахування до трудового стажу позивача періодів його роботи 30.05.1996 по 09.09.1997 з наведених вище мотивів, суд вважає безпідставними.
Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.01.2004 по 31.12.2007, у зв'язку із відсутністю індивідуальних відомостей про застраховану особу, суд зазначає таке.
Частиною 4 статті 24 Закону України №1058-ІV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 2 названої правової норми дані, включені до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що враховуються під час обчислення страхового стажу, вносяться саме на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Названий Закон набрав чинності з 01 січня 2004 року.
Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування» від 04 червня 1998 року №794 (далі Положення №794) установлено, що починаючи з 1 липня 2002 року обчислення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 року за даними системи персоніфікованого обліку.
Будь-яких застережень про перевагу інформації, що міститься в системі персоніфікованого обліку, над інформацією, що міститься в трудовій книжці та на підставі якої може бути внесена інформація до названої системи зазначена постанова не містить.
Додатково суд зауважує, що Порядок №794 саме на роботодавців покладає обов'язок подавати в установленому порядку уповноваженому органу достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них.
Також суд зауважує, що згідно із ст. 20 Закону України №1058-ІV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 106 названого Закону виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вище зазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків Законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Схожі ситуації виникали у судовій практиці. Зокрема, у постанові від 17 липня 2019 року у справі № 144/669/17 Верховний Суд дійшов такого висновку: «внаслідок невиконання ТОВ «Агрофірма «Удицький цукровий завод» обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.»
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30 липня 2021 року у справі №348/1249/17.
У постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 340/1454/21 Верховний Суд також не знайшов підстав для відступу від цього правового висновку.
З огляду на викладене, період роботи позивача з 01.01.2004 по 31.12.2007 також підлягає врахуванню до його страхового стажу.
Проаналізувавши встановлені обставини справи, суд вважає, що твердження представників відповідачів, щодо відсутності у позивача необхідного страхового стажу спростовуються матеріалами справи, оскільки наявні відомості, які підтверджені відповідними доказами про його трудову діяльність у період з 30.05.1996 по 09.09.1997, з 01.01.2004 по 31.12.2007.
Суд зазначає, що подані позивачем документи в сукупності не викликають сумнівів щодо його страхового стажу у спірні періоди. Інших підстав неможливості призначення позивачу пенсії за віком відповідачем не наведено, а тому суд вважає, що відмова у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-XII порушує його конституційне право на пенсійне забезпечення та соціальний захист, а отже є протиправною.
Щодо позовної вимоги про призначення пенсії позивачу, то вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки такі дії віднесені виключно до компетенції Пенсійного фонду як органу, в якому позивач перебуває на обліку. Саме на Пенсійний фонд за наявності законних підстав, враховуючи висновки суду, покладається обов'язок обрахунку страхового стажу та призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах. Тобто Пенсійний фонд повинен приймати самостійні рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
З огляду на встановлені обставини справи, які підтверджені відповідними доказами, суд вважає, що прийняте рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області від 02.03.2023 №063550000410 є немотивованим і протиправним, оскільки прийняте без перевірки усіх поданих позивачем документів до заяви про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку.
Проаналізувавши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що відновленню підлягають права позивача, шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати позивачу періоди роботи з 30.05.1996 по 09.09.1997, з 01.01.2004 по 31.12.2007 до його страхового стажу та повторно розглянути питання про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, у відповідності до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням висновків суду.
Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
З огляду на положення ч. 1 ст. 139 КАС України, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір належить стягнути з відповідачів.
Керуючись статями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м.Чернівці, 58002; код ЄДРПОУ 40329345) про визнання відмову неправомірною, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області від 02.03.2023 №063550000410 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 30.05.1996 по 09.09.1997, з 01.01.2004 по 31.12.2007 та повторно розглянути питання про призначення йому пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 536,80 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 536,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 03 червня 2024 року.
Суддя Р.М.Шимонович