04 червня 2024 року м. Житомир справа № 240/33278/23
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова грошові кошти за витрати пов'язані з його навчанням та утриманням у вищому військовому навчальному закладі в розмірі 170718 гривень 71 копійка.
В обґрунтування позову зазначає, що підставою звернення до суду стало дострокове розірвання підписаного контракту з ОСОБА_1 , через небажання продовжувати навчання, що обумовило обов'язок відшкодування останнім витрат на його утримання розмір яких складає 170718,71 грн.
Ухвалою від 12.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав відзив на позовну заяву (а.с.42-55), в якому просив відмовити в задоволенні позову оскільки позивач є неналежним; з розрахунком витрат, пов'язаних з його навчанням та утриманням у вищому військовому навчальному закладі його не ознайомлювали; відповідач не відмовлявся добровільно відшкодувати суми витрат на його утримання; виплачене йому під час навчання (військової служби) грошове забезпечення не відноситься до витрат, пов'язаних із утриманням курсанта у навчальному закладі і, відповідно до п.13 Порядку, затвердженого наказом МО від 07.06.2018 № 260, поверненню не підлягає.
Позивач відповіді на відзив не подав.
Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.08.2022 між Міністерством оборони України в особі начальника Житомирського військового інституту ім. С.П.Корольова та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого навчального закладу, відповідно до якого відповідач зобов'язувався сумлінно виконувати вимоги статутів ЗС України, накази командирів та відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого навчального закладу (а.с. 14).
Згідно наказу начальника Житомирського військового інституту ім. С.П.Корольова від 02.11.2023 № 25-К, з солдатом ОСОБА_1 розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого навчального закладу, відраховано з числа курсантів через небажання продовжувати навчання та призначено оператором відділення навчально-бойового озброєння та техніки (радіоелектронної боротьби) взводу навчально-бойового озброєння та техніки (радіоелектронної боротьби) роти забезпечення навчального процесу батальйону забезпечення навчального процесу цього самого інституту, ВОС-554543А (а.с. 23) та наказом від 02.11.2023 № 354 (а.с. 24) ОСОБА_1 відраховано з числа курсантів через небажання продовжувати навчання.
В наказі начальника Житомирського військового інституту ім. С.П.Корольова від 02.11.2023 № 354 (а.с.24) зазначено, що за час проходження військової служби (навчання) в інституті відповідно до розрахунку відшкодування витрат на утриманням у вищому навчальному закладі курсанта ОСОБА_1 , нарахована сума 170718,71 грн.
У зв'язку із несплатою вказаних коштів в добровільному порядку, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Як вбачається з розрахунку відшкодування витрат на утримання у вищому навчальному закладі курсанта ОСОБА_1 (а.с.26), витрати складають 170718,71 грн:
- грошове забезпеченню 170468,71 грн;
- речове забезпечення 0,00 грн;
- продовольче забезпечення 0,00 грн;
- медичне забезпечення 250,00 грн;
- забезпечення ВПД на час канікулярної відпустки 0,00 грн;
- забезпечення комунальними послугами та енергоносіями 0,00 грн.
Як вбачається з рапорту позивача від 02.11.2023 (а.с.22), він зобовязується відшкодувати відповідачу визначений розрахунком витрати на утриманням у вищому навчальному закладі, повністю або частково оплативши до 15.11.2023.
У зв'язку з несплатою добровільно вказаної вище суми відповідачем, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-XIІ (далі - Закон № 2232-XIІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Частиною 6 ст. 2 вказаного Закону № 2232-XIІ закріплено, що до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону № 2232-XIІ підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів; у них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів.
При цьому в силу ч. 3 ст. 25 Закону № 2232-XIІ зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань.
Як вбачається з частини 10 ст. 25 Закону України № 2232-XIІ, в редакції станом на момент розірвання контракту з позивачем, курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "з", "и" пункту 1, підпунктів "д", "е", "ж", "з" пункту 2 та підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України; разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Твердження відповідача, що він не відмовлявся добровільно відшкодувати суми витрат на його утримання суд до увагу не приймає, оскільки з 02.11.2023 по даний час він ніяких дій щодо відшкодування витрат на його утримання у вищому навчальному закладі не вчинив, що свідчить про його фактичну відмову здійснити добровільне відшкодування таких витрат.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року № 964 затверджено Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах.
Згідно з п. 3 Порядку № 964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням, перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напряму, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Пунктом 4 Порядку № 964 визначено, що розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.
Згідно з пунктом 7 Порядку № 964 у разі відмови курсанта добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Як було вказано вище, відповідно до розрахунку відшкодування витрат на утримання у ВНЗ курсанта ОСОБА_1 від 02.11.2023, затвердженого начальником ЖВІ ім. С.П. Корольова О. Шевченком, фактичні витрати, пов'язані з утриманням, складають: по грошовому забезпеченню 170468,71 грн; по речовому забезпеченню 0,00 грн; по продовольчому забезпеченню 0,00 грн; по медичному забезпеченню 250 грн; по забезпеченню ВПД на час канікулярної відпустки 0,00 грн; по забезпеченню комунальними послугами та електроносіями 0,00 грн, всього 170718,71 грн (а.с. 26).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України врегульовано Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі Порядок № 260).
Згідно із пунктом 13 Порядку №260 грошове забезпечення, виплачене в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, які діяли на дату виплати, поверненню не підлягає.
Оскільки навчання курсанта є військовою службою і не виключає виконання під час навчання завдань військової служби, грошове забезпечення військовослужбовця (курсанта) отримане під час навчання поверненню не підлягає.
Таким чином, підстави для стягнення з колишнього курсанта витрат на виплату грошового забезпечення відсутні, оскільки суми грошового забезпечення військовослужбовця не визначені законом такими, що включаються у витрати, пов'язані із утриманням військовослужбовця у вищому навчальному закладі.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Відповідно до доводів сторін та матеріалів справи, грошове забезпечення у розмірі 170468,71 грн виплачене відповідачу за відсутності недобросовісності з боку останнього або рахункової помилки з боку позивача та фактично було єдиним засобом до існування відповідача, з огляду на відсутність в нього будь-яких інших доходів, що за приписами статті 1215 Цивільного кодексу України, зумовлює відсутність у відповідача обов'язку по поверненню позивачу вказаної суми.
Разом з тим, відповідач зобов'язаний відшкодувати витрати пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 250 грн. (170718,71 грн. - 170468,71 грн.), що складаються із витрат по медичному забезпеченні відповідача.
Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, що у вимірі спірних правовідносин позивач був зобов'язаний здійснити розрахунок витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у цьому ВНЗ, відобразити узагальнену суму відшкодування у відповідному наказі про звільнення курсанта, а також надати йому час на добровільне відшкодування таких витрат і лише, у разі відмови відповідача здійснити таке відшкодування у добровільному порядку, з наступного дня після спливу визначеного позивачем строку добровільного відшкодування, останній може звернутися до суду, з огляду на те, що обов'язок відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у ВНЗ, в якому проходить військову службу (навчання) в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованістю чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення ВНЗ у випадках, визначених ч.10 ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» прямо передбачений у Контракті про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами військового навчального закладу, що був укладений між позивачем та відповідачем.
Крім того, в межах розгляду даної справи відповідач подавав відзив на позов, а отже достеменно знає про наявність обов'язку із відшкодування витрат, понесених позивачем на його навчання, втім, станом на дату розгляду справи відповідач в добровільному порядку такі витрати не відшкодував, позаяк заперечує проти фактичної необхідності їх відшкодування.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд
вирішив:
Позов Житомирського військового інституту ім. С.П.Корольова (пр. Миру, 22, м. Житомир, 10023, код 08183359) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова витрати пов'язані з його навчанням та утриманням у вищому військовому навчальному закладі в розмірі 250 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк