Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 червня 2024 року Справа№200/1629/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Ушенка С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ЄДРПОУ 21782461; юридична адреса: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення №1057-877/С-02/8-1200/24 від 28 лютого 2024 року про відновлення та виплати заборгованості з моменту її виникнення по щомісячним страховим виплатам;
- зобов'язати поновити нарахування та виплату щомісячних страхових виплат у разі часткової чи повної втрати працездатності, а також виплатити заборгованість зі щомісячних страхових виплат з моменту її виникнення, яка утворилась за період її несплати, у повному обсязі.
Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що перебуває на обліку у відповідача як отримувач страхових виплат, однак відповідач всупереч вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» припинив їх виплату. Позивач 15 лютого 2024 року через веб портал електронних послуг Пенсійного фонду України звернувся із заявою про поновлення щомісячних страхових виплат та виплати заборгованості, яка утворилась, однак відповідач листом від 28 лютого 2024 року №1057-877/С-02/8-1200/24 відмовив у задоволенні заяви.
Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 25 березня 2024 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем подано відзив на позов, в якому зазначено про те, що за наявними даними позивач з 01.10.2014 як внутрішньо переміщена особа перебував на обліку в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області та по липень 2022 року отримував щомісячні страхові виплати у зв'язку з професійним захворюванням, які були призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №1105-XIV. Відповідач зауважує, що за результатами проведеної верифікації та згідно з рекомендаціями, наданими Міністерством фінансів України, виявлено, що позивач 16.11.2021 виїхав за межі України (пункт перетину кордону «Мілове»). Отже, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області у зв'язку з проживанням з 16.11.2021 потерпілого ОСОБА_1 за кордоном та неповідомленням останнім про обставини, які впливають на умови матеріального забезпечення, а також у зв'язку з неможливістю визначити міжнародний договір (оскільки не вказано країну, у яку виїхав потерпілий - позивач), відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1105-ХІV (в редакції Закону, що діяла з 02.04.2022), на підставі пункту 6 частини першої статті 46 Закону №1105- ХІV (в редакції Закону, що діяла з 02.04.2022), п. 1.12 розділу І «Загальні положення» Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 11 «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат», прийняло постанову від 19.08.2022 №44037/675691/4979.1/51 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати», якою з 01.08.2022 припинило потерпілому - ОСОБА_1 , номер справи 675691, номер випадку 4979.1, щомісячні страхові виплати у розмірі 5558,65 грн., які з моменту припинення не нараховувались.
Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Справу розглянуто поза датою, визначеною в ухвалі суду від 25 березня 2024 року, з огляду на введення в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який, наразі, триває.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчить наявна в матеріалах справи копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 . Згідно довідки МСЕК від 23.10.2007 серії ДОН-04 №024366 позивачу встановлено 65% втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності безстроково, він перебував на обліку в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області та отримував щомісячні страхові виплати. З 01.08.2022 щомісячні страхові виплати позивачу припинено.
Відповідач в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
15 лютого 2024 року позивач через веб портал електронних послуг Пенсійного фонду України, вхідний номер № ВЕБ - 12001- Ф-С-24-027143, звернувся із заявою про поновлення щомісячних страхових виплат (регресу) та виплати заборгованості, що виникла за період їх невиплати.
На вказане звернення Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області листом від 28 лютого 2024 року № 1057-877/С-02/8-1200/24 повідомило, що згідно з постановою про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати від 19.08.2022 №44037/675691/4979.1/51, переданою управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області за актом приймання-передачі № 2 справ про страхові виплати потерпілим та особам, які мають право на страхові виплати (по яких прийнято рішення про припинення здійснення страхових виплат, але справу не передано на архівне зберігання), позивачу відповідно до пункту 6 частини першої статті 46 Закону №1105 було призупинено страхові виплати з 01.08.2022 у зв'язку з відсутністю інформації про місцезнаходження та неможливістю провести верифікацію даних. За розглядом заяви від 04.02.2024 про призначення/перерахування/продовження страхової виплати у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням), поданої засобами веб порталу електронних послуг Пенсійного фонду України, яку зареєстровано в базі даних підсистеми «Звернення» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України за № 368, позивачу 14.02.2024 відмовлено у подовженні страхових виплат у зв'язку з тим, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 24.11.2014 №934001663 на дату звернення не відповідає вимогам Постанови №509 в частині переміщення особи з тимчасово окупованої території на територію, де органи державної влади здійснюють свої повноваження (станом на 04.02.2024 м. Шахтарськ Донецької області - реєстрація місця проживання та м. Старобільськ Луганської області - фактичне місце проживання є тимчасово окупованими). Зазначено, що відповідно до вказаних законодавчих актів та Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 № 13-1 (із змінами), для поновлення щомісячних страхових виплат позивачу необхідно особисто звернутися до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України (сервісного центру) з відповідною заявою та надати необхідні документи.
Доказів нарахування та виплати позивачу щомісячних страхових виплат за період з 01 серпня 2022 року матеріали справи не містять.
Фактично позивачу відмовлено у страхових виплатах за минулий період, починаючи з 01 серпня 2022 року.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
01.01.2023 набув чинності Закон України від 3 вересня 1999 року №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105-XIV), викладений в новій редакції.
Відповідно до ст. 4 Закону №1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку на виробництві є Пенсійний фонд України.
У свою чергу Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізовано шляхом їх приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року.
Отже, наразі належним відповідачем у справі є Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
Спірним питанням у даній справі є правомірність припинення страхових виплат позивачу та відмови у їх виплаті за період, починаючи з 01.08.2022.
Статтею 3 Конституції України гарантовано, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Положеннями статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я на момент виникнення спірних правовідносин визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV.
Положеннями статті 3 вказаного Закону визначено принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема, законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Частиною першою статті 47 Закону №1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:
1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;
2) особам, які мають право на виплати у зв'язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.
Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п'ята статті 47 Закону № 1105-XIV).
Виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці» (частина четверта, сьома статті 47 Закону № 1105-XIV).
Відповідно до частини першої статті 46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:
1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;
4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;
6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Суд зазначає, що відповідно до частин п'ятої, шостої статті 47 Закону №1105-XIV страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них; страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв'язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров'я.
Суд зазначає, що позивачу встановлена втрата працездатності безстроково, що підтверджується довідкою МСЕК від 23.10.2007 серії ДОН-04 № 024366 «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги», тому в даному випадку відсутні підстави для невиплати раніше призначених щомісячних страхових виплат. Вказане жодним чином не спростовується відповідачем.
На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про те, що саме постанова управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Луганській області, якою позивачу припинено нарахування і виплату страхових виплат з 01 серпня 2022 року є протиправною, оскільки не відповідає зазначеним критеріям правомірності, а, отже, порушує права та інтереси позивача у сфері соціального забезпечення.
Крім того, слід зауважити, що рішення №1057-877/С-02/8-1200/24 від 28 лютого 2024 року, яке фактично оскаржує позивач, по своїй суті не є індивідуальним актом суб'єкта владних повноважень, а є листом-відповіддю на відповідне звернення. Тому відповідач, не поновивши нарахування і виплату страхових виплат за відсутності передбачених законами України підстав, порушив право позивача на їх отримання. При цьому, зазначене право є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положення статті 1 Конвенції, статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення.
Статтею 14 Конвенції визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Відповідно до положень Конституції України в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (ч. 2 ст. 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. В порядку статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що виключає додаткові обмеження для внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Стаття 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України місце проживання фізичної особи - це житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Частина шоста статті 29 Цивільного кодексу України дозволяє фізичній особі мати кілька місць проживання.
Враховуючи викладене, суд вважає доцільним застосувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові у справі № 243/3505/16-ц від 20.09.2018, в яких зазначено, що Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 №6-51цс17, та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат.
Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 26.06.2014 у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та № 71378/10, пункт 52 рішення), а також в рішенні від 19.06.2012 у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakinav.Georgia, заява №17767/08, пункт 72 рішення) зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Оскільки наявними матеріалами справи підтверджено ненарахування та невиплату позивачу заборгованості зі страхових виплат з 01 серпня 2022 року, є підстави вважати, що бездіяльність відповідача є протиправною, адже суб'єкт владних повноважень діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, без дотримання правил статті 2 КАС України.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на те, що суд дійшов висновку, що саме рішення суб'єкта владних повноважень, яким в даному випадку є управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Луганській області, щодо припинення нарахування і виплати позивачу страхових виплат за спірний минулий період було протиправним, порушені права позивача підлягають відновленню шляхом скасування цього рішення та зобов'язання відповідача поновити нарахування і виплату щомісячних страхових виплат та виплатити заборгованість з 01.08.2022.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією № 0.0.3542852585.1 від 20.03.2024, позивач за подання даного адміністративного позову сплатив 975,00 грн.
Проте, згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлений в розмірі 3028 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки позивач звернувся до суду в електронній формі, то розмір судового збору має складати - 968,96 грн.
Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, суд вважає за можливе покласти судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи, на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Враховуючи наведене вище, судовий збір у сумі 968,96 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
Керуючись ст.ст. 9, 77, 133, 139, 242, 244-250, 255, 258, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ЄДРПОУ 21782461; юридична адреса: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області №44037/675691/4979.1/51 від 19.08.2022, якою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) припинено нарахування і виплату щомісячних страхових виплат з 01.08.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ЄДРПОУ 21782461; юридична адреса: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) нарахування та виплату щомісячних страхових виплат з 01.08.2022 та виплатити заборгованість зі страхових виплат з 01.08.2022.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ЄДРПОУ 21782461; юридична адреса: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 04 червня 2024 року.
Суддя С.В. Ушенко