Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 травня 2024 року Справа№200/2529/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (юридична адреса: 61202, м. Харків, майдан Свободи Держпром, 3 під, 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344) про зобов'язання вчинити дії щодо поновлення нарахування та виплати пенсії, сплати виниклої заборгованості,
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач).
Позивач просить суд: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01 січня 2024 року по даний час; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відновити нарахування та провести виплату заборгованості по пенсії ОСОБА_1 , яка виникла за період з 01 січня 2024 року по даний час.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером за віком перебуває на обліку, як отримувач пенсії у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області. Проте з 01.01.2024 року йому було припинено виплату пенсії, у зв'язку із скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Позивач вважає такі дії УПФ протиправними, оскільки вони порушують його конституційні права, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. Даною ухвалою позивачу було поновлено строк звернення до суду. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити ОСОБА_1 , мотивуючи це тим, що перелік підстав для припинення виплати пенсії не є вичерпним та може врегульовуватись іншими нормативно - правовими актами.
Відповідачем зазначено, що згідно інформації управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської Ради № 24/05 від 22.02.2024 року, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 скасована з 11.11.2021 року, у зв'язку з повернення до покинутого місця постійного проживання.
Відповідно до пп. 1 п. 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, заява на поновлення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України. До заяви на поновлення виплати пенсії додаються оригінали документів, що посвідчують особу.
Отже, представник відповідача зазначає, що відновлення соціальних виплат ( в тому (числі пенсій) здійснюється відповідно до Порядку від 08.06.2016 року № 365 за рішенням Комісії з дня припинення виплати.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 . Адреса реєстрації: АДРЕСА_1 . Позивач є внутрішньо переміщеною особою з м. Горлівка Донецької обалсті до м. Харків, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 17.12.2014 року № 6326006163. Перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області як отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У зв'язку із тим, що позивач не отримав пенсію у січні 2024 року, його представник адвокат Гуревич Родіон Геннадійович, 18 квітня 2024 року направив адвокатський запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив надати йому інформацію про причини невиплати пенсії ОСОБА_1 .
25 квітня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надало відповідь за № 2000-0202-8/68698 на адвокатський запит, в якій зазначило, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як отримувач пенсії, є внутрішньо переміщеною особою. Виплату пенсії ОСОБА_1 було припинено з 01.01.2024 року у зв'язку зі скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Для розгляду питання поновлення виплати пенсії було запропоновано ОСОБА_1 звернутися з відповідною заявою та необхідними документами у будь-який спосіб, передбачений чинним законодавством.
Не погодившись з такими діями Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно припинення виплати пенсії позивачу у зв'язку із скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначаються положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно з частиною 3 статті 4 Закону № 1058-IV, яка визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, установлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» випадках.
Згідно з положеннями частини 2 статті 5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом визначаються, серед іншого, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до статті 46 Закону № 1058-IV установлено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави зробити висновок про те, що відмова у нарахуванні та виплаті, припинення виплати пенсії можливі лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення, а у випадку прийняття рішення про припинення виплати пенсії - лише з підстав, визначених статтею 49 Закону № 1058-IV.
Як видно зі змісту відзиву на позов і наданих суду письмових матеріалів, нарахування та виплата позивачці пенсії за віком були здійснені відповідачем без прийняття, всупереч вимогам статті 49 Закону № 1058-IV, відповідного окремого рішення з цього питання, будь-яких доказів прийняття рішення про припинення (призупинення) виплати пенсії позивачці, у тому числі на вимогу ухвали від 29.12.2023 року, відповідачем суду не надано.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець, особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно зі статтею 2 Закону № 1706-VII установлено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції. При цьому за статтею 3 даного Закону громадянин України, за наявності обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання.
Частиною 1 статті 4 Закону № 1706-VII визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Суд зауважує, що стаття 12 Закону № 1706-VII, яка містить підстави для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб, передбачає прийняття відповідного рішення про скасування дії такої довідки. Це рішення приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.
На підставі даного рішення про скасування дії довідки структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад невідкладно вносить відомості про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Відповідачем надано до суду копію листа на отримання інформації з ЄІБДВПО для призначення, відновлення та продовження виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) внутрішньо переміщеним особам управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради від 22.02.2024 року № 24/05, згідно з яким довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , скасована з 11.11.2021 року, у зв'язку з повернення до покинутого місця постійного проживання.
Разом з тим, жодного рішення про скасування довідки позивача про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 17.12.2014 року № 6326006163, прийнятого у порядку статті 12 Закону № 1706-VII, відповідачем суду не надано.
Відомостей про прийняття такого рішення або про інші підстави зняття позивача з обліку згаданий вище лист від 22.02.2024 року № 24/05 також не містить.
За цих обставин відсутні обґрунтовані підстави вважати довідку позивачки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 17.12.2014 року № 6326006163 скасованою.
Крім того, суд зазначає, що у жодному із вказаних нормативно-правових актів (Закон № 1058-IV, Закон № 1706-VII) не передбачено такої підстави для припинення соціальних виплат (у тому числі пенсії) особі, як закінчення терміну дії довідки особи про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної особи.
Прийняті Кабінетом Міністрів України постанови № 365 від 08.06.2016 року «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (якою затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування) та № 1165 від 10.11.2021 року «Про затвердження Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території» є підзаконними нормативно-правовими актами та не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, внаслідок чого у сфері спірних правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, не можуть застосовуватись.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Зокрема, у рішеннях у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та № 71378/10) та у справі «Хонякіна проти Грузії» (заява № 17767/08) ЄСПЛ зазначив про те, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що припинення позивачці нарахування та виплати раніше призначеної пенсії за віком було здійснено за відсутності підстав, передбачених Законом № 1058-IV, або будь-яким іншим законом про пенсійне забезпечення, отже, є протиправним.
Щодо обраного позивачем способу захисту суд вважає за необхідне зазначити таке.
У позовній заяві позивач просить суд, зокрема, зобов'язати відповідача відновити йому нарахування і виплату пенсії за віком з 01.01.2024 року та сплатити заборгованість із пенсії, яка виникла з 01.01.2024 року по даний час.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» виплата (продовження виплати) довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення та пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.
Отже, з 01.07.2016 року виплата пенсії, призначеної внутрішньо переміщеним особам, здійснюється через АТ «Державний ощадний банк України».
Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25.09.2018 року у справі № 826/11272/16, предмет розгляду якої стосувався визнання дискримінаційними та такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили з моменту прийняття, окремих положень пункту 1 зазначеної вище постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 05.11.2014 року у частині здійснення відповідних виплат через рахунки та через мережу установ і пристроїв ПАТ «Державний ощадний банк України».
За правовим висновком Верховного Суду у справі № 826/11272/16, вищевказана норма постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 спрямована на збереження коштів соціально незахищених осіб, які перебувають на обліку як особи, що переміщуються з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення, забезпечення виплати пенсій та соціальних допомог, недопущення застосування шахрайських схем та протиправних дій під час здійснення таких виплат, запобігання фінансуванню тероризму.
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 10 частини 2 та абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов'язання вчинити дії щодо поновлення нарахування та виплати пенсії, сплати виниклої заборгованості, підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ухвалою суду від 03 травня 2024 року ОСОБА_1 було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по справі.
Як вбачається з характеру позовних вимог ОСОБА_1 при зверненні до суду із даним позовом повинен був сплатити судовий збір у розмірі 968,96 грн. (позов був поданий через систему «Електронний суд»).
Отже, враховуючи співмірність заявлених та задоволених вимог, суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь Державного бюджету України з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - 968,96 грн.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд,
Адміністративний ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (юридична адреса: 61202, м. Харків, майдан Свободи Держпром, 3 під, 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344) про зобов'язання вчинити дії щодо поновлення нарахування та виплати пенсії, сплати виниклої заборгованості - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (юридична адреса: 61202, м. Харків, майдан Свободи Держпром, 3 під, 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344) щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01 січня 2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (юридична адреса: 61202, м. Харків, майдан Свободи Держпром, 3 під, 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344) відновити нарахування та провести виплату заборгованості по пенсії ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), яка виникла за період з 01 січня 2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (юридична адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи Держпром, 3 під., 1 поверх, к. 58, код ЄДРПОУ 14099344) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.М. Тарасенко