04 червня 2024 рокуСправа № 160/11869/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Калугіної Н.Є.,
при секретарі судового засідання - Лисенко Н.О.,
за участю:
представника позивача - Маньковського В.Л.,
вільного слухача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу № 160/11869/24 за позовом Дніпровської міської ради до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання утриматися від вчинення певних дій,-
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу № 60450699 від 12.04.2024;
- зобов'язати відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) утриматись від подальшого винесення постанов про накладання штрафів на Дніпровську міську раду в рамках виконавчого провадження №60450699 до фактичного виконання рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова від 12.04.2024 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 60450699 прийнята без урахування усіх обставин, відтак вона підлягає скасуванню у судовому порядку. Так, боржником з метою виконання рішення суду у справі № 160/3961/19 з 2019 року здійснюються відповідні заходи, зокрема зареєстровано право власності на будівлі та споруди КЗО «СЗШ № 75» ДМР за адресою : м. Дніпро, вул. Гавриленка, 8А, прийнято рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню даних будівель та споруд. У подальшому проведено тендер та укладено договір щодо розроблення проекту землеустрою на вказану земельну ділянку. Вказаний проект розроблено та подано до ДЗК для проведення державної реєстрації земельної ділянки. Після отримання витягу з ДЗК, проект землеустрою буде подано до Дніпровської міської ради для підготовки виконавчим органом проєкту рішення про передачу земельної ділянки у постійне користування Департаменту.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 відкрито провадження в адміністративній справі. У залученні третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, відмовлено. Постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 31 травня 2024 року об 11:00 год.
Витребувано від відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) засвідчені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження № 60450699.
Встановлено відповідачу строк до 29.05.2024 для подання відзиву на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Представником відповідача надано до суду відзив на позов та засвідчені належним чином матеріали виконавчого провадження №60450699.
У відзиві відповідач зазначив, що заявлені Дніпровською міською радою позовні вимоги є безпідставними, оскільки оскаржувана постанова прийнята відповідачем в межах та на підставі наданих повноважень. Виконавцем неодноразово на адресу боржника направлялись вимоги щодо стану виконання зазначеного рішення суду, а саме: 22.04.2020, 26.01.2021, 25.05.2021, 08.11.21, 03.05.2022, 16.03.2023, 01.11.2023, 19.03.2024 за вих №13468 в черговий раз направлена вимога про надання інформації стосовно виконання в/л №160/3961/19 від 25.09.2019. Так, 05.04.2024 до відділу від представника Дніпровської міської ради надійшла заява про розгляд вимоги, відповідно до якої останнім повідомлялось, що на виконання даного рішення суду боржником зареєстровано право власності на будівлі та споруди КЗО "СЗШ № 75" ДМР за адресою м. Дніпро, вул. Гавриленка, 8А та вживаються заходи щодо отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку, проте, будь-яких документів на підтвердження проведення боржником виконавчих дій, направлених на виконання зазначеного рішення суду після 24.11.2021 не надано. Також даний факт підтверджується даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тобто, більше ніж 4 роки боржником виконується рішення суду. Таким чином, рішення суду у визначений строк боржником не виконано, а тому у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Представник відповідача, у судове засідання, що призначене на 04.06.2024 не прибув, був повідомлений своєчасно та належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується матеріалами адміністративної справи.
Протокольною ухвалою від 31.05.2024 судом визнано неповажними причини неявки в судове засідання представника відповідача, а тому судовий розгляд справи здійснювався за його відсутністю.
Згідно положень статті 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
В судовому засіданні 31.05.2024 оголошено перерву до 04.06.2024.
Присутній в судовому засіданні 04.06.2024 представник позивача не заперечував проти розгляду справи за відсутністю представника відповідача.
03.06.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: рішення Дніпровської міської ради від 22.05.2024 №66/50 «Про передачу земельної ділянки по вул. Лікаря Ребініна, 8 А (Центральний район) у постійне користування департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради по фактичному розміщенню будівель та споруд ГІМНАЗІЇ №75 ДМР».
04.06.2024 від позивача надійшло клопотання про оголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення.
Суд розглянувши вказане клопотання, дійшов висновку про його задоволення та вручення представникам сторін повного тексту рішення одразу після закінчення судового засідання.
В судовому засіданні 04.06.2024 за клопотанням позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши доводи представника позивача, суд встановив наступне.
Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2019 у справі №160/3961/19 позов Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області - задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльності Дніпровської міської ради, Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради щодо невжиття заходів, направлених на оформлення правовстановлюючих документів на будівлі, споруди Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа №75» Дніпровської міської ради та на земельну ділянку, на якій розташований Комунальний заклад освіти «Середня загальноосвітня школа №75» Дніпровської міської ради за адресою: м. Дніпро, вул. Гавриленка, 8а.
Зобов'язано Дніпровську міську раду, Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради вжити заходів, направлених на оформлення правовстановлюючих документів на будівлі, споруди Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа №75» Дніпровської міської ради та на земельну ділянку, на якій розташований Комунальний заклад освіти «Середня загальноосвітня школа №75» Дніпровської міської ради за адресою: м. Дніпро, вул. Гавриленка, 8а.
Дніпропетровським окружним адміністративним судом 25.09.2019 видано виконавчий лист №160/3961/19 про зобов'язання Дніпровської міської ради, Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради вжити заходів, направлених на оформлення правовстановлюючих документів на будівлі, споруди Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа №75» Дніпровської міської ради та на земельну ділянку, на якій розташований Комунальний заклад освіти «Середня загальноосвітня школа №75» Дніпровської міської ради за адресою: м. Дніпро, вул. Гавриленка, 8а.
На підставі заяви стягувача 30.10.2019 державним виконавцем відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60450699.
Даною постановою боржника проінформовано про необхідність виконання рішення протягом 10 робочих днів.
Копія постанови із супровідним листом № 021-33/16337 від 30.10.2019 отримана боржником 31.10.2019.
У подальшому за заявою боржника, з огляду на необхідність додаткового часу для виконання рішення суду, постановою від 18.12.2019 відкладено проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №60450699 з примусового виконання виконавчого листа №160/3961/19 до 03.01.2020.
Так, 22.04.2020 державним виконавцем винесено вимогу про виконання протягом 3 днів з дня отримання вимоги виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 у справі №160/3961/19.
Аналогічні вимоги державного виконавця винесено 19.10.2020, 26.01.2021, 25.05.2021, 08.11.2021, 03.05.2022, 16.03.2023, 01.11.2023 та 19.03.2024.
З урахуванням наданих боржником відповідей на вищевказані вимоги судом встановлено, що на виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 у справі №160/3961/19 виконано наступне.
Так, боржником зареєстровано право власності на будівлі та споруди КЗО «СЗШ № 75» ДМР за адресою: м. Дніпро, вул. Гавриленка, 8А (номер запису про право власності від 14.05.2020 № 37121292), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У подальшому рішенням Дніпровської міської ради від 24.11.2021 № 453/12 «Про надання департаменту гуманітарної політики ДМР дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню будівель та споруд КЗО «СЗШ № 75» ДМР по вул. Гавриленка, 8А (Центральний район)» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки.
Департаментом гуманітарної політики ДМР підготовлено тендерну документацію та з січня 2022 року оголошувались публічні закупівлі послуг з розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Відповідно до долученого до позову укладеного між Департаментом гуманітарної політики ДМР та ТОВ «Лекстатус Груп» договору № ЗУ/1 від 26.03.2024, останнє зобов'язувалось надати департаменту послуги щодо розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за фактичним розміщенням комунальних закладів освіти ДМР, технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), у тому числі за об'єктом: Дніпровська гімназія № 75 ДМР по вул. Гавриленка, 8А у строк до 15.04.2024.
Відповідно до листа Департаменту гуманітарної політики ДМР від 25.04.2024, станом на 23.04.2024 проект землеустрою розроблено та подано через електронну систему Держгеокадастру кадастровому реєстратору з метою проведення державної реєстрації земельної ділянки та отримання витягу з Державного реєстру про сформовану земельну ділянку. Після отримання витягу з ДЗК, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню будівель і споруд гімназії № 75 ДМР буде подано до міської ради для підготовки виконавчим органом проекту рішення про передачу земельної ділянки по вул. Гавриленка, 8А у постійне користування Департаменту.
Таким чином, у встановлений державним виконавцем строк рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/3961/19 боржником не виконано.
У зв'язку із невиконанням рішення суду та вимог виконавця, керуючись ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», 12.04.2024 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на Дніпровську міську раду у розмірі 5100 грн, копія якої направлена на адреси сторін.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з вимогами статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», серед основних засад здійснення виконавчого провадження законодавець називає верховенство права та обов'язковість виконання рішень.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Положеннями статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", закріплено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, у тому числі, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи (ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. При цьому, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника. Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов'язків та реалізації прав, передбачених ст. 18 Закону №1404, а також дотриманням сторонами виконавчого провадження свої обов'язків.
У постанові Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 500/7005/18 зазначено, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Верховний Суд у постанові від 20 травня 2021 року у справі №420/5465/18 зазначив, що аналізуючи наведені положення Закону №1404 в контексті цієї справи, потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, досліджуючи причини невиконання боржником рішення суду, що призвело до прийняття оскаржуваної постанови, суд зазначає наступне.
Так, на адресу боржника з дати відкриття виконавчого провадження (30.10.2019) направлялись 9 вимог про виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 у справі №160/3961/19, з терміном виконання - 3 дні з дня отримання кожної вимоги.
Боржником рішення суду у справі №160/3961/19 виконано частково - вжито заходи, направлені на оформлення правовстановлюючих документів на будівлі, споруди Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа №75» Дніпровської міської ради, а саме: зареєстровано право комунальної власності на будівлі та споруди КЗО «СЗШ № 75»ДМР за адресою : м. Дніпро, вул. Гавриленка, 8А.
При цьому, згідно матеріалів справи, рішенням Дніпровської міської ради від 24.11.2021 №453/12 надано дозвіл Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню будівель та споруд Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа №75» Дніпровської міської ради.
За наслідками проведеної процедури публічної закупівлі послуг щодо розроблення проекту землеустрою, оголошеної у січні 2024 року, 26.03.2024 між Департаментом гуманітарної політики ДМР та ТОВ «Лекстатус груп» укладено договір щодо розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку на якій розташований комунальний заклад освіти.
Як зазначає позивач, станом на час розгляду справи, вказаний проект розроблено та подано до ДЗК для проведення державної реєстрації земельної ділянки.
Суд зауважує, що рішенням суду у справі № 160/3961/19, у тому числі, зобов'язано вжити заходи направлені на оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташований Комунальний заклад освіти «Середня загальноосвітня школа №75» Дніпровської міської ради за адресою: м. Дніпро, вул. Гавриленка, 8а.
У вказаному рішенні суд зазначив, що обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, оформлених у відповідності до вимог закону. При цьому, відсутність правовстановлюючих документів порушує передбачені державою принципи раціонального й ефективного використання та охорони земель та призводить до неефективного управління земельними ресурсами та землекористуванням.
Таким чином, мотивуючи рішення у справі № 160/3961/19 суд під вжиттям заходів передбачав вчинення усіх передбачених чинним законодавством дій з метою отримання кінцевого результату у вигляді правовстановлюючих документів на земельну ділянку, у тому числі проведення державної реєстрації.
Як встановлено, державним виконавцем винесено 9 вимог щодо виконання виконавчого листа №160/3961/19, які дотепер залишаються не виконаними. Проте, відповіді на ці вимоги не містять жодних доводів, які підтверджували поважність причин невиконання судового рішення протягом всього періоду.
Суд враховує доводи позивача про вжиті ним з дати відкриття виконавчого провадження дії щодо оформлення правовстановлюючих документів на будівлю та споруди закладу освіти, проте ці заходи вжиті позивачем у травні 2020 року, а надання дозволу на розробку проекту землеустрою відбулось у листопаді 2021 року, тобто після спливу 1,5 року, що дає підстави для висновку суду про недотримання позивачем строків виконання судового рішення без поважних причин.
При цьому, суд відхиляє доводи позивача в якості підтвердження обставин виконання судового рішення щодо затвердження проекту землеустрою станом на час розгляду справи, адже вчинення вказаних дій відбулось після спливу більше 4 років, проте, правовстановлюючий документ дотепер не отримано, порушення чинного законодавства, встановлені рішенням суду у справі № 160/3961/19 не усунуто.
Доказів наявності об'єктивної неможливості вчинення дій, спрямованих на виконання судового рішення впродовж 2019 - 2023 років позивачем суду не надано.
Отже, в матеріалах справи відсутні докази які б підтверджували, що боржником вчинені всі можливі та вичерпні заходи задля оформлення правоустановчих документів на спірну земельну ділянку у розумні строки. Втім, встановлені у справі обставини свідчать про певне зволікання з боку боржника щодо виконання рішення у справі №160/3961/19, за відсутності поважних на те причин.
Судом також відхиляються доводи позивача щодо виконання рішення суду у справі № 160/3961/19 з посиланням на рішення сесії Дніпровської міської ради від 22.05.2024 №66/50 «Про передачу земельної ділянки по вул. Лікаря Ребініна, 8 А (Центральний район) у постійне користування департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради по фактичному розміщенню будівель та споруд ГІМНАЗІЇ №75 ДМР». По-перше, вказане рішення прийнято пізніше ніж спірна у даній постанова про накладення штрафу, а тому судом розглядаються обставини, які передували даті прийняття спірної постанови, а по-друге: доказів реєстрації права власності на земельну ділянку по вул. Лікаря Ребініна, 8 А (Центральний район) за територіальною громадою міста Дніпро позивачем не надано, що додаткового підтверджує факт невиконання рішення суду станом на час розгляду цієї справи.
Враховуючи, що спірну постанову прийнято державним виконавцем за невиконання судового рішення у справі № 160/3961/19, у суду відсутні підстави для її скасування.
Частиною 1 статті 9 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України).
Згідно ч. 1 ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до приписів ч. 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, суд зазначає, що обов'язок позивача довести обставини, на які він посилається не виключений приписами частини 2 статті 77 КАС України щодо обов'язку суб'єкта владних повноважень доказати правомірність свого рішення.
Таким чином, позивачем не надано до суду доказів, які б свідчили про наявність об'єктивних причин, які унеможливлюють або значно ускладнюють виконання рішення суду та які не залежать від позивача. Натомість, матеріали виконавчого провадження, що надані на виконання ухвали суду, в цілому свідчать про відсутність поважних причин тривалого невиконання рішення суду, а саме невчинення належних дій щодо остаточного виконання рішення суду (отримання правовстановлюючих документів).
Приписами статті 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Частиною 2 статті 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 у справі №552/3995/17 зазначено таке: «Враховуючи те, що завданням виконавчого провадження є, зокрема, примусове виконання рішень суду у разі невиконання їх у добровільному порядку, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що під час примусового виконання судового рішення, що набрало законної сили і є обов'язковим до виконання на всій території України, державний виконавець зобов'язаний вжити усіх заходів примусового характеру, у тому числі застосувати засоби впливу на боржника. Такі повноваження надані йому саме з метою забезпечення безумовного виконання судового рішення, а застосування заходів відповідальності за невиконання вимог державного виконавця, не звільняє боржника від виконання основного зобов'язання виконати вимоги виконавчого документа».
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На переконання суду, невиконання рішення суду призведе до того, що судовий акт не буде виконаний, що у свою чергу суперечить основним принципам національного законодавства України та практиці Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін» («Жовнер проти України», № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).
Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідачем, у свою чергу, доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" (п. 58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржувану постанову відповідач діяв в межах та на підставі наданих повноважень, відтак підстави для скасування постанови відсутні.
Щодо вимог про зобов'язання утриматись від подальшого винесення постанов про накладання штрафів до фактичного виконання рішення суду суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.
Забороняється втручання державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, політичних партій, громадських об'єднань, інших осіб у діяльність державного виконавця, приватного виконавця з примусового виконання рішень.
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України права, свободи та інтереси осіб підлягають захисту у разі встановленням судом факту їх порушення, а отже, з урахуванням незалежності дій посадових осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень, вимоги зобов'язання утриматись від подальшого винесення постанов про накладання штрафів спрямовані на майбутнє та є передчасними.
Убезпечення в майбутньому від порушення прав не узгоджуються із завданням адміністративного судочинства, оскільки в порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише реально порушені права, а суд позбавлений права задовольняти вимоги на майбутнє.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 287, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Дніпровської міської ради до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання утриматися від вчинення певних дій - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду складено 4 червня 2024 року.
Суддя Н.Є. Калугіна