14 травня 2024 рокуСправа №160/20071/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ), військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою (в редакції уточненого адміністративного позову) до військової частини НОМЕР_2 , у якій позивач просить суд
- визнати протиправною та скасувати постанову, яка оформлена довідкою військово-лікарської комісії №7266 від 12.06.2023 про визнання позивача обмежено-придатним до військової служби;
- винести рішення, яким зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_3 звільнити ОСОБА_1 , 1978 р.н., з військової служби на підставі пп. Б п.3 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» за станом здоров'я та виключити з військового обліку як такого, що вибуває за межі України на строк більше трьох місяців.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що в оскаржувані довідці ВЛК №7266 в третьому абзаці міститься наступне формулювання, а саме «Наслідки вогнепального кульового дотичного поранення (12.08.2023) м'яких тканин задньої поверхні верхньої третини лівого передпліччя у вигляді зміцнілого післяопераційного (12.08.2023 - ПХО рани; 13.08.2023 - ВХО рани; 18.08.2023 - ВХО рани, пластика рани місцевими тканинами) рубця». Разом з тим сама довідка ВЛК складена 12.06.2023, тобто у довідці міститься неправильна дата отримання позивачем травми. Даний факт є грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо складання довідок ВЛК, а викладені в ній обставини є необ'єктивними, викривленими та помилковими. З урахуванням викладеного просить позовні вимоги задоволити.
Ухвалою від 14.08.2023 суд відкрив в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
04.09.2022 та 09.11.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №75410/23 від 04.09.2022 та вх. №96148/23), відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити з посиланням на вимоги Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402. Зазначає, що у разі наявності сумніву щодо правильності висновку військово-лікарської комісії регіону (Військової частини НОМЕР_2 ) щодо придатності до військової служби, військовослужбовець має право звернутися до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідного висновку. Разом з тим, позивачем не надано доказів такого звернення. В свою чергу, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статтей розладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду, що також викладено у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №810/5009/18. З урахуванням викладеного у відзиві просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 27.12.2023 подальший розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучено у якості співвідповідача - Військову частину НОМЕР_3 . Підготовче засідання призначено на 23.01.2024.
23.01.2024 представником позивача подав заяву про перенесення засідання на іншу дату.
Ухвалою від 23.01.2024 підготовче засідання відкладено на 06.02.2024.
24.01.2024 представником співвідповідача Військової частини НОМЕР_3 надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що єдиною підставою для скасування оскаржуваного висновку ВЛК є технічна помилка в написанні року отримання поранення в описовій частині довідки, що є лише технічною помилкою і підтверджується іншими документами. При цьому вказана помилка в написанні дат ні в якій мірі не впливає на висновок щодо стану здоров'я військовослужбовця та придатності його до військової служби.
Ухвалами суду підготовче засідання відкладалося на 27.02.2024, 07.03.2024, 19.03.2024.
Ухвалою суду від 19.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 09.04.2024.
Ухвалою суду від 25.04.2024 перенесено судове засідання на 14.05.2024.
Ухвалою суду від 14.05.2024 судом вирішено подальший розгляд справи здійснювати в письмовому порядку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Як слідує з матеріалів справи молодший сержант ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 з 08.04.2022 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) №10 від 08.04.2022.
12.06.2023 військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_2 проведено медичний огляд молодшого сержанта військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_2 , про що видано Довідку військово-лікарської комісії від 12.06.2023 №7266.
Відповідно до вказаної довідки комісією встановлено діагноз:
Гіпертонічна хвороба ІІ ст. атеросклероз МАГ. Викривлення перетинки носа з порушенням функції носового дихання. Захворювання, НІ, не пов'язані з проходженням військової служби.
Наслідки вогнепального кульового дотичного поранення (12.08.2023) м'яких тканин задньої поверхні верхньої третини лівого передпліччя у вигляді зміцнілого післяопераційного (12.08.2023-ПХО рани; 13.08.2023-ВХО рани; 18.08.2023-ВХО рани, пластика рани місцевими тканинами) рубця. Згідно наказу МОЗ України від 04.07.2007 №370 поранення легкого ступеню. Поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини.
На підставі статті 39б, 76б, 45г графи ІІ Розкладу хвороб обмежено-придатний до військової служби, непридатний до служби ДШВ, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах. Придатний до служби в частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.
Вважаючи протиправною вказану довідку, позивач звернувся до суду із цим позовом, посилаючись на те, що вказана довідка містить суттєве порушення, а саме дата поранення вказана у майбутньому часі, що не відповідає дійсності. Крім того позивач зазначає, що він підлягає звільненню з військової служби на підставі частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу» за станом здоров'я.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
За ч.1 ст.1 Закону №2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Як встановлено ч.3 ст.1 Закону №2232 військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч. 10 ст. 2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402).
Згідно із пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Відповідно до ч. 12 ст. 12 Закону № 2232-ХІІ військовозобов'язані, які, зокрема, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями під час проведення мобілізації проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується Міністерством оборони України та центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджене Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).
Відповідно до п. 1.1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
За правилами п.1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза це:
медичний огляд, зокрема, військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти);
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;
установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Пунктом 2.1 розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Відповідно до п. 2.2 розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом.
До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та лікувальних закладах.
ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України (абз. 15 п.п. 2.3.4 п. 2.3 розділу I Положення № 402).
Відповідно до п. 2.4.4 п. 2.4 розділу І Положення № 402 на ВЛК регіону покладаються обов'язки, зокрема, з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.
Згідно із п. 2.4.5 розділу І Положення № 402 ВЛК регіону має право, зокрема, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби), військовозобов'язаних, резервістів, працівників.
Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд (п. 2.4.6. розділу І Положення № 402).
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (п. 2.4.10. розділу І Положення № 402).
У свою чергу, згідно із п. 2.6.1. розділу І Положення № 402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК високомобільних десантних військ; ВЛК військових комісаріатів; ВЛК територіального центру комплектування (далі - ВЛК ТЦК); ВЛК цивільного лікувального закладу з правами госпітальної ВЛК.
На підставі затвердженого переліку начальник ВМКЦ регіону своїм наказом призначає позаштатні постійно діючі ВЛК, їх персональний склад і визначає порядок їх роботи (п. 2.6.7.).
Документи позаштатних ВЛК скріплюються гербовою печаткою військового лікувального, цивільного лікувально-профілактичного закладу, військової частини, при яких ці комісії утворені (2.6.11. розділу І).
Госпітальна ВЛК створюється у військовому госпіталі, на госпітальному судні, у цивільному лікувально-профілактичному закладі, де обстежуються і лікуються військовослужбовці. На особливий період госпітальна ВЛК створюється в усіх військових санаторіях (2.7.1. розділу І).
Таким чином, із наведених вище норм Положення № 402 слідує, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених п. 1.1 розділу І Положення № 402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служб, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.
Пунктом 1.1 розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Відповідно до п. 1.2 розділу ІІ Положення № 402 розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).
Згідно з п. 1.4 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд контингентів, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення, проводиться в порядку, визначеному таблицею.
Відповідно до п. 6.6. розділу ІІ Положення № 402 військовослужбовці оглядаються ВЛК у військових лікувальних закладах за територіальним принципом. Військовослужбовці, крім того, оглядаються ВЛК за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні, за місцем проведення відпустки.
За змістом п. 6.28. розділу ІІ Положення № 402 у разі коли ВЛК після амбулаторного обстеження не може прийняти остаточної постанови, вона направляє військовослужбовця на стаціонарне обстеження у військовий лікувальний заклад з подальшим оглядом його госпітальною ВЛК.
Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що військовослужбовці підлягають медичному огляду госпітальною ВЛК, якій, за результатами військово-лікарської експертизи надане право приймати постанови щодо придатності особи до військової служби.
Як слідує з матеріалів адміністративної справи, молодший сержант ОСОБА_3 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_3 з 08.04.2022.
Відповідно до довідки ВЛК №262 від 25.08.2022, що складена КП «Луцька центральна районна лікарня» встановлено: стан після ПХО рани лівого передпліччя та пластики лівої ліктьової вени (12.08.2022), ВХО рани лівого передпліччя (13.08.2022) та ВХО рани лівого передпліччя з пластикою рани місцевими тканинами (18.08.2022) внаслідок мінно-вибухової травми (18.08.2022), вогнепального осколкового поранення лівого передпліччя з травматичним пошкодженням лівого ліктьового нерва, післятравматична невропатія лівого ліктьового нерва з тимчасовим порушенням функції лівої кисті.
Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 22.09.2022 №1643/141/м солдат ОСОБА_1 12.08.2022 отримав бойове ураження внаслідок дій противника, а саме: вогнепальне кульовепоранення лівої руки. При обставинах: 12.08.2022 діючи відповідно до бойового розпорядження (наказу) ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №2022/ОКП/112/91 ДСК від 28.06.2022 поблизу нп Піски Донецької області, близько о 10:30 годині, під час виконання бойового завдання командир відділення групи спеціального призначення №№ роти спеціального призначення №2 тактичної групи №3 солдат ОСОБА_1 отримав вогнпальне кульове поранення, внаслідок дій противника, під час бойового зіткнення зі сторони окупаційних військ російської федерації. Військовослужбовцю надано медичну допомогу та евакуйовано до нп Селідове.
Проходження лікування підтверджується медичними випивками з медичних карт амбулаторного хворого, що долучені до позову.
При цьому в оскаржуваній довідці обставини поранення містять неточності, а саме в році отримання кульового поранення, замість 2022 року зазначено 2023 року, що є технічною помилкою. При цьому інші дані відповідають доданим довідкам та позивачем не заперечуються.
Оцінюючи зазначені доводи позивача про протиправність дій відповідачів та незаконність постанови, оформленої довідкою № 7266 від 12.06.2023, суд враховує, що відповідачем (Військовою частиною НОМЕР_2 ) не порушено процедуру проведення ВЛК, а технічна помилка не впливає на встановлений діагноз. Також, Положення № 402 не передбачає право особи, що проходила медичний огляд, оскаржувати постанови позаштатних гарнізонних ВЛК у судовому порядку.
Згідно із нормами Положення № 402 у разі непогодження із постановами позаштатних ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із скаргою на дії чи рішення ВЛК.
У свою чергу ВЛК регіону мають право скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.
Оскарженню у судовому порядку за приписами п. 2.4.10. розділу І Положення № 402 підлягають тільки постанови ВЛК регіонів та постанови ЦВЛК.
Суд встановив, що позивач не звертався зі скаргою про протиправність дій/бездіяльності членів ВЛК Військової частини НОМЕР_2 при проведенні медичного огляду ні до ВЛК регіону, ні до ЦВЛК та проханням провести повторний медичний огляд із дотримання вимог Положення № 402.
Тобто позивач не скористався своїм правом на проведення повторного медичного огляду з метою визначення придатності його до військової служби.
Верховний Суд у постанові від 13 червня 2018 року у справі №806/526/16 зауважив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Згідно із висновків Верховного Суду викладених у постанові Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Беручи до уваги ті обставини, що перевірка рішень позаштатних гарнізонних ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби ВЛК регіону чи ЦВЛК не приймали, суд дійшов висновку про недотримання позивачем вимог Положення № 402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставам прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підстав висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби.
При цьому суд зауважує, що у своєму позові позивач не ставить під сумнів законність процедури прийняття відповідачем спірного рішення.
Таким чином, позовні вимоги в даній частині є такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання командира військової частини НОМЕР_3 звільнити позивача з військової служби на підставі пп. «б» п.3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу» за станом здоров'я суд зазначає про таке.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232.
Відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців.
Згідно із частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення) право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно з пунктом 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (пункт 241 Положення №1153/2008).
Підпунктом 2 пункту 225 Положення передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція № 170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
З врахуванням викладених норм суд зазначає, що в спірному випадку повинні існують необхідні умови для звільнення позивача з військової служби за вказаною підставою, це:
проходження служби за контрактом;
наявність висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
звернення до командира військової частини по команді з рапортом про звільнення з військової служби.
Як слідує з матеріалів справи, позивач проходить військову службу за призовом по мобілізації, а не за контрактом. Крім того позивач не звертався до Військової частини НОМЕР_3 з відповідним рапортом на звільнення та медичним висновком про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.
Відтак позовні вимоги в цій частині є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи зазначене, станом на момент ухвалення рішення позивачем не доведено, а судом не встановлено протиправності оскаржуваного рішення відповідача, щодо придатності позивача до військової служби за станом здоров'я у військовий час.
З огляду на вищевикладене, суд зробив висновок про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судом фактів та обставин, суд приходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. статтями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адмінстративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ), військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 04.06.2024 року.
Суддя С.В. Ніколайчук