04 червня 2024 року Справа №160/13791/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
27.05.2024р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 та просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення позивачу з 14.12.2020 року до 03.10.2023 року перерахунку, на підставі Постанови Кабінету Міністрів від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13, 14;
- зобов'язати відповідача з 14.12.2020 року до 03.10.2023 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.
Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суд приходить до висновку про те, що зазначений позов слід залишити без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Крім того, пунктом 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і встановлює строк для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
Згідно до п.2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в позовній заві зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Однак, як вбачається зі змісту позовної заяви позивачем у позові не зазначено відомих номерів засобів зв'язку, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти відповідача, в порушення вимог п.2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ч.2 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Так, наведена позовна заява, подана в електронній формі через електронний кабінет, проте, доказів надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи (відповідачу) з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу, позивачем до позову не додано, в порушення вимог ч.2 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У позові зазначено, що за спірний період з 14.12.2020р. по 03.10.2023р. відповідач здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення виходячи із розміру 1762 грн., проте відповідних доказів (наприклад, розрахункових листків, відповідних довідок та іншого) до позову не додано, в порушення вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім того, частинами 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, позивач у позові просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення позивачу перерахунку грошового забезпечення виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13, 14, за період з 14.12.2020 року до 03.10.2023 року.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
В подальшому, Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин”, який набрав чинності 19.07.2022, зокрема, назву та частини першу і другу статті 233 викладено в такій редакції:
“Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)”.
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22, від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22 та інших справах за подібних правовідносин. Застосування такого підходу судом касаційної інстанції є сталим та послідовним.
У зв'язку з тим, що грошове забезпечення виплачується щомісячно позивач довідався про порушення свого права за липень 2022 року у серпні 2022 року, за серпень 2022 року - у вересні 2022 року і так далі, зокрема за вересень-жовтень 2023 у листопаді 2023 року.
Разом з тим, Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX КЗпП України доповнено главою XIX такого змісту: “ 1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.”.
Наведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 380/14039/22.
Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).
Тобто, аналіз наведених норм свідчить про те, що строки на звернення до суду заявою із заявами про вирішення трудового спору становлять три місяці з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні працівник, в тому числі щодо виплати заробітної плати/грошового забезпечення - три місяці з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Проте, такі строки були продовжені у зв'язку з дією карантину до 30.06.2023 включно.
Відповідно, початок перебігу 3-місячного строку звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог за період з 19.07.2022р. по 03.10.2023р. для позивача розпочався 01.07.2023р. та сплинув 02.10.2023р. (з 19.07.2022р. по 30.06.2023р.), 02.11.2023р. (липень 2023р.), 02.12.2023р. (серпень 2023р.), 02.01.2024р. (вересень 2023р.), 02.02.2024р. (жовтень 2023р.).
Разом з тим, наведена позовна заява подана позивачем лише 27.05.2024р. (через систему "Електронний суд"), що свідчить про пропуск позивачем 3-х місячного строку звернення з даним позовом в частині позовних вимог за період з 19.07.2022р. по 03.10.2023р., встановленого ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022 року).
Так, ч.1 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані, вказані нею у заяві, визнані судом не поважними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Також і за приписами ч.6 ст.161 вказаного Кодексу передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Однак, як вбачається із доданих до позову документів, позивачем до адміністративного позову не додано заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом та доказів поважності причин пропуску такого строку в порушення вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням вищевказаних обставин, суд приходить до висновку, що позивачем адміністративний позов поданий без додержання вимог, встановлених ст.ст.123, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов підлягає залишенню без руху із встановленням позивачеві п'ятиденного строку для усунення недоліків з дня отримання ухвали про залишення позову без руху.
Вищезазначені недоліки уточненого адміністративного позову мають бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до канцелярії суду:
- адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: із зазначенням у ньому відомих номерів засобів зв'язку, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти відповідача, у відповідності до вимог п.2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням вимог ч.2 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- доказів надсилання копії позовної заяви та копій доданих документів іншим учасникам справи (відповідачу) з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу, у відповідності до вимог ч.2 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- доказів того, що за спірний період з 14.12.2020р. по 03.10.2023р. відповідач здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення виходячи із розміру 1762 грн. (наприклад, розрахункових листків, відповідних довідок та іншого), у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом в частині позовних вимог за період з 19.07.2022р. по 03.10.2023р., вказавши підстави для поновлення строку та надати докази поважності причин його пропуску на її підтвердження, у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.123, п.2 ч.5 ст.160, ч.4, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169, ст.ст.243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачеві у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки адміністративного позову шляхом надання до канцелярії суду:
- адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: із зазначенням у ньому відомих номерів засобів зв'язку, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти відповідача, у відповідності до вимог п.2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням вимог ч.2 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- доказів надсилання копії позовної заяви та копій доданих документів іншим учасникам справи (відповідачу) з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу, у відповідності до вимог ч.2 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- доказів того, що за спірний період з 14.12.2020р. по 03.10.2023р. відповідач здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення виходячи із розміру 1762 грн. (наприклад, розрахункових листків, відповідних довідок та іншого), у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом в частині позовних вимог за період з 19.07.2022р. по 03.10.2023р., вказавши підстави для поновлення строку та надати докази поважності причин його пропуску на її підтвердження, у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до п.1 ч.4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст.294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва