31 травня 2024 рокуСправа №160/14519/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), у якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення від 11.06.2023, прийняте начальником 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) капітаном ОСОБА_2 , про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що 11.06.2023 він прибув на міжнародний автомобільний пункт пропуску «Смільниця» з метою перетину державного кордону України підставі абз. 4 п. 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995. На підтвердження наявності підстав для перетину кордону позивачем надано необхідні документи: паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 ; паспорт громадянина України ОСОБА_1 ; нотаріально засвідчені копії паспорта громадянина України ОСОБА_3 ; довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_3 ; довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 01.03.2012 на ім'я ОСОБА_3 про встановлення першої групи інвалідності, група «А» (безстроково); пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_3 ; свідоцтва про шлюб ОСОБА_3 ; свідоцтва про переміну прізвища ОСОБА_4 на Власова-Захарченко від 17.12.2003; свідоцтва про народження ОСОБА_5 ; свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 з Власовою- ОСОБА_4 ; витяги з реєстру територіальної громади про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; лист Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 28.04.2023 за № Г-40/0-1/09-23, яким встановлюється наявність необхідних документів, що підтверджують родинні зв'язки з матір'ю дружини особою з інвалідністю 1 групи, інвалідність та спільне проживання. Оскільки позивач мав намір перетнути державний кордон за відсутності особи з інвалідністю І групи (матері дружини) ОСОБА_3 , він також надав довідку про її перебування на консульському обліку в посольстві України в Литовській Республіці від 11.05.2023. Працівники Державної прикордонної служби України, розглянувши надані документи, повідомили позивачеві, що 02.05.2023 матір його дружини - ОСОБА_3 виїхала за межі України у супроводі свого чоловіка, підставою для виїзду якого був абз. 3 п. 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995. 11.06.2023 начальником 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) капітаном ОСОБА_2 прийнято рішення про відмову позивачу в перетинанні державного кордону у зв'язку з ненаданням на паспортний контроль документів, що підтверджують підставу для виїзду за кордон. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, необґрунтованим і таким, що прийнято за відсутності передбачених законодавством підстав, оскільки ним було надано до пункту пропуску всі необхідні документи для підтвердження права на перетинання державного кордону. Вважає, що виїзд ОСОБА_3 у супроводі її чоловіка не може обмежити право позивача на перетин кордону.
Ухвалою суду від 03.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
15.08.2023 до суду надійшов відзив військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що під час перевірки документів ОСОБА_1 було встановлено відсутність документа, який би посвідчував приналежність позивача до категорії осіб, які звільнені від мобілізації та на яких поширюється дія Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. Відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII, Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX громадянина ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду з України у зв'язку з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, оскільки він не надав на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон. Позивач слідував на виїзд з України без матері. Згідно з доданими до позовної заяви матеріалами, копія довідки про перебування на консульському обліку від 11.05.2023 № 230511114240 нотаріально не засвідчена, що суперечить абз. 12 п. 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, на який посилається позивач. Станом на час виникнення спірних правовідносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежено законодавством. Водночас Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» 21 жовтня 1993 року № 3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, яка також надається військовозобов'язаним, зокрема особам які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи. Однак наявність у позивача права на відстрочення від призову на військову службу під час мобілізації не гарантує йому беззаперечного права на перетинання державного кордону для виїзду з України. Надані позивачем 11.06.2023 документи не дали можливості уповноваженим посадовим особам, які здійснюють прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України, прийняти рішення про надання дозволу на перетин державного кордону України позивачу. Оскаржуване рішення є правомірним, таким, що прийняте уповноваженою особою Державної прикордонної служби України на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідач не уповноважений визначати конкретний і вичерпний перелік документів для перетину державного кордону, оскільки процедурою прикордонного контролю, відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про прикордонний контроль» визначено, що перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом. Уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України під час процедури прикордонного контролю здійснюють лише перевірку документів, наданих для перетину державного кордону.
Станом на час розгляду справи відповідь на відзив та заперечення до суду не надійшли. Частиною четвертою статті 159 КАС України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданим 22.03.2005 Олександрійським МВ УМВС України в Кіровоградській області, та паспортом громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_4 , виданим 21.11.2022, орган, що видав 1214, копії яких містяться у матеріалах справи.
12.07.2013 ОСОБА_1 та Власова- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_5 , виданого повторно 09.12.2017 Центральним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
У свідоцтві про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_6 , виданого повторно 22.05.2004, зазначено відомості про матір - ОСОБА_3 .
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0025006 від 01.03.2013 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є особою з інвалідністю першої групи з 01.03.2013 безстроково.
Місце проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 25.04.2023 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями витягів з реєстру Дніпровської територіальної громади від 25.04.2023.
Розпорядженням в.о. голови адміністрації Новокадацького району Дніпровської міської ради № 63-р від 03.04.2023 «Про призначення дієздатній фізичній особі ОСОБА_3 помічника в особі ОСОБА_1 » позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , помічником дієздатної фізичної особи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , для допомоги у здійсненні її прав та виконанні обов'язків.
На звернення позивача вх. № Г-40 від 26.04.2023 щодо надання акта встановлення факту здійснення догляду за особою з інвалідністю І групи - ОСОБА_3 для перетину державного кордону, листом Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради № Г-40/0-01/09-23 від 28.04.2023 повідомлено, що копії документів, додані до заяви ОСОБА_1 , підтверджують родинні зв'язки, інвалідність, та спільне проживання (задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) збігається із задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) матері дружини - особи з інвалідністю І групи), тому надання акта втановлення факту здійснення догляду не є обов'язковою умовою для супроводження ОСОБА_3 .
Згідно з посвідченою позивачем копією довідки про перебування на консульському обліку від 11.05.2023, виданої першим секретарем з консульських питань, ОСОБА_3 перебуває на тимчасовому консульському обліку в Посольстві України в Литовській Республіці з 11.05.2023. Строк перебування на консульському обліку - до 04.03.2024.
11.06.2023 начальником 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) капітаном ОСОБА_2 у міжнародному автомобільному пункті пропуску «Смільниця» прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, яким відмовлено у перетинанні державного кордону України на виїзд з України громадянину України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , документ, що посвідчує особу - паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_4 , виданий 22.11.2022. У рішенні вказано, що у зв'язку із Законом України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022» ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду з України, за відсутності підстав на право перетинання державного кордону, оскільки він не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон.
Вважаючи протиправним вказане рішення про відмову в перетинанні державного кордону України, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і порядок розв'язання спорів у цій сфері регулює Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-ХІІ (далі - Закон № 3857-ХІІ) в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 3857-ХІІ громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
За змістом ст. 2 Закону № 3857-ХІІ документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в'їзд в Україну).
Перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону. Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України (ст. 3 Закону № 3857-ХІІ).
Відповідно до статті 6 Закону № 3857-XII право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли:
1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону;
3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень;
4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання;
5) він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів;
9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду;
10) він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв'язку з яким таке обмеження встановлюється.
При цьому, у разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Державну прикордонну службу України).
Суд зазначає, що вказані вище підстави для тимчасового обмеження громадян у виїзді за межі території України є загальними та застосовуються за відсутності особливих правових режимів, які вводяться в дію указом Президента України та затверджуються Верховною Радою України.
Відповідно до статті 8 Закону № 3857-XII рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб з питань виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.
Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 № 1710-VI (далі - Закон № 1710-VI, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Частинами 1, 2 ст. 2 Закону № 1710-VI визначено, що прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
Пунктом 1 частини третьої статті 2 Закону № 1710-VI передбачено, що прикордонний контроль здійснюється щодо осіб, які перетинають державний кордон.
Прикордонний контроль включає, зокрема, перевірку документів (п. 1 ч. 4 ст. 2 Закону № 1710-VI).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 1710-VI під час прикордонного контролю посадові та службові особи Державної прикордонної служби України здійснюють свої повноваження в межах, передбачених Конституцією України, цим Законом, Законом України «Про Державну прикордонну службу України», іншими актами законодавства України, а також міжнародними договорами України.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 6 Закону № 1710-VI перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.
Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 1710-VI паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.
Статтею 14 Закону України «Про прикордонний контроль» визначено порядок відмови у перетинанні державного кордону іноземцям, особам без громадянства та громадянам України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону № 1710-VI іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону (ч. 2 ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль»).
Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, офіційно оприлюднюється разом із законом щодо затвердження такого Указу Президента України та набирає чинності одночасно з набранням чинності таким законом (ч. 6 ст. 5 Закону № 389-VIII).
В Указі Президента України про введення воєнного стану серед іншого зазначаються вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 5 Закону № 389-VIII).
Відповідно до ст. 20 Закону № 389-VIII правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону № 389-VIII, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Відповідно до положень Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та, відповідно, Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
У подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжувався згідно з указами Президента України та діє станом на час розгляду справи.
Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», військовому командуванню (зокрема, Державній прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» зазначено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Як вже зазначалося, 11.06.2023 позивач намагався перетнути кордон України на виїзд, тобто під час дії правового режиму воєнного стану на території України.
Згідно з пунктом 8 Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1455 (в редакції станом на момент виникнення спірних відносин), перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Президент України видав Указ «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022, затверджений Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, такого змісту: «У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановляю:
1. Оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - мобілізація).
2. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
3. Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.».
Надалі строк проведення загальної мобілізації продовжувався, востаннє з 14.05.2024 на 90 діб на підставі Указу Президента України від 06.05.2024 № 272/2024, затвердженого Законом № 3685-IX від 08.05.2024.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).
Статтею 1 Закону № 3543-ХІІ (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону № 3543-XII визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, серед іншого з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних, визначення їх призначення на особливий період.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин.
Громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи іншої посадової особи, визначеної у частині третій статті 22.
У частині першій статті 23 Закону № 3543-XII наведено перелік категорій військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з абзацами 10, 11 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду; які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
На реалізацію повноважень, наданих статтею 3 Закону № 3857-XII, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 27.01.1995 № 57, якою затвердив Правила перетинання державного кордону України (далі - Правила № 57, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно п. 2 Правил № 57 перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу. У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
Відповідно до абз. 4 п. 2-1 Правил № 57 у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право, зокрема, особи, які мають одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи і супроводжують одного із таких батьків для виїзду за межі України, за наявності документів (їх нотаріально засвідчених копій), що підтверджують родинні зв'язки, інвалідність, а також документів, що підтверджують спільне проживання (їх задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) збігається із задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) їх батьків чи батьків дружини (чоловіка), або здійснення догляду за своїми батьками чи батьками дружини (чоловіка), що підтверджується актом встановлення факту здійснення догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), або документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд. Акт встановлення факту здійснення догляду складається на підставі звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду. У випадку, якщо особа з інвалідністю I чи II групи є взятою на облік внутрішньо переміщеною особою, звернення із заявою про здійснення догляду подається за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. На підставі такого звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради не пізніше ніж протягом п'яти робочих днів після надходження заяви складається акт встановлення факту здійснення догляду в довільній формі. Зазначений акт надсилається заявнику або видається особисто за його бажанням.
Виїзд за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, зазначених в абзацах третьому - сьомому, дев'ятому і десятому цього пункту та пункті 2-2 цих Правил, може здійснюватися самостійно без осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 2-2 цих Правил, на підставі довідки про перебування таких осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 2-2 цих Правил, на консульському обліку, документів (їх нотаріально засвідчених копій), що дають право на виїзд, які передбачені відповідно в абзацах третьому - сьомому, дев'ятому і десятому цього пункту та пункті 2-2 цих Правил, та документів, зазначених у пункті 2 цих Правил.
У позовній заяві позивач вказує, що для перетину кордону на виїзд за межі України самостійно без особи з інвалідністю - ОСОБА_3 ним було надано необхідні документи, у тому числі довідку про перебування ОСОБА_3 на консульському обліку в посольстві України в Литовській Республіці від 11.05.2023.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вказаного позивачем переліку документів, наданих ним для паспортного контролю 11.06.2023 у міжнародному автомобільному пункті пропуску «Смільниця».
Як зазначено в оскаржуваному рішенні та у відзиві, ОСОБА_1 не надав на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон, у зв'язку з чим йому було відмовлено у перетинанні державного кордону України на виїзд.
Введення Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на усій території України воєнного стану стало підставою тимчасового обмеження прав позивача на перетин державного кордону з метою виїзду за межі території України. Це тимчасове обмеження запроваджено відповідно до Конституції України, Закону № 389-VIII та Указу Президента України про введення воєнного стану в Україні.
Суд звертає увагу, що передбачені ст. 6 Закону №3857-XII підстави тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України є загальними та застосовуються як до, так і після введення воєнного стану. Застосована щодо позивача підстава для відмови у перетині державного кордону є спеціальним обмеженням, впровадженим в установленому Конституцією України порядку на період дії воєнного стану.
Стосовно доводів позивача про неналежне мотивування відповідачем рішення про відмову в перетинанні державного кордону, суд зазначає, що оскаржуване рішення про відмову ОСОБА_1 у перетинанні державного кордону України від 11.06.2023 відповідає формі, затвердженій наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.12.2010 № 967, який діяв на час прийняття оскаржуваного рішення.
Так, у рішенні наведено персональні дані позивача, його паспортні документи, вказано правову підставу прийняття рішення, а саме Закон України «Про правовий режим воєнного стану», Указ Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022», та зазначено, що ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду з України, за відсутності підстав на право перетинання державного кордону, оскільки він не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон.
Оскаржуване рішення містить всі обов'язкові реквізити, підставу та мотиви його прийняття, тому доводи позивача в цій частині є необґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведено правомірність прийнятого 11.06.2023 начальником 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) капітаном ОСОБА_2 у міжнародному автомобільному пункті пропуску «Смільниця» рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України ОСОБА_6 .
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 1073,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.3058907881.1 від 20.06.2023.
У зв'язку з відмовою задоволенні позовних вимог розподіл понесених позивачем судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_7 .
Відповідач: Державна прикордонна служба України в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), місцезнаходження: АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 .
Повний текст рішення складено 31.05.2024.
Суддя В.В. Рянська