03 червня 2024 рокуСправа №160/6147/24
Суд, у складі судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
05 березня 2024 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.08.2023 № 262740009963, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 періодів роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 (у тому числі з 01.09.1980 по 04.05.1981, з 21.08.1981 по 16.06.1986, з 08.12.1986 по 20.09.1993, з 02.09.2003 по 02.03.2020, з 17.06.2020 по 16.08.2020, з 01.10.2020 по 27.08.2023);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області: зарахувати ОСОБА_1 до трудового/страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 (у тому числі з 01.09.1980 по 04.05.1981, з 21.08.1981 по 16.06.1986, з 08.12.1986 по 20.09.1993, з 02.09.2003 по 02.03.2020, з 17.06.2020 по 16.08.2020, з 01.10.2020 по 27.08.2023);
- зобов'язати повторно розглянути заяву від 20.08.2023 про призначення пенсії та прийняти рішення про призначення пенсію ОСОБА_1 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що 20.08.2023р. вона звернулася з заявою про призначення пенсії. Однак рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.08.2023р. №262740009963 позивачці було відмовлено у призначенні пенсії, оскільки відсутній необхідний страховий стаж. Позивачка вважає таку відмову протиправною, оскільки відповідач не врахував певні періоди її роботи в трудову діяльність, у зв'язку з чим звернулася до суду із цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 р. прийнято до розгляду та відкрито провадження в цій адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач отримав ухвалу суду 29.03.2024 р., але відзиву на позовну заяву та будь-яких документів, що стосуються цього предмету спору, до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить із такого.
Судом встановлено, що 20.08.2023 р. позивачка звернулася до Територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивачки.
Рішенням Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 28.08.2023 р. №262740009963 позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
У вказаному рішенні зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи, згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_2 , оскільки на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки дата народження вказана без числа і місяця та не стоїть печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка, що порушує п.2.11, 2.12 "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників".
Крім того, в посвідці на постійне місце проживання зазначено тільки прізвище та ім'я (без по батькові), а інші документи (картка фізичної особи-платника податків, трудова книжка, диплом, свідоцтво про народження дитини та ін.) видані на ОСОБА_1 .
Вважаючи протиправними дії відповідача, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Абзацом 1 ч.4 ст.24 Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1, п.2, п.3 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993р. Про затвердження Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що для розрахунку пенсії пенсійний орган обчислює страховий стаж за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди, до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
При цьому, у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; на підставі показань свідків; даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів і угод з відмітками про їх виконання та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідні вимоги щодо заповнення трудових книжок містяться в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №58 від 29.07.1993.
Так, відповідно п.2.1. Інструкції №58 трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
Відповідно до п. 2.2. Інструкції № 58 заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище,ім'я по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіху роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до п. 2.3. Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Пунктом з 2.4. Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до пунктів 2.26.-2.27. Інструкції №58 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 р. №301 «Про трудові книжки» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, з вищенаведених норм права вбачається, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто таким працівником. Обов'язок ведення трудових книжок (заповнення, внесення відповідних записів про прийом на роботу, переведення звільнення, наказів (розпоряджень), та їх засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноважений ним орган). Крім того, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 р. у справі №677/277/17.
Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 р. у справі №687/975/17.
Суд констатує формальний характер зауважень відповідача до трудової книжки позивача, оскільки в іншій частині її зміст дозволяє однозначно встановити її достовірність та належність як документу, що міститься відомості про стаж позивача в періоди її роботи.
Отже, трудова книжка позивачки має бути врахована при призначенні їй пенсії та визначення наявного стажу.
Що стосується мотивів оскаржуваного рішення про те, що в посвідці на постійне місце проживання зазначено тільки прізвище та ім'я (без по батькові), а інші документи (картка фізичної особи-платника податків, трудова книжка, диплом, свідоцтво про народження дитини та ін.) видані на ОСОБА_1 , суд зазначає таке.
Суд зазначає, що посвідка містить інформацію про ім'я та прізвище (без по батькові), які співпадають з інформацією в трудовій книжці.
Відтак, достатньо ідентифікаційних даних для вирішення питання щодо призначення пенсії.
Відповідно, суд вважає протиправним рішення відповідача від 28.08.2023 року №262740009963, в зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Щодо зобов'язання відповідача зарахувати відповідні періоди суд зауважує, що наразі відповідач не врахував трудову книжку позивача як джерело відомостей про стаж в цілому. За таких обставин наразі відсутні правові для зобов'язання зарахувати відповідні періоди, оскільки вони містяться в трудовій книжці позивача, яка відповідачем відхилена в цілому. Обставина висловлення відповідачем зауважень до окремих періодів роботи позивача вказаного не спростовує, при цьому щодо таких періодів судом у висновку надано правову оцінку, яку відповідач зобов'язаний врахувати при повторному розгляді питання про призначення позивачу пенсії вже з урахуванням трудової книжки позивача як джерела відомостей про стаж позивача.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 807,47 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст. 241-246, 250 КАС України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.08.2023 року за №262740009963 про відмову у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 20.08.2023 року, з урахуванням трудової книжки НОМЕР_2 , а також з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 807,47 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя А.В. Савченко