03 червня 2024 року ЛуцькСправа № 140/3756/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Лозовського О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у призначенні пенсії за віком; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити та виплачувати пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 31.01.2024, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи в колгоспі ім. Тельмана Турійського району Волинської області з 21.04.1984 по 31.12.1998 та з 01.01.2002 по 31.07.2003.
В підтвердження позовних вимог позивач зазначила, що 22.02.2024 звернулась до територіального відділу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У відповідності до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за принципом екстериторіальності документи для проведення перерахунку пенсії були направлені на розгляд до Головного управління ПФУ в м. Києві, яким і прийнято рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії від 29.02.2024 №033050009877 в зв'язку з відсутністю необхідного 31 річного страхового стажу роботи. До страхового стажу не було зараховано період роботи в колгоспі з 21.04.1984 по 31.12.1998 по записах трупової книжки №0120696 від 28.01.1983 та період роботи з 01.01.2002 по 31.07.2003 в зв'язку з відсутністю даних в Реєстрі застрахованих осіб
Позивач не погоджується з рішенням ГУ ПФУ в м. Києві про відмову у призначенні пенсії за віком та вважає, що має достатньо стажу трудової діяльності, що в свою чергу дає їй право на призначення такої пенсії.
Наведені обставини підтверджуються документами, доданими до заяви про призначення пенсії, тому позивач звернулась в суд з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Представник відповідача - ГУ ПФУ у Волинській області у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнала, у задоволенні позову просить відмовити.
Обгрунтовуючи заперечення позову, представник відповідача пояснив, що 22.02.2024 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності, рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 29.02.2024 №033050009877 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком в зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний номер, трудова книжка, свідоцтва про народження дітей, довідки про стаж, диплом) загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 22 роки 7 місяців 28 днів, що недостатньо для призначення пенсії.
До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи 1984-1998 згідно довідки від 15.01.2023 №8/01-16 (по батькові зазначено скорочено), періоди роботи 2002-2003 (відсутні дані в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу після липня 2000 року, який є обов'язковим з 01.07.2000). Вказує, що архівна довідка Турійської селищної ради Волинської області від 15.01.2023 №8/01-16 містить інформацію про роботу ОСОБА_1 , що не відповідає паспортним даним позивача, зокрема, не містить повного по батькові « ОСОБА_2 », а тому не можливо встановити факт роботи згідно цієї довідки. Також в індивідуальних відомостях про застраховану особу Форми ОК-5 інформація щодо періодів роботи та сплати єдиного соціального внеску за період 2002 по 2003 відсутня. Відтак зарахувати до страхового стажу період роботи позивача 2002 по 2003 рік без сплати страхових внесків не має законних підстав.
Жодних інших документів, підтверджуючих вказані періоди роботи, позивач при зверненні за призначенням пенсії не надав.
Враховуючи викладене, представник відповідача-1 вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Представник відповідача - ГУ ПФУ в м. Києві у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнала, у задоволенні позову просить відмовити.
Обгрунтовуючи заперечення позову, представник відповідача-2 вказала, що ГУ ПФУ в м. Києві за результатами розгляду позивача від 22.02.2024 прийнято рішення від 29.02.2024 №033050009877 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу - 31 рік, оскільки відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058 право па призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
З урахуванням норм чинного законодавства на підставі наданих документів про стаж (ідентифікаційний номер, трудова книжка, свідоцтва про народження дітей, довідки про стаж, диплом) загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 22 роки 7 місяців 28 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
При цьому, до загального страхового стажу не зараховано: період роботи 1984-1998 згідно з довідкою від 15.01.2023 №8/01-16, оскільки неможливо ідентифікувати Позивачку - по - батькові зазначено скорочено; період роботи 2002-2003 роки у зв'язку з відсутністю даних в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу після липня 2000 року, які є обов'язковими з 01.07.2000 в силу приписів статті 24 Закону №1058.
Тому вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання призначити пенсію з віком відповідно до Закону №1058 є безпідставними та необгрунтованими.
На підставі викладеного, представник відповідача-2 просить відмовити у задоволенні позову.
Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22.02.2024 звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ пенсійного органу, що призначає пенсію - ГУ ПФУ в м. Києві.
За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів, рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 29.02.2024 №033050009877 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком в зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу - 31 рік, передбаченого частиною 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний номер, трудова книжка, свідоцтва про народження дітей, довідки про стаж, диплом) загальний страховий стаж складає 22 роки 7 місяців 28 днів, що недостатньо для призначення пенсії.
Не враховано до стажу періоди роботи 1984-1998 згідно довідки від 15.01.2023 №8/01-16 (по батькові зазначено скорочено), 2002-2003 (відсутні дані в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу після липня 2000 року, який є обов'язковим з 01.07.2000 року).
Вважаючи рішення відповідача-2 протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, (далі-Закон №1058-IV).
Вказаний Закон набрав чинності з 1 січня 2004 року.
Статтею 1 цього Закону визначено такі терміни:
- застрахована особа-фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
- страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
- страхові внески-кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
- страхувальники-роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Згідно із пунктом першим частини першої статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
В солідарній системі призначається пенсія за віком, що передбачено пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону №1058-IV.
Відповідно до пункту першого статті 11 Закону №1058-IV, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, громадяни України, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях.
Пунктом першим статті 14 Закону №1058-IV встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених організацій, об'єднань громадян, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами).
Згідно із частинами 1, 3 статті 15 Закону №1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.
Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.
Згідно із частинами 1, 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж-період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку-на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 1 статті 21 Закону №1058-IV, персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №794 від 04.06.1998 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», установлено, що починаючи з 1 липня 2002 року обчислення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 року за даними системи персоніфікованого обліку.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку-на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частин 1, 2 та частини 4 статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою-третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою-третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою-третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Частинами 1, 2, 3 статті 44 Закону №1058-IV встановлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 №121, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», правління Пенсійного фонду України постановою від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, затвердило «Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок №22-1).
Згідно із пунктом 1.1 Порядку №22-1, заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.
Згідно із пунктом 1.8 Порядку №22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис.
Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 2.1 Порядку №22-1, встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії, які додаються до заяви про призначення пенсії, зокрема:
1) документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 №8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності-за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000 (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 (додаток 5).
Згідно із пунктами 4.3, 4.7 Порядку №22-1, рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
До 01.01.2004 страховий стаж працівників обраховується відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.199, який набрав чинності 01.01.1992 на підставі постанови ВР України від 06.12.1991 №1788-XII (далі Закон № 1788-XII).
Згідно із пунктом а) статті 3 Закону №1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів,-за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Стаття 56 Закону №1788-XII встановлює види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 56 цього Закону, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно із статтею 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 №637 затвердив «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок №637).
Згідно із пунктами 1, 2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку №737, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 23 Порядку №637, документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
Аналіз змісту наведених правових норм дає суду підстави зробити такі висновки:
- право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 та більше років, мають особи за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV;
- призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених Законом №1058-IV;
- звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання особою заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії;
- пунктом 2.1 Порядку №22-1 встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії, які додаються до заяви про призначення пенсії;
- основним документом, що підтверджує трудовий (страховий) стаж в період до 1 січня 2004 року-дати набрання чинності Закону №1058-IV, є трудова книжка;
- страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку-на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також документів виданих архівними установами виникає лише у випадку відсутності трудової книжки а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, при цьому для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи;
- трудовий стаж в період до 01 липня 2000 року, та страховий стаж в період з 01 липня 2000 року зараховується до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком за умови сплати страхових внесків-коштів відрахувань на соціальне страхування, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачених згідно із вимогами законодавства, що діяло раніше; надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
- обов'язок по сплаті страхових внесків за застрахованих осіб, які перебувають у трудових відносинах із роботодавцями, покладено чинним законодавством на роботодавців-страхувальників та інших осіб, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до вимог Закону №1058-IV;
- обов'язковими умовами для зарахування до трудового стажу особи періоду роботи в колгоспі після 1965 року є наявність у трудовій книжці записів про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві, та час роботи за фактичною тривалістю.
Постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальним питанням від 20.06.1974 №162, затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях (далі - Інструкція №162).
Вказана Інструкція, перестала застосовуватися на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, (далі -Інструкція №58).
Інструкціями №162, 58 передбачено, що записи про звільнення працівника завіряються печаткою.
Обов'язок по правильному і чіткому заповненню трудової книжки та ознайомлення із її змістом працюючої особи, повністю покладений на адміністрацію підприємства на якому працювала така особа.
У випадку виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу та інших записів, виправлення проводиться адміністрацією того підприємства де було проведено внесення відповідного запису, а адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Разом з тим, відповідно до пунктів 1, 2, 5 та 6 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.
Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.
У трудову книжку колгоспника вносяться, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання.
Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
Згідно із зразком трудової книжки колгоспника, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, у трудовій книжці колгоспника зазначається в розділі V відомості про трудову участь в загальному господарстві, зокрема, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві та причини невиконання такого річного мінімуму.
З копії трудової книжки колгоспника ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 від 28.01.1983 судом встановлено, що у розділі «Членство в колгоспі» зазначено, що позивач 21.04.1984 прийнята на роботу в колгосп ім. Тельмана, а 31.07.2003 звільнена з роботи згідно наказу від 31.07.2003 №7.
У вказаній трудовій книжці колгоспника усі записи за спірний період внесені відповідно до норм чинного законодавства, засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою роботодавця. Записи про періоди роботи не містять жодних виправлень. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи відповідачами суду не надано.
Таким чином, вказаною трудовою книжкою колгоспника підтверджено, що позивач з 21.04.1984 по 31.12.1998 та з 01.01.2002 по 31.07.2003 працювала у колгоспі ім. Тельмана.
Відповідно до частини другої статті 56 Закону №1788-XII при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
У трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 від 28.01.1983 містяться записи щодо трудової участі позивача в громадському господарстві, а саме щодо виконання річного мінімуму за 1984 по 2003 роки, та із вказаних записів судом встановлено, що позивач у 1984 році виконала річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 257, при прийнятому колгоспом річному мінімумі трудової участі в громадському господарстві - 270; у 1985 році - виконала річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 58, при прийнятому колгоспом річному мінімумі трудової участі в громадському господарстві - 270, при цьому, зазначено, що причини невиконання такого річного мінімуму - наказ №1 від 16.02.1990 (декретна відпустка); у 1986 році - виконала річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 210, при прийнятому колгоспом річному мінімумі трудової участі в громадському господарстві - 270, при цьому, зазначено, що причини невиконання такого річного мінімуму - наказ №1 від 16.02.1990 (декретна відпустка); у 1987 році - виконала річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 275, при прийнятому колгоспом річному мінімумі трудової участі в громадському господарстві - 260; у 1988 році - виконала річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 351, при прийнятому колгоспом річному мінімумі трудової участі в громадському господарстві - 260; у 1989 році - виконала річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 329, при прийнятому колгоспом річному мінімумі трудової участі в громадському господарстві - 260; у 1990 році - виконала річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 335, при прийнятому колгоспом річному мінімумі трудової участі в громадському господарстві - 260; у 1991 році - виконала річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 365, при прийнятому колгоспом річному мінімумі трудової участі в громадському господарстві - 260; у 1992 році - виконала річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 364, при прийнятому колгоспом річному мінімумі трудової участі в громадському господарстві - 260; у 1993 році - виконала річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 335, при прийнятому колгоспом річному мінімумі трудової участі в громадському господарстві - 260; у 1994 році - виконала річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 311, при прийнятому колгоспом річному мінімумі трудової участі в громадському господарстві - 250; у 1995 році - виконала річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 365, при прийнятому колгоспом річному мінімумі трудової участі в громадському господарстві - 240; у 1996 році - виконала річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 265, при прийнятому колгоспом річному мінімумі трудової участі в громадському господарстві - 230; у 1997 році - виконала річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 148, при прийнятому колгоспом річному мінімумі трудової участі в громадському господарстві - 230; у 1998 році - виконала річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 350, при прийнятому колгоспом річному мінімумі трудової участі в громадському господарстві - 230; у 1999 році - виконала річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 310, при прийнятому колгоспом річному мінімумі трудової участі в громадському господарстві - 230; у 2000 році - виконала річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 266; у 2001 році - виконала річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 314, при прийнятому колгоспом річному мінімумі трудової участі в громадському господарстві - 170; у 2002 році - виконала річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 321, при прийнятому колгоспом річному мінімумі трудової участі в громадському господарстві - 170; у 2003 році (до 01.08.2003) - виконала річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 175.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ в м. Києві протиправно не взято до уваги всі відомості (записи) у трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 від 28.01.1983 при розрахунку страхового стажу позивача та не надано їм належної правової оцінки.
Також позивач до заяви про призначення пенсії долучила архівну довідку від 15.01.2023 №8/01-16, видану Комунальною установою «Об'єднаний трудовий архів» Турійської селищної ради Волинської області, якою підтверджено, що Троцковець ОСОБА_4 (так в книзі) працювала в колгоспі ім. Тельмана (перейменований з 1997 року КСП «Урожай», з 2000 року в СВК «Урожай»), с.Туропин, Турійського району, якою підтверджується факт відпрацювання позивачем необхідної кількості трудоднів у спірний період.
У спірному рішенні ГУ ПФУ в м.Києві від 29.02.2024 №033050009877 зазначено, що підставою для незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи 1984-1998 згідно довідки від 15.01.2023 №8/01-16 - по батькові зазначено скорочено.
Однак суд звертає увагу на те, що трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_1 від 28.01.1983 підтверджено період роботи позивача з 21.04.1984 по 31.12.1998 у колгоспі ім. Тельмана, та у ній, як зазначалось вище, зазначені всі необхідні відомості щодо її трудової участі в громадському господарстві, які повністю відповідають відомостям, зазначеним у довідці від 15.01.2023 №8/01-16, виданій Комунальною установою «Об'єднаний трудовий архів» Турійської селищної ради Волинської області.
Також з першої сторінки (титульного аркуша) трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 28.01.1983 вбачається, що у ній особою роботодавця, відповідальною за видачу трудових книжок, в першочергово було зазначено по батькові позивача як « ОСОБА_2 », що дозволяє встановити, що відомості у такій довідці стосуються саме позивача. Крім того, в примітці вказаної довідки вказано, що Троцковець ОСОБА_4 в книжках одна (а. с. 10).
Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З огляду на наведені норми обов'язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації.
Відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства; вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист при вирішенні питань з призначення пенсії за віком.
На думку суду, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки чи іншої документації, а тому зазначення у довідці від 15.01.2023 №8/01-16, виданій Комунальною установою «Об'єднаний трудовий архів» Турійської селищної ради Волинської області скороченої форми по батькові позивача не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача.
Крім того, вказані періоди підтверджуються належним чином оформленою трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_1 від 28.01.1983.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а сформовано висновки, відповідно до яких підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Суд наголошує, що всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Також суд зазначає, що наявність в органу Пенсійного фонду сумнівів у достовірності відомостей в поданих документах може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак це не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.
Такі висновки сформовані у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №127/9055/17. Як зазначив Верховний Суд, наявність в органів, що призначають пенсію, права вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено пунктом 4.7 Порядку №22-1.
У свою чергу суд перевіряє, зокрема, чи діяв орган Пенсійного фонду добросовісно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Таким чином, оскільки період роботи позивача з 21.04.1984 по 31.12.1998 у колгоспі ім. Тельмана підтверджено її трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_1 від 28.01.1983 та додатково архівною довідкою від 15.01.2023 №8/01-16, тому суд вважає, що відповідачем-2 безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача вказаний період роботи.
Щодо незарахування ГУ ПФУ в м. Києві періодів роботи позивача з 01.01.2002 по 31.07.2003, які пенсійним органом не зараховані до страхового стажу, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу, також необхідно зарахувати до страхового стажу позивача, так як відсутність відомостей про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України за вказані періоди трудової діяльності позивача не може слугувати правовою підставою для відмови позивачу у зарахуванні вказаних періодів трудової діяльності до страхового стажу який дає право на призначення пенсії за віком в зв'язку з тим, що обов'язок по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України за застрахованих осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцями та обов'язок своєчасної реєстрації роботодавців у пенсійних органах в якості платників страхових внесків, покладений на роботодавців які є страхувальниками осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах та платниками таких внесків, а контроль за повнотою та своєчасністю страхових внесків покладений на уповноважені контролюючі органи відповідно до вимог чинного законодавства.
Таким чином, суд приходить до висновку, що періоди трудової діяльності позивача з 01.01.2002 по 31.07.2003 необхідно зарахувати до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Із врахуванням страхового стажу за періоди трудової діяльності позивача які зараховуються позивачу за рішенням суду, та страхового стажу який обрахований відповідачем - ГУ ПФУ в м. Києві при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком від 22.02.2024 в розмірі 22 роки 7 місяців 28 днів, загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить більше 31 року.
В зв'язку з тим, що 30.01.2024 позивачу виповнилося 60 років, її страховий стаж на дату звернення до пенсійного органу становить більше 31 року, і такі обставини відповідають вимогам частини 2 статті 26 Закону №1058-IV, суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 45 Закону №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Враховуючи, що позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії 22.02.2024, а 31.01.2024 позивачу виповнилося 60 років, суд приходить до висновку, що позивачу пенсію за віком слід призначити з 31.01.2024, так як заява про призначення пенсії за віком подана не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Щодо позовних вимог зобов'язального характеру заявлених до ГУ ПФУ у Волинській області, суд враховує наступне.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу IV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в м. Києві та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.
Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов'язання зарахувати до страхового стажу спірних періодів роботи позивача та призначення пенсії є саме ГУ ПФУ в м.Києві, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову.
Натомість, ГУ ПФУ у Волинській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за заявою позивача. Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Волинській області визначено як суб'єкт, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання (в разі її призначення/перерахунку).
Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ у Волинській області заявлені безпідставно.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Таким чином, беручи до уваги зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, а також враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є часткове задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 29.02.2024 №033050009877 про пенсійне забезпечення ОСОБА_1 та зобов'язання відповідача-2 призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV з 31.01.2024, зарахувавши до її страхового стажу період роботи в колгоспі ім. Тельмана Турійського району Волинської області з 21.04.1984 по 31.12.1998 та з 01.01.2002 по 31.07.2003, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2, рішенням якого було відмовлено позивачу у призначенні пенсії, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом, судовий збір в розмірі 1211,20 грн, сплачений згідно з квитанцією від 30.03.2024.
Керуючись статтями 243-246, 255, 262 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код 13358826), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно - Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 29.02.2024 №033050009877 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 з 31.01.2024 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу період роботи з 21.04.1984 по 31.12.1998 та з 01.01.2002 по 31.07.2003 у колгоспі ім. Тельмана Турійського району Волинської області.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О. А. Лозовський