31 травня 2024 року ЛуцькСправа № 140/3063/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Димарчук Т.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_2 (відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у звільненні з військової служби на підставі абзацу 5 підпункту «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своєю матір'ю ОСОБА_2 ; зобов'язання прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу 5 пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своєю матір'ю, ОСОБА_2 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , призваний на військову службу під час загальної мобілізації, через введення воєнного стану в Україні 24.02.2022 в якості кулеметника військової частини НОМЕР_2 .
Позивачем було подано рапорт до командира військової частини НОМЕР_2 про звільнення з військової служби на підставі абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Підставою подання такого рапорту стала необхідність здійснення постійного догляду за хворою матір'ю, а саме за ОСОБА_2 , яка згідно з заключенням ЛКК №96/376 від 15.05.2023 потребує постійного стороннього догляду, нездатна до самообслуговування.
Відповідач листом №378 від 03.03.2024 повідомив, що рапорт позивача щодо звільнення з військової служби на підставі абзацу 5 підпункту “г” пункту 2 частини 4 ст. 26 ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу” не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до абзацу 6 Постанови №413 необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Позивач вважає, що відповідач протиправно та необґрунтовано відмовив у звільненні з військової служби, чим порушив його права та законні інтереси.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.19).
Ухвалою суду від 29.05.2024 замінено первісного відповідача Військову частину НОМЕР_2 та правонаступника Військову частину НОМЕР_1 .
У поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні з огляду на те, що підстави для звільнення позивача з військової служби згідно із поданим ним рапортом відсутні.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час загальної мобілізації, через введення воєнного стану в Україні 24.02.2022 в якості кулеметника військової частини НОМЕР_2 .
Позивачем було подано рапорт до командира військової частини НОМЕР_2 про звільнення з військової служби на підставі абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Підставою подання такого рапорту стала необхідність здійснення постійного догляду за хворою матір'ю, а саме за ОСОБА_2 , яка згідно з заключенням ЛКК №96/376 від 15.05.2023 потребує постійного стороннього догляду, нездатна до самообслуговування. До рапорту додав копії документів: свого паспорта, свідоцтва про народження та ідентифікаційного коду; паспорта матері; заключення ЛКК від 15.05.2023 №96/376 КНТ «Рожищенський центр первинної медико-санітарної допомоги» Рожищенської міської ради (а.с.6, 9-15).
Листом від 03.03.2024 №378 військова частина НОМЕР_2 повідомила позивача про розгляд вказаного рапорту та про відсутність підстав для звільнення з військової служби відповідно до підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ, оскільки відповідно до абзацу 6 Постанови №413 необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років. Також зазначено, що до рапорту додано копію заключення ЛКК від 15.05.2023, виданого КНП «Рожищенський центр первинної медико-санітарної допомоги». Для подальшого розгляду рапорту по суті, ОСОБА_1 необхідно долучити до матеріалів справи довідку МСЕК про потребу постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 , 1938 р.н. (а.с. 8).
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі Закон № 2232-XII).
Він же визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частинами першою, другою статті 1 цього Закону, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною шостою цієї статті передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, передбачені частиною четвертою цієї статті.
При цьому, пунктом першим визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), а пунктом другим - під час воєнного стану.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому відповідними указами Президента України, воєнний стан в Україні продовжувався та триває на час вирішення справи судом.
В свою чергу, указом Президента України "Про загальну мобілізацію" №69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час загальної мобілізації 25.02.2022.
Спір виник через відмову відповідача звільнити позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII.
Відповідно до підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану, через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Кабінет Міністрів України, відповідно до статті 26 Закону № 2232-XII, постановою “Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу” від 12.06.2013 № 413 (далі - Постанова № 413), затвердив перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу.
Так, військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Зміст наведеного правового регулювання свідчить на користь висновку, що стосовно осіб, які є старшими 18 років, відповідні обставини мають бути підтверджені медичним висновком медико-соціальної експертної комісії.
В примітці до вказаного вище переліку визначено, що члени сім'ї військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу - особи, внесені в особову справу військовослужбовця або особи рядового чи начальницького складу: дружина (чоловік), діти, батьки та батьки дружини (чоловіка), які перебувають на його утриманні.
Отже, відповідно до підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьками, що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії, позаяк необхідність постійного стороннього догляду підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років (саме на наявність висновку МСЕК як належного медичного документу, який підтверджує необхідність стороннього догляду за хворими батьками, зазначено у постанові Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № п/811/1375/16).
Згідно із пунктом 3, 4, підпунктом 1 пункту 11 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2019 № 1317, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Міські, міжрайонні, районні комісії визначають: ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
Відповідно до пункту 4 розділу IV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 № 189, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.07.2008 за № 589/15280, ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.
Отже, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), а також батьками своїми чи дружини (чоловіка) підтверджується виключно відповідним медичним висновком МСЕК, у той час як необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною до 18 років підтверджується висновком ЛКК.
У даному випадку відсутня суперечність правових норм одна одній, оскільки нормативно-правові приписи постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 12.06.2013 не суперечать Закону України №2232-XII, а лише деталізують його положення, з огляду на специфіку регулювання спірних правовідносин в контексті співвідношення діяльності закладів охорони здоров'я та проходження такого особливого виду служби як військова. Закон встановлює загальну правову норму, яка передбачає коло документів та перелік органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини. У свою чергу, приписи постанови КМУ розмежовують повноваження таких органів в залежності від віку суб'єкта, якому надається відповідний висновок. Жодних суперечностей у викладеному правовому регулюванні не існує, позаяк воно не передбачає одночасної можливості різних суб'єктів (ЛКК і МСЕК) підтверджувати ідентичні обставини.
Судом встановлено, що до рапорту про звільнення позивач додав копію заключення ЛКК від 15.05.2023, виданого КНП «Рожищенський центр первинної медико-санітарної допомоги» Рожищенської міської ради про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (мати позивача), потребує постійного стороннього догляду, нездатна до самообслуговування (а.с.15).
Проте, вказана довідка ЛКК КНП «Рожищенський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 15.05.2023 №96/576 не є належним медичним документом, який посвідчує необхідність здійснення постійного догляду за матір'ю позивача, що є підставою для звільнення згідно із підпунктом “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII, позаяк таким документом має бути виключно відповідний медичний висновок МСЕК.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд звертає увагу, що позивач оскаржує відмову відповідача щодо не звільнення, за його рапортом, з військової служби за підпунктом “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю постійного догляду за хворою матір?ю, яка за висновком ЛКК закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду.
Враховуючи, що у відповідача не було правових та фактичних підстав для задоволення поданого позивачем рапорту від про звільнення з військової служби у зв'язку із необхідністю постійного догляду за хворою матір'ю згідно підпунктом “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, позаяк позивач на підтвердження необхідності постійного стороннього догляду за хворою матір'ю не подав відповідного медичного висновку медико-соціальної експертної комісії, тому у задоволенні взаємопов'язаних позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії належить відмовити повністю.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Т.М. Димарчук