31 травня 2024 року м. Київ
Справа № 753/4401/24
Провадження: № 33/824/2831/2024
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Невідома Т. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Ільющенка Юрія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1
на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року, винесену під головуванням судді Заставенко М. О.
про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1. ст. 173-2 КУпАП,
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Ільющенко Ю. А. в інтересах ОСОБА_1 03 травня 2024 року подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року та закрити провадження у справі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що ОСОБА_2 від початку повномасштабного вторгнення ображав ОСОБА_1 , застосовував психологічне та фізичне насильство. Налаштовував дитину проти потерпілої, щоб під час розлучення місце проживання дитини визначили саме з ним, способом ОСОБА_2 намагається уникнути мобілізації. Крім того, скаржник вказує на те, що внаслідок дій ОСОБА_2 потерпіла звернулась за допомогою до громадської організації «Київський міський Центр гендерної рівності, запобігання та протидії насильству», де ОСОБА_1 надали психологічну допомогу та порадили звернутись до правоохоронних органів.
Подана апеляційна скарга містить також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що постановою Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року апеляційну скаргу адвоката Ільющенка Ю. А. в інтересах ОСОБА_1 було повернуто, у зв'язку з тим, що до апеляційної скарги не долучено належним чином засвідчену копію договору про надання правової допомоги. Проте повернення апеляційної скарги не позбавляє скаржника повторно звернутися з приводу оскарження судового рішення. В подальшому адвокат Ільющенко Ю. А повторно звернувся із апеляційною скаргою та на підтвердження повноважень як представника ОСОБА_1 , долучив до скарги належним чином засвідчену копію договору про надання правової допомоги, в межах десятиденного строку з дня отримання постанови Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року.
За таких обставин, просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суд м. Києва від 14 березня 2024 року.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд виходить з наступного.
У відповідності до вимог ст. 289 КУпАП у разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Обмеження на реалізацію право на оскарження, яке може полягати у не поновленні строку скаржнику, порушить саму суть права. Фактично, без поновлення строку на подання апеляційної скарги, скаржник буде позбавлений на реалізацію важливого елемента права на справедливий суд, як право на звернення до апеляційного суду за захистом своїх прав.
З огляду на викладене, з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя, доходжу висновку про те, що строк на апеляційне оскарження постанови районного суду пропущений скаржником з поважних причин, а тому клопотання адвоката Ільющенка Ю. А. в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню.
30 травня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшли заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в яких зазначено, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави, зазначені в даній скарзі є необґрунтованими та безпідставними. Доказів завдання чи можливості завдання такої шкоди потерпілій матеріали справи не місять.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги. Просила апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 та його адвокат Лелека Г. О. підтримали заперечення на апеляційну скаргу. Просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , адвоката Лелеки Г. О., дослідивши письмові матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, доходжу висновку прозалишення апеляційної скарги без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 05 лютого 2024 року близько 07 годині 00 хвилинза адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 вчинив сварку з дружиною, під час якої ображав нецензурними словами, штовхав, щипав та виштовхував з квартири, чим вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру.
Приймаючи рішення про закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні достатні підтвердження наявності у ОСОБА_2 умислу на застосування домашнього насильства відносно дружини у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а також фактичних даних, які б дозволили розрізнити особисту неприязнь і вияв зневаги у побутовій ситуації, причина чого криється у відсутності порозуміння у питанні користування майном від прояву саме домашнього насильства, фактичних даних, які б дозволили визначити достеменно статус кривдника та потерпілої.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення насильства в сім'ї, тобто, умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї.
Пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство ? це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно п. 14 ст. 1 цього Закону, психологічне насильство ? це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Об?єктивна сторона ч. 1 ст.173-2 КУпАП передбачає існування обов?язкової ознаки, якою є можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Отже, законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду.
Ці обставини (завдання шкоди фізичному здоров'ю або завдання шкоди психічному здоров'ю чи можливість спричинення якогось виду шкоди), як обов'язкові елементи складу правопорушення повинні бути зазначені у протоколі.
В протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_2 , не зазначенопро настання наслідків вчиненого ним адміністративного правопорушення, а саме, яка шкода була завдана чи могла бути заподіяна ОСОБА_1 . діями ОСОБА_2 , хоча це прямо випливає з диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Тобто, фактично об'єктивна сторона правопорушення в протоколі не розкрита.
Відтак, конфліктна ситуація, яка склалась 05 лютого 2024 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , за відсутності доказів на підтвердження завдання або можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілої ? не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов?язковою ознакою об?єктивної строни даного проступку.
Згідно положень КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому, суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії»), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, що наведені вище докази підтверджують наявність обставин, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, та, які, містять ознаки правопорушення, визначені диспозицією ч. 1. ст.173-2 ч.1 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 налаштовує дитину проти скаржника, щоб під час розлучення місце проживання дитини визначили сам з ним, підтверджують лише факт існування конфлікту між родичами.
Суд першої інстанції повно, об'єктивно та всебічно розглянув справу, а тому дійшов правильного висновку про закриття провадження про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а відтак підстави для скасування постанови Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Клопотання адвоката Ільющенка Юрія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суд м. Києва від 14 березня 2024 року задовольнити.
Поновити адвокату Ільющенку Юрію Анатолійовичу в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суд м. Києва від 14 березня 2024 року
Апеляційну скаргу адвоката Ільющенка Юрія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т. О. Невідома