Київський апеляційний суд
03 червня 2024 року
м. Київ
єдиний унікальний номер справи 761/24849/22
номер провадження 33/824/2296/2024
Київський апеляційний суд у складі головуючого судді судової палати з розгляду цивільних справ Лапчевської О.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кінах Яни Валеріївни на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 29 лютого 2024 року /суддя Саадулаєв А.І./
за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 09 лютого 2023 року за виключними обставинами
у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 483 МК України, -
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.02.2023 року №761/24849/22 визнано винуватим ОСОБА_1 у порушенні митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, у розмірі 439 379,32 грн., на користь держави, а також, стягнено вартість товарів у розмірі 439 379,32 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 27.06.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2023 року - залишено без змін.
01.02.2024 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 09.02.2023 року, мотивуючи її тим, що перегляд рішень у справах про адміністративні правопорушення може бути здійснено за аналогією закону відповідно до положень кримінального процесуального законодавства.
Зазначав, що згідно із ч. 1 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 459 КПК України, виключною обставиною визнається встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону чи його окремого положення застосованого судом при вирішенні справи.
Рішенням Конституційного Суду України № 5-р(ГІ)/2023 від 05 липня 2023 року у справі № 3-46/2022(95/22, 170/22, 233/22) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац другий частини першої статті 483 Митного кодексу України. Абзац другий частини першої статті 483 Митного кодексу України, визнаний неконституційним, утрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 29.02.2024 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною постановою, представник ОСОБА_1 - адвокат Кінах Я.В. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила постанову скасувати, заяву про перегляд постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 09.02.2023 року в частині стягнення вартості товарів у розмірі 439 379, 32 грн. задовольнити, постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 09.02.2023 року в цій частині скасувати.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, вказувала на те, що Конституційний Суд України вважає, що для досягнення легітимної мети суд повинен мати дискрецію. Однак, суд під час розгляду справи про порушення митних правил за частиною першою ст. 483 Кодексу не може забезпечити індивідуалізації відповідальності через: відсутність у зазначеній стані Кодексу інших видів стягнень; неможливість зміни розміру відсотків, за якими визначено штраф і обов'язковість застосування конфіскації.
Неможливість вибору виду та розміру адміністративного стягнення з урахуванням обставин справи, а саме: характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, унеможливлює справедливий розгляд справи судом.
На переконання Конституційного Суду, у сфері митного оформлення має бути встановлений баланс між інтересами суб'єктів господарювання(експортерами, імпортерами), які правомірно очікують на прогнозовану поведінку працівників Митної Служби України при здійсненні ними митних формальностей та інтересами держави.
Крім того, просила поновити строки на апеляційне оскарження, оскільки на розгляді справи про адміністративне правопорушення не була присутня, зі змістом постанови ознайомилась 14.03.2024 року в підсистемі Електронний суд.
Повідомлені належним чином ОСОБА_1 та його адвокат Кінах Я.В. у судове засідання не з'явились, адвокат Кінах Я.В. подала клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі апелянта та його адвоката.
Представник Координаційно-моніторингової митниці Ясінська О.Я. подала клопотання про перенесення розгляду справи та надати можливість для ознайомлення з апеляційною скаргою, однак суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, оскільки про розгляд справи представника Державної митної служби України було повідомлено завчасно - 16.04.2024 року, обставини, що заважали ознайомитись з апеляційною скаргою у період з 16.04.2024 року по 03.06.2024 року представником Ясінською О.Я. не зазначені
Переглянувши справу за апеляційною скаргою, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 245, 280, 283 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення обставини правопорушення повинні бути з'ясовані всебічно, повно й об'єктивно в їх сукупності. Доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган /посадова особа/ встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглянувши справу, посадова особа виносить постанову, яка повинна містити найменування органу /посадової особи/, який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення; порядок та строк його оскарження.
Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічне положення міститься у ст. 91 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України». Крім цього, у ст. 97 цього Закону визначено, що Конституційний Суд України у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України «Про чинність Закону України «Про Рахункову палату», офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 150 Конституції України, а також ч. 2 ст. 70 Закону України «Про Конституційний Суд України» стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) від 14 грудня 2000 року (справа № 1-31/2000) визначено, що рішення КСУ мають пряму дію.
Таким чином, аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» дає підстави дійти висновку про те, що рішення КСУ має пряму дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.
Тобто рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.
Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи з ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням (п. 9.9 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року у справі № 922/1391/18).
У рішенні Конституційного Суду України № 5-р(ГІ)/2023 від 05 липня 2023 року у справі № 3-46/2022(95/22, 170/22, 233/22) відсутні положення, які б дозволили зробити висновок про його поширення на правовідносини, які припинилися на момент його ухвалення. Натомість у резолютивній частині цього рішення чітко вказано про те, що положення абзацу другого частини першої статті 483 Митного кодексу України утрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Станом на день прийняття постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 09.02.2023 року, абзац другий частини першої статті 483 Митного кодексу України неконституційним не визнаний, тобто на момент ухвалення рішення суддею застосовано чинні норми Митного кодексу України і зазначені в ньому положення.
При цьому постанова Шевченківського районного суду м. Києва, яка постановою Київського апеляційного суду залишена без змін, набрала законної сили 27.06.2023 року.
Враховуючи, що рішення Конституційного Суду України має пряму дію, тобто поширюється на правовідносини, що виникли або тривають після його ухвалення (за винятком тих випадків, якщо інше встановлено Конституційним Судом України безпосередньо у тексті ухваленого рішення), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 09.02.2023 року №761/24849/22.
За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
Поновити представнику ОСОБА_1 - адвокату Кінах Яні Валеріївні строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кінах Яни Валеріївни залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 29 лютого 2024 року - без змін.
Постанова судді апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Лапчевська О.Ф.