Справа №761/38036/23 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3721/2024 Доповідач: ОСОБА_2
Іменем України
28 травня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 12 квітня 2024 року, якою продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 10.06.2024 року включно, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до 10.06.2024 року включно, -
В провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22023000000000773 від 31.07.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ст. 111-2, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 258-3, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1, ч. 2 ст. 28, ст. 111-2, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 258-3 КК України.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 12 квітня 2024 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 до 10.06.2024 року, ОСОБА_8 до 10.06.2024 року включно, без визначення розміру застави.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_13 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 12.04.2024 року та постановити нову, якою застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово, а у разі відмови в застосуванні щодо ОСОБА_7 домашнього арешту, визначити альтернативний триманню під вартою запобіжний захід у вигляді застави.
Зазначає, що оскаржувана ухвала винесена без дотримання положень ст. 177 КПК України та висновків викладених у судових актах Європейського суду з прав людини, а тому є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а викладені в ухвалі висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
На обґрунтування відсутності ризиків, на які вказує прокурор у клопотанні про продовження строку тримання під вартою, та які суд першої інстанції визнав доведеними, зазначає, що ОСОБА_7 раніше не судимий, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, має постійне місце роботи за яким характеризується позитивно, має державні нагороди та подяки, до кримінальної відповідальності не притягався, що свідчить про відсутність кримінальних зв'язків, які могли б в майбутньому надати йому допомогу в переховуванні, легалізації за підробленими документами на території України та за її межами, а також обвинувачений не має спеціальної слідчо-оперативної освіти, що свідчить і про відсутність навиків переховування від органів досудового розслідування та суду. Посилання на те, що ОСОБА_7 усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання може виїхати за межі території України для переховування нічим не підтверджено. Крім цього, звертає увагу, що орган досудового розслідування в порушення вимог ч. 3 ст. 214 КПК України здійснив збір доказів інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень до внесення відомостей до ЄРДР, що додатково свідчить про відсутність ризику переховування, оскільки вже на стадії підготовчого судового засідання цілком очевидним є той факт, що всі зібрані стороною обвинувачення докази не відповідають критерію допустимості та не можуть бути взяті судом до уваги під час винесення вироку, а отже, сторона захисту припускає, що наслідком таких процесуальних порушень може стати ухвалення виправдувального вироку.
Також вказує про відсутність ризику того, що ОСОБА_7 може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки під час досудового розслідування слідчі та оперативні органи отримали вичерпний перелік інформації та доказів в тому числі документів, які вважали за потрібне отримати, що приєднані до матеріалів кримінального провадження, за наслідками вилучених документів, проведених оглядів проведені експертизи. Інших речей та предметів які б давали стороні обвинувачення безпідставно стверджувати про, начебто, винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 , окрім знайдених і вилучених правоохоронними органами не існує. Крім цього, стороною обвинувачення виконані вимоги ст. 290 КПК України, яка можлива лише у випадку визнання стороною обвинувачення зібраних доказів достатніми та повними для направлення обвинувального акту до суду, що також вказує на відсутність ризику знищити або спотворити будь-яку з речей та документів.
На обґрунтування відсутності ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних та інших учасників кримінального провадження захисник зазначає, що за час кримінального переслідування ОСОБА_7 орган досудового розслідування не отримав жодного підтвердження залучення посадових осіб органів державної влади до впливу на свідків чи інших підозрюваних, такий ризик є вигаданим та припущенням органу досудового розслідування, а тому не може існувати.
Також вказує, що дані про особу ОСОБА_7 , його вік та сімейний стан, який раніше не судимий, неодноразово нагороджений державними нагородами, позитивно характеризується, свідчать про відсутність ризику вчинення ним іншого кримінального правопорушення.
Підсумовуючи викладене, захисник вважає, що досягнення мети кримінального провадження може бути здійснено і за наявності обраного ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
В поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_11 просить ухвалу скасувати ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 12.04.2024 року та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора та обрати стосовно ОСОБА_8 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт або заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Вважає, що висновки суду не тільки не відповідають фактичним обставинам розгляду указаного клопотання в частині не підтвердження їх доказами, а й суперечать йому. Ухвала суду є невмотивованою та необґрунтованою і, як наслідок, незаконною.
На думку захисника повідомлена ОСОБА_8 підозра є необґрунтованою, докази можливої причетності ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення відсутні.
Вказує, що ризики, на які послався прокурор у клопотанні про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не підтверджені належними доказами, оскільки ні в клопотанні, а ні під час судового розгляду не було доведено наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Крім того, з 22.10.2022 року ОСОБА_8 позбавлений свободи, за цей час усі заявлені раніше ризики зменшились, що залишилось без належної оцінки з боку суду першої інстанції.
Зокрема, звертає увагу на те, що ризик виїзду за кордон, на який посилається сторона обвинувачення та з яким погодився суд першої інстанції, має лише гіпотетичний характер і нічим не підтверджується. Наявність перешкод для ОСОБА_8 покинути межі України обумовлена діючим на території України режимом обмеження права військовозобов'язаних чоловіків у виїзді за кордон та свідчить про відсутність вказаного ризику. Крім цього, після початку війни, перебуваючи за кордоном та маючи реальну можливість там залишитись, ОСОБА_8 повернувся в Україну та продовжив працювати, незважаючи на наближеність м. Запоріжжя до території, де відбуваються бойові дії, а 22.10.2022 року (у день затримання) ОСОБА_8 , будучи відсутнім за місцем свого постійного проживання, після телефонного дзвінка працівників СБУ негайно та добровільно з'явився на їх вимогу, маючи реальну можливість переховуватись.
Також вказує, що ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки, одружений, на утриманні має батьків похилого віку з хронічними захворюваннями, які є пенсіонерами, а тому вказаний ризик нівелюється можливостями застосування електронного засобу контролю та покладанням на нього певних обов'язків по пересуванню та здачі документів для виїзду за кордон.
Ризик знищення чи спотворення речей чи документів спростовується тими обставинами, що на підприємстві АТ «Мотор Січ» паралельно з затриманням ОСОБА_8 відбувся масштабний обшук, в результаті якого стороною обвинувачення були вилучені всі докази, які ОСОБА_8 гіпотетично міг би знищити чи спотворити. Також, правоохоронцями здійснено обшук за місцем проживання ОСОБА_8 та не виявлено речей чи документів, які б потрібно було знищувати чи спотворювати, мобільні телефони та вилучена комп'ютерна техніка відправлені для проведення відповідних експертиз. Таким чином, захисник стверджує, що реальна можливість у ОСОБА_8 вживати активні дії, спрямовані на знищення або приховання документів, які мають доказове значення у кримінальному провадженні, відсутня.
На думку захисника ризик впливу на свідків у ОСОБА_8 може бути нівельовано покладенням на нього обов'язку утримуватися від спілкування зі свідками та іншими особами щодо обставин, які стосуються кримінального провадження. Після внесення відомостей до ЄРДР 21.10.2022 року минуло більше року, свідки вже допитані, досудове розслідування завершено.
Вважає, що ризик продовження вчинення кримінальних правопорушень є гіпотетичним та нічим не підтвердженим. Захисник зазначає, що ОСОБА_8 не вчиняв інкримінованих йому кримінальних правопорушень і, підписуючи зазначені у підозрі контракти він діяв виключно у межах своїх службових повноважень та у відповідності зі стандартом підприємства, підпорядковуючись своїм безпосереднім керівникам.
Крім цього, захисник звертає увагу на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки даним про особу ОСОБА_8 , який раніше не судимий та не притягувався до будь-якого виду відповідальності, не вчиняв жодного кримінально караного діяння, у тому числі тих, що відображені у повідомленні про підозру, йому не пред'явлено підозри у вчиненні інших правопорушень.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_12 просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 12.04.2024 року, скасувати дану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, та застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту або іншого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, або продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого з визначенням застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у якості альтернативного запобіжного заходу.
В обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження посилається на те, що в судовому засіданні 12.04.2024 року було проголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали, повний текст ухвали було проголошено 17.04.2024 року та 19.04.2024 року захисник отримав повний текст, ознайомився з мотивами прийнятої ухвали та її обґрунтуванням.
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, зазначає про те, що ОСОБА_8 безальтернативно утримується під вартою вже понад 18 місяців, а клопотання прокурора містить ідентичні обґрунтування із доводами попередніх клопотань. Заявлені прокурором ризики є не підтвердженими жодними доказами, при цьому судом не враховано тих обставин, що з перебігом досудового розслідування та після його завершення, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, поступово зменшуються.
Вважає, що висновки суду першої інстанції про доведеність двох ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику переховування ОСОБА_8 з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а також ризику незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні є необґрунтованими та надуманими.
Вказує на те, ОСОБА_8 має сталі соціальні зв'язки, в тому числі сімейні, має батька похилого віку, який потребує догляду. Крім того, ризик переховування може бути нівельований шляхом застосування до ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із застосуванням засобів електронного контролю.
Що стосується ризику незаконного впливу на свідків, то він обґрунтовується лише з теоретичної можливості такого впливу, а дійсність такого ризику слід оцінювати з урахуванням конкретних обставин даного кримінального провадження та доказового значення відповідних показань свідків.
Захисник зауважує, що з огляду на виклад обставин кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_8 , доказове значення показань свідків в принципі виключає навіть теоретичну доцільність для обвинуваченого якимось чином впливати на свідків, оскільки всі епізоди, про які йдеться в повідомленні про підозру, мають повне документальне відображення на відповідних паперових або електронних носіях.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Проте, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою вказав на право не визначати заставу, відповідно до положень абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, проте, таке право передбачене виключно при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу, а отже визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу, у випадку продовження строку тримання під вартою є обов'язковим.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинувачених та їх захисників, які підтримали подані апеляційні скарги, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційних скарг захисників, перевіривши матеріали та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно ч. 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Враховуючи, що ухвалу від 12.04.2024 року було постановлено без виклику адвоката ОСОБА_12 , повний текст ухвали було проголошено 17.04.2024 року та 19.04.2024 року захисник ОСОБА_12 отримав повний текст, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження адвокату ОСОБА_12 необхідно поновити.
Як встановлено ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків (ризиків), підставою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що він може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування чи продовження запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Так, з оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , дослідив в повній мірі обставини, які мають значення для вирішення даного питання, врахував конкретні обставини кримінального провадження, суспільну небезпеку вчиненого, а також наслідки, які настали, дані, що характеризують особу кожного обвинуваченого, та вірно встановив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, продовжують існувати.
З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки судом об'єктивно були досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження найсуворішого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення, яке цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи, наведені в апеляційних скаргах захисників, про те, що стороною обвинувачення не доведено існування жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Відповідно до практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (справа «Панченко проти Росії»).
Обґрунтовуючи висновок щодо доцільності продовження строку тримання обвинувачених під вартою, з огляду на стадію судового провадження, суд першої інстанції врахував з достатньою повнотою та об'єктивністю усі обставини, з якими закон та судова практика Європейського суду з прав людини, пов'язують можливість продовження такого запобіжного заходу як тримання під вартою, в тому числі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, які повинні враховуватися не тільки при обранні такого запобіжного заходу, а й при його продовженні.
При цьому, судом встановлено, що звертаючись з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , прокурором, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 199 КПК України, в повній мірі доведено існування обставин, які свідчать не тільки про те, що заявлені ризики не зменшилися, зокрема ризик переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а й виправдовують тримання обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , під вартою, з огляду на те, що останні в умовах воєнного стану обвинувачуються у низці злочинів, серед яких особливо тяжкі, проти основ національної безпеки України та проти громадської безпеки, зокрема санкцією ч. 1 ст. 258-3 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої; відомості про утриманців у обвинувачених відсутні; їх родини проживають поза межами України; натомість в клопотаннях вказано про наявність у обвинуваченого ОСОБА_7 громадянства РФ та значної кількості активів на території інших держав, у т.ч. РФ, обвинувачені мають сталі ділові зв'язки з громадянами РФ.
Зважаючи на встановлені судом першої інстанції конкретні обставини даного кримінального провадження, а також з урахуванням сукупності даних про особу ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на переконання колегії суддів, місцевий суд дійшов вірного висновку, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; продовжити кримінальне правопорушення, і такі ризики за відсутності достатніх стримуючих факторів не зменшилися.
Доводи апеляційних скарг про те, що ризики, на які посилається суд першої інстанції є безпідставними, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, оскільки жодних даних та доказів, які б спростовували існування ризиків, в суді апеляційної інстанції наведено не було.
Таким чином, колегія суддів повністю погоджується з висновками місцевого суду про те, що застосування щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, на даній стадії судового провадження буде недостатнім для запобігання ризикам, не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків.
Перевіркою доводів, наведених в апеляційних скаргах захисників обвинувачених, колегією суддів не встановлено будь-яких обставин, у тому числі з урахування даних про особу кожного із обвинувачених, на які посилаються їх захисники, які б могли служити законними підставами для скасування оскаржуваної ухвали про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та задоволення вимог апеляційних скарг їх захисників.
Отже, на переконання колегії суддів, приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження цього запобіжного заходу, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, дані про особу кожного із них, а також наявність ризиків, які давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, та вмотивовано зробив висновок про те, що на даний час немає достатніх підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний із триманням під вартою.
Всі інші обставини, згідно вимог КПК України будуть встановлюватись під час судового розгляду по суті.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів, за наслідками їх розгляду, вважає необхідним апеляційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_7 , захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 в інтересах ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 12 квітня 2024 року, якою продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 до 10.06.2024 року включно, ОСОБА_8 до 10.06.2024 року включно, без визначення розміру застави, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Суддя Суддя