Справа №753/21448/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2480/2024 Доповідач ОСОБА_2
Іменем України
28 травня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченої - ОСОБА_7 в режимі ВКЗ з ДУ "Київський слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 30 листопада 2023 року,
Цим вироком у кримінальному провадженні №12023100020003433, ухваленим щодо обвинуваченої:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась у м. Києві, українки, громадянки України, з базовою середньою освітою, неодруженої, не працюючої, без місця реєстрації, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , засудженої вироком Дарницького районного суду м. Києва від 17.10.2023 року за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань призначених даних вироком та вироком Дарницького районного суду м. Києва від 14.09.2023 року остаточно призначено покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного судом покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 03.04.2023 року, і остаточно призначено покарання у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі,
визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначено їй покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з моменту затримання в порядку виконання вироку.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватою у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно в умовах воєнного стану.
Як визнав установленим у вироку суд першої інстанції, кримінальне правопорушення вчинене за таких обставин.
ОСОБА_7 , в умовах воєнного стану, 31.08.2023 приблизно о 19 год. 41 хв., зайшла до приміщення магазину « Аврора », де здійснює свою господарську діяльність ТОВ «ВИГІДНА ПОКУПКА» (код ЄДРПОУ 41130363), розташованого за адресою: м. Київ, просп. П. Григоренка 32 Д.
Перебуваючи у приміщенні магазину, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, умовах воєнного стану, ОСОБА_7 , переконавшись та вважаючи, що за її злочинними діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу взяла бездротові навушники Wireless TWS-4 в кількості 2 штуки, вартість кожного станоить 319 грн. 20 коп. (без ПДВ) та Карту пам'яті T&G microSDH UHS-1 64Гб в кількості 1 штуки, вартістю 183 грн. 20 коп. (без ПДВ), після чого залишила приміщення магазину, не розрахувавшись за вказаний товар, та розпорядилась викраденим на власний розсуд.
Своїми злочинними діями ОСОБА_7 завдала матеріального збитку ТОВ «ВИГІДНА ПОКУПКА» (код ЄРДПОУ 41130363) на загальну суму 821 грн. 60 коп. (без ПДВ).
На вказаний вирок прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить, вирок Дарницького районного суду міста Києва від 30.11.2023 року щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань за даним вироком та вироком Дарницького районного суду міста Києва від 17.10.2023 року, визначити остаточне покарання у виді 7 років позбавлення волі.
Прокурор в обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що інкриміноване кримінальне правопорушення за оскаржуваним вироком вчинено обвинуваченою ОСОБА_7 31.08.2023 року, тобто до ухвалення вироку Дарницьким районним судом міста Києва 17.10.2023 року, яким ОСОБА_7 засуджена.
Отже, судом першої інстанції помилково не застосовано до обвинуваченої ч. 4 ст. 70 КК України, яка підлягала обов'язковому застосуванню, тобто неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Вказане потягло за собою призначення обвинуваченій явно несправедливого, невиправдано м'якого покарання.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_7 неодноразово засуджувалася за вчинення умисних злочинів, не працює, знаючи про наявність не знятих і не погашених судимостей, знову продовжує вчиняти умисні кримінально карані діяння, не робить жодних необхідних висновків, не бажає виправлятися.
Заслухавши доповідь судді щодо змісту оскарженого вироку та доводів, викладених у апеляційній скарзі прокурора, вислухавши доводи обвинуваченої, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора, думку прокурора, який підтримав вимоги та обґрунтування апеляційної скарги, вивчивши та перевіривши матеріали провадження, обговоривши й обміркувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У відповідності до правил ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Так, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно в умовах воєнного стану, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які, в силу вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом не досліджувались, оскільки ці обставини ніким, у тому числі обвинуваченою, не оспорювалися.
Порушень при вирішенні судом першої інстанції питання щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, колегія суддів не вбачає, а тому ці обставини, як і юридична кваліфікація дій ОСОБА_7 не є предметом апеляційного розгляду, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду лише в межах поданої прокурором апеляційної скарги, а саме в частині призначеного покарання.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок у наведеній його частині, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів - не виявлено.
Разом з цим, доводи та вимоги апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність при призначенні ОСОБА_7 покарання, а також невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі обвинуваченої внаслідок м'якості, колегія суддів вважає такі цілком обґрунтованими, виходячи з наступного.
Як прямо зазначено в оскаржуваному вироку, при призначенні ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 65 КК України врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини справи та характер злочинного діяння, відношення обвинуваченої до скоєного, яка вину у вчиненому визнала у повному обсязі, заподіяну шкоду не відшкодувала, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченої.
Зокрема, відповідно до вимог ст. 66 КК України, обставин, що пом'якшують покарання судом не встановлено.
Крім того, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.
З урахуванням всіх обставин справи, суд першої інстанції визнав, що ОСОБА_7 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде відповідати принципам та цілям його призначення, а також буде найбільш необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
За таких обставин, приймаючи до уваги загальні засади призначення покарання, передбачені ст. 65 КК України, а також мотиви призначення покарання, наведені в оскаржуваному вироку, колегія суддів погоджується з видом та розміром покарання, яке було призначене обвинуваченій ОСОБА_7 , за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Разом з тим, суд першої інстанції, при призначенні ОСОБА_7 покарання допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ч. 4 ст. 70 КК України, внаслідок чого обвинуваченій було призначено покарання з порушенням загальних засад вказаного закону, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої.
Як прямо передбачено ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.
Згідно положень, передбачених ч. 1 ст. 70 КК України, при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання покарань.
У відповідності до положень, передбачених ч. 2 зазначеної статті, при складанні покарань, незалежно від того повне воно чи часткове, остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання.
Вибір принципу призначення остаточного покарання в порядку ст. 70 КК України має бути обґрунтований у вироку, зокрема з урахуванням, крім даних про особу обвинуваченого та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, кількістю злочинів, формою вини й мотивом вчинення кожного з них, їх наслідками, тощо.
У зв'язку з цим, як обґрунтовано зазначається в апеляційній скарзі прокурора, остаточне покарання за сукупністю злочинів мало бути призначено із застосуванням принципу часткового складання покарань з урахуванням вироку Дарницького районного суду міста Києва від 17.10.2023 року, яким ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки інкриміноване кримінальне правопорушення за оскаржуваним вироком вчинено обвинуваченою ОСОБА_7 31.08.2023 року, тобто до ухвалення вироку Дарницьким районним судом міста Києва 17.10.2023 року, яким ОСОБА_7 засуджена.
Таким чином, відповідно до вимог ст. 409 КПК України, наведені обставини, а саме неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, є достатніми підставами для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, колегія суддів апеляційного суду відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, а також дані про особу обвинуваченої.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення класифікується як тяжкий злочин проти власності.
Обставин, які пом'якшують покарання, колегією суддів не встановлено.
Обставин, які обтяжують покарання, колегією суддів не встановлено.
З урахуванням наведеного, конкретних обставин кримінального провадження, колегія суддів апеляційного суду вважає необхідним призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в межах, визначених санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.
Також, суд апеляційної інстанції вважає необхідним призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів із застосуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Дарницького районного суду міста Києва від 17.10.2023 року, яким ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі.
Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги прокурора.
Колегія суддів вважає необхідним визначити обвинуваченій ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Дарницького районного суду міста Києва від 17.10.2023 року у виді семи років позбавлення волі, оскільки саме таке покарання, на думку колегії суддів, з урахуванням обставин наведених у вироку, а також загальних засад призначення покарання, передбачених законом, буде необхідним й достатнім для досягнення мети покарання, зокрема виправлення останньої та запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженою, так і іншими особами.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 30 листопада 2023 року щодо ОСОБА_7 , в частині призначеного покарання - скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, визначити ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком та покарання, призначеного за вироком Дарницького районного суду міста Києва від 17 жовтня 2023 року, у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_7 в порядку виконання вироку.
У решті вирок залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженою ОСОБА_7 , яка тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення їй копії цього судового рішення.
Суддя Суддя Суддя