Справа № 753/5411/24 Головуючий в суді І інстанції Коренюк А.М.
Провадження № 33/824/2822/2024 Головуючийв суді ІІ інстанції Сушко Л.П.
03 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Сушко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Куліша Бориса Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не працюючої (перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), проживаючої в АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 923432 від 08 березня 2024 року - 08.03.2024 року о 21 год. 40 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно свого племінника ОСОБА_3 2008 р.н., а саме ображала нецензурною лайкою, принизливо сміялась, хапала за руку, подряпала руку, чим завдала психологічного та фізичного болю, та, як наслідок, вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 ч.1 КпАП України.
Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн 00 коп.. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 грн 60 коп..
Не погоджуючись з вказаною постановою, захисник Куліш Борис Михайлович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Разом з апеляційною скаргою захисник ОСОБА_1 - адвокат Куліш Б.М. подав клопотання, у якому порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку зазначав, що ОСОБА_1 не була обізнана про дату та час розгляду адміністративної справи, тому суд першої інстанції 21 березня 2024 року виніс постанову за її відсутності. Разом з тим 01 травня 2024 року ОСОБА_1 отримала копію оскаржуваної постанови суду першої інстанції в канцелярії Дарницького районного суду міста Києва. Крім того, захисник ОСОБА_1 - адвокат Куліш Б.М., обґрунтовуючи своє клопотання зазначав, що всі документи, які надходили до поштової скриньки забирала матір ОСОБА_1 , тому остання не знала про розгляд даної справи, отже вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови пропущений з поважних підстав.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано, у чому саме проявилось домашнє насильство психологічного, фізичного характеру, вчинене ОСОБА_1 відносно племінника ОСОБА_3 , тобто суть адміністративного правопорушення викладено неповно, оскільки особою, яка склала протокол, зазначено лише загальні фрази.
Захисник ОСОБА_1 також зазначив, що в протоколі не зрозуміло до кого саме його підзахисна вчинила домашнє насильство: до племінника ОСОБА_3 чи племінниці ОСОБА_4 (у протоколі в кінці зазначено « ОСОБА_4 »).
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її адвокат Куліш Б.М. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції потерпіла особа ОСОБА_5 заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила відмовити у її задоволенні.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, разом з тим, апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, доводи захисника Куліша Бориса Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року, на думку суду апеляційної інстанції є обґрунтованими.
У матеріалах справи наявний супровідний лист від 21 березня 2024 року про направлення копії постанови на поштову адресу ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 (а.с.20). Однак в переданих судом першої інстанції матеріалах справи, відсутнє підтвердження того, що ОСОБА_1 отримала оскаржувану постанову.
Крім того, у матеріалах справи наявна заява з розпискою від ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами справи від 30.04.2024 року та розписка ОСОБА_1 про отримання копії оскаржуваної постанови від 01.05.2024 року (а.с.23-24).
Відтак, суд апеляційної інстанції приймає до уваги аргументи, які наведено у клопотанні про поновлення строку.
Враховуючи зазначене, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити адвокату Кулішу Борису Михайловичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року, як такий, що пропущений з поважних причин.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення такого припису.
Санкція вказаної статті передбачає накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено наступні терміни, зокрема:
домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 923432 від 08 березня 2024 року, згідно з яким 08.03.2024 року о 21 год. 40 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно свого племінника ОСОБА_3 2008 р.н., а саме: ображала нецензурною лайкою, принизливо сміялась, хапала за руку, подряпала руку, чим завдала психологічного та фізичного болю, та, як наслідок, вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 ч.1 КпАП України (а.с. 1).
Згідно рапорту інспектора підрозділу протидії домашньому насильству Дарницького управління поліції ГУНП в м. Києві Сьоміна С.Ю. вбачається, що 08.03.2024 рокуотримано заяву та зареєстровано ЄО за № 11223 від 08.03.2024 року як: домашнє насильство. В результаті виїзду на місце події (за адресою АДРЕСА_1 ) виявлено заявницю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка повідомила, що громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно свого неповнолітнього племінника громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: ображала нецензурною лайкою, глузливо спілкувалась, хапала за руки, подряпала руку, чим завдала психологічного та фізичного болю в присутності дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . По даному факту відносно кривдниці складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП серії ВАБ №923432 та винесено терміновий заборонний припис серії АА №374150 (а.с. 4).
Відповідно до заяви ОСОБА_5 , яка адресована на ім'я т.в.о. начальника Дарницького УП ГУНП в м. Києві, вбачається, що ОСОБА_5 просила притягнути до адміністративної відповідальності її доньку громадянку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка 08.03.2024 року близько 21 год. 40 хв. вчинила домашнє насильство відносно онука громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебуває під опікою заявниці, а саме: ображала нецензурними словами, хапала за руки, тим самим подряпала руку та принизливо спілкувалась, чим завдала психологічного та фізичного болю онуку (а.с. 2).
Встановлено також, що в матеріалах справи містять письмові пояснення потерпілого ОСОБА_3 від 08.03.2024 року, з яких вбачається, що останній розмовляв з бабусею по телефону у своїй кімнаті, у той час зайшла тітка ОСОБА_1 і попросила закрити вікно, але через біль у животі ОСОБА_3 відповів, що лежить та розмовляє з бабусею по телефону, на що тітка скоїла скандал, сказала, щоб він закрив «пасть». ОСОБА_3 відповів, що у нього не «пасть» та попросив тітку вийти із кімнати, але остання не виходила та тримала двері, не даючи їх закрити. Унаслідок чого, у ОСОБА_3 стався нервовий зрив, він почав кричати, щоб тітка відчепилась від нього та вийшла з кімнати, на що остання роздерла руку у двох місцях. Коли вдалось закрити двері, ОСОБА_3 стало погано, трусились руки та ноги, сильно підкидало. ОСОБА_1 викликала бригаду лікарів, які задавши декілька питань ОСОБА_3 з'ясували, що він адекватний. Також після сварки із потерпілим, ОСОБА_1 перекинулась на сестру ОСОБА_3 та почала з нею сварку (а.с. 5).
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_4 від 08.03.2024 року вбачається, що вона сиділа на кухні, коли її тітка ОСОБА_1 почала сварку з її братом ОСОБА_3 .. Коли ОСОБА_4 вирішила з'ясувати, що там відбувається, то побачила, що тітка тримає двері у кімнату брата та на його прохання зачинити двері не звертає уваги, обзивається, та у моменті, коли брат почав закривати двері, вона вчепилась в його руку, таким чином подряпавши її. Коли все ж таки вдалось закрити двері, ОСОБА_4 зателефонувала бабуся із питаннями, що трапилось, а у цей же момент тітка знову почала голосно кричати, що у кімнаті ОСОБА_4 щось не так, на що остання пояснювала, що розмовляє з бабусею, але ОСОБА_1 не звертала на це уваги та продовжувала голосно кричати із дитиною на руках. Крім того, тітка обізвала ОСОБА_4 нецензурними словами, які використовує завжди. (а.с. 6).
Як вбачається із письмових пояснень порушниці ОСОБА_1 від 08.03.2024 року - 08.03.2024 року близько 21 год. 40 хв. вона підійшла до свого племінника з приводу того, щоб він закрив вікна по кімнатах, але таке прохання останньому не сподобалось і він направив свою тітку до старшої сестри. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що попросила племінника помити підлогу, де він розлив каву із молоком, проте останній почав кричати та агресивно поводитись. Руками ОСОБА_1 свого племінника не чіпала та протиправних дій не вчиняла (а.с. 7).
Протокол підписаний особою, яка його склала, ОСОБА_1 , також їй було роз'яснено її права та обов'язки, передбачені ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України, оскільки матеріалами справи доведено факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно свого племінника ОСОБА_3 ..
Доводи апеляційної скарги про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано, у чому саме проявилось домашнє насильство психологічного, фізичного характеру, вчинене ОСОБА_1 відносно племінника ОСОБА_3 , тобто суть адміністративного правопорушення викладено неповно, оскільки особою, яка склала протокол, зазначено лише загальні фрази, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 923432 від 08 березня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно свого племінника ОСОБА_3 , а саме: ображала нецензурною лайкою, принизливо сміялась, хапала за руку, подряпала руку, чим завдала психологічного та фізичного болю. Крім того, такі доводи апеляційної скарги спростовуються наявними у матеріалах справи рапортом інспектора підрозділу протидії домашньому насильству Дарницького управління поліції ГУНП в м. Києві Сьоміним С.Ю., заявою ОСОБА_5 та письмовими поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ..
Доводи апеляційної скарги про те, що в протоколі не зрозуміло до кого саме ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство: до племінника ОСОБА_3 чи племінниці ОСОБА_4 (у протоколі в кінці зазначено « ОСОБА_4 »), суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 923432 від 08 березня 2024 року вбачається, що порушниця вчинила домашнє насильство психологічного то фізичного характеру відносно свого племінника громадянина ОСОБА_3 у присутності дитини, громадянки ОСОБА_4 .. Крім того, склад та мотиви адміністративного правопорушення аналогічного змісту викладені і в рапорті інспектора підрозділу протидії домашньому насильству Дарницького управління поліції ГУНП в м. Києві Сьоміна С.Ю., а тому протокол про адміністративне правопорушення від 08 березня 2024 року в даному випадку можна вважати належним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що обраний судом першої інстанції вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн 00 коп., відповідає обставинам справи, вимогам ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що постанова Дарницького районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга захисника Куліша Бориса Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Поновити захиснику Кулішу Борису Михайловичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника Куліша Бориса Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено «04» червня 2024 року.
Суддя Київського апеляційного суду Л.П. Сушко