апеляційне провадження №22-ц/824/7885/2024
справа №2604/18999/12
03 червня 2024 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Мережко М.В., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою адвоката Проценка Миколи Миколайович, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС», на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 12 січня 2024 року, постановлену під головуванням судді Катющенко В.П.,
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС», заінтересовані особи: стягувач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», боржник - ОСОБА_1 , про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа -
встановив:
У грудні 2023 року ТОВ "ФК "ВЕКТОР ПЛЮС" звернулось до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.
В обґрунтування заяви вказує, що 20 липня 2012 року Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків, прийнято рішення про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" 158 705,07 гривень заборгованості за кредитним договором №К-4002443 від 15 серпня 2011 року та 1 987,05 гривень сплаченого третейського збору.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 листопада 2012 року заяву ПАТ "Дельта Банк" про видачу виконавчого листа задоволено.
25 січня 2013 року Дніпровським районним судом міста Києва видано виконавчий лист №2604/18999/12 від 25 січня 2013 року на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 20 липня 2012 року у справі Д-1914/12, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості за кредитним договором №К-4002443 від 15 серпня 2011 року в розмірі 158 705,07 гривень.
31 травня 2019 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "ВЕКТОР ПЛЮС" укладено договір №1463/К про відступлення прав вимоги.
Вказує, що згідно перевірки перебування на примусовому виконанні виданих виконавчих листів та отриманої інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження, установлено, що виконавчі провадження щодо боржника наразі не відкриті, а місцезнаходження виконавчого листа невідоме.
З Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла відповідь, згідно якої убачається, що 29 березня 2014 року державним виконавцем прийнято рішення про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (який діяв до 05 жовтня 2016 року) (відсутність у боржника майна). При цьому, ані оригінал виконавчого листа №2604/18999/12 від 25 січня 2013 року Дніпровського районного суду міста Києва, ані сама постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу із Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не надходила. Відсутність оригіналу виконавчого листа у стягувача підтверджується довідкою.
Отже, виконавчий лист був втрачений, оскільки його втрата підтверджується довідкою, а від Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) постанови про повернення виконавчого документа та оригінал виконавчого документа не надходив, а жодних доказів направлення (поштових конвертів, листів повернення тощо) та отримання документів (оригіналу виконавчого документа) стягувачем не надано.
Таким чином, оскільки оригінал виконавчого листа №2604/18999/12 від 25 січня 2013 року Дніпровського районного суду міста Києва втрачений не з вини стягувача, стягувач ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» позбавлений права на виконання рішення суду.
Враховуючи зазначене, з метою виконання рішення суду виникла необхідність у видачі дубліката виконавчого листа №2604/18999/12 від 25 січня 2013 року Дніпровського районного суду міста Києва та поновлення строку для його пред'явлення до примусового виконання, оскільки рішення суду про стягнення суми заборгованості на користь ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» боржником не виконано.
Стверджує, що причиною пропуску ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» строку пред'явлення виконавчого листа до виконання стало фактичне неотримання оригіналу цього виконавчого листа від Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та фактична втрата виконавчого листа при пересилці.
Мотивуючи наведеним, просить суд:
замінити стягувача у виконавчому листі Дніпровського районного суду міста Києва від 25 січня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №К-4002443 від 15 серпня 2011 року в розмірі 158 705,07 гривень, ПАТ "Дельта Банк", його правонаступником ТОВ "ФК "ВЕКТОР ПЛЮС";
видати ТОВ "ФК "ВЕКТОР ПЛЮС" дублікат виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва №2604/18999/12 від 25 січня 2013 року по стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №К-4002443 від 15 серпня 2011 року в розмірі 158 705,07 гривень на користь ТОВ "ФК "ВЕКТОР ПЛЮС";
визнати причини пропуску строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання поважними та поновити пропущений строк для пред'явлення дубліката виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва №2604/18999/12 від 25 січня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №К-4002443 від 15 серпня 2011 року в розмірі 158 705,07 гривень, на користь ТОВ "ФК "ВЕКТОР ПЛЮС".
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 січня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погодившись з постановленою ухвалою, ТОВ "ФК "ВЕКТОР ПЛЮС" подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що відсутність оригіналу виконавчого листа №2604/18999/12 від 25 січня 2013 року Дніпровського районного суду міста Києва, виданого на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 20 липня 2012 року у справі Д-1914/12, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором №К-4002443 від 15 серпня 2011 року в розмірі 158 705,07грн. (сто п'ятдесят вісім тисяч сімсот п'ять гривень 07 копійок) у стягувана підтверджується довідкою.
Посилається на запровадження в Україні карантину, спричиненого коронавірусом SARS-CoV-2. Окрім цього, з 24 лютого 2022 року на території України запроваджено воєнний стан, що спричинило об'єктивну неможливість з'ясування місцезнаходження оригіналу виконавчого документа, оскільки він так і не надходив на адресу стягувана, що підтверджується довідкою, та, як наслідок, втрату оригіналу виконавчого листа та пропущення строку для повторного пред'явлення виконавчого листа до виконання. Отже, з об'єктивних причин стягувачем пропущено строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання та втрачено оригінал виконавчого документа.
Виконавчий лист був втрачений, оскільки його втрата підтверджується довідкою, а від Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) постанови про повернення виконавчого документа та оригінал виконавчого документа не надходив, а жодних доказів направлення (поштових конвертів, листів повернення тощо) та отримання документів (оригіналу виконавчого документа) стягувачем - не надано. До того ж, дублікат виконавчого листа повністю відтворює втрачений виконавчий лист, відтак не створює додаткових зобов'язань для боржника, а лише передбачає можливість задоволення вимог стягувана як сторони виконавчого провадження, оскільки сама втрата виконавчого листа унеможливлює виконання рішення суду.
З метою виконання судового рішення є необхідність у видачі дубліката втраченого виконавчого листа.
Зазначає, що причиною пропущення ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» строку пред'явлення виконавчого листа до виконання стало фактичне неотримання оригіналу цього виконавчого листа від Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та фактично втрата виконавчого листа при пересилці.
Зазначає, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Мотивуючи наведеним, просить ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 12 січня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким вимоги заяви задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17 листопада 2021 року у справі № 419/310/12, від 14 лютого 2018 року у справі № 2515/739/2012, від 12 березня 2018 року у справі № 583/1828/17-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 201/15305/14-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 2-1693/10, від 28 травня 2020 року у справі № 1003/6035/12, від 10.09.2018 року у справі № 5011-58/9614-2012 та постанові від 21.01.2019 року у справі № 916/215/15-г, від 18 вересня 2023 року по справі №0907/2-2747/2011.
В судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки не повідомляли.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились.
Відповідно до частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовивши у задоволенні заяви, суд першої інстанції вказав, що заявником не наведено обґрунтованих доводів у частині поважних причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого до виконання. Суд зробив висновок, що за відсутності доказів дійсної втрати виконавчого листа, поважних причин поновлення строків для пред'явлення виконавчого листа до виконання, відсутні підстави для вирішення питання про процесуальне правонаступництво та задоволення цієї заяви.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.
Установлено, що у провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебувала справа № 2604/18999/12 за заявою ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 20 липня 2012 року у справі № Д-1914/12.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02 листопада 2012 року заяву ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 20 липня 2012 року у справі Д-1914/12 задоволено. Видано виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 20 липня 2012 року у справі Д-1914/12, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором №К-4002443 від 15 серпня 2011 року в розмірі 158 705,07 грн (а.с. 31-33).
31 травня 2019 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "ВЕКТОР ПЛЮС" укладено договір №1463/К про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників, заставодавців та поручителів, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників, за кредитними договорами, договорами поруки та договорами застави (іпотеки), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - "Основні договори", надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором (а.с. 21-24).
Відповідно до пункту 4 договору сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у розмірі 9 654 965,27 гривень.
31 травня 2019 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "ВЕКТОР ПЛЮС" підписано акт приймання-передачі прав вимоги до договору про відступлення прав вимоги №1463/К від 31 травня 2019 року, згідно якого банк передав, а новий кредитор прийняв права вимоги до боржників. Кількість боржників 42. Загальна сума заборгованості складає 234 545 894,43 гривень (а.с. 25).
31 травня 2019 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "ВЕКТОР ПЛЮС" підписано акт приймання-передачі реєстру боржників від 31 травня 2019 року до договору про відступлення прав вимоги №1463/К від 31 травня 2019 року, згідно якого Банк передав, а Новий кредитор прийняв права вимоги до боржників. Кількість боржників 42. Загальна сума заборгованості складає 234 545 894,43 гривень (а.с. 26).
Відповідно до даних платіжного доручення №76 від 28 травня 2019 року ТОВ "ФК "ВЕКТОР ПЛЮС" сплатило на рахунок АТ "Дельта Банк" грошові кошти 9 654 965,27 гривень (а.с.34).
Відповідно до листа Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) №129906 від 30 жовтня 2023 року у період з 21 серпня 2013 року по 23 вересня 2014 року на примусовому виконанні перебував виконавчий лист №2604/18999/12, виданий 25 січня 2013 року Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості в сумі 158 705, 07 грн. (ВП № 37178479). 23 вересня 2014 року державним виконавцем прийнято рішення про повернення виконавчого документу на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (який діяв до 05 жовтня 2016 року № 1404-VIII) (відсутність у боржника майна). Керуючись пунктом 3 розділу V правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, на підставі протоколу засідання експертної комісії головного територіального управління юстиції у Київській області, відповідно до акту про вилучення для знищення документів, не внесених до НАФ реєстри на відправлену кореспонденцію за 2014 рік знищені у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с. 36-37).
Відповідно до частини 1 статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов'язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. Зокрема, у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається.
Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред'явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Частиною 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, дублікат виконавчого листа може видаватись у випадках втрати його оригіналу в межах строку пред'явлення його до виконання.
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання є одним із видів процесуальних строків, які передбачені статтею 120 ЦПК України.
Згідно зі статтею 127 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.
Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого документа повинен з'ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Поважними можуть бути визнані лише ті причини, що виникли внаслідок обставин, об'єктивно незалежних від волі заінтересованої особи, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк.
Метою статті 433 ЦПК України про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин. Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі стягувача.
Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об'єктивно, так і від чинників, що не пов'язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, виходив з того, що заявником не наведено причин, які є поважними, та давали підстави для поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання та не надано таких доказів.
У цій справі установлено, що Дніпровським районним судом міста Києва 25 січня 2013 року видано виконавчий лист №2604/18999/12.
На момент видачі виконавчого листа діяла редакція Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV.
Відповідно до статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, яка діяла на момент видачі виконавчого листа, унормовано строк пред'явлення виконавчого документу до виконання протягом року.
Згідно статті 23 вказаного Закону строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.
Відповідно до листа Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) №129906 від 30 жовтня 2023 року державним виконавцем 23 вересня 2014 року прийнято рішення про повернення виконавчого документу на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (який діяв до 05 жовтня 2016 року № 1404-VIII) (відсутність у боржника майна).
Стягувач з 2014 року до 2023 року не приділяв жодної уваги, не цікавився примусовим виконанням виконавчого листа № №2604/18999/12, виданого Дніпровським районним судом міста Києва 25 січня 2013 року.
Заява про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого документа та видачу його дублікату не містить посилання на обставини, що обґрунтовували наявність поважних причин для бездіяльності стягувача впродовж такого значного проміжку часу, а відтак відсутні підстави для задоволення заяви про поновлення строків для пред'явлення виконавчого листа до виконання та видачу дублікату виконавчого листа. Вказані заявником обставини для поновлення строку є неповажними, оскільки не пов'язані з об'єктивними, незалежними від стягувача обставинами, які б перешкоджали реалізувати своє право на пред'явлення виконавчого документа у визначені законом строки.
Суд не може безпідставно поновити строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки це порушує гарантоване право на справедливий суд, визначене у статті 6 Конвенції.
Щодо відмови у видачі дубліката виконавчого листа апеляційний суд вказує на таке.
У пунктах 44-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що «стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України). Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».
Обов'язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (постанова Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21)).
Чинним законодавством передбачена можливість видачі дубліката виконавчого документу лише у разі дотримання або ж поновлення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання (постанова Верховного Суду 03 листопада 2021 року в справі № 2-3552/10 (провадження № 61-13845св21)).
З огляду на те, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання судом не поновлено, відтак відсутні підстави для задоволення заяви банку про видачу дубліката виконавчого листа.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах; від 15 вересня 2020 року в справі № 753/18590/17 (провадження № 61-2574св19), від 01 грудня 2022 року в справі № 2-759/11 (провадження № 61-7314св22), від 23 лютого 2023 року в справі № № 2-310/11 (провадження № 61-12330св22), від 23 жовтня 2019 року в справі № 166/1472/18 (провадження № 61-15444св19), в ухвалах: від 17 листопада 2022 року в справі № 753/20264/20 (провадження № 61- 10615ск22), від 26 січня 2023 року в справі № 161/2557/13-ц (провадження № 61-12544ск22), від 31 березня 2023 року в справі № 2-3436/11 (провадження № 61-3419ск23).
Відтак ухвала суду першої інстанції в частині вирішення питання про відмову у поновленні строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання, відмову у видачі дубліката виконавчого листа є по суті правильною.
Оскільки відсутні підстави для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, немає підстав для процесуального правонаступництва, про що також правильно зробив висновок суд першої інстанції.
Подібні висновки про застосування норм права наведено у постанові Великої Палати Верховного суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 ( провадження N 14-197цс21).
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу адвоката Проценка Миколи Миколайович, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС», залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 12 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постановиу складено 03 червня 2024 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді М.В. Мережко
В.В. Соколова