Справа № 761/9344/23 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/2181/2024 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
14 травня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24 березня 2023 року, яким:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Бориспіль Київської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 1 ст. 309 КК України,-
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_7 , у невстановлені досудовим розслідуванням часі та місці, але не пізніше 18.08.2022, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, від невстановленої досудовим розслідуванням особи, матеріали відносно якої виділено та скеровано для подальшої перевірки до відділу превенції Шевченківського УП ГУНП у місті Києві, придбав та почав незаконно зберігати особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - екстракт канабісу з метою власного вживання без мети збуту за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .
18.08.2022 о 08 год 23 хв, за адресою: АДРЕСА_1 , в ході санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , працівниками поліції Шевченківського УП ГУНП у місті Києві вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - екстракт канабісу, масою 1, 244 г.
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 24 березня 2023 року ОСОБА_7 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
У відповідності з вимогами ст. 75 КК України від призначеного покарання ОСОБА_7 , звільнено з випробуванням, призначено йому іспитовий строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_7 , не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Стягнуто з ОСОБА_7 , судові витрати за проведення експертизи які складають 1132 (одна тисяча сто тридцять дві) грн. 68 коп., на користь держави.
Вирішено питання речових доказів.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Шевченківського районного суду міста Києва та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги обвинувачений зазначає, що вирок суду є не законним та таким, що ухвалений з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Апелянт звертає увагу, що на досудовому слідстві його ввели в оману і повідомили йому, про те, що за вчинення даного кримінального правопорушення йому нічого не буде і, що не має сенсу йти в судове засідання. Також було порушено його право на захисника.
ОСОБА_7 наголошує, що йому не були роз'яснені права належним чином, саме тому він не скористався своїм правом подати клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України, так як він щиро покаявся та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити,
пояснення захисника ОСОБА_8 , який також підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити,
пояснення прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого,
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, апеляційний суд переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги. У зв'язку з цим, апеляційний суд не наводить доводів на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оскаржено в апеляційній скарзі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Так, відповідно до положень ст.1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Право обвинуваченого на захист є конституційною гарантією, яка закріплена положеннями ст. ст. 59, 63 Конституції України, та є однією з основних засад судочинства, передбачених ст.129 Основного Закону.
Забезпечення права людини на захист закріплено у ст.11 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року та у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01 листопада 1950 року.
Відповідно до приписів ст. 7 КПК України кримінальне провадження за змістом і формою повинно відповідати його загальним засадам, у тому числі такій, як забезпечення права на захист, що належить до загальновизнаних принципів міжнародного права й розглядається як необхідна умова забезпечення права на справедливий судовий розгляд.
Згідно ч. 2 ст. 20 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов'язані роз'яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції розглянув справу у спрощеному провадженні, відповідно до положень ст.ст. 381, 382 КПК України, оскільки прокурором до обвинувального акт додано клопотання про його розгляд у спрощеному провадженні, з урахуванням тих обставин, що обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності.
Однак, під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_7 вказав про те, що всі документи, які надавались йому на підпис, слідчим не оголошувались, останній лише вказував йому підписати документи. В протоколі роз'яснення прав на захист від 14 березня 2023 року слідчий вказав ОСОБА_7 написати, що він бажає користуватися послугами конкретного адвоката, і цього ж дня було ухвалена постанова про залучення захисника. Крім того, призначеного постановою слідчого захисника, ОСОБА_7 жодного разу не бачив, адвокат не був присутній на допитах в органах досудового розслідування.
Крім того, ОСОБА_7 наголошує, що йому не були роз'яснені права належним чином, саме тому він був позбавлений можливості брати безпосередню участь у судовому засіданні і скористатися своїми процесуальними правами, зокрема скористатися своїм правом подати клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України.
Вказані порушення не були усунуті на стадії судового розгляду в суді першої інстанції, оскільки суду не було відомо про вказані обставини, та перевірити їх за відсутності будь-яких клопотань в цій частині з боку сторони захисту у суду не було підстав.
За встановлених в ході апеляційного розгляду обставин, з урахуванням того, що судом першої інстанції при розгляді провадження були порушені загальні засади кримінального провадження, а саме - порушено право на захист обвинуваченого, беручи до уваги, що такі порушення неможливо усунути в апеляційному порядку, колегія суддів прийшла до висновку, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням провадження на новий судовий розгляд.
При новому розгляді в суді першої інстанції необхідно усунути порушення, зазначені у цій ухвалі, з дотриманням встановленого законом порядку дослідити обставини, які мають значення для кримінального провадження та ухвалити рішення, яке відповідатиме вимогам ст. 370 КПК України.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити.
Вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24 березня 2023 року щодо ОСОБА_7 - скасувати.
Призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4