Справа № 760/3274/23
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3156/2024
22 травня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Шаламай Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 листопада 2023 року у складі судді Усатової І.А.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА», Відповідно до частин першої, другої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, -
У лютому 2023 року ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до ТОВ «ФК «ПОЗИКА» про повернення безпідставно набутих коштів за виконавчим написом, який не підлягає виконанню, в якому просив стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 282 268 грн 54 коп. Вирішити питання судових витрат.
Позов обґрунтовано тим, що 26 вересня 2022 року рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області було визнано, що виконавчий напис №8090 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. від 21 вересня 2021 року щодо стягнення на користь ТОВ «ФК «ПОЗИКА» заборгованості, що виникла за Кредитним договором № 539-089/08Р від 11 вересня 2008 року, який укладений між Акціонерним комерційним товариством «Правекс-банк» та ОСОБА_1 , таким, що не підлягає виконанню.
З позовної заяви та наданих до неї матеріалів, було встановлено, що у процесі виконавчого провадження НОМЕР_2 приватний виконавець виконавчого округу Київської області Копитко Б.В. провів електронні торги, на яких було реалізоване майно Позивача, а саме транспортний засіб - автомобіль легковий, марка: MITSUBISHI, модель: LANCER X, категорія: легковий, рік виробництва: 2008, колір: червоний, реєстраційний номер (ДРЗ): НОМЕР_1 . Ціна реалізації проданого транспортного засобу склала 126 666 грн 66 коп.
Окрім продажу майна, було стягнуто грошові кошти з рахунків позивача, а саме:
- 22 грудня 2021 року суму в розмірі 22 996 грн 17 коп з рахунку в АТ «Універсал банк»;
-21 грудня 2021 року суму в розмірі 22 164 грн 88 коп з рахунку в АТ КБ «Приват банк»;
- 23 грудня 2021 року суму в розмірі 3 020,10 дол. США, що на сьогоднішній день становить у еквіваленті до гривні в розмірі 110 440 грн 83 коп з депозитного рахунку в АТ «Універсал банк».
Таким чином, у процесі виконавчого провадження було продано майна та стягнуто кошти з позивача на користь відповідача на загальну суму 282 268 грн 54 коп.
У зв'язку з рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 вересня 2022 року про визнання виконавчого напису №8090 таким, що не підлягає виконанню, та яке набрало законної сили, на сьогоднішній день відповідачем безпідставно набуто з позивача через виконавче провадження приватного виконавця виконавчого округу Київської області Копитко Б. В. кошти в розмірі 282 268 грн 54 коп.
Отже, відповідачем було набуто майно (кошти) без достатньої правової підстави.
Після отримання майна (коштів) відповідачем підстава отримання майна з позивача відпала, так як виконавчий напис нотаріуса визнано за рішенням суду таким, що не підлягає виконанню.
Тобто, відповідач збагатився за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом чи іншими правовими актами чи правочином.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 20 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 - задоволено. Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «ПОЗИКА», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що за виконавчим написом нотаріуса сума стягнення складає 622 546 грн 51 коп, тобто валюта стягнення гривня. Тому кошти, стягнуті з депозитного рахунку (в доларах США) в АТ «Універсал Банк» - були конвертовані в гривні по курсу НБУ станом на дату виконання напису перераховані на рахунок ТОВ «ФК «ПОЗИКА». Фактично перерахована ж сума становила 74 862 грн 65 коп за курсом НБУ станом на 23 грудня 2021 року.
Скаржник вказує, що розглядаючи питання про повернення коштів необхідно враховувати те, що відповідачем була отримана сума коштів у гривнях і сума має становити у гривнях, а ніяк не у еквіваленті.
Посилається на те, що ухвалюючи рішення про стягнення коштів суд у рішенні не тільки не врахував різницю в офіційних курсах НБУ долара США на час списання коштів з рахунку 23 грудня 2021 року та на час звернення з позовом до суду 09 лютого 2023 року та відповідно розбіжність у сумі стягнутих коштів, а взагалі «прив'язав» розмір коштів отриманих відповідачем до курсу іноземної валюти не маючи на те підстав.
Зазначає, що ОСОБА_1 має невиконані зобов'язання за кредитним договором №539-089/08Р від 11 вересня 2008 року на підставі того, що 04 лютого 2019 року за договором факторингу №364/ФК-19.12 ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» відступило своє право вимоги до ТОВ «ФК «ПОЗИКА» в тому числі за кредитним договором №539-089/08Р від 11 вересня 2008 року, а тому не можна вважати, що стягнуті на користь ТОВ «ФК «ПОЗИКА» кошти в рахунок погашення кредитної заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, на підставі виконавчого напису нотаріуса, який в подальшому хоча й був скасований, є безпідставно отриманими у розумінні ст.1212 ЦК України.
Зазначає, що вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.
Крім того вказує, що наразі оскаржується рішення суду від 17 жовтня 2022 року по справі №369/14476/21 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, похідним від якого є оскаржуване рішення суду по справі №760/3274/23 від 20 листопада 2023 року.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Топій М.Ю. в інтересах ОСОБА_1 , просить відмовити у вимогах скаржника викладених в апеляційній скарзі в повному обсязі.
Під час розгляду справи в апеляційному суді ОСОБА_3 та адвокат Топій М.Ю. погодилися з доводами апеляційної скарги про те, що фактично перерахована на користь ТОВ «ФК «Позика» внаслідок конвертації 3020,10 дол США сума грошових коштів становила не 110 440 грн 83 коп, а 74 862 грн 65 коп.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом у встановленому законом порядку, просив про розгляд справи без його участі, а тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе слухати справу за його відсутності.
Колегія суддів вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.09.2022 виконавчий напис № 8090, вчинений 21.09.2021 приватним нотаріусом КМНО Сазоновою О.М., про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ТОВ "ФК "Позика", заборгованості, що виникла за кредитним договором № 539-089/08Р від 11 вересня 2008 року, укладеним між ОСОБА_4 та ПАТ "Правекс банк" суми заборгованості в розмірі 622 546 грн 51 коп визнано таким, що не підлягає виконанню (а.с. 13-15).
Також судом встановлено, що у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису № 8090, вчиненого 21.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., приватний виконавець виконавчого округу Київської області Копитко Б.В. провів електронні торги, на яких було реалізоване майно позивача, а саме транспортний засіб - автомобіль легковий, марка: MITSUBISHI, модель: LANCER X, категорія: легковий, рік виробництва: 2008, колір: червоний, реєстраційний номер (ДРЗ): НОМЕР_1 . Ціна реалізації проданого транспортного засобу склала 126 666 грн 66 коп. Зазначене підтверджується Актом приватного виконавця виконавчого округу Київської області Копитко Б.В. про проведення електронних торгів від 28.01.2022 в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 (а.с. 7-9).
Згідно наявних в матеріалах справи квитанції АТ "Універсал банк" № ВК6С-Х990-4Н93-6Н0Н від 22.11.2021, квитанції АТ КБ "ПриватБанк" NР211221582548090788 від 12.12.2021, повідомлення про списання банком коштів з депозитного рахунку по платіжній вимозі 8728_70302_2 приватного виконавця вбачається, що з рахунків позивача в рамках ВП № НОМЕР_2 на рахунок приватного виконавця Копитко Б.В. на виконання виконавчого напису про стягнення з позивача на користь ТОВ «ФК «Позика» заборгованості було перераховано:
-22 грудня 2021 року - 22 996 грн 17 коп зняту з рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_1 в АТ "Універсал Банк";
- 21 грудня 2021 року - 22 164 грн 88 коп зняту з рахунку в АТ КБ "ПриватБанк", а також 23 грудня 2021 року з депозитного рахунку, відкритого на ім'я позивача в АТ "Універсал Банк" в сумі 3020,10 доларів США (а.с.10-13), що на момент звернення до суду відповідно до офіційного курсу НБУ у гривневому еквіваленті становить 110 440 грн 83 коп (а.с. 10-12).
Задовольняючи позов та стягуючи ОСОБА_1 на користь позивача кошти в розмірі 282 268 грн 54 коп, як безпідставно набуті, районний суд виходив з підстав його доведеності та обґрунтованості.
Між тим, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може.
Відповідно до частин першої, другої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За правовою природою конструкція зобов'язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов'язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов'язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов'язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.
Зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Про виникнення зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов'язань з повернення безпідставного збагачення.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов'язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).
Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Убачається, що заочним рішенням Святошинського районного суду Київської області від 26.09.2022 виконавчий напис № 8090, вчинений 21.09.2021 визнано таким, що не підлягає виконанню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав до стягнення з ТОВ ФК «Позика» на користь позивача грошових коштів, безпідставно отриманих на виконання виконавчого напису, визнаного рішенням суду таким що не підлягає виконанню (а.с.13-15).
Матеріалами справи доведено, що виконавчий напис перебував на примусовому виконанні у відповідності до положень Закону України «Про виконавче провадження»
Між тим, з висновками суду першої інстанції про врахування стягнутих з депозитного рахунку ОСОБА_5 грошових коштів, у сумі 3020,10 дол США та їх урахування в еквіваленті до національної валюти станом на дату звернення позивача у суд із позовом (09.02.2023), погодитися неможливо.
Так, у матеріалах справи відсутні докази на спростування доводів апеляційної скарги про те, що за наслідками зняття з рахунку ОСОБА_1 грошових коштів, у сумі 3020,10 дол США фактично на рахунок фінансової компанії поступило не 110 440 грн 83 коп, як помилково установив суд, а 74 862 грн 65 коп.
Під час апеляційного розгляду справи в судовому засіданні позивач та його представник погодилися з зазначеною в апеляційній скарзі сумою отриманих відповідачем грошових коштів, у зв'язку з чим, відповідно, просили змінити рішення суду шляхом зменшення загальної суми коштів, що підлягають стягненню з відповідача.
При цьому, було враховано, що на рахунок стягувача указані кошти після їх конвертації були перераховані не безпосередньо банком, у якому відкрито валютний рахунок на імя позивача, а у відповідності до положень Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем після надходження коштів на його рахунок.
Отже, з урахуванням викладених обставин, тверджень позивача про необхідність зменшення необґрунтовано перерахованої ним суми грошових коштів, рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом зменшення загальної суми грошових коштів, що підлягають стягненню з фінансової компанії на користь позивача з 282 268 грн 54 коп до 246 690 грн 34 коп (126666,66+22996,17+ 22164,88+74862,65= 246690,34).
За таких обставин ухвалене по справі рішення підлягає зміні шляхом зменшення розміру безпідставно набутих коштів, що підлягають стягненню з ТОВ «ФК «ПОЗИКА» на користь ОСОБА_1 з 282 268 грн 54 коп до 246 690 грн 34 коп.
Твердження апеляційної скарги про нині оскарження ТОВ «ФК «Позика» заочного рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.09.2022, яким виконавчий напис, на підставі якого з позивача було стягнуто грошові кошти, визнано таким, що не підлягає виконанню, - безпідставні, остільки по даній справі правового значення вони не мають.
Апеляційний суд перевіряє законність ухваленого по справі рішення та чинного на дату його прийняття заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області, а також враховує положення процесуального закону, якими передбачено можливість перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.
З огляду на викладене, у зв'язку зі зменшенням основної суми, на підставі ст. 141 ЦПК України, підлягає зміні й розмір судових витрат, пов'язаних з оплатою позивачем судового збору, з 2 822 грн 69 коп до 2 466 грн 90 коп.
У решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 листопада 2023 року змінити, зменшивши суму безпідставно набутих коштів, що підлягають стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» на користь ОСОБА_1 з 282 268 грн 54 коп до 246 690 грн 34 коп та судовий збір з 2 822 грн 69 коп до 2 466 грн 90 коп.
У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03 червня 2024 року.
Суддя-доповідач:
Судді: