Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/3770/24
Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/404/24
04 червня 2024 рокумісто Київ
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2 , розглянувши заяву ОСОБА_3 щодо участі у судовому засіданні з розгляду його апеляційної скарги, поданої на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 травня 2024 року, у режимі відеоконференції,
На розгляді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду знаходиться апеляційна скарга ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.05.2024 щодо відмови у задоволенні скарги на невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань /далі - ЄРДР/.
Судове засідання у даній справі призначене на 12 год. 45 хв 11.06.2024.
04.06.2024 надійшла заява ОСОБА_3 про його участь у вказаному судовому засіданні в режимі відеоконференції без наведення мотивів такої участі.
Вирішуючи зазначену заяву, суддя-доповідач виходить із того, що дійсно КПК надає можливість сторонам кримінального провадження приймати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (дистанційне судове провадження). Адже, судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду, у разі: 1) неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров'я або з інших поважних причин (ст. 138 КПК); 2) необхідності забезпечення безпеки осіб; 3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого; 4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження; 4-1) введення воєнного стану або під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України; 5) наявності інших підстав, визначених судом достатніми (ч. 1 ст. 336 КПК).
Із відповідного переліку вбачається, що введення законодавцем до кримінального процесуального закону положень п. п. 1, 4, 4-1, 5 ч. 1 ст. 336 КПК, які передбачають можливість проведення судових засідань у режимі відеоконференції, було обумовлено, з одного боку, необхідністю у ситуаціях, коли участь певних осіб у судовому розгляді є обов'язковою, скоротити строки кримінального провадження (підп. 6 п. 3 пояснювальної записки до проекту КПК), а з іншого боку, потребою створити умови, які дозволяли б забезпечувати людям, незалежно від їх майнового стану, місця проживання, стану здоров'я чи перебування в умовах дії складних життєвих обставин, можливість скористатися правом на безпосередню участь у розгляді їх справи судом, установленим законом.
Отже, необхідність проведення судового засідання у режимі відеоконференції, коли йдеться про підстави, передбачені п. п. 1, 4, 4-1, 5 ч. 1 ст. 336 КПК, має бути (1) обумовлена потребою скоротити строки судового провадження у ситуації, (2) коли без участі того, хто просить про відеоконференцію, проведення судового розгляду є неможливим, так як може (а) не дозволити суду правильно встановити обставини, об'єктивне з'ясування яких за відсутності такої особи в засіданні неможливе, та/або (б) призвести до порушення права людини, гарантованого п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини /далі- ЄКПЛ/, коли розгляд справи за участі певної особи є обов'язковим.
Проте наведені вище положення кримінального процесуального закону (про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції) не поширюються на тих осіб, участь яких у судовому засіданні не є обов'язковою.
Водночас ураховуючи, що в ч. 1 ст. 336 КПК законодавець використав слово «може», то така норма кримінального процесуального закону закріплює не обов'язок, а право суду прийняти рішення стосовно проведення судового засідання чи засідань у режимі відеоконференції. Тобто сама по собі наявність заяви сторін судового провадження про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не покладає на суд обов'язку її задоволення.
Застосовуючи наведений підхід у ході розгляду заяви ОСОБА_3 , суддя-доповідач дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви щодо проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги в режимі відеоконференції.
Надаючи саме таку оцінку суддя-доповідач виходить із того, що відсутня одна з двох вищезгаданих обов'язкових умов, за наявності яких у їх сукупності та взаємозв'язку може бути прийняте рішення про задоволення зазначеної заяви. Так, оскільки участь у судовому засіданні ОСОБА_3 не є обов'язковою (про це фактично йдеться в ухвалі про призначення апеляційного розгляду від 03.06.2024, адже в ухвалі вказано щодо повідомлення учасників про дату засідання, а не про виклик в таке засідання), його відсутність у судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги не може вплинути на збільшення тривалості судового провадження та не може призвести до порушення прав людини, гарантованих п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини.
У зв'язку з наведеним, у задоволенні заяви ОСОБА_3 про розгляд апеляційної скарги в режимі відеоконференції слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8, 9, 21, 110, 138, 336, 369, 401, 405 Кримінального процесуального кодексу України, суддя
Заяву про участь у судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги у режимі відеоконференції залишити без задоволення.
Копію цієї ухвали направити ОСОБА_3 для відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: ОСОБА_2