Справа № 642/6674/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/1372/24 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч. 1 ст. 115 КК України
Іменем України
03 червня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 ,
встановила:
Вказаною ухвалою клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, - задоволено.
Продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» відносно обвинуваченого ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, тобто до 27 червня 2024 року.
Встановлено строк дії ухвали - до 27 червня 2024 року.
При прийнятті зазначеного рішення стосовно ОСОБА_7 суд першої інстанції врахував, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, характер інкримінованого злочину, відомості щодо особистості обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий, не одружений, має мати похилого віку, має постійне місце реєстрації та проживання, його стан здоров'я, а також те, що матеріали клопотання не містять будь-яких даних, що поточний стан його здоров'я перешкоджає перебуванню в ізоляції від суспільства. Судом при вирішенні питання щодо наявності підстав для продовження застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою враховані усі наявні у розпорядженні дані про особу обвинуваченого, та, на переконання суду, в будь-якому випадку самі по собі не можуть бути визнані достатніми для висновку про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не спростовують твердження сторони обвинувачення про можливість ухилення обвинуваченого від суду, як і доводів щодо можливості впливати на свідків у даному провадженні, оскільки ще не всі свідки допитані, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2024 року скасувати та постановити нову, обравши більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період з 20-00 до 06-00 год. за адресою реєстрації обвинуваченого.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що ухвала суду першої інстанції про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належним чином не обґрунтована та невмотивована у частині того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів буде недостанім для запобігання ризикам, викладених у клопотанні.
Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи захисника ОСОБА_6 , яка підтримала вимоги апеляційної скарги, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного перегляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які стали підставою для обрання та продовження строку запобіжного заходу, та виправдовують тримання особи під вартою.
З наявних в матеріалах судового провадження відомостей вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину,який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким умисним злочином проти життя та здоров'я особи, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від семи до п'ятнадцяти років.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Доводи апеляційної скарги щодо не доведеності ризиків та не підтвердження їх існування спростовані матеріалами кримінального провадження та не свідчать про прийняття колегією суддів необґрунтованого рішення.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні в матеріалах провадження відомості та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника обвинуваченого.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий -
Судді: