Справа № 1627/52/12 Номер провадження 22-ц/814/380/24Головуючий у 1-й інстанції Харченко В.Ф. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
30 травня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Панченка О.О.,
Суддів: Абрамова П.С., Одринської Т.В.
при секретарі Філоненко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Семенівського районного суду Полтавської області від 17 січня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання неправомірними рішень, дій і бездіяльності головного державного виконавця Броварського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Свистанюк Юлії Григорівни у виконавчому провадженні № 45583159, зобов'язання вчинити дії, стягувачі Акціонерне товраиство "Родовід Банк" і Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", керівник стягувача ТОВ "Вердикт Капітал" - О.В. Іжаковський
Зміст скарги
У листопаді 2023 року боржник ОСОБА_1 звернувся до Семенівського районного суду Полтавської області зі скаргою на дії державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Ю.Г. Свистанюк та просив:
- визнати бездіяльність державного виконавця Ю.Г.Свистанюк під час виконавчого провадження № 45583159 неправомірною; -зобов'язати державного виконавця Ю.Г.Свистанюк чи інших посадових осіб Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управлінняМіністерства юстиції (м.Київ) відновити порушене право.
В обґрунтування скарги вказував, що 03.09.2020 державним виконавцем Ю.Г.Свистанюк повернуто виконавчий документ правонаступнику первинного стягувача ПАТ "Родовід Банк" ТОВ "Вердикт Капітал", і закрито виконавче провадження № 45583159 про стягнення грошових коштів з скаржника ОСОБА_1 .
Національний банк України рішенням від 19.12.2017 № 811-рш відкликав банківську ліцензію санаційного банку та вирішив ліквідувати ПАТ "Родовід Банк".
Згідно ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку-боржника виконавче провадження закінчується. Тому державний виконавець зобов'язаний був закрити виконавче провадження № 45583159, але виконавче провадження тривало до 03.09.2020.
Враховуючи викладене, скаржник просив скаргу задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 17 січня 2024 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Відмовлюячи в задоволенні скарги, ОСОБА_2 суд першої інстанції вказав, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.
Саме з ліквідацією банку-боржника закон пов'язує закінчення виконавчого провадження.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті скарги.
Зазначає, що суд невірно застосував до спірних правовідносин п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", а також не застосував до спірних правовідносин п.11 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Судові витрати просив покласти на державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Свистанюк Ю.Г.
Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено, що виконавче провадження № 45583159 за виконавчим листом № 1627/52/12, який виданий 03.07.2012 Семенівським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ "Родовід Банк" заборгованості у сумі 267391,12 грн, завершено 03.09.2020 державним виконавцем Ю.Г.Свистанюк; виконавчий документ повернуто правонаступнику ПАТ «Родовід Банк» - стягувачеві ТОВ "Вердикт Капітал" на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (за письмовою вимогою стягувача).
Відмовляючи в задоволенні скарги, ОСОБА_2 суд першої інстанції вказав на безпідставність та необґрунтованість скарги. Зазначив, що саме з ліквідацією банку-боржника закон пов'язує закінчення виконавчого провадження.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права, що регулюють спірні правовідносини
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно п.4 ч.1ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
В даному випадку боржником у розумінні Закону України «Про виконавче провадження» є не банк, а скаржник ОСОБА_1 .
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що дії державного виконавця щодо не закінчення виконавчого провадження на підставі п. 4 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» є правомірними, оскільки боржником у виконавчому провадженні виступає не банк, а тому підстави для закриття виконавчого провадження відсутні.
Колегія суддів також не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо закриття виконавчого провадження підставі п. 4 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», так як представник стягувача скористався своїм правом та 14.07.2020 року подав до Броварського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву про повернення виконавчого документа стягувачу згідно п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Щодо судових витрат
За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати компенсації не підлягають.
Керуючись ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Семенівського районного суду Полтавської області від 17 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 травня 2024 року.
Головуючий О.О. Панченко
Судді П.С. Абрамов
Т.В. Одринська