Справа № 758/2486/24
Категорія 68
27 травня 2024 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Ларіонової Н.М.,
при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
У лютому 2024 р. позивач ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду м.Києва з позовом, в якому просить розірвати зареєстрований 13.11.1992 р. з відповідачем ОСОБА_2 шлюб, в якому вони не мають малолітніх та неповнолітніх дітей, посилаючись на те, що сімейне життя між ними не склалось через відсутність спільних інтересів, різні погляди на життя, втрати почуття любові один до одного, в результаті вони не підтримують шлюбних відносин, спільно господарства не ведуть та спільного бюджету не мають, внаслідок чого їх сім'я розпалася.
Провадження у справі відкрито ухвалою від 11.03.2024 р. з призначенням розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
Позивач будучи у встановленому законом порядку повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, 07.05.2024 р. через канцелярію суду представник позивача - адвокат Степанов О.Л., подав заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить розглядати справу за відсутності позивача та її представника.
Відповідач будучи у встановленому законом порядку повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, 08.03.2024 р. через канцелярію суду подав заяву, в якій не заперечує проти задоволення позову та просить розглянути справу за його відсутності.
Враховуючи подані обома сторонами у справі клопотання про розгляд справи за їх відсутності, на підставі ст.211 ч.3 ЦПК України суд розглядає справу без учасників справи на підставі наявних у справі матеріалів.
Суд, встановивши обставини справи на перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.
Судом встановлено, що сторони по справі перебувають у шлюбі, зареєстрованому 13 листопада 1992 року відділом реєстрації актів громадянського стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 886, що підтверджено оригіналом свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 25.09.2001 р., що міститься в матеріалах справи.
Від даного шлюбу сторони малолітніх та неповнолітніх дітей не мають.
Сторони припинили шлюбні відносини, спільного господарства не ведуть.
Спору про поділ майна подружжя на час розгляду справи між сторонами немає.
Відповідно до ст.1 Сімейного Кодексу України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.
В силу положень ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Приписами ч. 1 ст. 24 СК України встановлено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За змістом положень частини 2 статті 36 та статті 51 Сімейного кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 Сімейного кодексу України).
За правилом частини 2 статті 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Згідно ст.111 ч.1 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Надання сторонам строку на примирення суд вважає недоцільним, оскільки сторони вже певний час припинили шлюбні відносини, проживають окремо, обидві сторони бажають розірвання шлюбу та заперечують проти надання такого строку.
Згідно положень частини третьої та четвертої ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини; примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до норм сімейного законодавства, добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз», підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.
Встановивши, що між сторонами втрачено взаєморозуміння та почуття, примирення подружжя є неможливим, подальше спільне життя та збереження шлюбу між ними неможливо і не відповідає інтересам подружжя, суд дійшов висновку про те, що збереження сім'ї є неможливим, шлюб між сторонами існує формально і тому може бути розірваним.
Визнання позову відповідачем не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Таким чином, суд, оцінивши докази в їх сукупності, вважає за необхідне задовольнити позов, розірвавши шлюб між сторонами по справі.
Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Частиною 3 ст.115 СК України визначено, що документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Згідно ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили підлягає направленню до Подільського РВ ДРАЦС у м.Києві, як органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем знаходження суду, для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
На підставі викладеного, ст. 51 Конституції України, ст. ст.1, 3, 24, 56, ч. 3 ст. 105, 112, 115 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити в повному обсязі.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянином України, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянкою України, зареєстрований 13 листопада 1992 року відділом реєстрації актів громадянського стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 886, що не мають малолітніх та неповнолітніх дітей.
Після набрання рішенням законної сили направити його копію до Подільського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб від 13.11.1992 р. № 886, складеному відділом реєстрації актів громадянського стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання судового рішення.
Учасник справи, якому копія судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін у справі:
Позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач - ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Суддя Н. М. Ларіонова