Номер провадження 2/754/1764/24
Справа №754/296/24
Іменем України
27 травня 2024 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді - Таран Н.Г.,
секретаря судового засідання - Довгань Г.А.,
за участі
відповідача - ОСОБА_1
представника відповідача - адвоката Стужук Н.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором
В січні 2024 року Позивач ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» звернулось до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №2385475 від 21.09.2021 року в сумі 32 800,00 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 21.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено кредитний договір №2385475, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1.2 договору на умовах, встановлених договором, Товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. ТОВ «Лінеура Україна» свої обов'язки за кредитним договором виконала, та надало клієнту грошові кошти. Відповідач належним чином не виконує умови кредитного договору, внаслідок чого станом на дату подання позову утворилась заборгованість за договором в сумі 32 800,00 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за тілом кредиту в сумі 10 000,00 грн.; прострочених відсотків за користування кредитом в сумі 22 800,00 грн.
15.07.2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» було укладено договір факторингу №2-15072022, відповідно до умов якого право грошової вимоги за договором, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Росвен Інвест Україна».
Враховуючи те, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконує і станом на дату подання позову має заборгованість в загальному розмірі 32 800,00 грн., позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16.01.2024 року прийнято справу до провадження постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
10.04.2024 на адресу суду надійшло клопотання позивача про зміну назви позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» на змінену назву 25.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС»
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомили, в той же час в резолютивній частині позову просили розгляд справи без участі представника та ухвалити заочне рішення.
Відповідач та представник відповідача в судовому процесі позовні вимоги не визнали та просили в задоволенні позовних вимог відмовити, в той же час надали відзив в якому вказали, що позовні вимоги вважаю необгрунтованими, не підкріпленими належними та допустимими доказами та такими що не підлягають задоволенню з наступних підстав, а саме: у вересні 2021 у відповідача було украдено телефон і банківські картки. Саме в цей період він міняв роботу і в його телефоні були зафіксовані його паспортні дані, ідентифікаційний код. Вказав, що жодного разу не зв'язувався з товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», не підписував ніяких договорів і не отримував кошти на свій картковий рахунок. Відповідач мав кредитні картки з кредитним лімітом, які у нього вкрали разом з телефоном, і на ці картки злодії взяли кредити. Після крадіжки він звернувся до «Київстару», щоб йому залишили карту з попереднім номером, і також звернувся до поліції. Поліція занесла дані про крадіжку телефону і банківської картки до ЄРДР за №12021105030002503, де зазначила, що вчинено кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 185 КК України. На даний час розслідування триває. Результатів поки ніяких немає. Події розгорталися таким чином, що відповідач звернувся до банку у яких у нього були картки - це АТ «Альфа-Банк», та АТ «ПУМБ», щоб заблокувати картки. Відповіді із банку АТ «ПУМБ» у відповідача не зберіглось, але відповідь АТ «Альфа-Банк» зберіглась. Із цієї відповіді у 5-му абзаці чітко видно, що операції по його картці проводились в період з 01:13 по 02:13 21.09.2021 (картки з телефоном вкрали о 00:00 год 21.09.2021. У цей період злодії заволоділи сумою 45 697,00 грн. На звернення відповідача в банках звинуватили відповідача, що він неналежно зберігав свої картки, що зняття коштів відбулось «коректно» і відповідач зобов'язаний погасити зняті з картки кошти. Відповідач з великими труднощами сплатив банкам украдені кошти і закрив карткові рахунки і був упевнений, що інцидент вичерпано. У відповідача була відсутня можливість взяти кошти у ТОВ «Лінеура Україна», про наявність даного кредиту тільки дізнався з позовної заяви. У листі про детальний опис дій вчинених сторонами для укладення договру № 2385475 від 21.09.2021, доданого до позову, в пункті 1, зазначено, що кредитний договір був укладений 21.09.2021 о 07:54:04. У п. 6 листа зазначено, що для зв'язку 07:54:04 використовувався телефон з мобільним номером НОМЕР_1 . Телефон із цим номером перебував у злочинця з 00:00 годин 21.09.2021. Відповідач придбав новий телефон 21.09.2021 о 13 год. 33 хв., про що свідчить чек, а номер поновив після придбання телефону.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Судом встановлено, що 21.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» було укладено кредитний договір №2385475, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 1.2 договору на умовах, встановлених договором, Товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (пеня, штрафи), порукою, гарантією, заставою, тощо, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 15.07.2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» було укладено договір факторингу №2-15072022, відповідно до умов якого право грошової вимоги за договором, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна», перейшло до ТОВ «Росвен Інвест Україна».
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно положень ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідачем було спростовано факт укладення спірного договору та наявності договірних зобов'язань, така обставина виключає наявність заборгованості за кредитним договором, а також доказів неналежного виконання саме відповідачем зобов'язання за вказаним договором, оскільки стороною позивача не надано доказів, що саме відповідач укладав спірний договір в електронному вигляді.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та не доведеними, а відтак не підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 509, 514, 516, 525, 526, 546, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 04.06.2024 року.
Суддя: Н.Г.Таран