ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/10842/24
провадження № 1-кс/753/1740/24
"03" червня 2024 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого СВ Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганська, громадянин України, українець, з середньою освітою, не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий, підозрюваний у кримінальному провадженні № 12024100020002574 від 01.06.2024 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
03 червня 2024 року старший слідчий СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді із клопотанням погодженим з прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, строком на 60 днів, з можливістю внесення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян.
З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що слідчим відділом Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100020002574 від 01.06.2024 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_8 , розробили спільний план по проникненню в інші приміщення (сховища), та вчиненню крадіжки чужого майна із них, чітко розділивши між собою свої злочинні ролі. З метою вчинення зазначеного кримінального правопорушення ОСОБА_4 , спільно з ОСОБА_8 , заздалегідь розділили злочинні ролі, підготували інструмент для пошкодження та відчинення замків дверей (віджиму), за допомогою якого повинні були зламувати або відкривати замки дверей.
01.06.2024 року приблизно о 19 год., 15 хв., ОСОБА_4 , спільно з ОСОБА_8 , прийшли на АДРЕСА_3 , з метою підшукування зручного об'єкту для вчинення крадіжки чужого майна.
В подальшому ОСОБА_4 , спільно з ОСОБА_8 підійшли до домоволодіння АДРЕСА_3 , і проникли до нього.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення крадіжки чужого майна, перебуваючи на території домоволодіння, яке належить ОСОБА_9 , приблизно о 19 год., 18 хв., за допомогою наявних у них спеціальних інструментів, шляхом віджиму, взломали двері сараю, після чого ОСОБА_4 , спільно з ОСОБА_8 проникли до нього, звідки викрали наступні речі, а саме 12 тарілок (супниць) - вартість яких становить 400 грн., кожна, в загальному 4800 грн.; З ручки чорного кольору «buro mах» - вартістю 20 грн., кожна, в загальному 60 грн., коробка з ручками «buro mах», синього кольору вартістю 175 грн.; 2 каструлі з кришками об'ємом 10 літрів кожна, вартістю 1500 грн., кожна, що в загальному 3000 грн.; супова миска з нержавійки вартістю 600 грн.; дві петельні вартістю 3000 грн., кожна що в загальному становить 6000 грн.; дві вимірювальні колби (матеріальної цінності не становлять); 2 черпаки, вартістю 500 грн., кожний, що в загальному становить 1000 грн.; 8 цукорниць вартістю 200 грн., кожна, що в загальному 1600 грн., та 2 рекламні чашки, (матеріальної цінності не становлять); загальною вартість 17 235 грн., які належать ОСОБА_10 .
Після чого, ОСОБА_4 , спільно з ОСОБА_8 , утримуючи викрадене майно зникли з місця вчинення злочину, чим завдали матеріального збитку потерпілому ОСОБА_10 на загальну суму 17 235 гривень.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється в тому, що він своїми умисними діями за попередньою змовою групою осіб, повторно, вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у інше приміщення, вчинена в умовах воєнного стану, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України.
У вчиненні даного злочину обґрунтовано підозрюється: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Луганськ, українець, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , (зі слів) раніше судимий:
02.09.2020 Дарницьким районним судом за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК України на підставі вимог ст. 71 КК України призначено покарання у вигляді 3 років 3 місяців позбавлення волі;
07.12.2022 Оболонським районним судом за ч. 3 ст. 185 КК України відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 02.09.2020, більш суворим, призначеним за цим вироком, остаточне покарання 3 роки 6 місяців;
Клопотання обґрунтоване посиланням на існування ризиків переховування від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинення інших кримінальних правопорушень.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, пославшись на викладені у ньому обставини та просив задовольнити, оскільки пдозрюваний раніше притягувався до кримінальної відповідальності за злочини майнового характеру.
Сторона захисту проти задоволення клопотання заперечувала, просив відмовити у задоволені вимог клопотання, посилавшись на те, що ризики не підтверджені належними та достатніми доказами.
Підозрюваний просив суд обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Дослідивши матеріали, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у розгляді клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання старшого слідчого, погоджене прокурором, підлягає задоволенню, з наступних підстав.
01 червня 2024 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Як вбачається із ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою і підставою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
У той же час, згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
02 червня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинення злочину, протоколом огляду місця події, протоколами затримання підозрюваних, протоколом допиту потерпілого, протоколами допиту свідків, іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
При цьому слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображеній у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При цьому, слід зауважити на заперечення сторони захисту, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень.
Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Слідчий суддя враховує особу підозрюваного, що на час вирішення даного питання, має типові соціальні зв'язки для особи його віку та статусу.
Крім цього, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 підозрюється - кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану групою осіб, за яке санкцією статті Кримінального Кодексу України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти років до восьми років, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, враховуючи.
Вирішуючи питання про вид заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваного, а саме те, що останній громадянин України, уродженець міста Луганськ, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:
02.09.2020 Дарницьким районним судом за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК України на підставі вимог ст. 71 КК України призначено покарання у вигляді З років 3 місяців позбавлення волі;
07.12.2022 Оболонським районним судом за ч. 3 ст. 185 КК України відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 02.09.2020, більш суворим, призначеним за цим вироком, остаточне покарання 3 роки 6 місяців.
При цьому, на думку слідчого судді, більш м'які запобіжні заходи не призведуть до запобігання наведеним вище ризикам, які передбачені ст. 177 КПК України.
А тому, слідчий суддя аналізуючи питання наявності обставин визначених ст. 132, ст. 177, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, приходить до наступних висновків.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного, оскільки надані докази об'єктивно зв'язують її з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.
Також, слідчий суддя сприймає, як переконливі та такі, що заслуговують на увагу, доводи сторони обвинувачення в частині аргументації ризиків передбачених ст. 177 КПК України, у цьому провадженні, адже враховуючи позицію ЄСПЛ в частині того, що наявність ризиків, має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії) вважає, у даному конкретному випадку, обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані прокурором та підтверджуються наявними матеріалами, зокрема вони є дійсними не тільки, однак у тому числі в світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Поряд з цим, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі визначені п.п. 1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України, вважає, що вони у своїй сукупності, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється; вік та стан здоров'я; міцність соціальних зв'язків в місці її постійного проживання, у тому числі наявність в неї утриманців; репутація; майновий стан, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини, вказують на те, що обставини передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України є дійсними, в цей період, що, у світлі норм кримінального процесуального законодавства України, свідчить про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, на цій стадії провадження слідчий суддя не вправі перевіряти докази з точки зору їх належності та допустимості, а лише встановлює наскільки їх сукупність є достатньою вважати про ймовірну причетність особи до вчинення кримінального правопорушення.
Дані визначені п.п. 1-3 ч. 3 ст. 132 КПК України є дійсними так, як було встановлено наявність передумов регламентованих п. 3 ч. 1 ст. 194 того ж Кодексу, а тому слідчий суддя не сприймає, як об'єктивні доводи сторони захисту про можливість запобігання наявним ризикам шляхом застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу на даний час.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя, дослідивши надані сторонами докази у порядку ст. 94 КПК України, з огляду на встановленість факту наявності у провадженні обставин визначених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до ч. 2 зазначеної статті строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Водночас, з огляду на той факт, що досудове розслідування розпочато нещодавно, і залишається невиконаним значний об'єм необхідних слідчих дій, доцільно визначити строк дії ухвали та строк тримання під вартою - 60 днів з моменту фактичного затримання підозрюваного.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Пунцельт проти Чехії» (Punzelt v. Czech Republic) № 31315/96 від 25.04.2000 суд визнав, що при визначенні розміру застави крім майнового стану особи слід враховувати майновий стан осіб, у групі з якими було вчинено злочин, а також можливість внесення застави іншими суб'єктами за договірними відносинами, зокрема, страхування, платоспроможність яких не пропорційна майновому стану особи.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на обставини інкримінованого кримінального правопорушення та його тяжкість, а також враховуючи особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за доцільне визначити підозрюваному заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн., вважаючи, що перспектива втрати застави в такому розмірі може бути достатнім стримуючим фактором, щоб запобігти вищевказаним ризикам.
Крім того, слідчий суддя вважає, що необхідним за умови внесення застави покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
Враховуючи вище викладене та керуючись вимогами ст.ст. 1-29, 131, 132, 176-178, 182, 183, 193, 194, 309, 310, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 20 год. 00 хв. 30.07.2024 року включно.
Встановити підозрюваному ОСОБА_4 , 13.02.1998 альтернативний запобіжний захід у виді застави та визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень.
У разі внесення застави на спеціальний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві та надання слідчому документа, що це підтверджує, підозрюваний ОСОБА_4 підлягає звільненню з-під варти.
З моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави ОСОБА_4 , зобов'язаний прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування і суду та виконувати такі обов'язки: не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілим та свідком у даному кримінальному провадженню.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов'язків, покладених судом, застава звертається в дохід держави, а до підозрюваного (обвинуваченого) може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Слідчий суддя: