04.06.2024
Справа № 720/743/24
Провадження № 1-кп/720/85/24
04 червня 2024 року Новоселицький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
законного представника потерпілої ОСОБА_6
законного представника обвинуваченого ОСОБА_7
представника служби у справах дітей ОСОБА_8
психолога ОСОБА_9
обвинуваченого ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця кримінальне провадження № 12024262020000846 від 19 лютого 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з базовою середньою освітою, учня 11 класу Острицького ліцею, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286-1 ч. 1 КК України,-
Відповідно до обвинувального акту, затвердженого прокурором 29 березня 2024 року, неповнолітній ОСОБА_10 обвинувачується в тому, що 19 лютого 2024 року близько 00 години 17 хвилин керуючи автомобілем марки «BMW 520», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, рухався на автомобільній дорозі Н-10 в адміністративних межах с. Магала Чернівецького району Чернівецької області, зі сторони м. Чернівці в напрямку с. Бояни, зі швидкістю, що перевищує максимально допустиму на автодорогах за межами населеного пункту. Проїжджаючи 247 км вказаної автодороги, водій ОСОБА_10 в порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 (б, д), 2.9 (а), 12.1, 12.2 та 12.6(г) Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість у своїх діях, не розрахував безпечну швидкість в темну пору доби, допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїжджої частини дороги в ліво з подальшим перекиданням. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, неповнолітній пасажир ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, як такі, що призвели до тривалого розладу здоров'я, у вигляді саден обличчя та правого передпліччя, двох забійних ран волосистої частини голови, закритого перелому верхньої третини ліктьової та середньої променевих кісток правого передпліччя.
Такі дії ОСОБА_10 кваліфіковані органом досудового розслідування за ст. 286-1 ч. 1 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілій ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесні ушкодження.
04 червня 2024 року між обвинуваченим та потерпілою була укладена угода про примирення у відповідності до вимог ст. 471 КПК України.
Згідно даної угоди обвинувачений та потерпіла дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 286-1 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також кримінального покарання, яке повинен понести обвинувачений. В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про примирення, встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання.
Прокурор не заперечував проти затвердження судом угоди про примирення між сторонами та призначення обвинуваченому узгодженої міри покарання.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з наступного.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Угода про примирення також може укладатися, якщо її сторонами чи стороною є неповнолітні. У такому випадку угода укладається за участю законних представників і захисників неповнолітніх. При цьому якщо неповнолітній досяг шістнадцятирічного віку, він має право укладати угоду про примирення самостійно, але за наявності згоди його законного представника. Якщо ж неповнолітній не досяг 16 років, угоду про примирення за його згодою укладає законний представник неповнолітнього. Про надання згоди неповнолітнім, його законним представником у наведених вище випадках обов'язково має бути зазначено в угоді про примирення. Такий підхід слід використовувати, коли укладається угода про визнання винуватості з неповнолітнім підозрюваним, обвинуваченим.
У відповідності до ч. 3 ст. 474 КПК України якщо угоду досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_10 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Сторони добровільно уклали угоду про примирення, зміст угоди відповідає вимогам ст. 471 КПК України. Законні представники як обвинуваченого, так і потерпілої надали свою згоду на укладання угоди про примирення.
Судом з'ясовано, що обвинувачений та його законний представник цілком розуміють права визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Обвинувачений вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав в повному обсязі та підтримав укладену з потерпілою угоду про примирення.
Потерпіла та її законний представник також розуміють наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Виходячи з вищевикладеного, із урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, особи винної та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення та призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
Згідно зі ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» передбачено, що призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або не призначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Суд відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України визнає обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого його неповнолітній вік, добровільне відшкодування завданої шкоди, активне сприяння розкриттю злочину та щире каяття, яке виразилось у тому, що він повністю визнав свою вину та щиро жалкує про скоєння ним злочину, засуджує свою протиправну поведінку.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ч. 1 ст. 67 КК України, не встановлено.
Виходячи із загальних засад призначення покарання, принципу його законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації, та приймаючи до уваги наявність більше двох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, суд погоджується із узгодженою сторонами мірою покарання, визнає дані обставини винятковими та вважає, що мінімальна міра покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК України не відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі, у зв'язку із чим, приходить до висновку про доцільність переходу до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ст. 286-1 ч. 1 КК України, а саме у виді штрафу, який є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Слід зазначити, що вказані обставини, які надають право суду для застосування ст. 69 КК України та переходу до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ст. 286-1 ч. 1 КК України, відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 01 листопада 2022 року, справа № 727/2780/21, провадження № 51-4476км21.
Одночасно, за змістом ч. 2 ст. 99 КК України розміру штрафу встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах до 500 встановлених законодавством неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Зважаючи на керування обвинуваченим автомобілем в стані алкогольного сп'яніння та наслідки в результаті порушення обвинуваченим правил безпеки дорожнього руху у вигляді спричинення потерпілій тілесних ушкоджень, суд вважає за необхідне призначити йому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
При цьому, в поставі об'єднаної палати від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20 (провадження № 51-944кмо23) Касаційний кримінальний суд Верховного Суду зазначив, що суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, визнаній винною за ст. 286-1 КК України, незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення посвідчення на право керування транспортними засобами, оскільки попереджувальна мета додаткового покарання в такому разі набуває особливого значення.
Відповідно до ст. 124 КПК України судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави, а долю речових доказів кримінального провадження слід вирішити в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 370, 371, 374, 471, 474, 475 КПК України, суд,
Затвердити угоду від 04 червня 2024 року про примирення між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_10 .
Визнати винуватим ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286-1 ч. 1 КК України та із застосуванням ст. 69 КК України призначити йому покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі 500 (п'ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Речовий доказ по справі - автомобіль марки «BMW 520», державний номерний знак НОМЕР_1 , який знаходиться на зберіганні на спеціальному майданчику центру забезпечення ГУНП в Чернівецькій області, після набрання вироком законної сили, повернути власнику або законному володільцю, знявши з нього арешт накладений ухвалою слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 лютого 2024 року.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_10 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз по справі в розмірі 6436 (шість тисяч чотириста тридцять шість) гривень 88 копійок.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі невиконання угоди про примирення відповідно до ст. 476 КПК України потерпіла та прокурор мають право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.
Роз'яснити обвинуваченому, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.
Вирок на підставі угоди про примирення між потерпілою та обвинуваченим може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України, до Чернівецького апеляційного суду через Новоселицький районний суд Чернівецької області протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з дня вручення копії вироку.
Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч.1 ст. 473 КПК України.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити учасникам кримінального провадження.
Суддя ОСОБА_1