Справа № 308/5518/24
31 травня 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участю секретаря Авдєєвої К.Т.., у залі суду в м. Ужгород, у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом (повідомленням) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє представник - адвокат Ракущинець Андрій Андрашович, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-
Відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України 31.05.2024 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.06.2024 року.
Позивач, ОСОБА_1 , від імені якої діє представник - адвокат Ракущинець Андрій Андрашович, звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 квітня 2024 року, прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі. Постановлено, розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позов мотивовано тим, що 26 лютого 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виконкомом Зарічівської сільської ради Перечинського району Закарпатської області було зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 02 від 26,02.2011р. та видано Свідоцтво про шлюб.
В них народились діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Однак спільне життя з відповідачем не склалося, оскільки вони мають різні характери та погляди на життя, між ними втрачені почуття любові та взаємоповаги. Спільне господарство ними не ведеться з більше 2 років. Позивач вважає, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе. Просить розрівати шлюб.
Окрім того, просить суд визначити розмір аліментів в розмірі частки від доходу батька в розмірі 40 відсотків всіх доходів батька - по 20 відсотків на кожну дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісяця до досягненння відповідною дитиною повноліття.
Позивач в судове засідання не з'явилася про час та дату судового засідання повідомлялася належним чином. На адресу суду надійшла заява від представника позивача про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують та просить задоволити. Зазначив проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився повторно. Про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомляв, відзиву на позовну заяву від нього не надходило. Оголошення щодо його викликав судове засідання було розміщено на веб сайті Судової влади України, сторінка Ужгородського міськрайонного суд Закарпатської області за посиланням https://ug.zk.court.gov.ua/sud0712/gromadyanam/1324920/.
На підставі наведеного суд керуючись ч.4 ст.223, ст.280-281 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України). Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом під час розгляду справи встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб від 26.02.2011 року серії НОМЕР_1 між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( дошлюбне прізвище ОСОБА_6 ) укладено шлюб який зареєстровано виконкомом Зарічівської сільської ради Перечинського району Закарпатської області , про що в Книзі реєстрації шлюбів 2011 лютого 26 числа зроблено запис №02 (оригінал наявний в матеріалах справи).
Від вказаного шлюбу у подружжя народилися:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 01.08.2011 - копія міститься в матеріалах справи).
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 07.08.2015 - копія міститься в матеріалах справи).
Відповідно до ч.1 ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
У відповідності зі ст.110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя. Згідно ст. 112 Сімейного Кодексу України при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки. Відповідно до ч.3 ст.105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст.110 Сімейного Кодексу.
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Виходячи із змісту ч.3 та ч.4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
Позивач звернулася до суду із позовом у якому просить шлюб розірвати, вказуючи на те, що між нею та чоловіком втрачено почуття любові та взаємоповаги,спільне господарство ними не ведеться більше 2 років. Позивачка наполягає на неможливості збереження шлюбу.
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , виявився невдалим, сімейне життя не склалося, шлюбних стосунків вони не підтримують, спільного господарства не ведуть, тобто даний шлюб існує тільки формально.
Враховуючи вищенаведені обставини справи, суд приходить до висновку, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить їх спільним інтересам, а тому шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , слід розірвати.
Щодо стягнення із відповідача аліментів на користь позивача, на утримання дітей, то слід зазначити, наступне:
Частиною 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Право вибору щодо способу стягнення аліментів, належить стягувачу аліментів.
Так, позивач просить суд визначити розмір аліментів в розмірі частки від доходу батька в розмірі 40 відсотків всіх доходів батька - по 20 відсотків на кожну дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісяця до досягнення відповідною дитиною повноліття.
При цьому згідно наявної у матеріалах справ довідки відділу «ЦНАП» Перечинської міської ради Закарпатської області від 12.03.2024 позивач по справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд констатує, що відповідач з приводу розміру аліментів заперечень не подав, відзиву на позовну заяву до суду не надходило.
При визначенні розміру аліментів суд виходить з матеріального становища дитини, яка не має інших доходів, крім утримання батьків.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно приписів ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Сторонами не надано належних та допустимих доказів щодо майнового стану відповідача та його стану здоров'я.
Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.
У прохальній частині позивачем ставиться питання про стягнення з відповідача аліментів на її утримання у розмірі 40 % частини з усіх видів його доходу (заробітку), по 20 відсотків на кожну дитину, проте вказаний розмір стягнення не передбачений чинним сімейним законодавством України. Натомість вказане відповідає 2/5 частки від доходу платника аліментів, та відповідно по 1/5 частки від доходу платника аліментів на кожну дитину.
З урахуванням встановленого, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб дітей, суд вважає можливим задовольнити вимоги про стягнення аліментів на їх утримання частково та стягнути аліменти з відповідача на користь позивача в розмірі по 1/5 частки від доходу платника аліментів на кожну дитину з усіх видів доходів щомісячно до досягнення дітьми повноліття.
При цьому слід зазначити, що згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
З приводу стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на її утримання саме із моменту звернення до суду із даним позовом, то слід зазначити, що вказані обставини чітко передбачені ч.1 ст. 79 СК України.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частино 6 вказаної норми передбачено, що: у раз якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З огляду на викладене, з відповідача належить стягнути судовий збір на користь держави в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Окрім того з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений нею судовий збір за вимогу про розірвання шлюбу.
На підставі викладеного, ст.ст. 180, 181 ч.1, 183, 184, 185, 191 ч.1 Сімейного кодексу України, з урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.06.2006 року та, керуючись ст.ст. ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 223,258, 262, 264, 265, 268, 273, 352, 280-289 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє представник - адвокат Ракущинець Андрій Андрашович, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, - задовольнити частково.
Шлюб, укладений 26 лютого 2011 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6 ), який зареєстровано виконкомом Зарічівської сільської ради Перечинського району Закарпатської області , про що в Книзі реєстрації шлюбів 2011 року лютого місяця 26 числа зроблено запис №02, розірвати.
Стягнути з відповідача з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/5 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця починаючи від дня звернення із позовною заявою до суду, а саме з 27.03.2024 і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з відповідача з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/5 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця починаючи від дня звернення із позовною заявою до суду, а саме з 27.03.2024 і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , суму сплаченого нею судового збору 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп., за позовну вимогу про розірвання шлюбу.
Стягнути з відповідача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь держави судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп., за позовну вимогу про стягнення аліментів.
Копію рішення направити учасникам справи для відома.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили у відповідності до ч. 2 ст. 115 СК України надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 .
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.В. Фазикош