Справа № 304/560/24 Провадження № 1-кп/304/185/2024
29 травня 2024 року м. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
її захисника - адвоката ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023071130000318 від 05 грудня 2023 року по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Порошково Перечинського району Закарпатської області, мешканки АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, неодруженої, громадянки України, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
на розгляді суду перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
У судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в якому просив продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Мотивує клопотання тим, що наявність обґрунтованої підозри підтверджується зібраними у провадженні доказами, а саме: показами свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , протоколами огляду місця події, а саме будинку та домогосподарства АДРЕСА_1 , речовими доказами, показаннями підозрюваної ОСОБА_4 та слідчими експериментами за її участю, висновками молекулярно-генетичних, судово-медичних та токсикологічних експертиз, показами потерпілого та свідків. Також вказує, що ухвалою суду від 19 квітня 2024 року ОСОБА_4 було продовжено строк тримання під вартою до 17 червня 2024 року. Також зазначає, що на даний час встановлено наявність декількох ризиків, передбачених у п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі може переховуватися від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який у разі визнання її винуватою може понести покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, а відтак може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні, які проживають разом з нею в одному населеному пункті та добре їй знайомі, а відтак ОСОБА_4 , з метою уникнення покарання може чинити на них тиск або ж фізичний вплив з метою зміни ними показів, або ж дачі неправдивих показів. Відтак, як вказує прокурор, наведене не дає йому підстав звернутися до суду з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, оскільки такий не зможе забезпечити виконання покладених на неї обов'язків. Окрім цього звертає увагу суду на те, що після обрання ухвалою Перечинського районного суду відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заявлені органом досудового розслідування ризики не зменшилися, а тому просить клопотання задовольнити.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив задовольнити, посилаючись на викладені у ньому обставини.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні проти клопотання прокурора не заперечив, обвинувачена ОСОБА_4 його позицію підтримала.
Потерпілий ОСОБА_8 у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку.
Суд, заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, прийшов до такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.
Згідно з положеннями ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Тобто вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Запобіжні заходи під час судового провадження застосовуються судом за клопотанням прокурора (ч. 4 ст. 176 КПК України). Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї (п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України).
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 КПК України. Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч. 1, 3 ст. 183 КПК України).
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Таким чином, з огляду на положення ч. 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду, за результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
З обвинувального акту видно, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, яке відповідно до положень ч. 5 ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину.
Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового провадження.
В свою чергу, метою судового розгляду відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом на час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).
Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування заявлених прокурором ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, вирішуючи питання продовження строку тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
В ході розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що більшість ризиків, існування яких було встановлено при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу та продовження строку його дії у підготовчому судовому засіданні та під час судового розгляду, не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченої під вартою.
Так, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, яке інкриміноване ОСОБА_4 , а саме вчинення кримінального правопорушення, покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк від семи до десяти років, при цьому, вказаний злочин відповідно до ст. 12 КК України класифікується як тяжкий злочин, суд вважає, що ці обставини можуть спонукати її до спроби ухилитися від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім цього відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», зазначено, що оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, суд керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
З огляду на зазначене суд погоджується з доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який існував на час застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу та на час розгляду цього клопотання не зменшився.
Водночас продовжує існувати і ризик незаконного впливу обвинуваченої ОСОБА_4 на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки станом на час розгляду клопотання прокурора в ході судового розгляду потерпілий та свідки безпосередньо судом не допитані, при тому, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Тобто ризик впливу на потерпілих/свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Таким чином, факт направлення обвинувального акта до суду та призначення судового розгляду не зменшує ризик можливого незаконного впливу на потерпілого/свідків у кримінальному провадженні, а навпаки збільшує вірогідність його настання внаслідок обізнаності обвинуваченого з усіма наявними матеріалами кримінального провадження, у тому числі, протоколами допитів потерпілих/свідків з наданими показаннями та наближенням стадії їх допиту.
Отже наведені вище обставини свідчать, що про існування двох ризиків, а саме того, що обвинувачена може переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілого та свідків.
Судом також враховано наявність обставин, які відповідно до вимог ст. 178 КПК України повинні враховуватись при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, зокрема, вік та стан здоров'я обвинуваченої, посередні характеристики з місця проживання, відсутність судимостей, майновий стан, відомості про стан здоров'я.
Враховуючи надані прокурором характеризуючі матеріали стосовно ОСОБА_4 , встановлені ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачена може переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілого і свідків у цьому кримінальному провадженні, суд прийшов до висновку про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, та вважає обґрунтованою необхідність у продовженні обвинуваченій ОСОБА_4 строку тримання під вартою.
Щодо визначення обвинуваченій розміру застави, як альтернативу триманню під вартою, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини (п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК), яким у даному випадку і є кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , а відтак суд не визначає розмір застави.
Керуючись статтями 2, 7, 177, 193-197, 199, 331, 372, 376, 392-395 КПК України, суд
клопотання прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів до 27 липня 2024 року (включно) без визначення застави.
Дата закінчення дії ухвали - 27 липня 2024 року.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Перечинський районний суд протягом семи днів з дня її оголошення.
Копію ухвали суду сторони кримінального провадження можуть отримати в Перечинському районному суді Закарпатської області в порядку, передбаченому ч. 6, 7 ст.376 КПК України.
Головуючий: ОСОБА_1