про залишення позовної заяви без руху
4 червня 2024 року м. Мукачево Справа №303/4652/24
2/303/870/24
Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Кость В.В., розглянувши матеріали
за позовом ОСОБА_1
до відповідача ОСОБА_2
про визнання особи єдиним утримувачем інваліда та особи, що потребує постійного стороннього догляду,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом.
При вирішенні питання щодо можливості прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд, передусім, виходить з того, що позовна заява повинна бути подана з додержанням вимог, визначених ст.ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України.
Всупереч вимогам, які зазначені в п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява не містить:
- зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні;
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
Як вбачається з фактичного аналізу позовних матеріалів, позивач просить суд встановити судовим рішенням, що його єдиним утримувачем, як інваліда другої групи, особи, що потребує постійного стороннього догляду є його син ОСОБА_2 .
В контексті наведеного, суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Таким чином, обов'язковою умовою звернення особи до суду є наявність порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи законних інтересів.
Поряд з цим, з поданого на розгляд суду позову не вбачається про наявність спору між позивачем та відповідачем, а долучена довідка до акту медико-соціальної експертної комісії не містить відомостей щодо потреби позивача в постійному догляді.
У змісті позовної заяви позивач посилається на ст.202 Сімейного кодексу України відповідно до положень якої повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Поряд з цим, позивачем не зазначено способу такого утримання (не пред'явлено вимоги щодо стягнення аліментів).
Крім того, порушені у позовній заяві вимоги мають значення саме для ОСОБА_2 (особи, яку за твердженням позивача слід визнати єдиним утримувачем особи, яка потребує постійного догляду).
У ситуації, що склалася по справі, позивач - ОСОБА_1 , зазначаючи себе позивачем та особою, яка потребує сторонньої допомоги, фактично просить юридично визначити статус «утримувача, особи, що потребує постійного стороннього догляду» для відповідача - ОСОБА_2 , тобто ставить питання про виникнення, за результатами судового розгляду справи, зазначених вище правових наслідків не для себе, а для іншої особи.
Таким чином, право на подання заяви може мати особа, в інтересах якої в суді порушується справа про встановлення певних обставин або правового статусу громадянина, необхідних для реалізації нею особистих і майнових прав, без судового підтвердження яких вона позбавлена можливості здійснити ці права.
Зазначене є підставою для залишення позовної заяви без руху на підставі частини першої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 175, 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Повідомити позивача про необхідність усунення недоліків вказаних у мотивувальній частині цієї ухвали протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.
3. Копію даної ухвали надіслати позивачу.
4. Наслідки невиконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху передбачені частиною третьою ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України.
5. Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Кость