Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/2649/24
24.05.2024 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого - судді Леньо В.В., при секретарі - Казимірська Н.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , про визнання права власності,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.
Позов мотивовано тим, що позивач є спадкоємцем до майна померлого батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і який проживаа в АДРЕСА_1 .
Рішенням Виноградівського районного суду від 16.03.2021 року у справі №299/284/21, у порядку спадкування за заповітом, за позивачем було визнано право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .
Після проведення реєстрації права власності на успадкований житловий будинок, позивач звернувся до землевпорядної організації з метою встановлення (відновлення) меж земельної ділянкив натурі (на місцевості). В ході проведення робіт, дізнався, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , перебуває у власності покійного спадкодавиця ОСОБА_3 .
Отримати свідоцтво про право власності на земельну ділянку у передбачений законом порядок, позивач немає можливості позаяк, у нього відсутній оригінал державного акту, який посвідчує право власності спадкодавця на вказану земельну ділянку.
Факт належності земельної ділянки ОСОБА_3 підтверджується отриманою ним копією державного акту, з відділу у Виноградівському районі ГУ Держгеокадасту, серії ЯК № 642983 від 27.08.2010 року.
Як вбачається з витягів з реєстру спадкових справ та заповітів, жодна особа не зверталася з заявою про прийняття спадщини за померлим ОСОБА_3 , заповіт виданий на ім'я позивача дійсний.
Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
З огляду на зазначене, позивач вказує, що має право успадкувати земельну ділянку, що належала за життя ОСОБА_3 однак через відсутність оригіналу державного акту та відмову нотаріуса позбавлений можливості здійснити це в позасудовому порядку.
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно п. 23 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак до суду подано письмове клопотання його представника адвоката Стасюк Ю.П. про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та просить суд такі задовольнити з підстав, наведених в позовній заяві.
Відповідачем ОСОБА_2 та третьою особою ОСОБА_3 подано до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, щодо задоволення позову не заперечують.
Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані ЦК України (2003 р.).
В судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 від 22.01.2019 р..
За життя ОСОБА_3 склав заповіт, згідно якогоналежний на праві особистої власності житловий будинок в АДРЕСА_1 та належну до нього земельну ділянку заповів сину ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Виноградівського районного суду від 16.03.2021 року у справі №299/284/21, у порядку спадкування за заповітом, за позивачем було визнано право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .
Також на момент смерті спадкодавцю належала земельна ділянка в АДРЕСА_1 , що підтверджується копією державного акту серії ЯК № 642983 від 27.08.2010 року.
Отримати свідоцтво про право власності на земельну ділянку у передбачений законом порядок, позивач немає можливості позаяк, у нього відсутній оригінал державного акту, який посвідчує право власності спадкодавця на вказану земельну ділянку.
В порядку цивільного законодавства позивач прийняв спадщину, дана обставина встановлена рішенням Виноградівського районного суду від від 16.03.2021 року у справі №299/284/21.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідач та третя особа, які є дружиною та сином спадкодавця ОСОБА_3 . претензій до спадкового майна не мають, з заявами про прийняття спадщини не зверталися, до суду подали письмові заяви про визнання позову.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Статтею 1234 ЦК України передбачено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до ч.1 ст.1233 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом.
Відповідну до ст.16 ЦК України визнання права с одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.
У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвеціїї про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а також якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.344, ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Відповідно до п.37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, до це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним Документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Судом встановлено, що в користь позивача ОСОБА_1 спадкодавцем ОСОБА_3 складено заповіт, згідно якого заповів житловий будинок та належну до нього земельну ділянку в АДРЕСА_1 . Спадкоємець ОСОБА_1 спадщину прийняв, оскільки на час смерті спадкодавця фактично проживав разом, вів за ним догляд.
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до ч.5 ст.1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвеціїї про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачем вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що позивачем на законних підставах набуто право власності на спадкове майно, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на земельну ділянку площею 0,0540га, кадастровий номер земельної ділянки 2121210100:00:003:0692, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 03.06.2024 року.
ГоловуючийВ. В. Леньо