712/3929/23
2/712/221/24
20 травня 2024 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
судді Борєйко О.М.
за участю секретаря судового засідання Чорнуцької І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 29 червня 2022 року між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ОСОБА_2 , як позичальником, укладений договір позики, згідно умов якого позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти в сумі 52 000 (п'ятдесят дві тисячі) гривень, а позичальник зобов'язувався повернути позикодавцю суму позики протягом десяти календарних місяців з моменту передання суми позики позичальнику, шляхом проведення щомісячних розрахунків в строк до 30 числа кожного місяця, які він має здійснити: у липні та серпні 2022 року по 6000,00 гривень, в наступні місяці - по 5000 гривень; останній термін повернення суми позики - до 30 квітня 2023 року.
Факт отримання позичальником грошових коштів за договором позики підтверджується розпискою.
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, 09 лютого 2023 року позивач направив рекомендованим листом на адресу відповідача вимогу про дострокове погашення боргу, яку отримано відповідачем 06 березня 2023 року.
Але, вимогу позивача залишено відповідачем без реагування і заборгованість за договором позики в сумі 52 000 гривень до цього часу не погашено.
Відповідно до п.2.1 договору позики, у випадку порушення позичальником термінів, встановлених п.1.2 договору для повернення позики (або її частини), позикодавець має право стягнути з позичальника, (а позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю) штраф в розмірі 10% від суми позики за кожен випадок несвоєчасної оплати.
В зв'язку з порушенням позичальником термінів, встановлених п.1.2 договору позики для повернення позики, позивач зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 5200 гривень (52 000 гривень х 10%)
Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором позики від 29 червня 2022 року становить 57 200 гривень в тому числі 52 000 гривень - сума основного боргу за договором позики; 5 200 гривень - штраф за невиконання відповідачем умов договору позики.
Враховуючи викладене, позивач звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 вересня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі та участі позивача; заявлені позовні вимоги підтримує; проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток на останню відому адресу її реєстрації, а також відповідно до вимог ч.10 ст.187 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб - порталі Судової влади України.
Згідно ч.4 ст.223 ЦПК України, в разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів (ухвалює заочне рішення).
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідач належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання, однак, в судове засідання без поважних причин повторно не з'явилась, відзиву на позовну заяву суду не надала.
Враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній даних та доказів та ухвалити, за результатами її розгляду, заочне рішення.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, в разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, не визнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно оригіналу договору позики від 29 червня 2022 року, який знаходиться в матеріалах справи, ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 52 000 (п'ятдесят дві тисячі) гривень, а позичальник зобов'язувався повернути позикодавцю суму позики протягом десяти календарних місяців з моменту передання суми позики позичальнику, шляхом проведення щомісячних розрахунків в строк до 30 числа кожного місяця, які він має здійснити: у липні та серпні 2022 року по 6000,00 гривень, в наступні місяці - по 5000 гривень; останній термін повернення суми позики - до 30 квітня 2023 року.
Відповідно до оригіналу розписки від 29 червня 2022 року, ОСОБА_2 відповідно до договору позики б/н від 29 червня 2022 року отримала від ОСОБА_1 належну їй суму позики в повному обсязі, що складає 52 000 (п'ятдесят дві тисячі) гривень.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного суду в постанові від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18, «способи визначення плати за користування позикою у твердій сумі та у процентному відношенні є еквівалентними (взаємозамінними). Тому визначення плати за користування позикою у твердій сумі є правомірним.».
Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про необхідність виконання грошових зобов'язань.
Але, позивачем зобов'язання за договором позики до цього часу не виконані, отримані в позику грошові кошти до цього часу позивачу не повернуті.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 січня 2019 року у справі №357/11170/16-ц, провадження №61-40453ск18, зазначено наступне: «Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.
Договір позики вважається укладеним у момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).
Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.»
Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду України у справі № 6-79цс14 від 02 липня 2014 року, у справі № 6-50цс16 від 24 лютого 2016 року.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до правового висновку, який міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року в справі № 212/3860/15-ц провадження № 61-6380св18, «за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
В разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від позивача певної грошової суми.»
Судом встановлено, що відповідно до умов договору позики від 29 червня 2022 року та розписки від 29 червня 2022 року, у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення грошових коштів в сумі 52 000 гривень позивачу. Проте, відповідачем вказане зобов'язання у визначений умовами договору позики термін не виконано.
Відповідно до ст. 526 ПК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином, у встановлений для його виконання строк та одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, 09 лютого 2023 року позивач направив рекомендованим листом на адресу відповідача вимогу про дострокове погашення боргу, яку отримано відповідачем 06 березня 2023 року.
Але, вимогу позивача залишено відповідачем без реагування і заборгованість за договором позики в сумі 52 000 гривень до цього часу не погашено.
Відповідно до п.2.1 договору позики, у випадку порушення позичальником термінів, встановлених п.1.2 договору для повернення позики (або її частини), позикодавець має право стягнути з позичальника, (а позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю) штраф в розмірі 10% від суми позики за кожен випадок несвоєчасної оплати.
В зв'язку з порушенням позичальником термінів, встановлених п.1.2 договору позики для повернення позики, позивач зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 5200 гривень (52 000 гривень х 10%)
Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором позики від 29 червня 2022 року становить 57 200 гривень в тому числі 52 000 гривень - сума основного боргу за договором позики; 5 200 гривень - штраф за невиконання відповідачем умов договору позики.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжної інструкції № 0.0.2944116008.1 від 12 квітня 2023 року, позивачем при зверненні до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою сплачено судовий збір в сумі 1 073 гривні 60 копійок.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений останнім судовий збір в сумі 1 073 гривні 60 копійок.
На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 509, 510, 525, 526, 527, 530, 546, 549, 629, 1046, 1047, 1049 ЦК України та керуючись ст. 13, 76 -81, 83, 89, 5, 128, 131, 141, 263, 280-282, 352, 354 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , заборгованість за договором позики в сумі 57 200 (п'ятдесят сім тисяч двісті) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , витрати зі сплати судового збору в сумі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Суддя О.М. Борєйко