Справа № 572/399/22
22 травня 2024 року Сарненський районний суд Рівненської області
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сарни справу № 572/399/22 за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні,-
Позивач звернулася до відповідача з позовом про стягнення з фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 на її користь 1149,27 грн. нарахованої, але не виплаченої їй заробітної плати, 107361,74 грн. середнього заробітку за час затримки в розрахунку при її звільненні, 50000 грн. спричиненої моральної шкоди та судові витрати.
Позов обґрунтовує тим, 26 березня 2010 року між нею та фізичної особи- підприємцем ОСОБА_2 було укладено трудовий договір №17631000130 за умовами якого вона була прийнята на роботу на посаду кухонного працівника в кафе «Полюс-Еліт». У зв'язку з тим, що відповідно до постанови КМК від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на всій території України був запроваджений карантин, з 17 березня 2020 року робота кафе «Полюс-Еліт» на цей період була припинена. В зв'язку з цим вона в цей період не працювала. 20 липня 2020 року вона була звільнена з роботи на підстави її заяви та відповідно до ст.36 КЗпП України, за згодою сторін. Їй стало відомо, що відповідач під час дії карантину на підставі наказу №96 від 17 березня 2020 року відправила її у відпустку без збереження заробітної плати. Заяви про надання їй такої відпустки вона не писала і про те, що вона перебувала в такій відпустці, позивачка дізналася лише після звільнення. Крім того, вона дізналася, що з нею ніби то був проведений розрахунок 20 липня 2021 року згідно платіжної відомості №7Р, їй була виплачена заробітна плата в сумі 1149,27 грн., однак це не відповідає дійсності. Тому вона просить стягнути нараховану, невиплачену заробітну плату , середній заробіток за час затримки в розрахунку, який на момент звернення до суду складає 107361,74 грн. Позивачка вказує, що їй у зв'язку з неправомірними діями відповідачки щодо невиплати заробітної плати була спричинена моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях, втрати нормальних життєвих зв'язків. Вона втратила душевний спокій. Вона та її сім'я потребує додаткових зусиль для організації свого життя, так як їй приходитися відмовлятися від звичних норм харчування, відвідування закладів культури та інших місць проведення культурного дозвілля, а також втрати нормальних життєвих зв'язків. Моральну шкоду вона оцінює у розмірі 50000 грн.
19 жовтня 2022 року від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого позовні вимоги не визнає, позивачка була звільнена з роботи і їй було виплачено всі виплати, які необхідно було при звільненні. Дане підтверджується також актом перевірки головного державного інспектора відділу з питань здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління Держпраці в Рівненській області, відповідно до якого порушень виплати заробітної плати всіх сум, що належать працівнику при звільненні - не встановлено. Щодо стягнення середнього заробітку, відповідач вказує, що ОСОБА_1 тривалий час не зверталась до суду з позовом про стягнення середнього заробітку, тому вважає, що вона пропустила строк для її стягнення. Крім того, лише у разі невиконання обов'язку по виплаті нарахованої заробітної плати , наступає передбачена статтею 117 КЗпП відповідальність. Своє зобов'язання перед позивачкою відповідач виконала в повному обсязі, тому дана вимога є безпідставною. Відповідач зазначила, що суд врахувавши конкретні обставини справи , може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку. Також позивачем не надано доказів та не доведено про спричинення їй моральної шкоди, в зв'язку з чим просить в позові відмовити.
Розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України з викликом сторін.
Від позивачки надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідач в судове засідання не з'явилась.
Дослідивши письмові докази, давши їм належну оцінку, всебічно і повно з'ясувавши обставини, суд прийшов до наступного.
Правовідносини між сторонами у зв'язку з виплатою та порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України, Законами України Про оплату праці.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Судом встановлено, що 26 березня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений трудовий договір, відповідно до якого ОСОБА_1 була прийнята на роботу кухонним працівником із заробітною платою 870 грн. Відповідно до даного договору 20 липня 2020 року на підставі п.1 ст.36 КЗпП України між сторонами трудовий договір розірваний.
Факт перебування в трудових відносинах позивачки з відповідачем підтверджується також копією трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
Відповідно до наказу від 20.07.2020 року №103 ОСОБА_1 була звільнена з посади за згодою сторін.
Позивач в своєму позові посилається на те, що при звільненні їй не виплачена заробітна плата, підпис, який стоїть у платіжній відомості про розрахунок, їй не належить. В зв'язку з чим вона зверталася із заявою до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення, а також до управління Держпраці у Рівненській області.
На підставі звернення громадянки ОСОБА_1 від 08 липня 2020 року щодо можливого порушення законодавства про працю ФОП ОСОБА_2 , головним державним інспектором відділу з питань здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю , інспектором праці ОСОБА_3 було проведено інспекційне відвідування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .
Згідно акту інспекційного відвідування №РВ8188/947/АВ від 05 серпня 2020 року було встановлено, що в порушення ч.3 ст.26 закону України «Про відпустки» приватним підприємцем ОСОБА_2 відпустка без збереження заробітної плати на час карантину ОСОБА_1 надавалась без її згоди. Відсутня заява ОСОБА_1 про надання відпустки без збереження заробітної плати. Відповідно до наказу №102 від 20.07.2020 року «Про відновлення роботи», у зв'язку з пом'якшенням карантину з 20 липня 2020 року відновлено роботу ФОП ОСОБА_2 та наймані працівники повідомлені про відновлення роботи. Відповідно до наказу від 20.07.2020 року №103 ОСОБА_1 була звільнена з посади за згодою сторін та в день її звільнення з нею був проведений розрахунок по заробітній платі в сумі 1149,27 грн., що підтверджується платіжною відомістю.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачка на підтвердження своїх вимог посилається на те, що вона 28 січня 2021 року зверталася із заявою про вчинення кримінального правопорушення до начальника Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області, з приводу підроблення її підпису в платіжній відомості по заробітній платі. Крім того їй була надана відпустка без збереження заробітної плати, однак такої заяви вона не писала.
30 квітня 2021 року дізнавачем ДС Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області Парчуком Б.М. було закрите кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12021186200000025 від 28.01.2021 за фактом підробки документів .
Дану постанову 05 серпня 2021 року прокурором було скасовано, а матеріали скеровано для проведення подальшого досудового розслідування до СД Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області.
Остаточного рішення у даному кримінальному провадженні позивачем суду не надано.
Відповідачем на заперечення вимог позивача надано копію платіжної відомості 7Р (розрахунок) про виплату заробітної плати за липень 2020 року ОСОБА_1 в якій стоїть підпис позивачки стосовно отримання розрахунку, копію відомості нарахування заробітної плати за липень 2020 року відносно позивача, копію табеля обліку використаного робочого часу за квітень-липнь 2020 року відносно ОСОБА_1 .
Позивачкою дане не спростовано.
У відповідності до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку.
Дослідивши письмові докази у справі, судом встановлено, що позивачу в день звільнення 20 липня 2020 року був проведений розрахунок в сумі 1149,27 грн., що підтверджується платіжною відомістю №7Р.
Позивачкою не надано доказів на спростування даного факту.
Враховуючи, що з ОСОБА_1 було проведено розрахунок при звільненні, тому підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки в розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди у суду відсутні. Тому позов слід залишити без задоволення.
Судові витрати зі сплати судового збору на підставі ст.141 ЦПК України слід залишити за рахунок позивача.
На підставі викладеного, ст.ст.116, 117 КЗпП України, керуючись ст. ст. 141, 264, 265 ЦПК України,
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні- відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя: