Справа № 212/4844/24
2/212/2505/24
04 червня 2024 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого Чайкіна І.Б., за участю: секретаря судового засідання Крутиголови В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Толстих Олександра Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві,-
Адвокат Толстих Олександр Юрійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди. Мотивуючи свою заяву тим, що ОСОБА_1 працював понад 30 років в шкідливих умовах на підприємстві відповідача ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», внаслідок чого захворів на професійне захворювання. Висновком МСЕК від 30.04.2024 року позивачу вперше встановлено 65% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням,третю групу інвалідності - БЕЗСТРОКОВО. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, позивач втратив своє здоров'я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він не має змоги вести звичне життя та страдає на захворювання. Вказує на те, що самопочуття ОСОБА_1 не поліпшується, негативні зміни, які сталися є незворотними. Розмір моральної шкоди оцінює в сумі 355 000 гривень 00 копійок, яку просив стягнути з відповідача.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.05.2024 року позовну заяву прийнято до свого провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами.
Сторона відповідача ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» скористалася правом надання відзиву, у якому представник ОСОБА_2 просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вказав, що при прийнятті на роботу позивач був обізнаний про шкідливі фактори, які присутні на його робочому місці на підприємстві відповідача та добровільно без примусу погодився виконувати доручену йому роботу. Зазначив, що період виникнення у позивача професійного захворювання не припадає на перебування його у трудових відносинах з підприємством відповідача., оскільки датою встановлення професійного захворювання є 15.02.2024 року, однак з підприємства ОСОБА_1 звільнився 11.09.2023 року. Вважає, що стан здоров'я позивача обумовлений всією його трудовою діяльністю, а не лише роботою на ПРАТ «ЦГЗК», а також його власними діями чи бездіяльність, отже покладання обов'язку на підприємство відповідача з відшкодування моральної шкоди внаслідок професійного захворювання є недоцільним. Наполягав на врахуванні судом норм податкового законодавства та судової практики по їх вірному застосуванню. Крім того поставили письмові питання позивачу що є предметом доказуванню у вказаній справі.
На адресу суду 03.06.2024 року надійшла відповідь на відзив в якому просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Акцентували увагу суду, що факт незабезпечення відповідачем позивачу безпечних та нешкідливих умов праці, як причина виникнення професійного захворювання позивача встановлений актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, який стороною відповідача не оскаржував ся та є дійсним, у зв'язку з чим доводи відповідача, що підприємство не несе відповідальності за завдану шкоду працівнику є беззмістовними. До того ж, комісією з розслідування причин виникнення професійного захворювання у ОСОБА_1 було встановлено, що внаслідок тривалої праці в шкідливих умовах, в томі числі і на підприємстві ПРАТ «ЦГЗК», останній втратив своє здоров'я та працездатність і набув професійне захворювання. Акцентували увагу суду, що сума в яку оцінені моральні страждання позивача є розумною та справедливою. Надали письмові відповіді на поставлені у відзиві питання.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», що не оспорювалося стороною відповідача. Звільнений з підприємства у зв'язку з виходом на пенсію за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книги позивача (а.с. 20-24).
Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 12.03.2024 року встановлено причини виникнення професійного захворювання, робота ОСОБА_1 протягом 16 років 08 місяців в умовах впливу шкідливих факторів. В пункті 18 вказаного акту зазначені причини виникнення хронічного захворювання: вібрація загальна транспортна - еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 1дБ перевищував допустимий рівень 66 дБ при допустимому 65 дБ; хімічні фактори- концентрація кремнію діоксину кристалічного за вмісту в пилу від 10 до 70 % в повітрі робочої зони перевищувала ГДК в 2,3 рази (4,6мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3). Особи, які допустили порушення законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи не встановлено, через тривалий час роботи в умовах шкідливих факторів та зміну керівників структурного підрозділу (а.с. 9-11).
Відповідно до висновку МСЕК від 30.04.2024 року ОСОБА_1 первинно встановлено 65 % втрати професійної працездатності в зв'язку з професійним захворюванням, третю групу інвалідності - БЕЗСТРОКОВО (а.с.14).
Довідкою МСЕК серії 12 ААГ № 573516 від 30.04.2024 року ОСОБА_1 протипоказана важка фізична праця, тривала хода, вимушена поза, переохолодження, а також праця в умовах вібрації, виробничого пилу (а.с. 13).
З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки підставою виникнення професійного захворювання у позивача слугувало саме виконання ним трудових обов'язків значний період на підприємстві відповідача , а отже наявні у зв'язку з цим підстави, передбачені ст. ст. 153, 2371 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.1167 ЦК України - моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.
Згідно п. 3 ч. 1 ст.268 ЦК України відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з ушкодженням здоров'я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності. У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці» від14 жовтня 1992 року N 2694-XII державна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Частинами 1, 3 статті 13 Закону України «Про охорону праці» визначено: роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.
Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.
Суд зауважує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).
Суд відхиляє заперечення відповідача в тій частині, що позивач при прийнятті на роботу був попереджений про шкідливі умови праці, а також недоведеність факту завдання моральної шкоди, оскільки судом встановлено наявність у позивача професійного захворювання, що об'єктивно призвело до моральних страждань.
Доводи представника відповідача щодо відсутності доказів вини відповідача суд також не приймає до уваги, оскільки судом встановлено, що позивач працював в шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача, що спричинило виникнення в нього професійного захворювання, а отже існують обґрунтовані правові підстави для покладення обов'язку з відшкодування моральної шкоди роботодавцем своєму працівнику, що отримав професійне захворювання.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров'ї позивача, незворотності змін його здоров'я, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 65 % третю групу інвалідності - БЕЗСТРОКОВО, період роботи у відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, суд вважає необхідним визначити розмір компенсації у сумі 190000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.
Щодо посилань представника відповідача на оподаткування суми моральної шкоди суд звертає увагу, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю. У даному випадку це суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок професійного захворювання, тобто заподіяння йому шкоди здоров'ю.
На підставі переліченого вказані зміни до податкового законодавства не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок отриманого професійного захворювання.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 21 червня 2022 року по справі №599/645/21.
Стосовно питання про судові витрати суд зазначає наступне.
Позивача згідно п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Частина 1статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України визначено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору на користь держави у сумі 1900,00 гривень.
Керуючись ст.ст.153,2371 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд,-
Позовні вимоги адвоката Толстих Олександра Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві- задовольнити частково.
Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 190000 (сто дев'яносто тисяч) гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» на користь держави судовий збір в сумі 1900 (одну тисячу дев'ятсот) гривень 00 копійок.
В задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ»- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», місцезнаходження: 50066, місто Кривий Ріг, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ:00190977.
Повний текст рішення складено 04.06.2024 року.
Суддя: І. Б. Чайкін