№ 201/3408/16-ц
провадження 6/201/274/2024
03 червня 2024 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
в складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
за участі секретаря - Плевако О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву ОСОБА_1 про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні по цивільній справі за позовом органу опіки та піклування в особі управління-служби у справах дітей Соборної районної в м. Дніпрі ради в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів
Опіки та піклування в особі управління-служби у справах дітей Соборної районної в м. Дніпрі ради в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 і ОСОБА_3 09 березня 2016 року звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав і стягнення аліментів, позовні вимоги доповнювалися і уточнювалися.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2017 року позов задоволено та позбавлено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позбавити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягувати з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровська, Україна, на утримання двох дітей: неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь позивача - органу опіки та піклування в особі управління-служби у справах дітей Соборної районної в м. Дніпрі ради аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі по 400 грн. щомісячно до досягнення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 повноліття, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили. Стягувати з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Дніпропетровська, Україна, на утримання двох дітей: неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь позивача - органу опіки та піклування в особі управління-служби у справах дітей Соборної районної в м. Дніпрі ради аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі по 400 грн. щомісячно до досягнення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 повноліття, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили. Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу аліментів за один місяць. Стягнути з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на користь держави судовий збір з кожного окремо по 275 грн. 60 коп., а всього 551 грн. 20 коп. (стосовно вимог про позбавлення батьківських прав). Стягнути з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на користь держави судовий збір з кожного окремо по 320 грн., а всього 640 грн. (стосовно вимог про стягнення аліментів).
Вищезазначене рішення суду та виконавчий лист були видані стягувачу для пред'явлення до виконання.
Опіки та піклування в особі управління-служби у справах дітей Соборної районної в м. Дніпрі ради в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 і ОСОБА_3 09 березня 2016 року звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав і стягнення аліментів, позовні вимоги доповнювалися і уточнювалися.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили. На підставі ч. 3 ст. 442 ЦПК України суд вважає можливим розглядати дані питання за їх відсутності.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 „Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 „Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Згідно із ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
За ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням всебічного дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, а також допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою, суд вважає можливим замінити сторону (стягувача) у виконавчому провадженні по цивільній справі № 201/3408/16-ц за позовом органу опіки та піклування в особі управління-служби у справах дітей Соборної районної в м. Дніпрі ради в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2017 року позовні вимоги - задоволено, а саме: «Стягувати з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровська, Україна, на утримання двох дітей: неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь позивача - органу опіки та піклування в особі управління-служби у справах дітей Соборної районної в м. Дніпрі ради аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі по 400 грн. щомісячно до досягнення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 повноліття, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили».
Зазначене рішення у встановленому законом порядку набрало законної сили та за заявою стягувача судом було видано виконавчий лист по справі.
Оцінивши представлені і добуті докази, суд вважає, що заява про заміну сторони обґрунтована та підлягає задоволенню, а тому слід замінити сторону (стягувача) у виконавчому провадженні за рішенням суду по справі № 201/3408/16-ц за позовом органу опіки та піклування в особі управління-служби у справах дітей Соборної районної в м. Дніпрі ради в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, оскільки судом встановлено, що Рішенням виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради від № 190 «Про встановлення опіки над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 » призначено ОСОБА_1 , 1975 р.н., опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Призначено місце мешкання дітей за адресою опікуна ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами у зобов'язанні є боржник та кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
Згідно з частиною 1 статті 442 Цивільного процесуального кодексу України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (п. 5 ст. 442 ЦПК України).
Тобто така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
За таких обставин звернення правонаступника із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512 та 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Саме до такого правового висновку прийшов Верховний суд України у своїй постанові від 20 листопада 2013 року по справі № 6-122цс13.
Часиною 1 статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин звернення заявника із заявою про надання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) статусу стягувача відповідає змісту ст. 512 ЦК України, ст. 442 ЦПК України та положенню Закону України «Про виконавче провадження» з огляду на що, суд вважає за необхідне задовольнити заяву про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що заявник в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість вказаної заяви про заміну сторони (боржника) у виконавчому провадженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 129-1 Конституції України, ст. 4, 12, 13, 76, 77, 81, 84, 89, 258, 259, 260, 261, 353, 442, 443 ЦПК України, ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», суд
Задовольнити заяву ОСОБА_1 про заміну сторони (стягувача) по цивільній справі за позовом органу опіки та піклування в особі управління-служби у справах дітей Соборної районної в м. Дніпрі ради в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Замінити сторону стягувача по цивільній справі № 201/3408/16-ц у виконавчому провадженні № 59435862 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця м. Дніпропетровськ; Україна, на утримання двох дітей: неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 400 грн. щомісячно до досягнення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 повноліття, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили з органу опіки та піклування в особі управління-служби у справах дітей Собори районної в м. Дніпрі ради на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала набрала законної сили 03 червня 2024 року.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Суддя О.А. Антонюк