30 травня 2024 року
м. Київ
Справа № 925/1577/20(925/287/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г.,
суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.
за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,
учасники справи:
представник ТОВ "Колос 14" в особі арбітражної керуючої Носань Н. С. - Капустін М. Р.,
представник ТОВ "Олімп" - Колесник Д. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Іріда" за вх. № 1269/2024
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024
у складі колегії суддів: Отрюха Б. В. - головуючого, Копитової О. С., Остапенка О .М.
та на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2023
у складі судді Боровика С.С.
у справі № 925/1577/20 (925/287/23)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос 14" в особі арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни
до Приватного підприємства "Іріда"
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп", 2) Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича,
про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину,
На розгляд суду постало питання щодо визнання недійсним правочину з відчуження майна боржника, яке є предметом застави перед банком, за наявності заборгованості боржника перед третьою особою, що розглядається в позовному провадженні у межах справи про банкрутство.
Обставини справи
1. У провадженні Господарського суду Черкаської області від 01.12.2021 знаходиться справа № 925/1577/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос 14" (далі - ТОВ "Колос 14"), яка на даний час перебуває на стадії ліквідаційної процедури. Ліквідатором банкрута призначено арбітражну керуючу Носань Наталію Сергіївну.
2. Судами попередніх інстанції встановлено, що відповідно до п. 9.2.1. статуту ТОВ "Колос 14" Дирекція уповноважена на прийняття рішення щодо укладення договору, контракту, угоди або іншої домовленості із будь-якою особою, що розраховано (безпосередньо або опосередковано, одноразово або за декілька разів) на загальну суму не більш ніж еквівалент 500 000 (п'ятсот тисяч) доларів США.
3. В п. 8.3.14 статуту зазначено, що до компетенції Загальних Зборів Учасників товариства належить, в тому числі, прийняття рішення щодо укладення будь-якого договору, контракту, угоди або іншої домовленості з будь-якою особою, що розраховано (безпосередньо або опосередковано, одноразово або за декілька разів) на загальну суму більш ніж еквівалент 100 000 (сто тисяч) доларів США.
4. 09.02.2017 між Акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" (далі - АТ "Креді Агріколь Банк") та ТОВ "Колос 14", Приватним підприємством "Іріда" (ПП "Іріда") укладено Договір про надання банківських послуг № 215/2897853, відповідно до якого АТ "Креді Агріколь Банк" зобов'язувалось надавати ТОВ "Колос 14" та ПП "Іріда" банківські послуги, перелічені в договорі, в межах встановленого договором ліміту банківської послуги, а ПП "Іріда" та ТОВ "Колос 14" приймати надані банком послуги та належним чином виконувати зобов'язання за договором, відносно наданої банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг банку.
5. Пунктом 16 Договору про надання банківських послуг встановлено, що в день укладення Договору, але в будь-якому випадку до моменту отримання Банківської послуги за Договором вперше, Клієнт має укласти/забезпечити укладення третьою особою наступних документів забезпечення: порука (ОСОБА_3, ОСОБА_1 ) та застава (ТОВ "Колос 14", ТОВ "Трансагро Україна").
6. Відповідно до п. 17 Договору про надання банківських послуг, Генеральний строк Договору (строк протягом якого клієнти банку повинні виконати усі боргові зобов'язання за Договором) - до 08.02.2024, Генеральний ліміт Договору (максимальна сума боргових зобов'язань клієнта за Договором на конкретну дату) - 5 000 000 грн.
7. 09.02.2017 разом із укладенням Договору про надання банківських послуг між АТ "Креді Агріколь Банк" та ТОВ "Колос 14" було укладено Договір застави № 215/2897853-2, відповідно до якого ТОВ "Колос 14" задля забезпечення виконання зобов'язань за Договором про надання банківських послуг від 09.02.2017, передано в заставу банку наступне рухоме майно:
- борона дискова БДВП-6,3 з прикотуючим катком БДВП-6,3, 2016 року виробництва, серійний номер 3228, інвентарний номер 96, місце знаходження - вул. Шевченка, буд. 80, с. Стара Осота, Олександрівський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 359812,50 грн;
- оприскувач причіпний JOHN DEERE М732-24m, 2015 року виробництва, серійний номер НОМЕР_7, інвентарний номер 91, місце знаходження - вул. Шевченка, буд. 80, с. Стара Осота, Олександрівський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 846713,33 грн;
- культиватор HORSCH Tiger 4MT з катком TopRing, 2016 року виробництва, серійний номер 34642087, інвентарний номер 86, місце знаходження - вул. Шевченка, буд. 80, с. Стара Осота, Олександрівський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 1175436,67 грн;
- трактор колісний NEW HOLLAND TD5.110, 2015 року виробництва, серійний номер НОМЕР_8, реєстраційний номер НОМЕР_1 , місце знаходження - вул. Шевченка, буд. 80, с. Стара Осота, Олександрійський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 633 855 грн.
8. Згідно з розділом "Розпорядження" п. 6 Договору застави № 215/2897853-2 від 09.02.2017, за виключенням випадків, коли предметом застави є товари в обороті та/або переробці, Заставодавець має право розпоряджатися (відчужувати, передавати у володіння та/або використання у будь-який спосіб) та/або обтяжувати предмет застави, зокрема, передавати предмет застави у наступну заставу; та/або відчужувати предмет застави; та/або передавати предмет застави в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування, як внесок до статутного капіталу (фонду) тощо, виключно (лише) за умови (обставини) отримання попередньої письмової згоди (має містити підпис уповноваженої особи та відбиток печатки) Банку на це.
9. 27.02.2018 між АТ "Креді Агріколь Банк" та ТОВ "Колос 14" укладено Договір про зміну № 1 до Договору застави № 215/2897853-2 від 09.02.2017, відповідно до якого внесено зміни до п. 11, 13 Основного Договору, зокрема щодо майна, яке передано в заставу, а саме додатково включено наступне майно:
- перевантажувальний бункер-накопичувач ПБН-16, 2017 року виробництва, серійний номер 160274, інвентарний номер 00009, місце знаходження - с. Стара Осота, Олександрівський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 288882,50 грн;
- розпушувач JOHN DEERE 512, 2004 року виробництва, заводський номер НОМЕР_9, інвентарний номер 00012, місце знаходження - с. Стара Осота, Олександрійський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 443 825,00 грн;
- жниварка для збирання соняшника ЖНС-7,4 ДЖ, 2017 року виробництва, заводський номер 268052, інвентарний номер 00011, місце знаходження - с. Стара Осота, Олександрійський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 201 352,50 грн;
- трактор колісний MASSEY FERGUSON MF8480, 2006 року виробництва, заводський номер НОМЕР_10, двигун номер НОМЕР_2 , місце знаходження - с. Стара Осота, Олександрійський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 1 190 470,83 грн.
10. 20.03.2019 між АТ "Креді Агріколь Банк" та ТОВ "Колос 14" укладено Договір про зміну № 2 до Договору застави № 215/2897853-2 від 09.02.2017, відповідно до якого внесено зміни до п. 13 Основного Договору, щодо майна, яке передано в заставу, а саме додатково включено наступне майно:
- ваги автомобільні тензометричні електронні для зважування сільськогосподарської продукції типу ВАТ-80 вантажоприймальний пристрій "Тоннар" з довжиною платформи 18 м, 2018 року виробництва, заводський номер 735, інвентарний номер 00047, місце знаходження - с. Стара Осота, Олександрійський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 218 630,83 грн;
- трактор NEW HOLLAND TD5.110, 2016 року виробництва, заводський номер НОМЕР_5, місце знаходження - с. Стара Осота, Олександрійський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 517 184,17 грн;
- трактор колісний NEW HOLLAND T8.410, 2017 року виробництва, заводський номер НОМЕР_11, місце знаходження - с. Стара Осота, Олександрійський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 3 345 210,00 грн.
11. 13.03.2020 між АТ "Креді Агріколь Банк" та ПП "Іріда", ТОВ "Колос 14" укладено Договір про зміну № 8 до Договору про надання банківських послуг від 09.02.2017 № 215/2897853, згідно якого внесено зміни до положень Основного договору, в тому числі в частині розміру ліміту банківської послуги та дат її поступового припинення, відповідно до якої встановлено, що чинність ліміту банківської послуги закінчується 01.04.2021.
12. 29.04.2020 між АТ "Креді Агріколь Банк" та ТОВ "Колос 14" укладено Договір про зміну № 3 до Договору застави № 215/2897853-2 від 09.02.2017, відповідно до якого внесено зміни до п. 7, 11 Основного Договору, зокрема щодо рухомого майна, переданого в заставу, а саме додатково включено наступне майно:
- трактор колісний JOHN DEERE 6135B, 2018 року виробництва, заводський номер НОМЕР_12, місце знаходження - вул. Шевченка, буд. 80, с. Стара Осота, Олександрівський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 896345,83 грн;
- бункер-накопичувач перевантажувальний ПБН-30, 2019 року виробництва, заводський номер 100737, місце знаходження - вул. Шевченка, буд. 80, с. Стара Осота, Олександрівський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 750 230 грн.
13. 04.06.2020 між АТ "Креді Агріколь Банк" та ТОВ "Колос 14" укладено Договір про зміну № 4 до Договору застави № 215/2897853-2 від 09.02.2017, відповідно до якого внесено зміни до положень п. 13 Основного Договору, зокрема щодо рухомого майна, що передавалось в заставу банку, а саме до складу заставного майна додатково включене наступне:
- коротка дискова борона Heliodor 9/700 KA, 2018 року виробництва, заводський номер 459240, місце знаходження - вул. Шевченка, буд. 80, с. Стара Осота, Олександрівський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 920391,67 грн.
14. 30.12.2020 на адресу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - "Держпродспоживслужба") розпорядником майна направлено запит № 02-02/165 від 24.12.2020, відповідно до якого просив надати інформацію про трактори, самохідні шасі, самохідні с/г дорожньо-будівельні та меліоративні машини, с/г техніку та інші механізми, які були зареєстровані за ТОВ "Колос 14" за період з 01.01.2017 по дату надання відповіді на цей запит, та досі рахуються на обліку в Держпродспоживслужбі за цим товариством.
15. 12.01.2021 на поштову адресу розпорядника майна надійшов лист Держпродспоживслужби від 05.01.2021 № 17.3-10/135, яким повідомлено про те, що згідно з даними уніфікованої автоматизованої електронно-облікової системи надана інформація про реєстраційні дії за ТОВ "Колос 14" за період 01.01.2017 по 05.01.2021.
16. 12.01.2021 на адресу Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області направлено запит від 12.01.2021 № 02-02/28, яким розпорядник майна просив надати належним чином завірені копії документів, на підставі яких вищевказана техніка була знята з обліку за ТОВ "Колос 14" та повідомити осіб, за якими ця техніка зареєстрована на момент надання відповіді на запит.
17. В ході процедури розпорядження майном стало відомо про те, що частина вищевказаної техніки ТОВ "Колос 14" була перереєстрована на ПП "Іріда".
18. 18.01.2021, керуючись отриманою інформацією, розпорядником майна направлено на адресу Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області та Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів запити від 18.01.2021 № 02-02/41 та № 02-02/42 відповідно, згідно яких просив надати належним чином завірені копії всіх документів, на підставі яких вищевказана техніка була зареєстрована за ПП "Іріда".
19. 02.02.2021 на поштову адресу розпорядника майна надійшла відповідь Держпродспоживслужби від 25.01.2021 № 17.3-10/1435, згідно якої у відповідь на запит розпорядника майна від 18.01.2021 № 02-02/42 повідомлено про те, що документи, про надання яких просить розпорядник майна, є конфіденційними та відповідно можуть бути поширені виключно за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку та умовах, або в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
20. 04.02.2021 розпорядником майна ТОВ "Колос 14" подано до Господарського суду Черкаської області клопотання про витребування доказів, відповідно до якого просив витребувати у Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області належним чином завірені копії документів, що стали підставою для перереєстрації з ТОВ "Колос 14" на користь ПП "Іріда" сільськогосподарської техніки, вказаної вище, інформацію про актуальних власників цієї сільськогосподарської техніки.
21. 11.03.2021 ухвалою Господарського суду Черкаської області у справі № 925/1577/20 клопотання задоволено; витребувано у Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області відповідні документи та інформацію.
22. 17.03.2021 на поштову адресу розпорядника майна ТОВ "Колос 14" надійшов лист Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області від 16.03.2021 № 14-т/104-21, яким на виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 11.03.2021 по справі № 925/1577/20 було надіслано належним чином завірені копії документів, витребуваних судом.
23. На підтвердження зазначених вище обставин позивачем надано лист Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області від 16.03.2021 № 14-т/104-21, з додатками, окрім цього, запити про надання інформації направлені на адресу Держпродспоживслужби та Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області додані до клопотання розпорядника майна про витребування доказів від 04.02.2021 № 02-02/62, поданого в межах справи про банкрутство ТОВ "Колос 14" № 925/1577/20.
24. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено 16.09.2020 між ТОВ "Колос 14" в особі генерального директора ОСОБА_3, та ПП "Іріда", в особі директора ОСОБА_1, укладено договір купівлі-продажу трактора колісного № 1609/21/2020.
25. Згідно з п. 1.1. цього Договору, за цим Договором Продавець (ТОВ "Колос 14") зобов'язується передати у власність Покупцю (ПП "Іріда"), а Покупець зобов'язується прийняти у власність трактор колісний, який має такі характеристики: трактор колісний марки NEW.HOLLAND TD5.110, реєстраційний номер НОМЕР_3 , рік випуску 2016, заводський номер НОМЕР_5, двигун № НОМЕР_6, об'єм двигуна 3 908 см.куб., потужність двигуна 81,00 кВт., маса машини 4 420 кг., власником якого є ТОВ "Колос 14", згідно Свідоцтва про реєстрацію машини серія НОМЕР_4 , зареєстрований за Продавцем 06.02.2020 ГУ Держпродспоживслужби в Черкаській області.
26. В силу п. 3.1. Договору, за домовленістю сторін, продаж трактора колісного вчиняється за 301 452,95 грн, разом з ПДВ, які отримані Продавцем від Покупця до підписання цього Договору.
27. За змістом п. 3.2. Договору, Сторони підтверджують факт повного розрахунку за проданий трактор колісний.
28. У п. 6.1., п. 6.2. Договору визначено, що право власності на трактор колісний у Покупця виникає з моменту підписання даного договору. Сторони домовилися, що передача трактора колісного Покупцю не оформлюється актом прийому-передачі, наявність підписів сторін на цьому Договорі свідчить про те, що трактор колісний передано у фактичне володіння Покупцю.
29. 23.09.2020 ТОВ "Колос 14" виставлено ПП "Іріда" рахунок на оплату № 30, відповідно до якого зазначено ідентифікаційні ознаки трактора колісного, розрахунковий рахунок ТОВ "Колос 14" для перерахунку коштів, та вартість трактора колісного.
30. Платіжним дорученням № 1103 від 23.09.2020 перераховано грошові кошти у розмірі 301 452 грн від ПП "Іріда" на користь ТОВ "Колос 14", призначення платежу: "Попередня оплата за трактор зг.рах. № 30 від 23.09.2020 ПДВ 20% = 50 242 грн".
31. 09.10.2020 сторонами складено видаткову накладну № 21, якою передано сільськогосподарську техніку від ТОВ "Колос 14" до ПП "Іріда".
32. 16.10.2020 Протоколом-Рішенням зборів учасників ТОВ "Колос 14" уповноважено генерального директора ТОВ "Колос 14" ОСОБА_3 провести всі необхідні дії щодо зняття з реєстрації, постановки на облік та всі подальші процесуальні дії щодо продажу спірного трактора колісного.
33. 16.10.2020 наказом ТОВ "Колос 14" керівником товариства ОСОБА_3 доручено ОСОБА_1 провести всі необхідні дії щодо зняття з реєстрації, постановки на облік та всі подальші процесуальні дії щодо продажу спірного трактора колісного.
34. 16.10.2020 ТОВ "Колос 14" видано на ім'я ОСОБА_1 довіреність для проведення всіх необхідних дій щодо зняття з реєстрації, постановки на облік та всі подальші процесуальні дії щодо продажу спірного трактора колісного.
35. 19.10.2020 ТОВ "Колос 14" подано до Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області заяву про трактора колісного NEW.HOLLAND TD5.110 з обліку.
36. 20.10.2020 ПП "Іріда" подано до Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області заяву про постановку на облік за підприємством трактора колісного NEW.HOLLAND TD5.110, придбаного на підставі спірного Договору купівлі-продажу.
37. До заяви додано: належним чином завірена копія Договору купівлі-продажу трактора колісного № 1609/21/2020 від 16.09.2020, видаткова накладна № 21 від 09.10.2020, платіжне доручення № 1103 від 23.09.2020, свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_4 від 06.02.2020, протокол-рішення Зборів власників (учасників) ПП "Іріда" від 16.09.2020, наказу ПП "Іріда" від 16.09.2020, висновку спеціаліста від 20.10.2020 № СТО14626.
38. 29.10.2020 трактор колісний NEW.HOLLAND TD5.110 знято з обліку за ТОВ "Колос 14" та перереєстровано на ПП "Іріда".
Короткий зміст позовних вимог
39. 15.05.2023 арбітражна керуюча Носань Н. С. від імені ТОВ "Колос 14" звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовом до ПП "Іріда", в якому просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу трактора колісного №1609/21/2020 від 16.09.2020, укладений між ТОВ "Колос 14" та ПП "Іріда", застосувати наслідки недійсності правочину, передбачені частиною третьою статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, та зобов'язати ПП "Іріда" повернути ТОВ "Колос 14" трактор колісний марки NEW HOLLAND TD5.110, реєстраційний номер НОМЕР_3 , рік випуску 2016, заводський номер НОМЕР_5 , двигун № НОМЕР_6 , стягнути з ПП "Іріда" на користь ТОВ "Колос 14" понесені судові витрати у загальному розмірі 45 368 грн.
40. Позовні вимоги обґрунтовані таким:
- враховуючи п. 3.2. договору купівлі-продажу № 1609/21/2020 від 16.09.2020, трактор колісний на дату підписання сторонами договору вже являється оплаченим, відтак, надане до матеріалів справи платіжне доручення не підтверджує факт оплати ПП "Іріда" на користь ТОВ "Колос 14" грошових коштів в межах даного договору за спірний трактор колісний, а тому договір є безоплатним;
- згідно з п. 6.1, п. 6.2. Договору, передача трактора колісного не оформлюється актом приймання-передачі, а наявність підписів на цьому договорі свідчить про те, що сільськогосподарська техніка передана у фактичне володіння ПП "Іріда", та одночасно із цим з моменту підписання цього Договору обома сторонами право власності на трактор колісний переходить від ТОВ "Колос 14" до ПП "Іріда";
- директор ТОВ "Колос 14" не мав повноважень на укладення Договору, оскільки положеннями статуту ТОВ "Колос 14" передбачено, що надання згоди на укладення правочинів що виходить за рамки звичайної господарської діяльності товариства або базуються на незвичайних комерційних умовах належить до компетенції загальних зборів учасників товариства, а оскільки будь-якого рішення загальних зборів із наданням згоди на укладання оспорюваного договору, із зазначенням особи контрагента за договором; реквізитів договору до Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області надано не було, та інших відомостей про існування такого рішення немає, позивач вважає, що згоди на продаж техніки керівником боржника отримано не було.
- станом на дату укладення договору керівником ПП "Іріда" був ОСОБА_1 , який одночасно із цим є засновником ТОВ "Колос 14", а тому останнє вважається таким, що відчужило належну товариству сільськогосподарську техніку на користь заінтересованої особи в розумінні ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, що є підставою для визнання його недійсним на підставі ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства;
- договір укладено у підозрілий період (протягом трьох років до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Колос 14");
- договором завдано шкоди ТОВ "Олімп", перед яким у боржника станом на дату укладення спірного договору існувала прострочена кредиторська заборгованість, яка не була погашена за рахунок проданої техніки, при цьому боржник знав про існування такої заборгованості та вона являлась предметом судового розгляду в Господарському суді Черкаської області на момент укладення спірних правочинів;
- на момент вчинення оспорюваного правочину трактор колісний перебував у заставі АТ "Креді Агріколь Банк", що є порушенням ст. 17 Закону України "Про заставу".
41. За доводом ліквідатора спірний правочин має бути визнаний недійсним на підставі ст. 215, 227 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), як такий, що укладений боржником з заінтересованою особою, внаслідок якого майнових активів боржника стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів, зокрема ТОВ "Олімп" та за своєю природою є фраудаторним правочином та порушує ст. 3, 13, 92, 203 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
42. 10.10.2023 рішенням Господарського суду Черкаської області у справі №925/1577/20 (925/287/23) позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір купівлі-продажу трактора колісного № 1609/21/2020 від 16.09.2020, укладений між ТОВ "Колос 14" та ПП "Іріда". Зобов'язано ПП "Іріда" повернути ТОВ "Колос 14" трактор колісний марки NEW HOLLAND TD5.110, рік випуску 2016, заводський номер НОМЕР_5 , двигун № НОМЕР_6 . Стягнуто з ПП "Іріда" на користь ТОВ "Колос" 14" 5 368 грн витрат зі сплати судового збору та 24 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
43. 17.01.2024 постановою Північного апеляційного господарського суду (повний текст постанови складено 29.01.2024) рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2023 у справі № 925/1577/20 (925/287/23) залишено без змін.
44. Суди дійшли висновку, що договір купівлі-продажу трактора колісного № 1609/21/2020 від 16.09.2020 є таким, що порушує положення п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, ч. 3 ст. 13 ЦК України, отже являється фраудаторним та підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
45. При цьому, суди виходили з того, що:
- спірний договір купівлі-продажу трактора колісного № 1609/21/2020 від 16.09.2020 укладений у підозрілий період (протягом трьох років до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Колос 14");
- договір купівлі-продажу укладений між пов'язаними особами, оскільки керівником ПП "Іріда", покупцем за договором, являвся ОСОБА_1, який одночасно із цим досі є засновником ТОВ "Колос 14" та представником, уповноваженим діяти від імені цього товариства, та згідно приписів ст. 1 КУзПБ є заінтересованою особою стосовно ТОВ "Колос 14";
- станом на дату укладення договору купівлі-продажу ТОВ "Колос 14" мало кредиторську заборгованість перед ТОВ "Олімп", стосовно примусового стягнення якої ТОВ "Олімп" подано до Господарського суду Черкаської області позовні заяви, провадження за якими відкрите до укладення оспорюваного договору купівлі-продажу трактора колісного;
- не зважаючи на отримання коштів від ПП "Іріда" в рахунок оплати за трактор, ТОВ "Колос 14" не здійснено погашення заборгованості перед ТОВ "Олімп", а погашено заборгованість перед АТ "Креді Агріколь Банк", граничний строк погашення якої станом на дату укладення договору купівлі-продажу трактора встановлений договором щонайменше до 08.02.2024, та при цьому зобов'язання ТОВ "Колос 14" були забезпечені як заставою рухомого майна, так і покладено на ПП "Іріда" солідарний обов'язок щодо виконання зобов'язань ТОВ "Колос 14", в разі ухилення останнього від їх виконання;
- спірний трактор колісний на момент укладення договору купівлі-продажу перебував в заставі АТ "Креді Агріколь Банк", що є порушенням ст. 17 Закону України "Про заставу";
- ПП "Іріда" не було повністю оплачено товар.
46. Враховуючи заперечення відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку за необхідне зменшити розмір витрат, які покладаються на відповідача до 24 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 5 368 грн судового збору.
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
47. 19.02.2024 (згідно з відміткою на поштовому конверті) ПП "Іріда" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 925/1577/20 (925/287/23); ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
48. Підставою касаційного оскарження судових рішень у справі № 925/1577/20 (925/287/23) ПП "Іріда" зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.
49. За доводом скаржника, судами попередніх інстанцій порушено:
- норми матеріального права ст. ст. 16, 203,215, 216 ЦК України, ст. 42 КУзПБ та не перевірено належним чином доводи відповідача щодо невідповідності спірного договору ознакам фраудаторності;
- порушено норми процесуального права - ст.ст. 126, 236 ГПК України;
- не враховано висновків, які були викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 18.09.2019 у справі № 200/4202/14-ц), від 04.10.2023 по справі № 291/1450/21, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19)).
50. При цьому, скаржник доводить, що судами не було надано належної оцінку доводам відповідача, а також суті правовідносин через призму ознак фраудаторності спірного договору, із подальшими діями боржника, зокрема, і з направленням отриманих за спірним договором на погашення кредитної заборгованості перед Банком, в заставі якого перебував об'єкт продажу. Судами не досліджено питання впливу відчуження майна на можливість ймовірного задоволення вимог кредиторів у банкрутстві за рахунок відчуженого майна, не враховані (не захищені) права відповідача, не проаналізовано, чи не спричинить визнання цього правочину недійсним негативні наслідки для боржника, у вигляді неможливості повернути ПП "Іріда" отриманих за договором кошти.
51. Заперечуючи проти стягнення 24 000 грн правової допомоги скаржник вказує, що ліквідатор мав сам змогу ефективно захистити права боржника, оскільки це безпосередньо його обов'язок та ним не була доведена розумна необхідність залучення адвокатів до даної справи, а тому суди першої та апеляційної інстанції мали дійти висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 24 000 грн.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
52. 18.04.2024 від ліквідатора боржника арбітражної керуючої Носань Н. С. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін. Ліквідатор вважає. що судами належним чином досліджено обставини справи та доводи сторін та прийнято законні та обґрунтовані судові рішення.
53. 19.04.2024 до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ "Олімп", в якому третя особа просить залишити без змін прийняті судові рішення, а касаційну скаргу - без задоволення з мотиву її безпідставності та необґрунтованості. ТОВ "Олімп" наголошує на фраудаторності спірного правочину та законності висновків судів про наявність підстав для визнання його недійсним.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
54. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
55. Предметом касаційного перегляду у цій справі постало питання наявності/відсутності підстав для визнання недійсним в межах справи про банкрутство правочину з відчуження майна боржника.
56. Здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, оцінивши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.
57. Так, за змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.
58. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України, статтею 42 КУзПБ.
59. За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки, сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 02.10.2019 у справі №587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 19.11.2019 у справі №918/204/18).
60. Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 20.02.2020 у справі № 922/719/16, від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011(913/45/20), від 16.11.2022 у справі № 44/38-б(910/16410/20), від 21.03.2023 у справі № 910/18376/20 (918/445/22).
61. Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.
62. Розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб'єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного. До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у ст. 42 КУзПБ, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності.
63. Згідно з ч. 1 ст. 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
64. Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування (ч. 2 ст. 42 КУзПБ).
65. Отже, законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються тоді коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.
66. Строк, встановлений у статті 42 КУзПБ (три роки, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство), становить так званий "підозрілий період", у межах якого є найбільш вірогідним вчинення боржником правочинів, опосередковано спрямованих на завдання шкоди кредиторам боржника (п. 25 постанови Верховного Суду від 28.02.2023 у справі № 906/43/22 (906/366/22)).
67. На відміну від вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, законодавство про банкрутство (ст. 42 КУзПБ) не визначає вимоги до укладеного правочину, а врегульовує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб'єктів (осіб, які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними (зокрема, постанови Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 908/3549/16, від 04.04.2023 у справі № 906/43/22 (906/343/22), від 22.02.2024 у справі № 909/69/22 (909/118/23)).
68. Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) висловила наступні висновки.
69. Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку.
70. Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.
71. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.
72. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:
- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;
- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов'язані або афілійовані юридичні особи);
- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.
73. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
74. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
75. У контексті цього спору, слід також звернути увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16: "Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов'язані, із зменшенням його платоспроможності), після виникнення у нього зобов'язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
76. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора".
77. Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 28.07.2022 у справі № 902/1023/19 (902/1243/20)).
78. Таким чином, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) дійшла висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.
79. У цій справі ліквідатор боржника доводила, що спірний договір купівлі-продажу трактора від 16.09.2020 № 1609/21/2020 має бути визнаний недійсним на підставі ст. 215, 227 ЦК України, ч. 2 ст. 42 КУзПБ, оскільки є фраудаторним та порушує ст. 3, 13, 92, 203 ЦК України, положення статуту ТОВ "Колос 14" та Закону України "Про заставу".
80. Відносно доводів ліквідатора про неоплатність спірного правочину, суди першої та апеляційної інстанції встановили, що трактор колісний, що був предметом спірного договору, був відчужений на користь ПП "Іріда" за ціною 301 452,95 грн відповідно до п. 3.1. Договору. При цьому, сума коштів, сплачена ПП "Іріда" на користь ТОВ "Колос 14" за вищевказаний трактор колісний становить 301 452,00 грн, тобто на 95 копійок менша, ніж встановлена Договором.
81. Суди встановили, що в матеріалах справи наявне платіжне доручення № 1103 від 23.09.2020, відповідно до якого ПП "Іріда" перераховано на користь ТОВ "Колос 14" грошові кошти у розмірі 301 452,00 грн, виписка з розрахункового рахунку ТОВ "Колос 14" в АТ "Креді Агріколь Банк", якою підтверджується, що вказана сума надійшла на рахунок боржника.
82. Таким чином суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про оплатність спірного правочину, що спростовує протилежні доводи позивача, однак судами враховано, що ПП "Іріда" не було оплачено трактор колісний в повному обсязі.
83. Оцінюючи доводи ліквідатора боржника щодо наявності у керівника ТОВ "Колос-14" ОСОБА_3 повноважень на підписання відповідного договору купівлі-продажу та погодження укладення цього договору вищим органом управління товариством, суди першої та апеляційної інстанції дослідили положення Статуту ТОВ "Колос 14" та встановили, що загальні збори учасників товариства уповноважені погоджувати укладення правочинів загальною сумою більше ніж еквівалент 100 000 доларів США, а Дирекція товариства - має повноваження на укладення правочинів на загальну суму не більше ніж еквівалент 500 000 доларів США, що суперечить один одному.
84. Судами встановлено, що Із протоколу-рішення зборів учасників ТОВ "Колос 14" від 16.10.2020 вбачається, що учасники товариства вирішили уповноважити Генерального директора ТОВ "Колос 14" ОСОБА_3 провести всі необхідні дії щодо зняття з реєстрації, постановки на облік та всі подальші процесуальні дії щодо продажу спірного трактора колісного.
85. Враховуючи, що ні положеннями статуту ТОВ "Колос 14", ні чинним законодавством не визначені вимоги щодо форми схвалення правочину, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надання повноважень Генеральному директору ТОВ "Колос 14" на вчинення дій щодо продажу трактора колісного вже після укладення договору купівлі-продажу трактора колісного достатньою мірою свідчать про схвалення продажу цього майна вищим органом управління. Таким чином судами відхиллено протилежні арґументи позивача.
86. Водночас, оцінюючи спірний договір купівлі-продажу трактора колісного від 16.09.2020 № 1609/21/2020 на предмет наявності ознак фраудаторного правочину та підстав для визнання його недійсним відповідно до ст. 42 КУзПБ, суди попередніх інстанцій встановили, що покупцем за спірним договором є ПП "Іріда", від імені якого, на час укладення правочину, діяв керівник підприємства - ОСОБА_1.
87. Суди також встановили, що на час розгляду справи, керівником ПП "Іріда" є ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 залишився представником підприємства, який має право діяти від його імені без довіреності. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Колос 14", представником останнього, який має право здійснювати дії, укладати правочини від імені товариства та засновником товариства, є ОСОБА_1 .
88. Отже, ОСОБА_1 на дату укладення спірного договору купівлі-продажу одночасно був засновником, представником ТОВ "Колос 14" та керівником ПП "Іріда", відтак мав повноваження здійснювати управлінський вплив на обидві сторони спірного правочину.
89. Судами також встановлено, що ОСОБА_1 брав участь в прийнятті рішення про надання повноважень керівнику ТОВ "Колос 14" на вчинення процесуальних дій щодо продажу спірного трактора колісного, є керівником ПП "Іріда", що вказує на наявність у нього повноважень щодо безпосереднього управління ПП "Іріда", в тому числі укладення будь-яких правочинів, укладення яких не обмежене положеннями статуту ПП "Іріда".
90. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що ОСОБА_1 в розумінні ст. 1 КУзПБ є заінтересованою особою стосовно ТОВ "Колос 14".
91. Відповідно до ст. 1 КУзПБ, заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
92. Якщо правочини у підозрілий період вчиняються із заінтересованими особами, повинна діяти ще одна правова презумпція, оскільки заінтересована особа знає про стан неплатоспроможності боржника при вчиненні правочину. Ця презумпція стосується осіб, передбачених у статті 1 КУзПБ, де визначено коло заінтересованих осіб, а дія такої презумпції повинна накладати тягар доказування і на заінтересовану особу (аналогічний висновок викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 09.05.2023 у справі № 906/43/22 (906/458/22)).
93. Системний аналіз частин першої та другої ст. 42 КУзПБ дозволяє дійти висновку про те, що її структура визначає різні умови застосування підстав для визнання правочину недійсним.
94. Так, відповідно до частини першої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства необхідною умовою для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених у ній, є встановлення обставин щодо порушення прав боржника або кредиторів внаслідок укладення такого правочину.
95. Тоді як частиною другою статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства не встановлено додаткових умов для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених у ній, а визначено окремі, самостійні підстави для визнання недійсними відповідних правочинів.
96. Тобто саме по собі вчинення правочину із заінтересованою особою має наслідком його недійсність.
97. Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 02.04.2024 у справі № 910/862/22 (910/5477/23), від 24.04.2024 у справі № 925/1577/20 (925/288/23), від 23.04.2024 у справі № 925/1577/20 (925/129/23), які прийняті після подання касаційної скарги у цій справі.
98. Також, оцінюючи спірний договір купівлі-продажу трактора колісного від 16.09.2020 № 1609/21/2020 на предмет його відповідності нормам ст. 3, 13 ЦК України, а саме - щодо дотримання засад справедливості, добросовісності та розумності та порушення цим правочином прав інших осіб, суди першої та апеляційної інстанції встановили наступні обставини.
99. Спірний договір купівлі-продажу трактора колісного укладено у підозрілий період, тобто протягом трьох років до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Колос 14" та укладений між пов'язаними особами, оскільки керівником покупця була особа, яка одночасно із цим досі є засновником ТОВ "Колос 14" та представником, уповноваженим діяти від імені цього товариства, отже є заінтересованою особою стосовно боржника в розумінні ст. 1 КУзПБ.
100. Суди також встановили, що станом на дату укладення спірного договору ТОВ "Колос 14" мало кредиторську заборгованість перед ТОВ "Олімп", стосовно примусового стягнення якої ТОВ "Олімп" подано до Господарського суду Черкаської області позовні заяви, провадження за якими відкрите до укладення оспорюваного договору купівлі-продажу трактора колісного. Водночас, не зважаючи на отримання коштів від ПП "Іріда" в рахунок оплати за трактор ТОВ "Колос 14" не здійснено погашення заборгованості перед ТОВ "Олімп", а погашено заборгованість перед АТ "Креді Агріколь Банк" за договором про надання банківських послуг, граничний строк погашення якої станом на дату укладення договору купівлі-продажу трактора колісного встановлений цим договором щонайменше до 08.02.2024. При цьому зобов'язання ТОВ "Колос 14" були забезпечені як заставою рухомого майна, так і покладено на ПП "Іріда" солідарний обов'язок щодо виконання зобов'язань ТОВ "Колос 14", в разі ухилення останнього від їх виконання. Суди також встановили, що спірний трактор колісний на момент укладення договору купівлі-продажу № 1609/21/2020 від 16.09.2020 перебував в заставі АТ "Креді Агріколь Банк", що є порушенням ст. 17 Закону України "Про заставу", відповідно до якої заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом.
101. Отже, враховуючи сукупність встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи, колегія суддів Верховного Суду вважає законними та обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про наявність у спірного договору купівлі-продажу ознак фраудаторного правочину, відтак й про визнання його недійсним.
102. відповідно до ч. 3 ст. 42 КУзПБ у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
103. Враховуючи визнання судом недійсним спірного договору та положення зазначеної норми, вірними є висновки суду першої інстанції про зобов'язання ПП "Іріда" повернути ТОВ "Колос 14" трактор колісний, який був предметом спірного правочину.
104. Стосовно посилань скаржника, що суди попередніх інстанцій не врахували, яким чином будуть відновлені та захищені права відповідача в результаті визнання договору недійсним, колегія суддів звертає увагу на висновок, викладений в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15.
105. Так, судова палата вказала, що грошова сума, яка сплачена боржнику за результатами аукціону та підлягає поверненню боржником покупцю після визнання результатів аукціону і укладеного за його наслідком договору недійсними, не є вимогою поточного кредитора до боржника та на неї не поширюються положення статей 64, 133 КУзПБ щодо черговості (порядку) задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, а її повернення боржником має здійснюватися у позачерговому порядку.
106. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути об'єднана з вимогами про визнання правочину недійсним або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову, розгляд якого у справі про банкрутство здійснюється в порядку статті 7 КУзПБ у відокремленому позовному провадженні в разі відмови боржника повернути отримані за цим правочином кошти в добровільному порядку.
107. Правило статті 216 ЦК України щодо двосторонньої реституції стосується виключно сторін правочину. Для повернення виконаного за недійсним правочином у разі, коли тільки одна із сторін здійснила його виконання, положення статті 216 ЦК України не застосовуються, а таке повернення здійснюється на підставі положень глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" ЦК України.
108. Стосовно аргументів касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, які були викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 18.09.2019 у справі № 200/4202/14-ц), від 04.10.2023 у справі № 291/1450/21, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19)), Верховний Суд вказує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.
109. Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
110. Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
111. Однак, посилаючись на вказані постанови Верховного Суду, скаржник в касаційній скарзі не обґрунтував яку саме норму права застосував суд апеляційної інстанції інакше, ніж в наведених постановах.
112. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що висновки судів попередніх інстанцій щодо критеріїв фраудаторних правочинів узгоджуються із наведеними висновками Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19)).
113. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій та спрямовані на переоцінку доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції в силу вимог ст. 300 ГПК України.
114. Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.09.2020 у справі № 908/1795/19).
115. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами надано всебічну, повну, об'єктивну та безпосередню оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам, а Верховним Судом не встановлено порушень судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо оцінки доказів у справі.
116. Щодо заперечень скаржника проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу в сумі 24 000 грн, Верховний Суд зазначає таке.
117. Звертаючись до суду першої інстанції з позовом. Ліквідатор боржника також просила суд стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 45 368 грн, з яких 5 368 грн судового збору та 40 000 грн витрат на правову допомогу та подано документи, що підтверджують витрати ТОВ "Колос 14" на професійну правничу допомогу: Договір про надання правової допомоги № 13-12-2021 від 13.12.2021, Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 2 від 23.01.2023 за Договором про надання правової допомоги № 13-12-2021 від 13.12.2021, Додаткова угода № 09/01/2023-4 від 09.01.2023 до Договору про надання правової допомоги № 13-12-2021 від 13.12.2021.
118. Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
119. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
120. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
121. Частинами першою-другою статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
122. Однак розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
123. За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
124. Зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
125. Тобто за загальним правилом обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята-шоста статті 126 ГПК України).
126. Верховний Суд у постановах від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, додатковій постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21 висловив правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
127. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
128. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
129. Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
130. Дослідивши подані позивачем документи, здійснивши оцінку розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи, враховуючи заперечення відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат, які покладаються на відповідача до 24 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. І Верховний Суд не вбачає порушень норм процесуального права судами цій частині.
131. Доводи касаційної скарги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу зводяться до того, що ліквідатор мав сам змогу ефективно захистити права боржника, оскільки це безпосередньо його обов'язок, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.
132. В силу пункту 4 частини 1 статті 12 КУзПБ арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право, залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Кодексом чи угодою з кредиторами.
133. При цьому, КУзПБ не містить прямої заборони щодо можливості участі представників арбітражного керуючого на окремих стадіях справи про банкрутство або під час вчинення окремих дій.
134. Отже, ліквідатор, як будь-який учасник справи, має право реалізовувати покладені на нього обов'язки особисто або із залученням представників, а обсяг роботи адвоката, вчинений ним, зазначений в додатках, що додавалися до позовної заяви.
135. Аналогічних висновків також дійшов Верховний Суд у постановах від 24.04.2024 у справі № 925/1577/20(925/288/23), від 24.04.2024 у справі № 925/1577/20 (925/298/23), від 16.05.2024 у справі № 925/1577/20 (925/291/23), які прийняті після подання касаційної скарги у цій справі і колегія суддів їх враховує.
136. Таким чином, зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, а Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень.
137. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
138. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що рішення та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
139. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 ГПК України, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова та рішення судів попередніх інстанцій - залишенню без змін.
В. Розподіл судових витрат
140. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Іріда" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 та рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2023 у справі № 925/1577/20 (925/287/23) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді В. Картере
К. Огороднік