03 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/2596/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Вронська Г. О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська" залізниця в особі філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду Одеської області
суддя Литвинова В. В.
від 10.01.2024
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
колегія суддів: Савицький Я. Ф., Колоколов С. І., Ярош А.І.
від 17.04.2024
у справі за позовом Акціонерного товариства "Українська" залізниця в особі філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фесіт Юнайтед"
про стягнення 7 849 064,29 грн,
Акціонерне товариство "Українська" залізниця в особі філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фесіт Юнайтед" (далі - Відповідач) про стягнення 7 849 064,29 грн заборгованості за договором від 11.08.2021 № 180-ЮІ.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.01.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі № 916/2596/23, у задоволенні позову відмовлено.
13 травня 2024 року Позивач із використанням підсистеми "Електронний суд" подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі № 916/2596/23.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження є пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Обґрунтовуючи пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували статтю 86 ГПК України без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05.08.2021 у справі № 903/972/20, від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16 та інших.
Обґрунтовуючи пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 614, частини першої статті 617 Цивільного кодексу України та частини другої статті 218 ГПК України у подібних правовідносинах.
Обґрунтовуючи пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неналежно дослідили зібрані у справі докази, що стало підставою для неправильного застосування статті 617 Цивільного кодексу України та статті 218 Господарського кодексу України.
Водночас Суд звертає увагу, що у касаційній скарзі Скаржник не зазначає, які саме докази недосліджені судами першої та апеляційної інстанції, що, враховуючи положення статті 310 ГПК України, не дає підстави для висновку про те, що касаційна скарга в цій частині відповідає вимогам статей 287, 290 ГПК України.
Суд зауважує, що у разі, якщо Скаржник посилається на недослідження зібраних у справі доказів (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України), то у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено, які саме зібрані у справі докази недосліджені судом, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
Суд звертає увагу, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд у такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Оскільки суд касаційної інстанції має застосовувати вказані вимоги до касаційних скарг, Скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, Скаржнику необхідно конкретно зазначити, які саме зібрані у справі докази не досліджені судом, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
З урахуванням зазначеного, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Скаржника на рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі № 916/2596/23 без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.
Суд звертає увагу Скаржника на те, що заяву про усунення недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати Суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.
Керуючись статтями 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська" залізниця в особі філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі № 916/2596/23 залишити без руху.
2. Надати Акціонерному товариству "Українська" залізниця в особі філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" Акціонерного товариства "Українська залізниця" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Роз'яснити Акціонерному товариству "Українська" залізниця в особі філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" Акціонерного товариства "Українська залізниця", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Г. Вронська