ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.05.2024Справа № 910/12889/23
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Rinaco Trade AG
до російської федерації
про стягнення 3 029 580,78 доларів США,
Представники учасників справи:
від позивача: Вознюк Д.В. за ордером від 18.07.2023 року серії АІ № 1427417;
від відповідача: не з'явився.
Rinaco Trade AG (далі - позивач, Компанія) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації (далі - відповідач) про стягнення збитків у розмірі 3 029 580,78 доларів США.
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач послався на те, що внаслідок збройної агресії відповідача на території України було знищено належне Компанії майно (нафтопродукти), що перебувало на території Чернігівської області, у зв'язку з чим позивачу було завдано збитків у вищевказаній сумі.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.08.2023 року відкрито провадження у справі № 910/12889/23, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.09.2023 року.
19.09.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 19.09.2023 року, в якому останній простив суд призначити у даній справі судову економічну експертизу та доручити її проведення судовому експерту Проскурі Катерині Петрівні. На вирішення експерта позивач просив поставити питання: у якому розмірі документально підтверджуються збитки, понесені РІНАКО ТРЕЙД АГ (Rinaco Trade AG), у вигляді матеріальних збитків внаслідок збройної агресії (протиправної поведінки) російської федерації з початку оголошення на території України воєнного стану (24 лютого 2022 року), визначені у позовній заяві РІНАКО ТРЕЙД АГ (Rinaco Trade AG)?
Ухвалою від 20.09.2023 господарський суд міста Києва клопотання Компанії про призначення судової експертизи задовольнив; призначив у справі № 910/12889/23 судову експертизу, проведення якої доручив судовому експерту Проскурі Катерині Петрівні (свідоцтво експерта № 1777, видане Міністерством юстиції України, дійсне до 24.10.2024 року); на вирішення експертизи поставив наступне питання: у якому розмірі документально підтверджуються збитки, понесені РІНАКО ТРЕЙД АГ (Rinaco Trade AG), у вигляді матеріальних збитків внаслідок збройної агресії (протиправної поведінки) російської федерації з початку оголошення на території України воєнного стану (24 лютого 2022 року), визначені у позовній заяві РІНАКО ТРЕЙД АГ (Rinaco Trade AG)?; провадження у справі № 910/12889/23 зупинив на час проведення судової експертизи.
10.10.2023 року матеріали справи № 910/12889/23 були скеровані судовому експерту Проскурі Катерині Павлівні.
25.01.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/12889/23 та висновок експерта за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи у господарській справі № 910/12889/23.
Ухвалою від 29.01.2024 року господарський суд міста Києва поновив провадження у справі № 910/12889/23 та призначив її до розгляду в підготовчому засіданні на 21.02.2024 року.
Разом із тим, підготовче засідання, призначене у даній справі на 21.02.2024 року, не відбулося, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності суддею Ломакою В.С.
Ухвалою від 18.03.2024 року господарський суд міста Києва призначив підготовче засідання на 24.04.2024 року.
Ухвалою від 24.04.2024 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/12889/23 та призначив її до судового розгляду по суті на 29.05.2024 року.
У судовому засіданні 29.05.2024 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання 29.05.2024 року не забезпечив, будь-яких клопотань чи заяв, у тому числі по суті справи, на адресу суду не направив.
При цьому, судом взято до уваги, що 24.02.2022 року розірвано дипломатичні відносини між Україною і російською федерацією у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території російської федерації та діяльність дипломатичних установ російської федерації на території України зупинено. Комунікація Міністерства закордонних справ України з органами державної влади російської федерації за посередництва третіх держав не здійснюється. У зв'язку з наведеними обставинами, наразі унеможливлено сприяння органами дипломатичної служби України у переданні судових документів російській стороні (листи Міністерства закордонних справ України вих. № 71/17-500-67127 від 04.09.2022 та вих. № 71/17-500-77469 від 03.10.2022).
Також припинено доставку поштових відправлень до/з російської федерації з перших днів повномасштабного вторгнення.
Таким чином, передача будь-яких документів компетентним органам російської федерації, у тому числі дипломатичними каналами, наразі неможлива (лист Міністерства юстиції України вих. № 100817/98748-22-22/12.1.3 від 31.10.2022).
За наведених обставин, суд не має можливості для направлення ухвал суду ані безпосередньо на адресу відповідача, ані шляхом направлення доручення, ані іншими дипломатичними каналами, у зв'язку з чим єдиним можливим повідомленням відповідача про розгляд справи є розміщення оголошень на сайті Судової влади України.
Враховуючи наведене, з метою належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи суд розмістив відповідні оголошення на сайті господарського суду міста Києва.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою господарського суду міста Києва від 21.08.2023 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 року № 1-5/45 в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
У судовому засіданні 29.05.2024 року проголошену вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
04.10.2021 року між Компанією (далі - покупець) та Компанією КОРАЛ ЕНЕРДЖИ ДіЕмСіСі (Дубай, ОАЕ, далі - продавець) укладено Контракт № CD-RT/291121-p (далі - Контракт), за умовами якого продавець продає, а покупець купує продукцію (далі - товар): паливо дизельне Євро, літнє, сорт С, екологічного класу К5 (ДТ-Л-К5) та паливо дизельне Євро, міжсезонне, сорт Е, екологічного класу К5 (ДТ-Е-К5). Одиниця виміру - тонна.
Означений правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений відбитками печаток цих юридичних осіб.
Згідно з пунктом 1.1 Контракту найменування, кількість, асортимент, ціна товару, порядок його оплати, період і умови поставки товару узгоджуються сторонами в додаткових угодах (додатках), які є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до пункту 1.2 Контракту поставка товару проводиться окремими партіями в кожен договірний період протягом строку дії договору. Під договірним періодом з метою цього договору слід розуміти період поставки товару, обумовлений сторонами у відповідних доповненнях (доповнення і/або додаткові угоди) до цього договору, що є для сторін письмовим договором щодо угоди, укладеної у межах цього договору. Розмір окремої партії узгоджується сторонами до початку договірного періоду у відповідному доповненні, яке є невід'ємною частиною цього договору. Під партією товару слід розуміти кількість товару, узгоджену у відповідному доповненні до цього договору.
За умовами пункту 2.1 Контракту датою поставки партії товару:
- на умовах поставки DAP - датою поставки партії товару сторони визнають проставлену в залізничній накладній дату календарного штемпеля білоруської прикордонної залізничної станції, зазначеної у відповідному додатку та/або додатковій угоді;
- на умовах поставки CPT (перевезення оплачене до пункту призначення, узгодженого сторонами в доповненнях до договору) - датою поставки вважається дата актів прийому-здачі нафтопродуктів від нафтопереробного заводу продавця/постачальника на нафтопродуктопровідний транспорт.
Пунктами 3.1, 3.2, 3.3 Контракту передбачено, що ціна товару, що поставляється за цим договором, а також орієнтовна вартість договору дорівнює сумі вартості товару, що поставляється згідно з відповідними додатковими угодами. Ціна на товар для кожної окремої партії узгоджується сторонами до початку договірного періоду у відповідному доповненні до договору, який є його невід'ємною частиною. Розрахована ціна за одну тонну товару підлягає округленню до другого знака після коми.
Згідно з пунктом 5.1 Контракту товар вважається поставленим продавцем і прийнятим покупцем (якщо інше не обумовлено в додатку та/або додатковій угоді):
а) за якістю, незалежно від обраних умов поставки - у відповідності до паспорта, виданого лабораторією продавця та/або паспорта на нафтопродукт, виданого - ПАТ "Транснефть", доданого до транспортних документів;
б) за кількістю:
- на умовах поставки DAP - відповідно до ваги, зазначеної в товаросупровідному документі;
- на умовах поставки CPT - відповідно до ваги, зазначеної в актах прийому-здачі нафтопродуктів від нафтопереробного заводу продавця на нафтопродуктопровідний транспорт.
У пункті 5.5 Контракту його сторони передбачили, що всі ризики, включаючи ризик випадкової загибелі або пошкодження товару, переходить від продавця до покупця відповідно до застосовних умов поставки, або уточнюється додатково в додатках і/або додаткових угодах до договору. Право власності на товар від продавця до покупця переходить коли: платіж в повному обсязі отриманий продавцем; всі штрафні санкції та додаткові платежі, передбачені цим Договором, були повністю оплачені покупцем і отримані продавцем.
Пунктами 6.1-6.3 Контракту передбачено, що порядок і терміни оплати встановлюються відповідними доповненнями. Оплата здійснюється на рахунок, вказаний продавцем в інвойсі на оплату. У разі оплати за іншими реквізитами, не зазначеними в інвойсі, покупець зобов'язується відшкодувати продавцю всі понесені ним у зв'язку з цим витрати. Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Сумою оплати вважається сума зарахованих грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Валюта Контракту: долари США, якщо інше не обумовлено сторонами у відповідному додатку (пункт 6.5 Контракту).
У додатковій угоді від 25.01.2022 року № 1 до Контракту (далі - Додаткова угода) означені контрагенти погодили, що продавець прийняв на себе зобов'язання передати у власність покупцеві, а покупець прийняв на себе зобов'язання оплатити продавцю і прийняти у власність на умовах DAP Словечно/Терехівка/Терюха/Горинь дизельне паливо Євро, літнє, сорт С, екологічного класу К5 (ДТ-Л-К5)/Євро, міжсезонне, сорт Е, екологічного класу К5 (ДТ-Е-К5), виробництва ТОВ "Газпром нафтохім Салават" (російська федерація, республіка Башкортостан) (далі - товар) в обсязі 5 000 тон +- 20 % в опціоні продавця, але в будь-якому разі продавець має право змінити кількість товару, що поставляється, аж до відмови від поставки без відшкодування покупцеві викликаних такою відмовою збитків і застосування санкцій, без зміни інших погоджених умов.
Товар за цією Додатковою угодою повинен бути відвантажений до 31.01.2022 року (пункт 1.2 Додаткової угоди).
Відповідно до пункту 2.1 Додаткової угоди ціна товару, що поставляється за цією Додатковою угодою, розуміється як ціна на умовах DAP Словечно/Терехівка/Терюха/Горинь. Ціна встановлюється в доларах США.
Відповідно до пункту 3.1 Додаткової угоди оплата повинна бути здійснена покупцем у формі 100 % попередньої оплати партії товару протягом 2 (двох) банківських днів від дати виставлення продавцем відповідного рахунку.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Контракту КОРАЛ ЕНЕРДЖИ ДіЕмСіСі виставило позивачу попередній інвойс від 25.01.2022 року № CDM-D10339-69158 на весь об'єм товару на загальну суму 3 921 250,00 доларів США (а.с. 54).
Відповідно до пункту 2.2 Додаткової угоди остаточна ціна товару формується по закінченню місяця відвантаження і визначається за такою формулою: Цо = (Ро + По), де
Ро - середнє з максимальних значень котирувань на дизельне паливо з вмістом сірки до 10 ppm ("ULSD 10 ppm"), опублікованих в "Platt's European Marketscan" під заголовком "Cargoes CIF NEW/Basis ARA" в котирувальний період, який становить всі доступні котирування по всіх котирувальних днях за період з 01.02.2022 року по 28.02.2022 року;
По - величина поправки, передбачена договором, становить на умовах:
- DAP ст. Словечно - 24,00 доларів США;
- DAP ст. Терехівка - 21,00 доларів США;
- DAP ст. Терюха - 21,00 доларів США;
- DAP ст. Горинь - 28,00 доларів США.
Зважаючи на означені положення Додаткової угоди, КОРАЛ ЕНЕРДЖИ ДіЕмСіСі виставило позивачу остаточний інвойс від 01.03.2022 року № CDM-D10339-85662 (а.с. 59) на фактично поставлений об'єм дизельного палива у кількості 4 989,586 метричних тон на загальну суму 4 278 769,58 доларів США, з яких Компанією вже було сплачено 1 500 000,00 доларів США (про що прямо зазначено у наведеному інвойсі).
Разом із тим, 20.01.2022 року між позивачем (довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІБРО ТРЕЙДІНГ" (агент) укладено Агентський договір № R-L/20/01/22 (далі - Агентський договір), за умовами якого агент зобов'язався надати довірителю комплекс посередницьких послуг щодо документального оформлення майна довірителя в будь-який митний режим і здійснення всіх митних формальностей, відповідно до вимог чинного законодавства України, від імені довірителя і за його рахунок.
Цей правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений відбитками печаток цих суб'єктів господарювання.
За умовами пункту 1.2 Агентського договору агент від імені довірителя уповноважений:
- вести переговори, подавати заяви, довідки, інші документи державним органам, зокрема, але не виключно Державної митної служби, Державної фіскальної служби, іншим державним органам;
- отримувати довідки, заяви, висновки, інші документи від державних органів, зокрема, але не виключно Державної митної служби, Державної фіскальної служби, інших державних органів;
- вести переговори, готувати, укладати, підписувати угоди (договори, контракти) із митними брокерами;
- вести переговори, готувати, укладати, підписувати угоди (договори, контракти) із фінансовими установами щодо надання фінансової застави;
- вести переговори, готувати, укладати, підписувати угоди (договори, контракти) із експертними організаціями (сюрвеєрами);
- вести переговори, готувати, укладати, підписувати угоди (договори, контракти), необхідні для сертифікації товару;
- вести переговори, готувати, укладати, підписувати угоди (договори, контракти), подавати заяви, довідки, інші документи, необхідні для перевізників нафтопродуктів;
- вести переговори, готувати, укладати, підписувати угоди (договори, контракти), подавати заяви, довідки, інші документи, необхідні для зберігачів нафтопродуктів;
- бути представником довірителя у всіх відносинах із третіми сторонами щодо реалізації мети, визначеної в пункті 1.1 Агентського договору.
У пункті 1.3 Агентського договору його сторони, керуючись положеннями частини 4 статті 297 Господарського кодексу України та частини 3 статті 243 Цивільного кодексу України, визначили, що повноваження агента закріплені даним договором та не вимагають додаткового визначення, шляхом видачі довіреності.
Пунктами 3.1-3.5 Агентського договору встановлено, що за надання посередницьких послуг довіритель сплачує агенту винагороду в доларах США, сума якої завчасно зазначається та узгоджується сторонами. Довіритель сплачує винагороду на підставі виставленого агентом рахунку, який формується на підставі акту приймання-передачі послуг, підписаного сторонами. Довіритель сплачує винагороду протягом 3 банківських днів з дати виставлення рахунку агентом. За фактом надання послуг агент готує та надає довірителю два екземпляри акту приймання-передачі послуг. У разі відсутності зауважень, довіритель підписує та протягом трьох днів повертає агенту один екземпляр акту приймання-передачі послуг.
У додаткових угодах від 20.01.2022 року та від 18.01.2023 року сторони Агентського договору дійшли згоди згідно з пунктом 3.1 Агентського договору встановити розмір винагороди 1,00 долар США за одну тону товару та продовжити дію цього договору до 31.12.2023 року включно.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Контракту 27.01.2022 року на митну територію України ввезено дизельне паливо Євро, літнє, сорт С, екологічного класу К5 ДТ-Л-К5 в обсязі 185 966 кг, що підтверджується залізничною накладною БЧ 23322041, а також митною декларацією № UA903030/2022/000679. Означене дизельне паливо, ввезене вагонами № 74890849 БЧ, № 74870601 БЧ, № 74951351 БЧ, було поставлене під митний контроль та 28.01.2022 року (фактична вага при прийманні з урахуванням нестачі 185 357 кг) розміщене у резервуарі № 54 в режимі митного складу на ДО "Комбінат "Айстра" Державного агентства резерву України, що підтверджується підписаним між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІБРО ТРЕЙДІНГ" (агентом) та ДО "Комбінат "Айстра" Державного агентства резерву України актом приймання нафтопродуктів за кількістю від 28.01.2022 року № 000063.
27.01.2022 року на митну територію України ввезено дизельне паливо Євро, літнє, сорт С, екологічного класу К5 ДТ-Л-К5 в обсязі 621 832 кг, що підтверджується залізничною накладною БЧ 23322065, а також митною декларацією № UA903030/2022/000677. Вказане дизельне паливо, ввезене вагонами № 74754128 БЧ, № 75019430 БЧ, № 73048670 БЧ, № 73042681 БЧ, № 75157461 БЧ, № 74870114 БЧ, № 75073023 БЧ, № 75137869 БЧ, № 74869843 БЧ, № 74964479 БЧ було поставлене під митний контроль та 28.01.2022 року (фактична вага при прийманні з урахуванням нестачі 619 986 кг) розміщене у резервуарі № 54 в режимі митного складу на ДО "Комбінат "Айстра" Державного агентства резерву України, що підтверджується підписаним між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІБРО ТРЕЙДІНГ" (агентом) та ДО "Комбінат "Айстра" Державного агентства резерву України актом приймання нафтопродуктів за кількістю від 28.01.2022 року № 000065.
27.01.2022 року на митну територію України ввезено дизельне паливо Євро, літнє, сорт С, екологічного класу К5 ДТ-Л-К5 в обсязі 118 857 кг, що підтверджується залізничною накладною БЧ 23256788, а також митною декларацією № UA903030/2022/000678. Наведене дизельне паливо, ввезене вагонами № 74894866 БЧ, № 73069262 БЧ було поставлене під митний контроль та 28.01.2022 року (фактична вага при прийманні з урахуванням нестачі 118 402 кг) розміщене у резервуарі № 54 в режимі митного складу на ДО "Комбінат "Айстра" Державного агентства резерву України, що підтверджується підписаним між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІБРО ТРЕЙДІНГ" (агентом) та ДО "Комбінат "Айстра" Державного агентства резерву України актом приймання нафтопродуктів за кількістю від 28.01.2022 року № 000064.
28.01.2022 року на митну територію України ввезено дизельне паливо Євро, літнє, сорт С, екологічного класу К5 ДТ-Л-К5 в обсязі 673 100 кг, що підтверджується залізничною накладною БЧ 23256792, а також митною декларацією № UA903030/2022/000709. Вказане дизельне паливо, ввезене вагонами № 72354244 БЧ, № 74752379 БЧ, № 74812884 БЧ, № 74090549 БЧ, № 75017152 БЧ, № 74952037 БЧ, № 74965666 БЧ, № 74889924 БЧ, № 74967175 БЧ, № 74744178 БЧ, № 74912320 БЧ було поставлене під митний контроль та 31.01.2022 року (фактична вага при прийманні з урахуванням нестачі 669 971 кг) розміщене у резервуарі № 54 в режимі митного складу на ДО "Комбінат "Айстра" Державного агентства резерву України, що підтверджується підписаним між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІБРО ТРЕЙДІНГ" (агентом) та ДО "Комбінат "Айстра" Держрезерву України актом приймання нафтопродуктів за кількістю від 31.01.2022 року № 000072.
29.01.2022 року на митну територію України ввезено дизельне паливо Євро, літнє, сорт С, екологічного класу К5 ДТ-Л-К5 в обсязі 119 151 кг, що підтверджується залізничною накладною БЧ 23322092, а також митною декларацією № UA903030/2022/000738. Наведене дизельне паливо, ввезене вагонами № 73055428 БЧ, № 74813684 БЧ було поставлене під митний контроль та 31.01.2022 року (фактична вага при прийманні з урахуванням нестачі 118 599 кг) розміщене у резервуарі № 54 в режимі митного складу на ДО "Комбінат "Айстра" Державного агентства резерву України, що підтверджується підписаним між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІБРО ТРЕЙДІНГ" (агентом) та ДО "Комбінат "Айстра" Державного агентства резерву України актом приймання нафтопродуктів за кількістю від 31.01.2022 року № 000073.
29.01.2022 року на митну територію України ввезено дизельне паливо Євро, літнє, сорт С, екологічного класу К5 ДТ-Л-К5 в обсязі 621 938 кг, що підтверджується залізничною накладною БЧ 23256796, а також митною декларацією № UA903030/2022/000730. Вказане дизельне паливо, ввезене вагонами № 74971615 БЧ, № 73049421 БЧ, № 74950106 БЧ, № 74754748 БЧ, № 74755224 БЧ, № 74805128 БЧ, № 74743972 БЧ, № 74812629 БЧ, № 74895855 БЧ, № 74752023 БЧ було поставлене під митний контроль та 01.02.2022 року (фактична вага при прийманні з урахуванням нестачі 618 742 кг) розміщене у резервуарі № 54 в режимі митного складу на ДО "Комбінат "Айстра" Державного агентства резерву України, що підтверджується підписаним між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІБРО ТРЕЙДІНГ" (агентом) та ДО "Комбінат "Айстра" Державного агентства резерву України актом приймання нафтопродуктів за кількістю від 01.02.2022 року № 000074.
29.01.2022 року на митну територію України ввезено дизельне паливо Євро, літнє, сорт С, екологічного класу К5 ДТ-Л-К5 в обсязі 799 839 кг, що підтверджується залізничною накладною БЧ 23256795, а також митною декларацією № UA903030/2022/000731. Означене дизельне паливо, ввезене вагонами № 74873209 БЧ, № 75019232 БЧ, № 74754177 БЧ, № 74893744 БЧ, № 73035487 БЧ, № 75157107 БЧ, № 74723651 БЧ, № 74912643 БЧ, № 74890732 БЧ, № 74090630 БЧ, № 74805466 БЧ, № 74706706 БЧ, № 75156778 БЧ було поставлене під митний контроль та 01.02.2022 року (фактична вага при прийманні з урахуванням нестачі 795 874 кг) розміщене у резервуарі № 54 в режимі митного складу на ДО "Комбінат "Айстра" Державного агентства резерву України, що підтверджується підписаним між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІБРО ТРЕЙДІНГ" (агентом) та ДО "Комбінат "Айстра" Державного агентства резерву України актом приймання нафтопродуктів за кількістю від 01.02.2022 року № 000075.
29.01.2022 року на митну територію України ввезено дизельне паливо Євро, літнє, сорт С, екологічного класу К5 ДТ-Л-К5 в обсязі 188 093 кг, що підтверджується залізничною накладною БЧ 23322102, а також митною декларацією № UA903030/2022/000736. Наведене дизельне паливо, ввезене вагонами № 75156638 БЧ, № 74755133 БЧ, № 73519787 БЧ було поставлене під митний контроль та 01.02.2022 року (фактична вага при прийманні з урахуванням нестачі 187 155 кг) розміщене у резервуарі № 54 в режимі митного складу на ДО "Комбінат "Айстра" Державного агентства резерву України, що підтверджується підписаним між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІБРО ТРЕЙДІНГ" (агентом) та ДО "Комбінат "Айстра" Державного агентства резерву України актом приймання нафтопродуктів за кількістю від 01.02.2022 року № 000076.
29.01.2022 року на митну територію України ввезено дизельне паливо Євро, літнє, сорт С, екологічного класу К5 ДТ-Л-К5 в обсязі 129 304 кг, що підтверджується залізничною накладною БЧ 23322105, а також митною декларацією № UA903030/2022/000732. Вказане дизельне паливо, ввезене вагонами № 74965542 БЧ, № 74901042 БЧ було поставлене під митний контроль та 02.02.2022 року (фактична вага при прийманні з урахуванням нестачі 128 735 кг) розміщене у резервуарі № 54 в режимі митного складу на ДО "Комбінат "Айстра" Державного агентства резерву України, що підтверджується підписаним між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІБРО ТРЕЙДІНГ" (агентом) та ДО "Комбінат "Айстра" Державного агентства резерву України актом приймання нафтопродуктів за кількістю від 02.02.2022 року № 000077.
Судом встановлено, що загальна кількість нафтопродуктів, ввезена на територію України за Контрактом та поставлена під митний контроль, згідно з наявними у матеріалах справи митними деклараціями становить 3 458 080 кг (3458,08 тон), тоді як кількість належних Компанії переданих агентом позивача на зберігання до резервуару № 54 в режимі митного складу до ДО "Комбінат "Айстра" Державного агентства резерву України нафтопродуктів склала 3 442 821 кг (3442,821 тон).
Зважаючи на передбачену остаточним інвойсом від 01.03.2022 року № CDM-D10339-85662 вартість 1 метричної тони дизельного палива на умовах DAP Терюха - 857,54 долари США, загальна вартість належного позивачу ввезеного на територію України за Контрактом та нерозмитненого дизельного пального, переданого на зберігання Комбінату "Айстра" Держрезерву України, склала 2 952 356,72 долари США, а загальна вартість нафтопродуктів, ввезених на територію України за Контрактом та поставлених під митний контроль - 2 965 441,92 долари США (3 458 080 * 857,54 доларів США).
Разом із тим, у зв'язку з початком повномасштабної військової агресії російської федерації проти України, 24.02.2022 року Президентом України було видано Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", відповідно до якого з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року в Україні запроваджено воєнний стан.
У позовній заяві Компанія вказувала, що станом на 24.02.2022 року в резервуарі № 54 на митному складі зберігача (ДО "Комбінат "Айстра" Державного агентства резерву України) знаходилися належні позивачу нафтопродукти. Враховуючи повідомлення засобів масової інформації щодо масових ракетних обстрілів нафтобаз та нафтопереробних підприємств у перші дні повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, листом від 16.03.2022 року № 16032022-1 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІБРО ТРЕЙДІНГ" (агента за Агентським договором) з проханням надати інформацію щодо подій на ДО "Комбінат "Айстра" Державного агентства резерву України, пошкодження резервуарів, втрат нафтопродуктів тощо. У результаті проведеної позивачем та його агентом роботи по збору відповідної інформації, Компанія встановила, що 03.05.2022 року комісією у складі головного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Чернігівського районного управління ГУ ДСНС України у Чернігівській області, провідного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Чернігівського районного управління ГУ ДСНС України у Чернігівській області та директора ДО "Комбінат "Айстра" Державного агентства резерву України складено акт про пожежу. Означеним актом зафіксовано, що 03.03.2022 о 08 год. 03 хв. на складі нафтопродуктів, що знаходиться за адресою: місто Чернігів, вулиця Чудінова, б/н, та належить ДО "Комбінат "Айстра" Державного агентства резерву України, внаслідок потрапляння боєприпасів та їх уламків в ході бойових дій сталася пожежа, якою знищено дизельне пальне у кількості 4 678 264 кг, паливо Державного резерву України (кількість якого є державною таємницею), резервуари (РВС - 5000) № 52, № 53, № 54, № 55, резервуари (РВС - 2000) № 70, № 71, електронні рівноміри.
Таким чином, позивач вказував, що внаслідок обстрілів 03.03.2022 року, здійснених військовими формуваннями російської федерації, резервуарам митного складу відкритого типу ДО "Комбінат "Айстра" Держрезерву України, який знаходиться за адресою: місто Чернігів, вулиця Чудінова, завдано пошкоджень та руйнувань, у зв'язку з чим знищено належний Компанії на праві власності товар (паливо дизельне) вагою 3 458 080 кг, що зберігався під митним контролем у резервуарі № 54 митного складу відкритого типу ДО "Комбінат "Айстра" Держрезерву України у митному режимі "митний склад".
Після отримання акту про пожежу від 03.05.2022 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІБРО ТРЕЙДІНГ" звернулося до керівника Енергетичної митниці з метою здійснення фіксації втрат нафтопродуктів на митному ліцензійному складі на ДО "Комбінат "Айстра" Державного агентства резерву України.
З матеріалів справи вбачається, що Енергетична митниця Державної митної служби України надала Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛІБРО ТРЕЙДІНГ" Акт від 07.06.2022 року № UА90303/2022/001 про проведення огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, магазинів безмитної торгівлі, територій вільних митних зон та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладений на митні органи.
Зі змісту наведеного Акту № UА90303/2022/001 вбачається, що комісією у відповідному складі в присутності директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІБРО ТРЕЙДІНГ" оглянуто митний склад відкритого типу ДП "Комбінат "Айстра", розташований за адресою: місто Чернігів, вулиця Чудінова, б/н, з метою перевірки відповідності фактичної кількості ввезених товарів, транспортних засобів комерційного призначення відомостям, заявленим у митній декларації, та дотримання встановлених Митним кодексом України та іншими законами України правил провадження діяльності, контроль за якою покладено на митні органи.
У Додатку № 2 до вказаного Акту № UА90303/2022/001 зафіксована повна втрата переданих на зберігання агентом належних Компанії нафтопродуктів у загальній кількості 3 458 080 кг, які знаходилися під митним контролем у резервуарі № 54 митного складу відкритого типу ДП "Комбінат "Айстра", у зв'язку із повним вигоранням резервуару.
Також, ДО "Комбінат "Айстра" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛІБРО ТРЕЙДІНГ" копію протоколу огляду місяця події від 04.05.2022 року, проведеного в межах кримінального провадження від 28.02.2022 року № 22022270000000010.
16.05.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІБРО ТРЕЙДІНГ" та ДО "Комбінат "Айстра" підписали акт фіксації втрат майна, що знаходиться на відповідальному зберіганні, яким зафіксовано факт повного знищення нафтопродуктів на митному складі.
З матеріалів справи також вбачається, що агент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІБРО ТРЕЙДІНГ" звернувся до Чернігівської регіональної торгово-промислової палати та отримав експертний висновок від 12.08.2022 року № ЧК-256, яким підтверджено факт знищення на митному складі дизельного палива Євро, літнє, сорт С, екологічного класу К5 ДТ-Л-К5 (відповідає ДП-Євро5-ВО) у кількості 3 458 080 кг.
Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІБРО ТРЕЙДІНГ" звернулося до Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати та отримало сертифікат № 3200-22-0662 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким підтверджено неможливість здійснення митного оформлення товару згідно з Митним кодексом України через військову агресію російської федерації.
20.06.2023 року позивач звернувся із заявами про визнання потерпілим у кримінальних провадженнях через воєнні злочини армії держави-агресора російської федерації, які вчинені у Чернігові та на Державному підприємстві "Комбінат "Айстра" Державного агентства резерву України, до слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Чернігівській області, яким здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22022270000000011 від 03.03.2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 441, частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу України, а також до слідчого відділу слідчого управління ГУНП в Чернігівській області, яким здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022270000000010 від 28.02.2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 та частиною 2 статті 438 Кримінального кодексу України. Позивача визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 22022270000000011, що підтверджується листом слідчого від 23.06.2023 року № 74/12/3229.
Слід також зазначити, що за умовами пункту 2.2.2 Агентського договору довіритель (позивач) зобов'язаний відшкодовувати документально підтверджені витрати агента на підставі виставлених останнім рахунків.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Агентського договору між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІБРО ТРЕЙДІНГ" складено та підписано акт надання послуг від 28.07.2023 року № 4, за яким агент надав довірителю, а останній зобов'язався оплатити послуги на загальну суму 64 138,86 доларів США, з яких: агентська винагорода за надання посередницьких послуг - 4 989,59 доларів США; відшкодування залізничних послуг - 42 213,35 доларів США; відшкодування послуг по зберіганню нафтопродуктів - 15 371,54 доларів США; відшкодування за надання фінансової гарантії - 1 564,38 доларів США.
Враховуючи те, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України позивачу були завдані збитки у загальному розмірі 3 029 580,78 доларів США, що складаються з вартості знищеного відповідачем на території України належного Компанії дизельного палива остаточною вартістю 2 965 441,92 долари США, а також вартості послуг агента у розмірі 64 138,86 доларів США, які позивач зобов'язаний оплатити Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛІБРО ТРЕЙДІНГ", Компанія звернулася до господарського суду міста Києва з даним позовом.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.
Згідно з частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Відповідно до частин 1, 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідачем у даній справі є держава - російська федерація.
Згідно з частиною 1 статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Частиною 4 статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.
Отже, Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.
Разом із тим, згідно з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 року в справі № 428/11673/19, загальновідомим (тобто таким, що не потребує доказування) є те, що російська федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду російської федерації.
Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12), передбачають, що договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.
У даному випадку суд не вбачає підстав для застосування суверенного судового імунітету відповідача, виходячи з наступного.
Як Україна, так і російська федерація були учасницями Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року (далі - Конвенція про правову допомогу). Вказана Конвенція підписана і Україною, і РФ та ратифікована: Україною - згідно з Законом України від 10.11.1994 року № 240/94-ВР; РФ - відповідно до Федерального закону від 04.08.1994 року № 16-ФЗ.
Слід зазначити, що відповідно до Закону України "Про вихід з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" від 12.01.2023 року № 2855-IX (дата набрання чинності - 05.02.2023 року) Україна вийшла з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої в м. Києві 20.03.1992 року та ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19.12.1992 року № 2889-XII.
Згідно зі статтею 1 Конвенції про правову допомогу громадяни кожної з Договірних Сторін, а також особи, які проживають на її території, користуються на територіях усіх інших Договірних Сторін щодо своїх особистих та майнових прав таким самим правовим захистом, як і власні громадяни цієї Договірної Сторони. Громадяни кожної з Договірних Сторін, а також інші особи, які проживають на її території, мають право вільно та безперешкодно звертатися до судів, прокуратури та інших установ інших Договірних Сторін, до компетенції яких належать цивільні, сімейні та кримінальні справи (далі - установи юстиції), можуть виступати в них, подавати клопотання, пред'являти позови та здійснювати інші процесуальні дії на тих самих умовах, що й громадяни цієї Договірної Сторони. Положення цієї Конвенції застосовуються також до юридичних осіб, створених відповідно до законодавства Договірних Сторін.
Відповідно до частин 1, 3 статті 42 Конвенції про правову допомогу у справах про відшкодування шкоди (крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій), компетентним є суд Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди. При цьому, наведена Конвенція про правову допомогу не містить жодних застережень щодо юрисдикції відповідному суду спорів про відшкодування шкоди, відповідачем у яких виступає держава чи державні органи відповідної Договірної Сторони.
Разом із тим, позивач, як суб'єкт господарювання, не перебував і не перебуває у будь-яких зобов'язальних відносинах як приватно-правового, так і публічно-правового характеру, із жодним з органів відповідача, а отже ні належне, ні неналежне виконання будь-яких обов'язків органів державної влади російської федерації перед позивачем неможливе. При цьому, завдання позивачу збитків внаслідок збройної агресії не може бути проявом реалізації будь-яких обов'язків будь-якого із органів РФ в силу своєї явної протиправності, визнаної міжнародними інституціями, зокрема ООН.
Із урахуванням положень статті 42 Конвенції про правову допомогу, щодо відповідної категорії спорів існує явно виражена відмова РФ від імунітету на підставі укладеного міжнародного договору.
Виходячи з наведеного, російська федерація не має підстав посилатися на імунітет для уникнення відповідальності за заподіяні позивачу збитки.
Також судом взято до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 14.04.2022 року в справі № 308/9708/19, яка полягає у тому, що після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
Аналогічна правова позиція щодо судового імунітету держави визначена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 року в справі № 428/11673/19, від 22.06.2022 року в справі № 311/498/20, від 12.10.2022 року в справі № 463/14365/21; постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 року в справі № 990/80/22.
Відтак, судовий імунітет РФ у даному випадку на спірні правовідносини не поширюються.
Вирішуючи питання щодо застосування норм матеріального права у даному спорі, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України "Про міжнародне приватне право" права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Як було зазначено вище, за змістом частини 1 статті 42 Конвенції про правову допомогу зобов'язання про відшкодування шкоди, крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій, визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди, мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.
Одночасно, відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно зі статтею 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
Аналогічна за змістом норма викладена у статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України".
Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтями 1, 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Таким чином, міжнародне право в Україні не потребує трансформації в національне право, а включається та автоматично діє у складі національного або внутрішнього законодавства. Акт ратифікації міжнародного договору Україною інкорпорує його до національного права; звичаєве міжнародне право так само розглядається як частина національного права.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальний закон України, включно з відповідними положеннями міжнародних договорів, як частиною системи національного законодавства України.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
За умовами частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 323 Цивільного кодексу України ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 3 статті 386 Цивільного кодексу України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки;
2) збитків та їх розміру;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками;
4) вини.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, оскільки, в даному випадку, його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2021 року в справі № 910/5349/20.
Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вину завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 Цивільного кодексу України).
Разом із тим, відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Отже, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статті 1173 Цивільного кодексу України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.
З огляду на вказане, обов'язковою умовою притягнення відповідача до відповідальності за завдану шкоду є встановлення протиправності його дій відповідно до положень застосованого матеріального закону.
Так, відповідно до Основного Закону Україна є суверенна і незалежна. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Як було зазначено вище, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 був введений воєнний стан в Україні з 24.02.2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Правовий режим воєнного стану діє й на час розгляду даної справи.
У пункті 4 частини 1 статті 2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об'єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об'єднаних Націй.
Відповідно до статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй "Визначення агресії" від 14.12.1974 року як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.
Меморандумом про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, відповідно до пункту 2 якого російська федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки держави учасниці, у тому числі відповідач, підтвердили зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і гарантували, що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй.
Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 01.03.2022 року № A/ES-11/L.1 визнано акт агресії РФ проти України в порушення пункту 2 4) статуту ООН та звернено до росії вимогу негайно припинити застосування сили по відношенню до України та вивести збройні формування РФ з України.
Наказом Міжнародного суду справедливості ООН від 16.03.2022 року № 182 зобов'язано російську федерацію негайно припинити військові дії, які вона розпочала 24.02.2022 року на території України.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 року про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022 року.
Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
За таких обставин, в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача за своєю суттю є актом збройної агресії по відношенню до України. Відтак, будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними.
Також при визначенні протиправності дій відповідача підлягають врахуванню загальновизнаний і засадничий загальний принцип права, який полягає в тому, що будь-яке порушення зобов'язання тягне за собою обов'язок надати відшкодування (відображений Постійною палатою міжнародного правосуддя у справі "Про фабрику в Хожуві" (Case concerning the factory at Chorzow), рішення № 13 від 13.09.1928, а також одна із засад сучасного правового порядку "ex injuria non oritur jus" (із беззаконня не виникає право), який відображений у Консультативному висновку Міжнародного суду справедливості "Правові наслідки для держав подальшої присутності Південної Африки в Намібії незважаючи на Резолюцію Ради Безпеки 276 (1970)".
У цій справі протиправність дій відповідача підтверджується наявними у справі доказами, на неї прямо вказують відповідні положення матеріального закону.
Також позивачем доведено, а судом встановлено - заподіяння шкоди Компанії діями відповідача - безпосередньо збройною агресією, та причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та завданою позивачеві шкодою.
Так, саме внаслідок збройної військової агресії відповідача проти України, зокрема, на території Чернігівської області, відбулося знищення належного позивачу дизельного палива (остаточною вартістю 2 965 441,92 долари США), за послуги із ввезення якого на митну територію України позивач зобов'язаний додатково оплатити грошові кошти на користь агента (в сумі 64 138,86 доларів США).
Отже, зважаючи на відсутність у матеріалах справи жодних доказів недобросовісності Компанії, Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІБРО ТРЕЙДІНГ" чи Комбінату "Айстра" Державного агентства резерву України, суд дійшов висновку про те, що саме вищевказані протиправні дії російської федерації призвели до фактичного знищення належного на праві власності позивачу майна та завдання йому збитків на загальну суму 3 029 580,78 доларів США, розмір яких у встановленому законом порядку підтверджений, зокрема, наявним у матеріалах справи висновком експерта від 13.11.2023 року № 13/11-2023 за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи у господарській справі № 910/12889/23.
Враховуючи викладене, судом встановлена наявність повного складу цивільного правопорушення у вигляді заподіяння шкоди Компанії, що має своїм наслідком відшкодування такої шкоди позивачу в розмірі і в порядку, передбаченим цивільним законодавством.
Відтак, вимоги Компанії про стягнення з відповідача збитків у розмірі 3 029 580,78 доларів США, завданих внаслідок військової агресії, збройного вторгнення російської федерації та знищення майна позивача, є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони).
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача, у зв'язку із чим означений позов підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача та підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у порядку пункту 22 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 126, 129, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з держави російська федерація (Russian Federation код ISO ru/rus 643) на користь Rinaco Trade AG (Швейцарська Конфедерація, 6340, м. Баар, Мюлегассе, 12А (Muhlegasse, 12A, 6340 Baar, Switzerland), номер у Торговому реєстрі кантону Цуг CHE-412.374.892) 3 029 580 (три мільйони двадцять дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят) доларів США 78 центів збитків.
3. Стягнути з держави російська федерація (Russian Federation код ISO ru/rus 643) в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 939 400 (дев'ятсот тридцять дев'ять тисяч чотириста) грн. 00 коп.
4. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.
5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 04.06.2024 року.
Суддя В.С. Ломака