30 травня 2024 р. Справа № 902/1288/23
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Полотнянко Б.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі
за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
за участю :
арбітражний керуючий Голубенко О.В.
від Боржника: Ткачук В.В.
від ПАТ АБ "Укргазбанк": Михайлишена Л.Л.
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1288/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ..
Ухвалою суду від 05.02.2024 року відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Голубенко О.В. Призначено попереднє засідання у справі.
08.02.2024 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі.
14.03.2024 року до суду від ПАТ АБ "Укргазбанк" в особі Вінницької обласної дирекції АБ "Укргазбанк" надійшла заява № 50702/377/2024 від 11.03.2024 року про визнання кредиторських вимог до боржника в розмірі 33 278 627,80 грн у справі № 902/1288/23.
Ухвалою суду від 18.03.2024 року вказану кредиторську заяву призначено до розгляду на 08.05.2024 року.
20.03.2024 року до суду від арбітражного керуючого Голубенко О.В. надійшов звіт №02-16/101 від 20.03.2024 року про результати розгляду вимог кредиторів, в якому, зокрема, зазначено, що до моменту надання заявником - ПАТ АБ "Укргазбанк" засвідчених копій документів, що підтверджують грошові вимоги до боржника, неможливо визначити питання про їх визнання чи відхилення керуючим реструктуризацією.
07.05.2024 року до суду від представника ПАТ АБ "Укргазбанк" надійшла заява б/н від 07.05.2024 року щодо повідомлення арбітражного керуючого про неможливість визначення позиції щодо визнання чи відхилення заявлених банком грошових вимог до боржника.
В подальшому, ухвалою суду від 08.05.2024 року призначено заяву ПАТ АБ "Укргазбанк" в особі Вінницької обласної дирекції АБ "Укргазбанк" № 50702/377/2024 від 11.03.2024 року про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/1288/23 до розгляду в судовому засіданні на 30.05.2024 року.
08.05.2024 року до суду від представника Боржника надійшла заява б/н від 08.05.2024 року щодо заяви кредитора ПАТ АБ "Укргазбанк" у справі № 902/1288/23.
09.05.2024 року до суду від арбітражного керуючого Голубенко О.В. надійшли додаткові пояснення № 02-16/159 від 09.05.2024 року до звіту про результати розгляду вимог кредитора у справі № 902/1288/23.
20.05.2024 року до суду від представника Боржника надійшла заява б/н від 17.05.2024 року про застосування строків позовної давності у справі № 902/1288/23.
В судове засідання на визначену дату - 30.05.2024 року з'явились представники Заявника, Боржника та арбітражний керуючий Голубенко О.В..
В ході розгляду справи, арбітражний керуючий заявлені кредиторські вимоги ПАТ АБ "Укргазбанк" визнала в повному обсязі.
Представник Боржника просила суд застосувати до кредиторських вимог ПАТ "Укргазбанк" у вигляді заборгованості, що нарахована після постановлення рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 30.11.2010 по справі № 2-491/210, наслідки спливу строку позовної давності.
Представник Заявника підтримала заявлені кредиторські вимоги та вказала, що такі вимоги були заявлені в межах строків позовної давності.
Суд, розглянувши подану кредиторську заяву, заслухавши учасників судового процесу та дослідивши наявні у справі докази, встановив наступне.
За змістом заяви ПАТ АБ "Укргазбанк" в особі Вінницької обласної дирекції АБ "Укргазбанк" № 50702/377/2024 від 11.03.2024 року, доданих до неї доказів та наявних матеріалів справи вбачається, що 03.07.2007 року Відкрите акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - Банк) та ОСОБА_2 (далі - Позичальник) уклали кредитний договір № 72-Ф/07 (далі - кредитний договір).
Відповідно до пункту 1.1. кредитного договору, Банк надав позичальнику кредит в сумі 170 000,00 доларів США терміном по 2 липня 2014 року зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 11,9 % річних.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 03.07.2007 року Банк та ОСОБА_1 (далі - Поручитель) уклали договір поруки № 72 (далі - договір поруки).
Відповідно до п. 1.1. договору поруки, Поручитель поручається перед Банком за виконання Позичальником зобов'язань по кредитному договору № 72-Ф/07 від 03.07.2007 року з врахуванням змін та доповнень, якщо такі будуть прийняті сторонами кредитного договору, укладеному Банком з Позичальником, за умовами якого Позичальник зобов'язаний повернути кредит в сумі 170 000,00 доларів США наданий на строк по 2 липня 2014 року зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 11,9 % річних, згідно з умовами п. 3.3.1. кредитного договору.
Поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником перед Банком за порушення виконання зобов'язань по Кредитному договору.
27.12.2007 р. між Банком та Позичальником укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 72-Ф/07 від 03.07.2007р, відповідно до якої зміни до істотних умов кредитного договору (далі - кредитний договір із змінами), зокрема, внесли зміни до п. 1.1. кредитного договору та виклали його в наступній редакції: Банк відкриває Позичальнику не відновлювальну кредитну лінію з лімітом 210 000,00 доларів США терміном по 2 липня 2027 року зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 12,9 % річних.
27.12.2007 року Банк та ОСОБА_1 внесли відповідні зміни до договору поруки, уклавши договір про внесення змін та доповнень № 1.
30 листопада 2010 року Вінницький районний суд Вінницької області ухвалив рішення у справі № 2491/2010, яким позов задовольнив та стягнув солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № 72-Ф/07 від 03.07.2007 року і договором про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 1 від 27.12.2007, станом на 25.12.2009 року в сумі 1 532 313,19 грн, та судові витрати в сумі 1 820 грн, а всього 1 537 772 грн 45 коп. Рішення набрало законної сили.
Разом з тим, відповідно до п. 3.3.1 кредитного договору із змінами, Позичальник зобов'язався повернення суми окремих траншів здійснювати щомісячно з 1-го по 10-е число кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту, з серпня 2007 року в розмірі не менше 2 024 доларів США, а починаючи з січня 2007 року не менше 851,00 доларів США.
Відповідно до п. 3.3.2. кредитного договору із змінами Позичальник зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом, щомісячно, виходячи із 12,9 % річних, не пізніше 10-го числа місяця наступного за місяцем нарахування відсотків, а також в день закінчення строку, на який надано кредит. У разі виникнення простроченої заборгованості за простроченим кредитом сплачувати проценти за користування кредитом виходячи з процентної ставки 13,9 % річних, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.
Згідно з п. 3.1.3. кредитного договору, Банк розраховує проценти за фактичну кількість днів користування кредитом на суму фактичного залишку на позичковому рахунку.
Відповідно до п. 3.1.6. кредитного договору, Банк зобов'язаний проценти нараховувати за зобов'язаннями Позичальника за період з дня одержання окремих сум за кредитом до дня його погашення. Проценти нараховувати на залишок заборгованості за кредитом.
Водночас, Позичальник до цього часу отриманий кредит не повернув, тобто фактично до цього часу користується кредитом, тому Банк відповідно до умов кредитного договору із змінами нарахував за період з 03.07.2007 по 05.02.2024 проценти в розмірі 382 851,07 доларів США, з яких Позичальник сплатив 90 426, 25 доларів США, таким чином станом на 05.02.2024 року (день порушення провадження у справі про банкрутство) заборгованість по процентах становить 292 424,82 доларів США.
Також, рішенням суду у цивільній справі заборгованість за кредитним договором стягнута в національній валюті за офіційним курсом гривні до долара США на день ухвалення рішення суду. Однак, кредитним договором передбачений інший порядок виконання грошового зобов'язання, а саме: Позичальник зобов'язався повернути кредиту у тій валюті в якій його отримав. Враховуючи офіційний курс гривні до долара США на день платежів щодо повернення кредиту, не погашений залишок заборгованості по кредиту, станом на 05.02.2024 року становить 149 014,71 доларів США.
При цьому, на сьогоднішній день заборгованість, стягнута рішенням суду від 30.11.2010 року, не погашена у повному обсязі, тому у ПАТ АБ "Укргазбанк" є підстави для звернення до суду з позовом про стягнення 3% річних на прострочену суму боргу.
З моменту порушення грошового зобов'язання, підтвердженого судовим рішенням, за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року, виходячи із простроченої суми заборгованості по кредиту, Банк нарахував 3% річних у розмірі 22 921,23 доларів США. Враховуючи, те що Позичальник не виконує своєчасно зобов'язання щодо щомісячного погашення процентів Банк нарахував 3 % річних за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року, виходячи із простроченої суми заборгованості по процентах в розмірі 30 770,00 доларів США. Всього заборгованість за несвоєчасне погашення кредиту та процентів становить 53 691,23 доларів США.
Також, у заяві повідомляється, що Банк відповідно до умов кредитного договору, в межах строків позовної давності за період з 12.03.2017 року по 29.02.2020 року, нарахував пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 170 988,32 доларів США та процентів в розмірі 206 396,79 доларів США.
Таким чином, до дня відкриття провадження у справі про банкрутство ОСОБА_1 , який несе солідарну відповідальність з ОСОБА_2 за не виконання зобов'язання за кредитним договором № 72-Ф/07 від 03.07.2007 року із змінами, заборгованість за кредитним договором становить :
- заборгованість по процентах - 292 424,82 доларів США;
- заборгованість по кредиту - 149 014,71 доларів США;
- заборгованість (3%) за несвоєчасне погашення кредиту та процентів - 53 691,23 доларів США;
- заборгованість по пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по погашенню кредиту та процентів в розмірі 377 385,11 доларів США.
Отже, загальна сума заборгованості становить 872 515,87 доларів США, що за офіційним курсом гривні до долару США, станом на 11.03.2024 (на дату подання заяви) становить 33 278 627,80 грн.
На підставі викладеного, Заявник просить суд визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" до ОСОБА_1 в розмірі 33 278 627,80 грн та включити грошові вимоги кредитора до реєстру вимог кредиторів.
Наведені у заяві обставини підтверджені відповідними письмовими доказами.
Також, відповідно до заяви ПАТ АБ "Укргазбанк" б/н від 07.05.2024 року щодо повідомлення арбітражного керуючого про неможливість визначення позиції щодо визнання чи відхилення заявлених банком грошових вимог до боржника, повідомлено, що надані копії договорів виготовлені із копій документів, засвідчених 16.03.2010 року, головним економістом відділу клієнт-менеджерів роздрібних клієнтів ОСОБА_3 , оригінали договорів: кредитного та поруки, не знаходяться у представника ОСОБА_4 (начальника відділу юридичного супроводження судових справ), а зберігаються у іншому структурному підрозділі Банку. Крім того, оригінал договору поруки є у Боржника, оскільки, він є стороною даного договору.
Щодо рішення суду № 2-491/2010 від 30.11.2010, то його дійсність та законна сила не залежать від наявності чи відсутності у Єдиному державному реєстрі судових рішень, крім того рішення ухвалене у 2010 році, а Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень набирав чинності з дня його затвердження Вищою радою правосуддя та введений в дію з 1 жовтня 2018 року.
Також, 05.02.2024 року Господарський суд Вінницької області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали у справі за заявою ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, дослідивши матеріали заяви про відкриття провадження у справі та надані докази, встановив, що за результатом розгляду судових справ, було видано ряд виконавчих документів, з поміж - яких не виконаними є: виконавчий лист № 2-491/2010 від 17.05.2011 року, виданий Вінницький районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укргазбанк" 1537772,45 грн.
ОСОБА_1 визнає свій борг перед АБ "Укргазбанк", стягнутий Вінницьким районним судом Вінницької області у розмірі 1 537 772,45 грн, про що зазначив у своїй заяві про відкриття провадження про неплатоспроможність, поданій до господарського суду 13.10.2023 року, а також наявність вказаного боргу встановлена рішенням господарського суду (ухвала про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, що набрала законної сили).
Відтак, грошові вимоги АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_1 , викладені у заяві від 11.03.2024 року обґрунтовані та підтверджуються доданими до неї документами.
Згідно заяви представника Боржника б/н від 08.05.2024 року щодо заяви кредитора ПАТ АБ "Укргазбанк" у справі № 902/1288/23, Боржник визнає заявлені кредиторські вимоги ПАТ АБ "Укргазбанк" частково, а саме в розмірі встановленому в рішенні Вінницького районного суду Вінницької області від 30.11.2010 по справі № 2-491/2010, відповідно до якого з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укргазбанк" стягнуто 1 532 313,19 грн заборгованості за кредитним договором та 1 820 грн судових витрат, а всього : 1 537 772, 45 грн з наступних підстав.
У даній справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені, однак таких вимог банк не заявляв, у зв'язку із чим, позовні вимоги про стягнення процентів та пені, нарахованих після звернення до суду з вимогами щодо дострокового повернення усієї суми кредиту та нарахованих процентів, є необґрунтованими та незаконними.
Таким чином, на переконання представника Боржника, вимоги банку про стягнення процентів та пені після 25.12.2009 року (звернення кредитора з позовом до суду) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Отже, вимога щодо стягнення процентів та пені нарахованих після подання позову, тобто за період з 26.12.2009 року по 05.02.2024 є незаконною та не підлягає стягненню.
Також, пред'явивши позовну заяву про дострокове повернення кредиту, Банк в односторонньому порядку, на підставі статті 1050 ЦК України, змінив дату повернення кредиту на 25.12.2009 року.
Нарахування процентів понад строк кредитування є неправомірним.
Крім того, розмір заборгованості визначений у рішенні Вінницького районного суду Вінницької області від 30.11.2010 по справі № 2-491/210, визначений у національній валюті гривні без прив'язки до іноземної валюти. Зазначене рішення набуло законної сили і не оскаржувались кредитором.
Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 24.02.2022 № 127/6695/19 щодо судових рішень, які були ухвалені у минулих роках за старим курсом валют та у випадку, якщо у резолютивній частині судового рішення визначено суму стягнення боргу просто в гривні без прив'язки до іноземної валюти. Якщо гривня подешевшає до іноземної валюти, але боржник виконає рішення суду зі старим курсом, то це вважатиметься належним виконанням зобов'язання та свідчитиме про повне та належне погашення боргу.
Проаналізувавши вищезазначену позицію Верховного Суду, на думку представника Боржника, можна дійти висновку, що штрафні санкції відповідно до ст. 625 ЦК України кредитор мав би нараховувати за невиконання рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 30.11.2010 по справі № 2-491/210, виходячи з суми боргу - 1537772,45 грн, а не з загальної заборгованості по кредитному договору № 72-Ф/07 від 03.07.2007, що обліковується на рахунках банку в валюті кредиту, але таких вимог кредитор не заявляв.
За змістом додаткових пояснень арбітражного керуючого Голубенко О.В. №02-16/159 від 09.05.2024 року до звіту про результати розгляду вимог кредитора у справі №902/1288/23, до заяви ПАТ "Укргазбанк" в особі Вінницької обласної дирекції АБ "Укргазбанк" додані документи, що підтверджують грошові вимоги заявника : розрахунок заборгованості, копія кредитного договору (та зміни), копія договору поруки (та зміни), копія рішення Вінницького районного суду Вінницької області у справі 2-491/2010 від 30 листопада 2010 року.
У відповідності до матеріалів, що містяться у справі, 30 листопада 2010 року Вінницький районний суд Вінницької області ухвалив рішення у справі № 2491/2010, за яким солідарно стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за кредитним договором № 72-Ф/07 від 03.07.2007 року і договором про внесення змін та доповнень до кредитного договору №1 від 27.12.2007 року станом на 25.12.2009 року в сумі 1 532 313,19 грн та судові витрати в сумі 1 820 грн, а всього 1 537 772 грн 45 коп.
Зазначене, в тому числі, як обґрунтування неплатоспроможності, міститься в заяві ОСОБА_1 , а тому визнається керуючим реструктуризацією.
При цьому, рішенням суду у цивільній справі заборгованість за кредитним договором стягнута в національній валюті за офіційним курсом гривні до долара США на день ухвалення рішення суду. Однак, кредитним договором передбачений інший порядок виконання грошового зобов'язання, а саме : Позичальник зобов'язався повернути кредит у тій валюті, в якій його отримав.
Таким чином зобов'язання ОСОБА_1 по кредиту, як обґрунтовано заявлено ПАТ "Укргазбанк", станом на 05.02.2024 року становить 149 014,71 доларів США.
Також, приймаючи до уваги наведене представником ПАТ "Укргазбанк" в судовому засіданні 08 травня 2024 року обґрунтування вимог до боржника та беручи до уваги позицію ВСУ в подібних відносинах, керуюча реструктуризацією повідомляє про визнання грошових вимог кредитора, що являють собою заборгованість по процентах у розмірі 292 424,82 доларів США; заборгованість (3%) за несвоєчасне погашення кредиту та процентів у розмірі 53691,23 доларів США; заборгованість по пені у розмірі 377 385,11 доларів США.
За таких обставин, вимоги ПАТ "Укргазбанк" до ОСОБА_1 в розмірі 33 278 627,80 грн є обґрунтованими.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як вказувалось вище, 08.02.2024 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі.
Відповідно до матеріалів справи, заява ПАТ АБ "Укргазбанк" в особі Вінницької обласної дирекції АБ "Укргазбанк" № 50702/377/2024 від 11.03.2024 року про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/1288/23, надійшла до суду 14.03.2024 року за вх. № 01-36/239/24 (здана на відправку до органу поштового зв'язку - 11.03.2024 року - дата поштового штампа на конверті, яким заяву направлено до суду).
Суд зважає на те, що оскільки, 08.02.2024 року було оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , то останній день визначеного 30-денного строку на подання заяв кредиторів з вимогами до боржника у цій справі припадає на 09.03.2024 року (субота), який є вихідним днем.
Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 2 КУзПБ, застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 116 ГПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця.
Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Зважаючи на викладене та беручи до уваги те, що Заявником зазначена вище кредиторська заява була здана на пошту для відправки до суду - 11.03.2024 року, тобто у перший робочий день після вихідного дня - 09.03.2024 року, в зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що відповідна заява подана у цій справі в межах визначеного КУзПБ строку.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01 грудня 2022 року року у справі № 918/1154/21, розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір, тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати, чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 902/90/21).
Водночас, заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 03.07.2007 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" (Банк) та ОСОБА_2 (Позичальник) було укладено кредитний договір № 72-Ф/07 (копія наявна у справі).
Також, 03.07.2007 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель) та ОСОБА_2 (Позичальник) укладено договір поруки № 72, згідно якого Поручитель поручився перед Кредитором за виконання Позичальником зобов'язань по кредитному договору № 72-Ф/07 від 03.07.2007 року (копія наявна у справі).
В подальшому, 27.12.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" та Позичальником укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору № 72-Ф/07 від 03.07.2007 року (копія наявна у справі).
Окрім цього, 27.12.2007 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору поруки № 72 від 03.07.2007 року (копія наявна у справі).
Разом з цим, судом встановлено, що заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 30.11.2010 року у справі № 2-491/2010рік, задоволено позов ПАТ акціонерний банк "Укргазбанк" в особі відділення "Вінницьке обласне управління АБ "Укргазбанк", та вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № 72-Ф/07 від 03.07.2007 року і договором про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 1 від 27.12.2007, станом на 25.12.2009 року в сумі 1 532 313,19 грн та судові витрати в сумі 1 820 грн, а всього 1 537 772 грн 45 коп (копія наявна у справі).
Водночас, як вбачається із відмітки на вказаному рішенні, останнє набуло чинності згідно ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 14 квітня 2011 року.
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" зазначено, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Отже, встановлені вказаним вище заочим рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 30.11.2010 року у справі № 2-491/2010рік обставини щодо солідарного стягнення, зокрема, із боржника - ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за кредитним договором № 72-Ф/07 від 03.07.2007 року і договором про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 1 від 27.12.2007 року в сумі 1532313,19 грн, є преюдиціальними в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України під час розгляду кредиторської заяви ПАТ АБ "Укргазбанк" в особі Вінницької обласної дирекції АБ "Укргазбанк" у справі № 902/1288/23.
Принагідно, суд зважає на те, що ухвалою суду від 05.02.2024 року було відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , та серед іншого, встановлено наступне.
За результатом розгляду судових справ, було видано ряд виконавчих документів, з-поміж яких не виконаними є, зокрема, виконавчий лист № 2-491/2010 від 17.05.2011 року, виданий Вінницьким районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укргазбанк" 1 537 772,45 грн.
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 26.07.2016 головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області Янечик А.А. відкрито виконавче провадження № 51770069 з виконання виконавчого листа № 2-491/2010 від 17.05.2011 року, виданого Вінницьким районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ ''Укргазбанк" 1 537 772,45 грн.
Отже, ухвалою суду від 05.02.2024 року у справі № 902/1288/23 також підтверджено наявність заборгованості ОСОБА_1 перед Заявником в розмірі 1 537 772,45 грн, яку вирішено стягнути згідно заочного рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 30.11.2010 року у справі № 2-491/2010рік та яка визнана представником Боржника у заяві б/н від 08.05.2024 року щодо заяви кредитора ПАТ АБ "Укргазбанк" у справі № 902/1288/23.
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 30.11.2010 року у справі № 2-491/2010рік, зокрема, було встановлено наступне.
Станом на 25.12.2009 року Позичальник зобов'язаний повернути Банку кошти за Кредитним договором в сумі : 179 456,00 дол. США - частина кредиту, що залишилась до погашення; 3 403,64 дол. США - прострочений кредит; 9 509,10 дол. США - прострочені проценти; 1 640,20 грн пеня за несвоєчасну сплату кредиту; 3 819,06 грн - пеня на несвоєчасну сплату процентів. Загальна сума заборгованості станом на 25.12.2009 року складає 1 532 313,19 грн.
З огляду на наведені у рішенні обставини, суд дійшов висновку, що з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягає стягненню солідарно на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 72-Ф/07 від 03.07.2007 року із змінами та доповненнями від 27.12.2007 року з врахуванням договору поруки в сумі 1 532 313,19 грн.
Отже, як вбачається із викладених у цьому рішенні обставин, розмір боргу по кредиту становив в загальній сумі 182 859,64 дол. США (179 456,00 дол. США + 3 403,64 дол. США).
Водночас, згідно матеріалів справи № 902/1288/23, 12.12.2017 року ОСОБА_2 було частково погашено борг за кредитним договором № 72-Ф/07 від 03.07.2007 року в розмірі 33844,93 дол. США, що підтверджується наявною у справі банківською випискою по особовому рахунку (Клієнт - ОСОБА_2 ) за період з 30.11.2010 року по 07.03.2024 року.
Відтак, сума заборгованості після прийняття заочного рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 30.11.2010 року у справі № 2-491/2010рік по кредиту за вказаним кредитним договором наразі склала 149 014,71 дол. США (182 859,64 дол. США - 33844,93 дол. США), яка вірно визначена Заявником у кредиторській заяві та заявлена до визнання.
Разом з цим, відповідно до п. 3 договору про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору № 72-Ф/07 від 03.07.2007 року, викладено п. 3.3.1 кредитного договору в наступній редакції : повернення суми окремих траншів здійснювати на рахунок 22037601933.840, відкритий в Вінницькій філії ВАТ АБ "Укргазбанк", МФО 302753 щомісячно з 1-го по10-е число кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту, з серпня 2007 року в розмірі не менше 2 024 доларів США, а починаючи з січня 2007 року не менше 851,00 доларів США.
Отже, відповідним договором сторони погодили, що повернення наданого кредиту здійснюється у валюті, а саме в доларах США.
Поряд з цим, судом встановлено, що заборгованість по кредиту в сумі 149 014,71 доларів США за кредитним договором № 72-Ф/07 від 03.07.2007 року, наразі боржником не погашена та рішення заочного рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 30.11.2010 року у справі № 2-491/2010рік боржником не виконано (доказів протилежного ОСОБА_1 суду не надано).
Згідно приписів ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших нормативно-правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Приписами ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №373/2054/16-ц, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що заборгованість боржника перед ПАТ АБ "Укргазбанк" по кредиту в розмірі 149 014,71 дол. США, підтверджена належними доказами та підлягає визнанню.
Також, судом встановлено, що згідно доданого до кредиторської заяви розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 72-Ф/07 від 03.07.2007 року, Заявником за період з 03.07.2007 по 05.02.2024 року нараховно проценти в розмірі 382851,07 доларів США, з яких Позичальник сплатив 90 426,25 доларів США, а тому станом на 05.02.2024 року (день відкриття провадження у цій справі про неплатоспроможність) заборгованість по процентах становить 292 424, 82 доларів США (382 851,07 доларів США - 90 426,25 доларів США).
При цьому, відповідно до зазначеного вище розрахунку заборгованості, Заявником за період з 12.03.2017 по 23.02.2022 року нараховано 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 22 921,23 доларів США та нараховано за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів в розмірі 30 770,00 доларів США, що загалом складає 53 691,23 доларів США.
Суд зважає на те, що відповідно до п. 3.1., підпунктів 3.1.3., 3.1.6., кредитного договору № 72-Ф/07 від 03.07.2007 року, Банк зобов'язується : розрахувати проценти за фактичну кількість днів користування кредитом на суму фактичного залишку на позичковому рахунку; проценти нараховувати за зобов'язаннями Позичальника за період від дня одержання окремих сум за кредитом до дня його погашення. Проценти нараховувати на залишок заборгованості за кредитом.
Згідно п. 1 договору про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору №72-Ф/07 від 03.07.2007 року, п. 1.1 кредитного договору викладено в наступній редакції : Банк відкриває Позичальнику не відновлювальну кредитну лінію, за лімітом 210 000,00 доларів США. Кредитна лінія надається на строк з 03 липня 2007 року по 02 липня 2027 року із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 12,9 % річних.
Також, як вбачається із змісту п. 3.3 кредитного договору № 72-Ф/07 від 03.07.2007 року та п.3 договору про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору №72-Ф/07 від 03.07.2007 року, п. 3.3.2 кредитного договору викладено в наступній редакції : Позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно, виходячи із 12,9% річних, не пізніше 10-го числа місяця наступного за місяцем нарахування відсотків на рахунок у Вінницькій філії ВАТ АБ "Укргазбанк", а також в день закінчення строку, на який надано кредит у відповідності з п. 1.1 цього договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання цього договору, з врахуванням п. 4.1. цього договору.
У разі виникнення простроченої заборгованості за простроченим кредитом сплачувати проценти за користування кредитом, виходячи з процентної встановленої п. 3.2.8 цього договору (13,9 %), починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає.
Якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за "користування кредитом", сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що згідно п. 6 договору про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору № 72-Ф/07 від 03.07.2007 року, викладено п. 6.4 кредитного договору в наступній редакції : строк дії договору з моменту набрання ним юридичної сили по 02 липня 2028 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що залишились невиконаними з будь-яких причин.
Принагідно, суд звертає увагу на те, що згідно розрахунку заборгованості, Заявником за період з 12.12.2017 року по 05.02.2024 року нараховно проценти на суму 149 014,71 доларів США, тобто на залишок заборгованості за кредитом, що відповідає встановленим обставинах справи та наведеним вище умовам кредитного договору із змінами.
Отже, зважаючи на викладене та беручи до уваги те, що боржником станом на момент розгляду поданої кредиторської заяви не погашена заборгованість за кредитним договором № 72-Ф/07 від 03.07.2007 року в сумі 149 014,71 дол. США, а також, оскільки, строк дії відповідного кредитного договору не закінчився, суд дійшов висновку, що Заявником правомірно нараховано та заявлено до визнання заборгованість по процентах в загальному розмірі 292 424, 82 доларів США.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, на період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Якщо грошове зобов'язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема - настання обов'язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов'язання залишається при цьому незмінним. Наприклад, якщо боржник не сплатив гроші за куплене майно, надані послуги в певній сумі, то прострочення грошового зобов'язання не змінює його розміру, яке залишається без змін незалежно від часу прострочення, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Так само якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов'язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).
Також, Велика Палата Верховного Суду нагадала, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).
При цьому, компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за "користування кредитом" (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за "користування кредитом", до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18, згідно із частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами статті 604 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі №127/15672/16-ц, правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №373/2054/16-ц, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
У цьому випадку Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про стягнення з відповідача заборгованості саме в іноземній валюті, тобто прострочене зобов'язання визначене у розмірі 13 000,00 доларів США, що передбачає і нарахування 3 % річних саме з 13 000,00 доларів США.
Таким чином, з ухваленням заочного рішення Вінницьким районним судом Вінницької області по справі № 2-491/2010рік про стягнення боргу у 2010 року році, зобов'язання солідарного боржника - ОСОБА_1 сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання, однак як встановлено судом, боржником заборгованість за вказаним договором і судовим рішенням не сплачена. Відтак, Заявник має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час відповідного прострочення.
Отже, зважаючи на викладене та беручи до уваги те, що боржником станом на момент розгляду поданої кредиторської заяви не погашена заборгованість за кредитним договором № 72-Ф/07 від 03.07.2007 року та заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 30.11.2010 року у справі № 2-491/2010рік боржником не виконано, суд, перевіривши наданий Заявником розрахунок щодо нарахування 3 % річних за період з 12.03.2017 р. по 23.02.2022 р. в загальній сумі 53 691,23 доларів США, дійшов висновку, що таке нарахування є правомірним та підлягає визнанню.
Також, відповідно до наявного у справі розрахунку заборгованості по пені, Заявником за період з 12.03.2017 по 29.02.2020 року нараховано пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 170 988,32 доларів США та пеню за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 206 396,79 доларів США, що загалом складає в сумі 377 385,11 доларів США.
Судом встановлено, що згідно п. 5.3 кредитного договору № 72-Ф/07 від 03.07.2007 року, за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 0,1 % від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості, але в межах строків позовної давності.
Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.12.2023 року у справі № 910/1044/23, Верховний Суд у постанові від 08.06.2023 у справі № 917/5/22 зазначив, що неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Відповідно до Верховного Суду України від 21.09.2016 року у справі № 311/3310/14-ц, виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору, можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитодавця права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.
Принагідно, суд зважає на подану заяву представника Боржника б/н від 17.05.2024 року про застосування строків позовної давності у справі № 902/1288/23, в якій представника Боржник просить застосувати до кредиторських вимог ПАТ "Укргазбанк" у вигляді заборгованості, що нарахована після постановлення рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 30.11.2010 по справі № 2-491/2010, наслідки спливу строку позовної давності.
Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.12.2023 року у справі № 910/1246/21, пред'явлення позову як форма захисту суб'єктивного права є одним з етапів здійснення матеріального права. І хоча позовна форма захисту цивільних прав є основною формою їх захисту в суді, а в Цивільному кодексі України йдеться саме про позовну давність, проте встановлені законом строки застосовуються і до цивільно-правових вимог, які не оформляються у вигляді позову, зокрема у справах про банкрутство.
КУзПБ та Господарський кодекс України не встановлюють спеціальних норм, які регулюють застосування позовної давності у справах про банкрутство, в тому числі її застосування при розгляді кредиторських вимог до боржника. Однак частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Цивільний кодекс України як основний акт цивільного законодавства не містить вичерпного переліку вимог, на які позовна давність не поширюється. Водночас оскільки позовна давність є інститутом цивільного права, вона може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 Цивільного кодексу України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України).
За змістом частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 223 Господарського кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених статтею 175 Господарського кодексу України (подібний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 910/10116/18 та від 01.10.2019 у справі № 910/12604/18).
Отже, з огляду на викладене згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (зокрема викладеною в постановах від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09, від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012, від 05.03.2020 у справі № 14/325"б", від 09.09.2021 у справі №916/4644/15) положення про позовну давність поширюються на майнові вимоги кредиторів, заявлені до боржника у справі про його банкрутство, тому при розгляді грошових вимог кредитора до боржника у справі про банкрутство застосовуються загальні норми цивільного законодавства про позовну давність, визначені у главі 19 Цивільного кодексу України.
Також, суд звертає увагу на те, що на території України з 12.03.2020 року було оголошено карантин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", дія якого неодноразово продовжувалась численними постановами Кабінету Міністрів України.
Поряд з цим, до закінчення карантину Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, строк дії якого у подальшому неодноразово продовжувався і триває на момент розгляду справи.
При цьому, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, ст.ст. 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Окрім того, у відповідності з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені, зокрема, ст.ст. 257-259 ЦК України, продовжуються на строк його дії.
Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі №127/15672/16-ц, законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку із чим таке зобов'язання є триваючим.
Таким чином, помилковим є висновок колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду про те, що перебіг позовної давності щодо вимог про стягнення коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, спливає через три роки після дати набрання законної сили судовим рішенням про стягнення кредитної заборгованості.
Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.04.2024 року у справі № 484/2045/21, у питанні щодо правил обчислення позовної давності у разі наявності судового рішення про порушення права особи (стягнення заборгованості) Суд звертається до висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому в постанові від 26.11.2019 року у справі № 914/3224/16 (пункт 7.20), про те, що порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями, оскільки Закон не пов'язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи, тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням.
Як вказувалося вище, ухвалою суду від 05.02.2024 року у справі ро неплатоспроможність ОСОБА_1 , зокрема, встановлено, що за результатом розгляду судових справ, було видано ряд виконавчих документів, з-поміж яких не виконаними є, зокрема, виконавчий лист № 2-491/2010 від 17.05.2011 року, виданий Вінницьким районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укргазбанк" 1537 772,45 грн.
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 26.07.2016 головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області Янечик А.А. відкрито виконавче провадження № 51770069 з виконання виконавчого листа № 2-491/2010 від 17.05.2011 року, виданого Вінницьким районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ ''Укргазбанк" 1 537 772,45 грн.
Виконавчий лист № 2-491/2010 від 17.05.2011 року перебуває на виконанні у державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Макушинського Юрія Івановича відповідно до постанови про прийняття виконавчого провадження від 14.01.2020 року.
Відтак, заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 30.11.2010 по справі № 2-491/2010рік, боржником - ОСОБА_1 до цього часу не виконано, що підтверджено останнім в заяві про відкриття провадження у цій справі про неплатоспроможність.
Разом з цим, пунктом 5.8 кредитного договору № 72-Ф/07 від 03.07.2007 року обумовлено, що строк позовної давності за цим договором встановлюється сторонами в три роки, в тому числі вимоги по поверненню : процентів за користування кредитом та суму заборгованості по кредиту з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пені за несвоєчасну сплату процентів та кредиту, штрафів та всіх видатків понесених Банком під час виконання умов цього договору.
Суд зважає на те, що згідно кредиторської заяви та розрахунку заборгованості, Заявником моментом порушення грошового зобов'язання, яке підтверджено судовим рішенням щодо сплати кредиту та процентів визначено дату - 12.03.2017 року, що відповідає встановленим обставинам справи.
Водночас, судом встановлено, що Заявником нараховано пеню в загальному розмірі 377385,11 доларів США за період з 12.03.2017 по 29.02.2020 року, тобто у межах обумовленого кредитним договором трирічного строку позовної давності та до дати оголошення карантину в Україні (12.03.2020 року).
Також, як вказувалося вище, Заявником нарахувано 3 % річних в загальній сумі 53691,23 доларів США за період з 12.03.2017 р. по 23.02.2022 р., тобто до дати введення воєнного стану в Україні (24.02.2022 року), що відповідає наведеним приписам законодавства.
Відтак, враховуючи наведені обставини та положення закону, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що у цій справі Заявником було пропущено строк позовної давності за заявленими кредиторськими вимогами до боржника, а тому заява представника Боржника б/н від 17.05.2024 року про застосування строків позовної давності у справі №902/1288/23 задоволенню не підлягає.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги Заявника до боржника про визнання 53691,23 доларів США - 3 % річних та 377 385,11 доларів США - пені, заявлені у межах строків позовної давності.
Поряд з цим, зважаючи на вказане та беручи до уваги те, що боржником станом на момент розгляду поданої кредиторської заяви не погашена заборгованість за кредитним договором № 72-Ф/07 від 03.07.2007 року та рішення заочного рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 30.11.2010 року у справі № 2-491/2010рік боржником не виконано, суд, перевіривши наданий Заявником розрахунок щодо нарахування за період з 12.03.2017 р. по 29.02.2020 р. в загальній сумі 377 385,11 доларів США пені, дійшов висновку, що таке нарахування є правомірним та підлягає визнанню.
Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Згідно ч. ч. 2, 4 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Суд зважає на те, що за змістом ч. 2 ст. 45 КУзПБ, склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.
Відповідно до відомостей з вебсайту Національного Банку України, офіційний курс гривні до долара США, станом на 11.03.2024 року (дата подання кредиторської заяви) становив 38,1410 доларів США.
Отже, на підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги до боржника в загальному розмірі 872 515,87 доларів США, що за офіційним курсом гривні до долара США, станом на 11.03.2024 становлять 33 278 627,80 грн, підтверджуються наявними у справі доказами та підлягають визнанню.
Водночас, вимоги в розмірі 495 130,76 доларів США заборгованості, що за офіційним курсом гривні до долара США, станом на 11.03.2024 становлять 18 884 782,32 грн, підлягають віднесенню до другої черги задовольння вимог кредиторів.
Також, вимоги в розмрі 377 385,11 доларів США пені, що за офіційним курсом гривні до долара США, станом на 11.03.2024 становлять 14 393 845,48 грн, підлягають віднесенню до третьої черги задовольння вимог кредиторів.
Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задовлення заяви ПАТ АБ "Укргазбанк" в особі Вінницької обласної дирекції АБ "Укргазбанк" № 50702/377/2024 від 11.03.2024 року про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/1288/23 у повному обсязі з мотивів наведених вище, та визнання заявлених вимог в розмірі 33 278 627,80 грн, з віднесенням їх до реєстру вимог кредиторів згідно положень ст. 133 КУзПБ.
Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 6 056,00 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -
1. Задоволити заяву ПАТ АБ "Укргазбанк" в особі Вінницької обласної дирекції АБ "Укргазбанк" № 50702/377/2024 від 11.03.2024 року про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/1288/23, повністю.
2. Визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (код ЄДРПОУ 23697280) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 33 278 627,80 грн, з яких : 18 884 782,32 грн - заборгованості (друга черга задоволення), 14 393 845,48 грн - пені (третя черга); а також 6 056,00 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі №902/1288/23.
3. Арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) Голубенко О.В. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/1288/23.
4. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: боржнику - ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; представнику ОСОБА_1 - адвокату Ткачук В.В. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; арбітражному керуючому Голубенко О.В. - ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" - advokat.kk.2018@gmail.com; представнику ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" Змієвській Т.П. - ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ПАТ АБ "Укргазбанк" - contactcentre@ukrgasbank.com; ПАТ АБ "Укргазбанк" в особі Вінницької обласної дирекції АБ "Укргазбанк" - lmykhailyshena@ukrgasbank.com.
Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набрає законної сили негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 ГПК України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.: 1 - до справи.