29 травня 2024 року м. Харків Справа № 905/138/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Плахов О.В.
за участю секретаря судового засідання Березки О.М.
представників сторін:
позивача - В.А. Гарагуля;
відповідача - А.О. Горянін (в режимі відеоконференції);
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (вх.№1085Д/1-43) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 25.04.2024 (суддя О.В. Говорун) у справі №905/138/23,
за позовом Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", м.Харків, ;
до Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго", Донецька область, м.Краматорськ,
про 2809847477,30 грн., -
Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" про стягнення 2069705225,44 грн.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.04.2024 у справі №905/138/23 в задоволенні заяви Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" про забезпечення позову відмовлено.
Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" з вказаною ухвалою не погодилась, звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд:
- скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 25.04.2024 року про відмову в задоволенні заяви Акціонерного товариства “Українські енергетичні машини” про вжиття заходів забезпечення;
- ухвалити постанову про задоволення заяви Акціонерного товариства “Українські енергетичні машини” (61037, Україна, м. Харків, проспект Героїв Харкова, 199, код ЄДРПОУ 05762269) про забезпечення позову;
- задовольнити заяву Акціонерного товариства “Українські енергетичні машини” (61037, Україна, м. Харків, проспект Героїв Харкова, 199, код ЄДРПОУ 05762269) про забезпечення позову до Публічного акціонерного товариства “ДОНБАСЕНЕРГО” (юридична адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Тихого Олекси, будинок 6, фактична адреса: вул. Предславинська, буд. 34-А, м. Київ, 03150, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи (код ЄДРПОУ) - 23343582).
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у зв'язку з тим, що сума заборгованості Відповідача перед Позивачем є значною та з урахуванням штрафу, пені, 3 % річних та інфляційних витрат становить 2 809 847 477, 30 грн., вважаємо, що Відповідач шляхом процедури банкрутства (ліквідації) може уникнути повернення грошових коштів Позивачу і за час розгляду справи у суді може зробити усе можливе щодо списання ще наявних в нього грошових коштів з власних банківських рахунків та відчуження майна.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2024 для розгляду справи №905/138/23 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на ухвалу господарського суду Донецької області від 25.04.2024 у справі №905/138/23 залишено без руху. Ухвалено Акціонерному товариству "Українські енергетичні машини" усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме: надати суду докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Роз'яснено Акціонерному товариству "Українські енергетичні машини", що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
30.04.2024 від Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 29.04.2024 (вх.№6069 від 30.04.2024). До вказаного клопотання апелянт додав платіжну інструкцію №2637 від 25.04.2024 на суму 3028,00 грн..
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 задоволено заяву судді Терещенко О.І. про самовідвід у справі №905/138/23. Матеріали апеляційної скарги у справі №905/138/23 передано на повторний автоматизований розподіл відповідно до ст. 32 ГПК України.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2024 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Плахов О.В. суддя Гребенюк Н.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на ухвалу Господарського суду Донецької області від 25.04.2024 у справі №905/138/23. Встановлено строк відповідачу для подання відзиву на апеляційну скаргу (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали. Витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/138/23. Призначено справу до розгляду на "29" травня 2024 р. о 15:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.
08.05.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду Донецької області від 25.04.2024 у справі №905/138/23.
16.05.2024 через підсистему Електронний суд від Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№6823), в якому він просить суд залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що оскільки строк оплати ще не наступив, то заборгованість не є простроченою і відповідно відсутні підстави для стягнення заборгованості та нарахування штрафних санкцій. Вказує, що у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України ПАТ «Донбасенерго» тимчасово перебуває під впливом надзвичайних обставин, які також впливають і на поточну платоспроможність підприємства.
Від представника Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" Юлії Юріївни Чирви надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представників Артема Олександровича Горяніна та Юлії Юріївни Чирви (вх.№7227 від 24.05.2024).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 задоволено представника Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" Юлії Юріївни Чирви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалено провести судове засідання у справі №905/138/23, призначене на "29" травня 2024 р. об 15:00 годині, та наступні судові засіданні, провести за участю представників Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" Артема Олександровича Горяніна та Юлії Юріївни Чирви в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку.
В судове засідання 29.05.2024 з'явились представник позивача, який підтримує свою апеляційну скаргу та просить її задовольнити. Присутній також представник відповідача (в режимі відеоконференції) заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в силі.
Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши уповноважених представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" про стягнення 2809847477,30 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між позивачем та відповідачем укладений контракт №158 від 24.06.2014 на розробку, виготовлення та поставку обладнання, запасних частин та виконання комплексу інших робіт та послуг щодо двох парових турбін К-330-23,5 ст.№6б, 6а Слов'янської ТЕС (далі - контракт №158). Позивачем виконано зобо'язання перед відповідачем, проте відповідач не здійснив оплату за виготовлене і отримане обладнання відповідно до умов контракту.
До суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій від представник позивача просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Публічного акціонерного товариства "ДОНБАСЕНЕРГО", а саме обладнання, запасні частини до двох парових турбін К-330-23,5 ст. №6б, 6а Слов'янської ТЕС, виготовлені за Контрактом №158, укладеним 24.06.2014 між Акціонерним товариством "Українські енергетичні машини" та Публічним акціонерним товариством "ДОНБАСЕНЕРГО", яке знаходиться на відповідальному зберіганні у Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" згідно договору № 00063153 від 23.12.2016, укладеного з Публічним акціонерним товариством "Донбасенерго", в тому числі, але не виключно;
заборонити Публічному акціонерному товариству "Донбасенерго" на час розгляду справи володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном - обладнанням та запасними частинами до парових турбін К-330-23,5 ст. № 6б, 6а Слов'янської ТЕС, виготовлених за Контрактом № 158 від 24.06.2014, в тому числі, але не виключно, реалізовувати (відчужувати) його будь-яким способом (шляхом купівлі-продажу, міни, поставки, дарування тощо) на користь третіх осіб;
арештоване майно - обладнання та запасні частини до парових турбін К-330-23,5 ст. №6б, 6а Слов'янської ТЕС, виготовлених за Контрактом №158 від 24.06.2014, залишити на зберіганні в Акціонерному товаристві "Українські енергетичні машини" (61037, Україна, м. Харків, проспект Героїв Харкова, 199, код ЄДРПОУ 05762269).
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" є акціонерним товариством, що віднесене до підприємств державного (стратегічного) сектору економіки України. Державна частка у статутному капіталі позивача становить понад 98,1536 % акцій.
Зокрема, засновником, основним акціонером та органом управління, якому належить контрольний пакет акцій відповідача, є Кабінет Міністрів України відповідно розпорядження КМУ від 06.10.2023 року № 1228-р "Деякі питання управління акціонерним товариством "Українські енергетичні машини".
Тобто, позивач фактично належить державі, управління корпоративними правами якого здійснює Кабінет Міністрів України.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 року №83, АТ "Українські енергетичні машини" відноситься до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
Позивачу стало відомо, що балансова вартість активів відповідача менше всіх його зобов'язань, у зв'язку з чим відповідач має ознаки банкрутства.
Враховуючи, що сума заборгованості відповідача перед позивачем є значною та становить 2809847477,30 грн, відповідач шляхом процедури банкрутства (ліквідації) може уникнути повернення грошових коштів позивачу, або за час розгляду справи може зробити усе можливе щодо списання наявних в нього грошових коштів з власних банківських рахунків та відчуження майна.
На думку заявника, незастосування заходів забезпечення позову може призвести до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.04.2024 у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" про забезпечення позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, місцевий суд вказав, що заявником не доведено наявність обставин, які б зумовлювали необхідність вжиття судом заходів забезпечення позову та свідчили про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання прийнятого на користь позивача рішення суду, у разі невжиття заявлених заходів забезпечення позову.
Колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції, з огляду на таке.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.
Виходячи з положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Так, предметом даної справи є майнові вимоги позивача до відповідача про стягнення суми грошових коштів у розмірі 2809847477,30 грн.
Разом з тим, позивач, з метою забезпечення даного позову, просить суд накласти арешт на обладнання, запасні частини до двох парових турбін К-330-23,5 ст. № 6б, 6а Слов'янської ТЕС, виготовлені за Контрактом №158, укладеним 24.06.2014 між Акціонерним товариством "Українські енергетичні машини" та Публічним акціонерним товариством "ДОНБАСЕНЕРГО", яке знаходиться на відповідальному зберіганні у Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" згідно договору №00063153 від 23.12.2016, укладеного з Публічним акціонерним товариством "Донбасенерго".
Позивачем, як в позовній заяві, так і в заяві про вжиття заходів забезпечення позову, зазначалось, що майно, яке було виготовлено позивачем за контрактом №158, знаходиться на відповідальному зберіганні у позивача на підставі відповідного договору від 23.12.2016.
Колегія суддів зазначає, що жодних доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій спрямованих на повернення предмету контракту №158 позивачем до матеріалів справи не надано.
Крім того, колегія суддів враховує, що між сторонами існує спір щодо настання строку оплаті за спірним контрактом №158.
Припущення позивача про уникнення відповідачем зобов'язань за контрактом №158 щодо здійснення оплати за виготовлений товар шляхом процедури банкрутства, не може вважатись обґрунтованими, оскільки згідно доданої до заяви про вжиття заходів забезпечення позову довідки, відповідачем повідомлено про наявність ознак банкрутства 27.04.2022, тобто з відповідного повідомлення минуло майже 2 роки.
Колегія суддів зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 14.06.2018 у справі №916/10/18 та від 25.05.2021 у справі №10/5026/290/2011(925/1502/20).
Судова колегія зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
За приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року в справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Поняття «ефективний засіб», за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії"), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Отже, в розумінні зазначених положень, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 по справі №910/361/18.
Колегія суддів констатує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин ймовірності того, що майно відповідача може зникнути шляхом відчуження. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання, тощо). Проте, позивачем не надано відповідних доказів про зазначено судом вище.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Наведена вище правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 25.05.2021 у справі №925/1441/20.
Разом із тим, заява позивача про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду в даній справі в разі задоволення позову.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено належних обґрунтувань та не доведено належними доказами того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Наведені позивачем обставини щодо необхідності застосування заходів до забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені відповідними доказами.
З огляду на наведене вище, підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача судова колегія не вбачає.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що доводи Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", викладені ним в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного і правового обґрунтування та не спростовують висновків місцевого суду.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Донецької області від 25.04.2024 у справі №905/138/23 прийнята при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" не підлягає задоволенню.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Донецької області від 25.04.2024 у справі №905/138/23 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 03.04.2024.
Головуючий суддя П.В. Тихий
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя О.В. Плахов