вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" червня 2024 р. Справа№ 910/8967/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Руденко М.А.
Барсук М.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Михайлова Олександра Васильовича на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 у справі №910/8967/23 (суддя Борисенко І.І., повний текст складено - 18.10.2023) за позовом Фізичної особи-підприємця Михайлова Олександра Васильовича до Національної служби здоров'я України про стягнення 89 293,30 грн.
ВСТАНОВИВ наступне.
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулась Фізична особа-підприємець Михайлов Олександр Васильович (далі - ФОП Михайлов О. В., позивач) до Національної служби здоров'я України (далі - НСЗУ, відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 89 293,30 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій № 0000-М9Е6-М000 в частині повної та своєчасної сплати вартості наданих позивачем у грудні 2022 послуг.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 у справі №910/8967/23 відмовлено у задоволенні позову.
Так, суд першої інстанції, встановивши, що звіт про обсяг медичних послуг за грудень 2022 був поданий позивачем з порушенням строку, визначеного договором, дійшов висновку, з посиланням на п. 26 договору, про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку з оплати вказаних послуг.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що несвоєчасне направлення відповідачем позивачу сформованого звіту у грудні 2022 року, унеможливило подання його надавачем послуг у встановлений договором строк.
Відповідачем подано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечив проти задоволення її вимог.
Апелянтом 03.01.2024 подано до апеляційного суду клопотання про долучення додаткових доказів, а саме роздруківки від 27.12.2023 посту у мережі Фейсбук адвоката Юдіна О.Ю. з коментарями.
Так, за приписами частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Господарський процесуальний кодекс України допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак неприйнятною є ситуація, коли заявник апеляційної скарги просить долучити до апеляційної скарги матеріали, яких станом на час ухвалення оскаржуваного рішення взагалі не існувало.
У постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі № 922/393/18 викладена правова позиція щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції. Так, у тій справі касаційний суд підтвердив дотримання процесуальних процедур судом попередньої інстанції, який відхилив клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткового доказу через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції.
Верховний Суд вказав, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15.
Враховуючи викладене, колегією суддів відмовляється у задоволенні клопотання скаржника про визнання поважною причину неподання зазначеного доказу до суду першої інстанції та наведений доказ не приймається судом.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
У січні 2022 між ФОП Михайловим О. В. (надавач) та НСЗУ (замовник) був укладений договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій № 0000-М9Е6-М000 (далі - договір). Відповідно до умов якого надавач зобов'язується надавати медичні послуги за програмою медичних гарантій пацієнтам, а замовник зобов'язується оплачувати такі послуги відповідно до встановленого тарифу та коригувальних коефіціентів (п. 8).
Медичні послуги та спеціальні умови їх надання визначаються у додатках до договору (п. 9 договору).
Відповідно до п. 13 цей договір є договором на користь третіх осіб-паціентів у частині надання їм медичних послуг надавачем.
Замовник має право вимагати від надавача належного, своєчасного та у повному обсязі виконання своїх зобов'язань згідно з цим договором (п. 16 договору), та зобов'язується належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої зобов'язання згідно з цим договором (п. 17 договору).
Згідно з п. 19 договору надавач зобов'язується належним чином, своєчасно та в повному обсязі виконувати свої зобов'язання згідно з цим договором.
Договір діє з дати його підписання обома сторонами, але не раніше дати початку строку дії договору, визначеної в оголошенні про його укладення, до 31.12.2022. Строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін не більше ніж на три місяці (п. 55 договору).
У додатку 1 до договору сторони погодили спеціальні умови надання медичних послуг, пов'язаних з первинною медичною допомогою. Зокрема, адресу місця надання послуг: м. Одеса, вул. Паустовського, 11а; звітній період - один календарний місяць; обов'язок надавача подати звіт про медичні послуги до 5 числа звітнього періоду; загальну оріентовну ціну договору в частині медичних послуг, пов'язаних з первинною медичною допомогою, що становить 1 115 484,00 грн.
Позивач вказує, що 23.12.2022 з електронної адреси відповідача smd.zvit@ehealth.nszu.gov.ua на електронну адресу Коваль В. Ю. ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов звіт № 3062218598F22L1A від 09.12.2022 про обсяг медичних послуг, пов'язаних з первинною медичною допомогою за звітній період - грудень 2022 на загальну суму 89 293,30 грн.
Цього ж дня Коваль В. Ю. переслала вказаний звіт на електронну адресу позивача ІНФОРМАЦІЯ_2
За доводами позивача, 28.12.2022 ФОП Михайлов О. В. підписав зазначений звіт №3062218598F22L1A від 09.12.2022 електронним підписом та направив на електронну адресу відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 для оплати.
У подальшому, 04.01.2023 позивач за допомогою електронної пошти повторно направив відповідачу звіт № 3062218598F22L1A, а 16.01.2023 звернувся до відповідача з вимогою оплатити надані, на підставі вказаного звіту, медичні послуги.
У відповідь на вказану вимогу позивача, відповідач листом від 11.04.2023 відмовив позивачу в оплаті послуг за грудень 2022, з огляду на недотримання останнім порядку формування та подачі за грудень 2022 звіту про медичні послуги, визначеного договором.
Несплата відповідачем наведеної суми стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
НСЗУ є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров'я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.
Відповідно до пункту 3 Положення про Національну службу здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1101 (далі - Положення), одним з основних завдань НСЗУ є виконання функцій замовника медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій.
На виконання цього завдання, відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" та підпункту 4 пункту 4 Положення НСЗУ укладає, змінює та припиняє договори про медичне обслуговування населення.
Порядок укладення, зміни та припинення договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 410 "Про договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій" (далі - Порядок № 410 від 25.04.2018).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 410 від 25.04.2018 документообіг, пов'язаний з укладенням, зміною та припиненням договору, здійснюється через електронну систему охорони здоров'я (далі - система) з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Відповідно до пункту 3 Порядку функціонування електронної системи охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 411 (далі - Порядок № 411 від 25.04.2018), до складу електронної системи охорони здоров'я входять центральна база даних та електронні медичні інформаційні системи, між якими забезпечено автоматизований обмін інформацією, даними та документами через відкритий програмний інтерфейс (АРІ).
Відповідно до пункту 7 Порядку реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2022 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1440, НСЗУ оплачує надані медичні послуги згідно з тарифами та коригувальними коефіцієнтами (які застосовуються шляхом множення), визначеними в цьому Порядку, на підставі звітів про медичні послуги, що складаються в порядку, передбаченому Типовою формою договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 410 "Про договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій".
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 30 договору оплата медичних послуг згідно з цим договором здійснюється на підставі звіту про медичні послуги надавача протягом 10 робочих днів з дати підписання обома сторонами звіту про медичні послуги з урахуванням вимог п. 25 цього договору.
У разі виявлення невідповідностей між даними звіту про медичні послуги та інформацією, що міститься в системі, даними фінансової чи статистичної звітності, медичної документації, замовник має право подати надавачу заперечення до звіту про медичні послуги протягом десяти календарних днів з дати його надходження. Надавач зобов'язаний розглянути заперечення та подати уточнений звіт про медичні послуги з усунутими невідповідностями протягом 3 календарних днів з дати їх надсилання замовником (п. 25 договору).
Позивачем, як доказ направлення звіту за грудень 2022 року відповідачу, надано разом з позовом, роздруківку з електронної пошти, в якій значаться електронні адреси відправника, одержувача, дата та найменування файлу.
Колегія суддів вказує, що з наведеної роздруківки неможливо достеменно встановити дійсність обставин відправлення електронного листа.
Так, відповідних відомостей ця роздруківка не містить.
Відповідач, в свою чергу, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, заперечує отримання звіту за 2022 рік від позивача.
Відповідно до частин першої, другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).
Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.
Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.
При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням (постанова Великої Палати Верховного Суду 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21).
З наданої позивачем паперової копії електронного доказу не можливо встановити обставин направлення позивачем відповідачу звіту (а.с.41).
Оригінал вказаного електронного доказу позивачем суду першої інстанції подано не було.
Як вже вказувалося, відповідач заперечує отримання від позивача звіту за 2022 рік.
Так, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати послуг пов'язано з підписанням обома сторонами звіту про медичні послуги, в свою чергу, позивачем обставин направлення такого звіту відповідачу не доведено належними засобами доказування.
Враховуючи викладене, з огляду на недоведеність позивачем обставин направлення відповідачу звіту, доводи скаржника про те, що несвоєчасне направлення відповідачем позивачу сформованого звіту у грудні 2022 року, унеможливило подання його надавачем послуг у встановлений договором строк, не оцінюються судом.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Михайлова Олександра Васильовича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 у справі №910/8967/23 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 04.06.2024 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Руденко
М.А. Барсук