вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" червня 2024 р. Справа№ 910/5316/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Коротун О.М.
Майданевича А.Г.
без виклику представників сторін
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна»
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 року
у справі № 910/5316/23 (суддя - Селівон А.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна»
про стягнення 62 150, 51 грн,-
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення 62 150,51 грн, а саме 36 719,93 грн. страхового відшкодування, 10 512,97 грн. пені, 2 091,53 грн. річних, 12 826,08 грн. втрат від інфляції, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну страхувальника позивача завдано матеріальної шкоди, яка відшкодована позивачем в якості страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно - правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-2820-00030 від 13.05.2020 року, в зв'язку чим на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність водія транспортного засобу MAN, державний номер НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія «Євроінс Україна», позивач просить стягнути з останнього страхове відшкодування в сумі 36 719,93 грн. в порядку суброгації, а також нараховані пеню, проценти річних та втрати від інфляції.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі №910/5316/23 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» 36 719 грн. 93 коп. страхового відшкодування, 12 826 грн. 08 коп. інфляційних витрат, 2 091 грн. 53 коп. 3% річних, 10 512 грн. 97 коп. пені, 2 684 грн. 00 коп. судового збору та 5 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі № 910/5316/23 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог до ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем до матеріалів справи не було долучено належних доказів, які визначають коефіцієнт фізичного зносу та розмір збитків. Зокрема, позивачем наданий «Розрахунок коефіцієнту фізичного зносу ДТЗ», що не є звітом про оцінку або висновком експерта, який за законодавством може відображати значення коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу.
Крім того, скаржник зазначає, що позивачем на його прохання не було надано документів, необхідних для прийняття відповідачем рішення про здійснення страхового відшкодування, а саме кольорових фотографій виявлених пошкоджень транспортного засобу «MERCEDES-BENZ Astros», д.р.н. № НОМЕР_2 та договору страхування з усіма додатками до нього.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Суліму В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), суддям: Коротун О.М., Майданевичу А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі № 910/5316/23 залишено без руху та надано заявникові строк на усунення недоліків десять днів з дня отримання копії ухвали.
На виконання вищезазначеної ухвали суду, 18.03.2024 від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, яка подана через підсистему «Електронний суд», якої додано копію платіжної інструкції №5602 від 15.03.2024 про сплату судового збору в сумі 3 220,80 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна». Розгляд апеляційної скарги призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
25.03.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Зокрема, позивач зазначив, що відповідно до п. 34.4 ст. 34 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правововї відповідальності власників наземних транспортних засобів» для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, позивач залучив свого працівника, який розрахував коефіцієнт фізичного зносу. З урахуванням вказаного коефіцієнту зносу позивач розрахував суму страхового відшкодування, яку зобов'язаний був розрахувати відповідач, враховуючи вартість проведеного відновлювального ремонту.
Крім того, позивач зауважив, що апелянт не надав суду докази направлення на його адресу листів з проханням надати кольорові фотографії та договір страхування.
01.04.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла відповідь на відзив, згідно із яким зазначив, що враховуючи особливості здійснення розрахунків коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу, він повинен бути оформлений та підтверджений належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Також, враховуючи те, що позивачем не було надано усіх документів (не повідомлено усіх необхідних відомостей щодо заподіяної шкоди), строк для прийняття рішення страховиком про здійснення страхового відшкодування не розпочав свого відліку.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 13.05.2020 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (страховик, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» був укладений договір № 28-2820-00030 добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті (далі - договір страхування), предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, зокрема, пов'язаних з володінням, користування і розпорядженням застрахованим транспортним засобом та додатковим обладнанням (далі - КАСКО).
Згідно із додатком №1 до договору страхування одним із забезпечених транспортних засобів є автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», державний реєстраційний № НОМЕР_2 , 2018 року випуску.
Згідно з вказаним додатком № 1 до договору страхування страхова сума для зазначеного автомобіля становить 1 918 000,00 грн., франшиза становить 0,0 грн.
Строк дії договору страхування для застрахованого транспортного засобу - з 24.06.2020 року по 23.06.2021 року (пункт 8 частини 1 договору страхування).
Як вбачається із матеріалів справи, 12.12.2020 року о 04 год 15 хв на А/Д М-06 Київ-Чоп 401км+200м, на території АЗК «Аміс» водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «MАN» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом "ВЕСТТ" державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснив наїзд на автомобіль «MERCEDES-BENZ» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом «Schmitz SKO20», державний номер НОМЕР_4 , який перебував в нерухомому стані, чим порушив вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, а також транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Зазначене підтверджується постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 03.02.2021 у справі № 559/2763/20, наявною в матеріалах справи.
Згідно статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу пункту 6 частини 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.
Відповідно до пункту 11.1 частини 1 договору страхування страховим випадками є викрадення, ДТП, ПДТО, стихійне лихо, пожежа, вибух, падіння предметів, напад тварин.
Згідно п. 2.2.2. п.2 частини 2 договору страхування дорожньо - транспортна пригода - подія, що сталася під час руху застрахованого та/або іншого транспортного засобу, внаслідок якої завдані пошкодження застрахованому транспортному засобу, в тому числі під час перевезення застрахованого транспортного засобу іншим транспортним засобом, буксирування застрахованого транспортного засобу або застрахованим транспортним засобом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України «Про страхування» до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке частиною 16 статті 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Згідно з п. 12.1 частини 2 договору страхування розмір страхового відшкодування визначається виходячи з прямого розміру збитків, завданих страхувальнику в результаті страхового випадку, на підставі даних огляду пошкодженого транспортного засобу та/або додаткового обладнання, документів, зазначених в розділі 11 частини 2 договору. Розмір страхового відшкодування в будь - якому випадку не може перевищувати розмір страхової суми за відповідним видом страхування та відповідних лімітів, якщо такі встановлені.
Згідно частиною 1 статті 25 Закону України «Про страхування» виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Аналогічні приписи містяться в частинах 1, 2 статті 990 Цивільного кодексу України, згідно яких страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката); страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
За умовами п. 10.5 договору страхування страхувальник має письмово оформити та подати страховику заяву про настання страхового випадку (подію) не пізніше 3-х робочих днів з моменту її настання.
Так, 14.12.2020 року страхувальник за Договором страхування звернувся до страховика - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» із заявою № ДККА-74053 про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, копія якої наявна в матеріалах справи.
Згідно п. 15.1 частини 2 договору страхування виплата страхового відшкодування (страхова виплата) здійснюється страховиком відповідно до умов цього договору, Правил страхування та законодавства України, на підставі страхового акту та всіх необхідних і належним чином оформлених документів, зазначених в розділі 11 частини 2 цього договору.
Страховик протягом 5( п'яти) робочих днів з дати отримання від страхувальника всіх необхідних документів, передбачених розділом 11 частини 2 договору, приймає рішення (складає страховий акт) про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування (п. 15.6 договору страхування).
Потягом 10 (десяти) робочих днів від дати складання страхового акту страховик повинен здійснити виплату страхового відшкодування (страхової виплати) (п. 15.8 договору страхування).
Як встановлено колегією суддів, згідно з рахунком СТО - ПАТ «АТП «Атлант» № 0015319 від 18.12.2020 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , включаючи роботи та запасні частини, складає 42 504,19 грн. з ПДВ.
У зв'язку зі зверненням страхувальника до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 14.12.2020 року, копія якої наявна в матеріалах справи, останнім згідно умов договору страхування було визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у загальній сумі 42 504,19 грн., про що складено відповідний страховий акт № ДККА-74053 від 04.01.2021 року на суму 42 504,19 грн. та розрахунок страхового відшкодування до нього, копії яких наявні в матеріалах справи.
За змістом вказаного страхового акту загальна вартість матеріального збитку, завданого застрахованому позивачем транспортному засобу «MERCEDES-BENZ» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , склала 42 504,19 грн., та становить вартість відновлювального ремонту згідно з рахунком СТО 0015319 від 18.12.2020 року на суму 42 504,19 грн.
У відповідності до складеного страхового акту № ДККА-74053 від 04.01.2021 року позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 42 504, 19 грн. безпосередньому виконавцю відновлювального ремонту автомобіля марки «MERCEDES-BENZ» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 - ПАТ АТП «Атлант» платіжним дорученням № 47 від 04.01.2021 року на суму 42 504,19 грн, копія якого наявна в матеріалах справи.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» умов договору страхування, а саме виплати страхового відшкодування в загальному розмірі 42 504,19 грн. у зв'язку із настанням страхового випадку страхувальнику шляхом перерахування вартості запчастин та відновлювального ремонту транспортного марки «MERCEDES-BENZ» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на розрахунковий рахунок ПАТ АТП «Атлант» як СТО, що здійснювало відновлювальний ремонт транспортного засобу.
За змістом статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 05.06.2018 року у справі № 910/7449/17, в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).
Відтак, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов Договору страхування, позивач в силу приписів статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» набув права вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.
У відповідності до статті 5 Закону України «Про страхування» страхування може бути добровільним або обов'язковим. Одним із видів обов'язкового страхування, згідно пунктом 9 частини 1 статті 7 вказаного Закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно зі статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 6 вищевказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Колегією суддів встановлено, що станом на дату вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «MАN», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на 12.12.2020 року була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Євроінс Україна» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР-004502279 (далі - Поліс) із встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 130 000,00 грн., франшизи - 2600,00 грн. Поліс станом на момент скоєння ДТП 12.12.2020 року був чинний.
З огляду на вищевикладене, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страхова компанія «Євроінс Україна» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, в межах виплаченої суми перейшло право вимоги до відповідача - Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту відповідальності, визначеному Полісом.
Отже, враховуючи норми статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування», якими регулюються правовідносини між сторонами у справі позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором страхування, отримав від останнього права кредитора до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», яке застрахувало цивільно-правову відповідальність водія автомобіля «MАN», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу, та, відповідно, в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту, встановленого Полісом.
Відповідно до частини 36.6. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Згідно до статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
В силу статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Таким чином, оскільки згідно із даними полісу та договору страхування франшиза становить 0,00 грн. та 2600,00 грн. відповідно, отже розмір страхового відшкодування, яке просить стягнути позивач, враховуючи розмір завданого застрахованому позивачем транспортному засобу марки «MERCEDES-BENZ» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , матеріального збитку та розмір права вимоги, яке перейшло до позивача в межах ліміту відповідальності відповідача за даним Полісом за спірним страховим випадком, правомірно зменшено позивачем на суму франшизи у розмірі 2600,00 грн.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з п.2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №142/5/2092 від 24.11.2003 вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до п.7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №142/5/2092 від 24.11.2003, значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує, зокрема 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.
Пунктом 7.39 Методики визначено, що винятком стосовно використання зазначених вимог є, зокрема якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний) та якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.
Позивачем було здійснено розрахунок коефіцієнту фізичного зносу та встановлено, що коефіцієнт фізичного зносу становить 0,321.
Беручи до уваги зазначене, позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації у сумі 36 719, 93 грн з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та франшизи.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що позивачем не було надано звіту про оцінку або висновку експерта, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.
Водночас, колегія суддів зазначає, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
При цьому, як зазначено в постанові Верховного Суду від 01.02.2018 у справі №910/22886/16 невірно вважати, що для вирахування страхового відшкодування (збитків) слід брати до уваги тільки звіт суб'єкта оцінювання, складений згідно з Законом України «про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оскільки відповідно до абз. 10 частини 2 статті 7 цього Закону проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування саме у випадках, встановлених законом. При цьому, норми вказаного Закону не передбачають обов'язковість проведення оцінки для визначення збитків та розміру відшкодування саме за результатами дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Однак, відповідачем не надано суду заперечень щодо розміру коефіцієнту фізичного зносу, розрахованого відповідачем, чи власного розрахунку вказаного коефіцієнту.
Таким чином, з огляду на вищенаведені висновки суду щодо порядку визначення розміру заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту виходячи з фактичної (реальної) суми, встановленої відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та наявності передбачених Методикою підстав для нарахування коефіцієнту фізичного зносу, за відсутності здійснення відповідачем власного розрахунку страхового відшкодування, колегією суддів приймається до уваги наданий позивачем розрахунок вартості матеріальних збитків, завданих застрахованому останнім транспортному засобу марки «MERCEDES-BENZ» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під час ДТП 12.12.2020 року з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,321.
Також апелянт зазначає, що листом № 1488/ДВЗ від 06.05.2021 року повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування з посиланням на ненастання цивільно-правової відповідальності водія транспортного засобу «MАN», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки згідно наявних у відповідача документів водій вказаного автомобіля до адміністративної відповідальності за скоєння ДТП 12.12.2020 року не притягався, а також посилаючись на відсутність кольорових фотографій пошкодженого транспортного засобу та повного тексту договору страхування.
Щодо посилань відповідача на відсутність належних та допустимих доказів притягнення до адміністративної відповідальності водія забезпеченого ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» транспортного засобу Положенцева Є.Є., то колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявна копія постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 03.02.2021 у справі № 559/2763/20 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.. 124 КпАП України ОСОБА_2 , в якій зазначено за яких обставин та причин відбулася вказана дорожньо-транспортна пригода. Крім того, в матеріалах справи наявні схема ДТП та витяг довідки поліції.
Також, колегією суддів отримано повний з ЄДР повний текст вказаної постанови, з зазначенням повної інформації щодо обставин ДТПА та особи, яку визнано винною у скоєнні ДТП.
Щодо ненадання кольорових фотографій, то колегія суддів зазначає, що як вбачається із заяви проо виплату (страхового) відшкодування № 43753 від 27.01.2021, позивач направляв відповідачу копію акту огляду пошкодженого транспортного засобу та фото додатки.
При цьому, відповідачем не надано пояснень щодо неможливості встановлення факту настання страхового випадку, розміру завданих ДТП збитків та причино - наслідкового зв'язку між дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 12.12.2020 року, та отриманими автомобілем марки «MERCEDES-BENZ» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 пошкодженнями станом на час надання позивачеві відмови у виплаті страхового відшкодування листом № 1488/ДВЗ від 06.05.2021 року, а також не зазначено як про наявність можливих невідповідностей та/або сумнівів щодо змісту викладених у вимозі даних та фактів, так і про фактичний вплив кольорових фото пошкоджень саме на можливість прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 36 719, 93 грн страхового відшкодування.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 10 512, 97 грн за період з 03.09.2022 по 30.03.2023, 3% річних у розмірі 2 091, 53 грн за період з 05.05.2021 по 28.02.2023 та збитки від інфляції у сумі 12 826, 08 грн за період травень 2021 по лютий 2023.
Відповідно до статті 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Приписами пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено колегією суддів, позивачем було надіслано на адресу відповідача заяву № 43753 від 27.01.2021 року з вимогою здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 42504,19 грн, яку останній отримав 03.02.2021, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0315073639060.
Отже, з урахуванням приписів пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач зобов'язаний був прийняти рішення про виплату страхового відшкодування у строк до 04.05.2021 включно.
Здійснивши перерахунок пені, 3% річних та збитків від інфляції наданий позивачем, колегія суддів приходить до висновку, що він є арифметично вірним, а тому суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги в зазначеній частині.
Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 5 000, 00 грн, то колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, позивачем долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, а саме: договір про надання правової (правничої) допомоги № 1-12/2022-К від 20.12.2022 року, укладений між ПАТ «Страхова компанія «УСГ» (клієнт за договором, позивач у справі) та Адвокатським бюро «Гедз» (адвокатське бюро); акт виконаних робіт від 30.03.2023 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №10423/10 від 20.12.2021 року на ім'я Гедз Юлії Володимирівни; копію довіреності №0122-139 від 23.12.2022 року; копію платіжного доручення № 4810 від 30.03.2023 року на суму 25 000,00 грн.
Згідно договору про надання правової допомоги № 1-12/2022-К від 20.12.2022 року, укладеного між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» (клієнт) та Адвокатським бюро «Гедз» (адвокатське бюро), клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Правова (правнича) допомога за цим договором полягає в захисті інтересів клієнта перед третім и особам (пункт 1.1, 1.2 договору).
Для надання правової (правничої) допомоги клієнту, адвокатське бюро призначає Гедз Юлію Володимирівну, яка є адвокатом (пункт 1.3 договору).
Згідно з умовами пункту 5.1 договору за надання правової (правничої) допомоги адвокатським бюро, у справах, де клієнт виступає в якості позивача, клієнт перераховує на розрахунковий рахунок адвокатського бюро гонорар, розмір якого становить 5 000,00 грн. за кожну справу. Клієнт перераховує гонорар адвокатському бюро не пізніше 3-х робочих днів після надання адвокатським бюро акту викопаних робіт та рахунку до нього.
Відповідно до акту виконаних робіт від 30.03.2023 року, підписаного між позивачем та адвокатським бюро без зауважень, адвокатське бюро надало, а клієнт прийняв правничу допомогу пов'язану, зокрема, з поданням позовної заяви до Господарського суду міста Києва у страховій справі №ДККА-74053, Договір КАСКО № 28-2820-00030, страхувальник ТОВ «Сільпо-Фуд», відповідач ПАТ «СК «Євроінс Україна», винуватець ДТП Положенцев Є.Є., дата події - 12.12.2020 року.
Згідно з актом послуги щодо надання правової допомоги включають: 1) проведення консультації з клієнтом щодо порядку та строків звернення з позовом до суду; 2) вчинення підготовчих дій, а саме: з'ясовано чи мали місце обставини (факти), про які вказує клієнт та якими доказами вони підтверджуються; з'ясовано чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; визначено правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин; визначено правові норми, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин; зібрано необхідні докази на підтвердження позовних вимог; проаналізовано та вивчено судову практику; 3) підготовлено позовну заяву для подачі до суду, в зв'язку з чим проведено дії з визначення підсудності; визначення складу учасників судового процесу; розрахунку ціни позову та розміру судових витрат; написання (складання) тексту позовної заяви по кожній зі справ.
На підставі платіжного доручення №4810 від 30.03.2023 року позивачем сплачено на користь адвокатського бюро «Гедз» 25 000,00 грн. вартості послуг правової допомоги, у тому числі, 5 000,00 грн. - вартості послуг з надання правової допомоги, пов'язаних з розглядом даної справи № 910/5316/23.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Разом з тим, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст. 126 Господарського процесуального кодексу України та у ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Згідно ст.15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04, п.269).
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Заперечень, доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність та/або нерозумність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвокатів до цієї справи відповідачем до суду першої інстанції не надано.
Тож, перевіривши співрозмірність заявлених витрат за послуги адвоката на відповідність зазначеним критеріям, врахувавши ступінь складності справи та обсяг наданих адвокатами послуг, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000, 00 грн є спів мірними, а тому підлягають задоволенню.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянтка не подала жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 року у справі № 910/5316/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 року у справі № 910/5316/23 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 910/5316/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді О.М. Коротун
А.Г. Майданевич