вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" травня 2024 р. м.Київ Справа№ 920/981/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Тарасенко К.В.
Шаптали Є.Ю.
за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 02.05.2024:
від позивача:не з?явився
від відповідача:не з?явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Сумбуд»
на рішення Господарського суду Сумської області
від 23.10.2023 (повний текст складено 30.10.2023)
у справі № 920/981/23 (суддя Є.А. Жерьобкіна)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люмен-2015"
до Акціонерного товариства "Сумбуд"
про стягнення 655776 грн 77 коп.,
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Люмен-2015" звернувся з позовом до Господарського суду Сумської області, в якому просив стягнути з Акціонерного товариства "Сумбуд" заборгованість на загальну суму 655776 грн 77 коп., у тому числі: 301142 грн 29 коп. борг, 222938 грн 49 коп. пеня, 19233 грн 72 коп. 3 % річних, 112462 грн 27 коп. інфляційні втрати, нараховані на підставі договору поставки № 02/19С від 02.01.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов?язань за укладеним договором.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Сумської області від 23.10.2023 позов задоволено частково, а саме: стягнуто з Акціонерного товариства "Сумбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Люмен-2015" 297 422 грн 29 коп. заборгованості; 69328 грн 55 коп. пені; 19233 грн 72 коп. 3 % річних, 106007 грн 83 коп. інфляційних втрат; 7379 грн 89 коп. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- сума заборгованості відповідача за поставлений товар за договором поставки складає 297422 грн 29 коп. (804 087 грн 61 коп. - 506 665 грн 32 коп.);
- в свою чергу, позивач просить суд стягнути з відповідача 301142 грн 29 коп. заборгованості;
- враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача основної суми боргу за поставлений товар в розмірі 297422 грн 29 коп.;
- розрахунок позивача, який визнано судом арифметично невірним, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 69328 грн 55 коп., 3 % річних в розмірі 19233 грн 72 коп., інфляційних втрат в розмірі 106007 грн 83 коп., в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач - Приватне акціонерне товариство "Сумбуд" (06.12.2023 через підсистему "Електронний суд") звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
При дослідженні апеляційної скарги судом встановлено, що скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 23.0.2023 у справі № 920/981/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що при поданні позову не враховано здійснені відповідачем платежі : 27.10.2020 - платіжним дорученням № 2804 сплачено 300 000,00 грн., 04.11.2020 - платіжним дорученням№ 2870 сплачено 100 777,42 грн., 14.10.2022 - платіжним дорученням № 1401 сплачено 200 000,00 грн., які додані скаржником до апеляційної скарги і які він просив врахувати, зокрема і при перерахунку заявлених до стягнення нарахувань.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2023, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Сумбуд» на рішення Господарського суду Сумської області від 23.10.2023 у справі № 920/981/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/981/23. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Сумбуд» на рішення Господарського суду Сумської області від 23.10.2023 у справі № 920/981/23.
21.12.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 920/981/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 поновлено Приватному акціонерному товариству «Сумбуд» пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 23.10.2023 у справі № 920/981/23. Відкрито апеляційне провадження у справі № 920/981/23 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Сумбуд» на рішення Господарського суду Сумської області від 23.10.2023. Судове засідання по справі вирішено призначити на 20.02.2024 об 15 год. 50 хв.
20.02.2024 розгляд справи не відбувся, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Станіка С.Р. з 19.02.2024 по 01.03.2024 включно у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 призначено до розгляду в судовому засіданні справу № 920/981/23 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Сумбуд» на рішення Господарського суду Сумської області від 23.10.2023. Судове засідання вирішено призначити на 14.03.2024 об 11 год. 50 хв.
У зв'язку з перебуванням з 14.03.2024 по 27.03.2024 включно у відпустці судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 11.03.2024, справу № 920/981/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 прийнято справу № 920/981/23 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Сумбуд» на рішення Господарського суду Сумської області від 23.10.2023, до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю. Розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Сумбуд» на рішення Господарського суду Сумської області від 23.10.2023 у справі № 920/981/23, вирішено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 14.03.2024 об 11 год. 50 хв.
В судове засідання 14.03.2024 позивач та відповідач до суду своїх представників не направили, про час і дату судового засідання повідомлялись належним чином.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 розгляд справи № 920/981/23 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Сумбуд» на рішення Господарського суду Сумської області від 23.10.2023 відкладено на 02.05.2024 о 10 год. 20 хв.
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах воєнного стану.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судове засідання 02.05.2024 учасники справи своїх представників до суду не направили, про час і дату судового засідання повідомлялись належним чином.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, проте, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 ГПК України).
У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що від позивача надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги за його відсутності, крім того явка учасників обов'язковою не визнавалась, у зв'язку з чим неявка учасників справи, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 02.01.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Люмен - 2015" (постачальник) та Акціонерним товариством "Сумбуд" (покупець) укладено Договір поставки №02/19С (далі - Договір), згідно з яким ТОВ "Люмен-2015" зобов'язався у порядку та в строки, встановлені Договором, передати у власність AT "Сумбуд" товар, асортимент, кількість, ціна та строки поставки якого вказуються у Специфікації/ях та/або в рахунках на оплату, що є невід'ємною частиною Договору, a AT "Сумбуд" зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених Договором.
Відповідно до п. 2.1. Договору, Постачальник поставляє Покупцю товар окремими партіями.
Згідно п. 2.2. Договору, поставка товару за цим Договором здійснюється у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів "ІНКОТЕРМС 2010", на умовах EXW, якщо інше не зазначено Сторонами у Специфікації або в рахунках на оплату.
Відповідно до п. 2.5. Договору, право власності на поставлену партію товару і ризики загибелі та/або пошкодження товару переходять від Постачальника до Покупця з моменту передачі-прийому товару в пункті поставки і засвідчується підписанням Сторонами видаткової накладної. Дата отримання партії товару Покупцем вказується у видатковій накладній.
Пунктом 3.2. Договору визначено, що оплата за товар здійснюється Покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.
Пунктом 3.3. Договору встановлено порядок розрахунків: 100% вартості товару протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання рахунку фактури, якщо інше не обумовлене у Специфікації або рахунках на оплату.
В свою чергу, позивачем до матеріалів справи надано наступні видаткові накладні, підписані представниками сторін та посвідчені печатками, згідно яких позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар загалом на суму 804 087,61 грн.:
№ 433 від 20.11.2020 на суму 74 150,33 грн.;
№ 432 від 20.11.2020 на суму 106 297,42 грн.;
№ 77 від 11.05.2021 на суму 180 718,50 грн.;
№ 90 від 24.05.2021 на суму 175 366,50 грн.;
№ 192 від 18.08.2021 на суму 6 354,35 грн.;
№ 269 від 18.10.2021 на суму 26 498,35 грн;
№ 268 від 18.10.2021 на суму 7 594,09 грн.;
№ 267 від 18.10.2021 на суму 32 949,76 грн.;
№ 271 від 20.10.2021 на суму 34 514,50 грн.;
№ 272 від 20.10.2021 на суму 15 766,68 грн.;
№ 197 від 18.11.2022 на суму 12 572,16 грн.;
№ 202 від 25.11.2022 на суму 51 143,65 грн.;
№ 201 від 25.11.2022 на суму 18 312,00 грн.;
№ 257 від 26.12.2022 на суму 58 657,32 грн.;
№ 258 від 27.12.2022 на суму 3 192,00 грн.;
Як стверджував позивач у позові, на виконання договірних зобов'язань ТОВ "Люмен- 2015" передано у власність AT "Сумбуд" товар:
згідно рахунка № 177 від 15.05.2020 року на підставі видаткової накладної № 90 від 24.05.2021 на суму 175366,50 грн.;
згідно рахунка № 200 від 02.06.2020 на підставі видаткової накладної № 77 від 11.05.2021 на суму 180718,50 грн.;
згідно рахунка № 324 від 28.08.2020 на підставі видаткової накладної № 269 від 18.10.2021 року на суму 26498,35 грн.;
згідно рахунка № 324 від 28.08.2020 на підставі видаткової накладної № 271 від 20.10.2021 року на суму 34514,50 грн.;
згідно рахунка № 361 від 22.09.2020 на підставі видаткової накладної № 268 від 18.10.2021 року на суму 7594,09 грн.;
згідно рахунка № 361 від 22.09.2020 на підставі видаткової накладної № 267 від 18.10.2021 року на суму 32949,76 грн.;
згідно рахунка № 366 від 30.09.2020 на підставі видаткової накладної № 192 від 18.08.2021 року на суму 6354,35 грн.;
згідно рахунка№ 375 від 05.10.2020 на підставі видаткової накладної № 433 від 20.11.2020 року на суму 74150,33 грн.;
згідно рахунка № 422 від 02.11.2020 на підставі видаткової накладної № 432 від 20.11.2020 року на суму 106297,42 грн. ;
згідно рахунка № 263 від 20.10.2021 на підставі видаткової накладної № 272 від 20.10.2021 року на суму 15766,68 грн.;
згідно рахунка № 154 від 14.10.2022 на підставі видаткової накладної № 197 від 18.11.2022 року на суму 12572,16 грн.;
згідно рахунка № 154 від 14.10.2022 на підставі видаткової накладної № 202 від 25.11.2022 року на суму 51143,65 грн.;
згідно рахунка № 154 від 14.10.2022 на підставі видаткової накладної № 201 від 25.11.2022 року на суму 18312,00 грн. ;
згідно рахунка № 154 від 14.10.2022 на підставі видаткової накладної № 257 від 26.12.2022 року на суму 58657,32 грн.;
згідно рахунка № 154 від 14.10.2022 на підставі видаткової накладної № 258 від 27.12.2022 року на суму 3192,00 грн.
Також, позивач у позові стверджував, що фактично відповідачем було сплачено 506 665,32 грн., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 301 142,29 грн., на підтвердження чого позивачем долучено відповідний акт звірки (за яким сальдо на користь позивача складає 317 605,16 грн. за період операцій з 12.01.2021 по 20.10.2021), та оборотно - сальдову відомість по рахунку (сальдо за період з 15.05.2020 і станом на останню оплату 17.10.2022 - 322 105,16 грн.). В свою чергу, суд першої інстанції, здійснивши арифметичний перерахунок, встановив, що сума боргу складає 297 422,29 грн.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем до позову не долучено примірників платіжних доручень, згідно яких відбувались часткові оплати відповідачем сум боргу, про які наголошував позивач у позові, як не долучено і доказів отримання відповідачем стверджуваних рахунків - фактур.
В свою чергу, скаржник в апеляційній скарзі зазначав, що при поданні позову позивачем не враховано здійснені відповідачем платежі : 27.10.2020 - платіжним дорученням № 2804 (призначення платежу: згідно рахунку № 375 від 05.10.2020 ) сплачено 300 000,00 грн., 04.11.2020 - платіжним дорученням№ 2870 (призначення платежу: згідно рахунку № 422 від 02.11.2020) сплачено 100 777,42 грн., 14.10.2022 - платіжним дорученням № 1401 (призначення платежу: згідно рахунку № 154 від 14.10.2022) сплачено 200 000,00 грн., які додані скаржником до апеляційної скарги і які він просив врахувати, зокрема і при перерахунку заявлених до стягнення нарахувань.
Вказані докази часткової оплати підлягають прийняттю судом апеляційної інстанції до розгляду і врахуванню при вирішенні спору з огляду на приписи ст. ст. 2, 14, 269 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що відповідні обставини стосовно підстав сплати 300 000,00 грн. та 200 000,00 грн. не були повідомлені позивачем суду першої інстанції.
Проте, суд першої інстанції при ухваленні рішення вказав, що, за отриманий товар згідно рахунку № 422 від 02.11.2020, на підставі видаткової накладної № 432 від 20.11.2020 на суму 106297,42 грн., AT "Сумбуд" сплачено ТОВ "Люмен-2015" частину коштів у сумі 100 777,42 грн. Сума заборгованості відповідно до вказаної видаткової накладної складає 5520,00 грн., а отже сплата 100 777,42 грн., врахована судом першої інстанції.
В свою чергу, 27.10.2020 платіжним дорученням № 2804 (призначення платежу: згідно рахунку № 375 від 05.10.2020) сплачено 300 000,00 грн., а 14.10.2022 - платіжним дорученням № 1401 (призначення платежу: згідно рахунку № 154 від 14.10.2022) сплачено 200 000,00 грн., які є більш вірогідними доказами оплати боргу, ніж докази позивача про наявність боргу (оборотно-сальдова відомість, складена в односторонньому порядку позивачем, та акт звірки), і загалом вказані оплати не відображені ні в акті звірки (за період операцій з 12.01.2021 по 20.10.2021), ні в оборотно - сальдовій відомості по рахунку ( за період з 15.05.2020 по 17.10.2022), проте, вказані оплати свідчать про те, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем у розмірі 297422 грн 29 коп., внаслідок її погашення вказаними оплатами.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 23.10.2023 позов задоволено частково, а саме: стягнуто з Акціонерного товариства "Сумбуд" (40000, м. Суми вул. Петропавлівська, буд. 86, код ЄДРПОУ 14017843) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Люмен-2015" (40024, м. Суми, вул. Холодноярської бригади, буд. 24, код ЄДРПОУ 39849740) 297422 грн 29 коп. заборгованості; 69328 грн 55 коп. пені; 19233 грн 72 коп. 3 % річних, 106007 грн 83 коп. інфляційних втрат; 7379 грн 89 коп. витрат по сплаті судового збору.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договорів, правочинів, інших юридичних фактів.
Згідно з частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 Цивільного кодексу України).
За змістом частин першої, другої статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
За приписами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом апеляційної інстанції, за умовами договору поставки №02/19С, укладеного між ТОВ «Люмен-2015» та AT «Сумбуд» 02.01.2019, останній був зобов'язаний здійснити оплату отриманого товару протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання рахунку фактури, якщо інше не обумовлене у специфікації або рахунках на оплату.
Як підтверджується наявними у справі доказами, позивач поставив відповідачу товар за договором поставки на загальну суму 804 087 грн 61 коп., проте, як зазначив суд першої інстанції, відповідач, здійснив часткову оплату отриманого товару за договором на суму 506665 грн 32 коп. (100777 грн 42 коп. + 65599 грн 35 коп. + 176228 грн 55 коп. + 164060 грн 00 коп.), і внаслідок чого за доводами позивача, у відповідача наявна перед позивачем заборгованість в розмірі 301 142,29 грн.
В свою чергу, як встановлено судом апеляційної інстанції, 27.10.2020 платіжним дорученням № 2804 (призначення платежу: згідно рахунку № 375 від 05.10.2020 ) сплачено 300 000,00 грн., а 14.10.2022 - платіжним дорученням № 1401 (призначення платежу: згідно рахунку № 154 від 14.10.2022) сплачено 200 000,00 грн., які є більш вірогідними доказами оплати боргу, ніж докази позивача про наявність боргу (оборотно-сальдова відомість, складена в односторонньому порядку позивачем, та акт звірки), і загалом вказані оплати не відображені ні в акті звірки (за період операцій з 12.01.2021 по 20.10.2021), ні в оборотно - сальдовій відомості по рахунку ( за період з 15.05.2020 по 17.10.2022), проте, вказані оплати свідчать про те, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем як у стверджуваному позивачем у позові розмірі - 301 142,29 грн., так і у розмірі, визначеному судом першої інстанції - 297422 грн 29 коп., внаслідок її погашення вказаними оплатами.
Крім того, вказані докази часткової оплати підлягають прийняттю судом апеляційної інстанції до розгляду і врахуванню при вирішенні спору з огляду на приписи ст. ст. 2, 14, 269 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що відповідні обставини стосовно сплати вказаних сум до подачі позову у серпні 2023 не були повідомлені позивачем суду першої інстанції, і відповідні оплати також не враховані у доданому розрахунку, зокрема оборотно-сальдовій відомості
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що врахування здійсненої відповідачем сплати суми основного боргу, яка була здійснена до ухвалення оскаржуваного рішення, - є справедливим, оскільки попередить необґрунтоване присудження до стягнення заборгованості у цій частині, а також узгоджується з приписами ст. ст. 2, 14, 269 Господарського процесуального кодексу України та завданнями господарського судочинства, у зв'язку з чим доводи скаржника в апеляційній скарзі в частині необхідності врахування часткових оплат, здійснених 27.10.2020 платіжним дорученням № 2804 (призначення платежу: згідно рахунку № 375 від 05.10.2020 ) сплачено 300 000,00 грн., та 14.10.2022 - платіжним дорученням № 1401 (призначення платежу: згідно рахунку № 154 від 14.10.2022) сплачено 200 000,00 грн. - є обгрунтованими.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення 297 422 грн. 29 коп., підлягає скасуванню з ухваленням у цій нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення суми основного боргу.
У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати товару, нараховано пеню у розмірі 222938,49 грн., інфляційні втрати у розмірі 112462,27 грн. та 3% річних у розмірі 19233,72 грн, а саме за накладними:
№ 433 від 20.11.2020 на суму 74 150,33 грн. - період нарахувань з 28.11.2020 по 05.04.2021 (на суму 74 150,33 грн.); з 06.04.2021 по 15.08.2023 (на суму 8 550,98 грн.)
№ 432 від 20.11.2020 на суму 106 297,42 грн. - період нарахувань з 28.11.2020 - по 15.08.2023;
№ 77 від 11.05.2021 на суму 180 718,50 грн. - період нарахувань з 19.05.2021 по 15.08.2023;
№ 90 від 24.05.2021 на суму 175 366,50 грн. - період нарахувань з 01.06.2021 по 13.10.2022 (на суму 175 366,50 грн.), та з 14.10.2022 по 15.08.2023 (на суму нарахувань 11 306,50 грн.);
№ 192 від 18.08.2021 на суму 6 354,35 грн. - період нарахувань з 26.08.2021 по 15.08.2023;
№ 269 від 18.10.2021 на суму 26 498,35 грн - період нарахувань з 26.10.2021 по 15.08.2023;
№ 268 від 18.10.2021 на суму 7 594,09 грн. - період нарахувань з 26.10.2021 по 15.08.2023;
№ 267 від 18.10.2021 на суму 32 949,76 грн. - період нарахувань з 26.10.2021 по15.08.2023;
№ 271 від 20.10.2021 на суму 34 514,50 грн. - період нарахувань з 28.10.2021 по 15.08.2023;
№ 272 від 20.10.2021 на суму 15 766,68 грн. - період нарахувань з 28.10.2021 по 15.08.2023;
№ 197 від 18.11.2022 на суму 12 572,16 грн. - період нарахувань з 26.11.2022 по 15.08.2023;
№ 202 від 25.11.2022 на суму 51 143,65 грн. - період нарахувань - з 03.12.2022 по 15.08.2023;
№ 201 від 25.11.2022 на суму 18 312,00 грн. - період нарахувань з 03.12.2022 по 15..08.2023;
№ 257 від 26.12.2022 на суму 58 657,32 грн. - період нарахувань з 03.01.2023 по 15.08.2023;
№ 258 від 27.12.2022 на суму 3 192,00 грн. - період нарахувань 04.01.2023 по 15.08.2023.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 7.2 договору визначено, що у випадку порушення строку оплати за товар, що поставляється, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від простроченого платежу, за кожний день порушення строку.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до розрахунку позивача, за несвоєчасну оплату послуг, відповідачу нарахована пеня в загальному розмірі 222938 грн 49 коп. Позивачем здійснено нарахування пені на суму заборгованості за кожною видатковою накладною, при цьому, період нарахування штрафної санкції перевищує шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В свою чергу, враховуючи те, що 27.10.2020 платіжним дорученням № 2804 (призначення платежу: згідно рахунку № 375 від 05.10.2020 ) сплачено 300 000,00 грн., та 14.10.2022 - платіжним дорученням № 1401 (призначення платежу: згідно рахунку № 154 від 14.10.2022) сплачено 200 000,00 грн., а тому підстави для нарахування пені у сумі 222938 грн 49 коп., 19233 грн 72 коп. 3 % річних, 112462 грн 27 коп. інфляційних втрат, за визначеними позивачем періодами нарахування - відсутні, у зв?язку з відсутністю доказів як прострочення виконання у відповідності до п. 3.3 Договору, так і наявністю доказів сплати суми заявленого та присудженого боргу за рішенням суду першої інстанції, до подачі позову.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача стягнути з Акціонерного товариства "Сумбуд" заборгованість на загальну суму 655776 грн 77 коп., у тому числі: 301142 грн 29 коп. борг, 222938 грн 49 коп. пеня, 19233 грн 72 коп. 3 % річних, 112462 грн 27 коп. інфляційні втрати, нараховані на підставі договору поставки № 02/19С від 02.01.2019 - не є законними та обґрунтованими, не були доведені в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними та допустимими доказами та спростовані наданими відповідачем більш вірогідними доказами сплати суми боргу до подачі позову, а тому позов не підлягає задоволенню за наведених у дані постанові підстав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
Усі інші доводи, обгрунтування, мотивування учасників спору судом апеляційної інстанції враховані, проте не є такими, що впливають на висновки суду апеляційної інстанції у даній постанові.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез'ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв'язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю, за наведених у даній постанові підстав.
Розподіл судових витрат
Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином:
- судовий збір за подачу позову залишити за позивачем;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люмен-2015" на користь Приватного акціонерного товариства "Сумбуд 11 069 (одиннадцять тисяч шістдесят дев?ять) грн. 85 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Сумбуд» на рішення Господарського суду Сумської області від 23.10.2023 у справі № 920/981/23 - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 23.10.2023 у справі № 920/981/23 - скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Люмен-2015" про стягнення з Акціонерного товариства "Сумбуд" заборгованість на загальну суму 655776 грн 77 коп., у тому числі: 301142 грн 29 коп. борг, 222938 грн 49 коп. пеня, 19233 грн 72 коп. 3 % річних, 112462 грн 27 коп. інфляційні втрати, нараховані на підставі договору поставки № 02/19С від 02.01.2019.
3. Судовий збір за подачу позову залишити за позивачем.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люмен-2015" (40024, м. Суми, вул. Холодноярської бригади, буд. 24, код ЄДРПОУ 39849740) на користь Приватного акціонерного товариства "Сумбуд" (40000, м. Суми вул. Петропавлівська, буд. 86, код ЄДРПОУ 14017843) 11 069 (одинадцять тисяч шістдесят дев?ять) грн. 85 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Матеріали справи № 920/981/23 повернути до Господарського суду Сумської області, доручивши видати наказ на виконання даної постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата підписання постанови: 27.05.2024.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді К.В. Тарасенко
Є.Ю. Шаптала