Номер провадження: 33/813/1285/24
Номер справи місцевого суду: 523/2187/24
Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.
Доповідач Кострицький В. В.
03.06.2024 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Кострицький В.В., за участю: секретаря судового засідання Пухи А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 07.03.2024 року по адміністративному правопорушенню передбаченому ст. 173 КУпАП стосовно ОСОБА_1 ,
встановив:
Короткий виклад обставин справи
Оскарженою постановою ОСОБА_1 визнана винуватою у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 7 (семи) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 119 (сто дев'ятнадцять) грн., зі стягненням судового збору у розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Згідно з оскарженою постановою, 20.01.2024 року о 12 год 00 год. ОСОБА_1 , перебуваючи в тамбурі біля квартири АДРЕСА_1 вчинив хуліганські дії відносно ОСОБА_2 , а саме виражався на її адресу нецензурною лайкою, на зауваження не реагував, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП.
Короткий виклад вимог та доводів апеляційної скарги
Не погоджуючись з постановою судді, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на її незаконність та необґрунтованість, стверджує про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати постанову та ухвалити нову, якою провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Апелянт зазначає, що місцевим судом не враховано відсутність в матеріалах справи доказів його винуватості в скоєнні адміністративного правопорушення. Не доведено належними доказами провакаційну поведінку ОСОБА_1 .. Не враховано наданий суду першої інстанції аудіозапис з мобільного телефону ОСОБА_1 , який на його думку відтворює діалог між ним та ОСОБА_2 ..
Крім того, апелянт звертає увагу, що долучений ним аудіозапис до матеріалів справи підтверджує протиправну поведінку ОСОБА_2 ..
Також зазначав, що не надано правової оцінки тому, що сварка мала взаємний характер.
Вважав, що суд першої інстанції взяв на себе роль обвинувачувача та переоцінив докази у справі , що призвело до прийнття помилкового рішення по суті справи.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновків про таке.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Під час розгляду даної справи про адміністративне правопорушення суддя місцевого суду наведених вище вимог закону не дотримався, оскільки з необхідною та достатньою повнотою не встановив фактичні обставини справи, надав невірну оцінку доказам по справі, та дійшов помилкового висновку про доведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.
Диспозиція ст.173 КУпАП передбачає вчинення особою дрібного хуліганства, тобто нецензурної лайки в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок.
Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства.
Суть даного правопорушення зводиться до вчинення таких дій, що привели до порушення громадського порядку і спокою громадян.
Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.
Громадська небезпека дій правопорушників проявляється в тому, що дрібне хуліганство певною мірою дезорганізує весь комплекс суспільних відносин, що склалися, а дії правопорушників спрямовані проти забезпечення нормального життя, суспільно-політичної діяльності громадян. Дрібне хуліганство необхідно відрізняти від таких схожих дій, як самоправство, приниження гідності, нанесення побоїв, або інших проступків, які мають наслідком адміністративну чи кримінальну відповідальність (поява у нетверезому стані у громадських місцях, порушення правил руху, справи приватного обвинувачення, домашнє насильство тощо).
Об'єктом правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, є суспільні відносини саме у сфері громадського порядку, а для кваліфікації дій особи за цією статтею встановлення хуліганського мотиву є обов'язковим.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого даною нормою, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян
До поняття «інші подібні дії» слід віднести такі прояви дрібного хуліганства, як: насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, покликаних слідкувати за порядком; співання нецензурних пісень, розповідання вульгарних анекдотів групам людей; вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів; ґвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час; публічне справляння природних потреб у не відведених для цього місцях; поява у громадському місці в оголеному вигляді; самовільне без потреби зупинення комунального транспорту; нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту; грубе порушення черг, яке супроводжується ображанням громадян та проявом неповаги до них; знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-небудь майна у незначних розмірах; зривання афіш, плакатів, газет, оголошень зі стендів; умисна (з бешкетництва) швидка їзда на автомобілях та мотоциклах по калюжах поблизу тротуарів, зупинок, інших місць скупчення людей тощо.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього.
Хуліганство, як правопорушення, виключається за наявності таких умов: конфлікт має місце між знайомими, на ґрунті особистих неприязних відносин, тобто без мотивів явної неповаги до суспільства. У такому випадку дії сторін у конфлікті визнаються правопорушенням в залежності від шкоди, яка спричинена фактично та від передбачення кримінальної чи адміністративної відповідальності за спричинення такої шкоди.
Апеляційним судом встановлено, що висновки місцевого суду про доведеність факту події дрібного хуліганства та наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються доказами.
Так, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №015853 від 29.01.2024р., що 20.01.2024 року о 20 год 00 год. ОСОБА_1 , перебуваючи в тамбурі біля квартири АДРЕСА_1 вчинив хуліганські дії відносно ОСОБА_2 , а саме виражався на її адресу нецензурною лайкою, на зауваження не реагував.
Мотивуючи свій висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, суд в оскарженій постанові як на докази послався на: пояснення ОСОБА_2 , а також свідка ОСОБА_3 ; протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 22.01.2024 року.
В судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що прийшов до квартири АДРЕСА_1 з метою передання подарунку своїй дочці. Двері йому відчинила бабуся дитини ОСОБА_2 , яка його в квартиру не пустила, не надала можливості побачити дитину. Окрім того, вона почала його ображати, принижувати, у зв'язку з чим, між ним виникла словесна перепалка, але він її не ображав.
ОСОБА_2 в судовому засіданні суду першої інстанції надала пояснення, що 20.01.2024 року о 12 год 00 год. ОСОБА_1 став гучно стукати у двері квартири АДРЕСА_1 , в якій вона проживає спільною з онукою та дочкою. Вона відчинила двері та стала поясняти ОСОБА_1 щодо його поведінка є некоректною. Однак ОСОБА_1 почав з нею сперечатись, при цьому почав її ображати нецезурною лайкою, кидався в бійку, іграшкою заткнув її рота.
В судовому засіданні суду першої інстанції також були допитаний свідок ОСОБА_3 , який пояснив, що проживає поруч з квартирою АДРЕСА_1 . 20 січня 2024р. він почув гучні крики, вийшов з квартири та побачив, що ОСОБА_2 , перебувала на підлозі, а над нею стояв чоловік, який на неї кричав. Він спитав, що сталося, але чоловік став поводитись зухвало, на зауваження не реагував.
Місцевий суд належним чином не перевірив пояснення ОСОБА_1 під час судового розгляду в сукупності з іншими доказами, що свідчить про неповноту судового розгляду.
Під час перегляду справи в апеляційному порядку було встановлено, що ОСОБА_1 заявляв працівникам поліції про наявність аудіозвукозапису його діалогу з ОСОБА_2 , але ж працівники поліції відмовились приймати даний аудіозапис, у зв'язку з чим його не було долучено до матеріалів справи.
Також з матеріалів справи вбачаеється, що ОСОБА_1 подавав і до суду першої інстанції зазначений аудозапис, але ж судом першої інстанції жодної правової оцінки даному аудозапису не надавалось.
В судовому засіданні в апеляційному суді, ОСОБА_2 підтвердила, що не раніше подій які зафіксовані в протоколі адміністративного правопорушення , які відбулись 29 січня 2024 року та пізніше цієї дати сварки у останньої з ОСОБА_1 не відбувались.
Доказів неправомірності аудіозапису ОСОБА_2 на час розгляду апеляційної скарги, стосовно аудіозапису не надавались.
Враховуючи викладені обставини, оцінивши в сукупності докази наявні в матеріалах справи, суд вважає, що наданий ОСОБА_1 аудіозвукозапис може відтворювати події які пов'язані із розглядом справи, та для суду апеляційної інстанції має орієнтуючий характер, але ж не може бути розглянутий як самостійний доказ , враховуючи його правову природу.
Апеляційний суд звертає увагу, що протокол відносно ОСОБА_1 складено за вчинення дрібного хуліганства, у зв'язку із тим, що останній висловлювалась нецензурною лайкою в бік ОСОБА_2 .. Однак, докази на які послався місцевий суд, не підтверджують винуватості ОСОБА_1 увисловлювалась нецензурною лайкою в бік ОСОБА_2 тобто то в скоєнні адміністративного правопорушення.
Згідно протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 22.01.2024 року, ОСОБА_2 просила вжити заходів до ОСОБА_1 , який 20.01.2024 року, о 20:00 год., за адресою: АДРЕСА_2 , біля квартири АДРЕСА_3 в тамбурі вчинив дебош в ході якого виражався відносно неї нецензурною лайкою, штовхав її, погрожував фізичною розправою на зауваження реагував агресивно.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, підтвердження чи спростування скоєння адміністративного правопорушення, апеляційним судом досліджено аудіозаписи, на яких зафіксовані обставини тих подій.
Так, з аудіозапису вбачається, що з боку ОСОБА_1 відсунті будь-які образливі вислови у бік ОСОБА_2 ..
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до ст. 173 КУпАП дрібне хуліганство - це нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. При цьому, такі дії мають вчинятися безпричинно, з неповаги до громадського порядку і спокою громадян. Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства. Суть даного правопорушення зводиться до вчинення таких дій, що привели до дестабілізації стану суспільства.
Тобто згідно вказаної норми законодавцем чітко визначено поняття «дрібного хуліганства», що включає в себе «нецензурну лайку в громадських місцях», «образливе чіпляння до громадян», а також «інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян». Вказані поняття не є тотожними.
В даному випадку “Хуліганство”, як правопорушення, виключається за наявності таких умов: конфлікт має місце між знайомими, на ґрунті особистих неприязних відносин, тобто без мотивів явної неповаги до суспільства.
З протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення(або таке, що готується) вбачається, що ОСОБА_2 особисто знайома з ОСОБА_1 .
Апеляційний суд зазначає, що в даному випадку виключається склад правопорушення у зв'язку з тим, що даний конфлікт був на підгрутні особистих неприязних відносин, тобто без мотивів явної неповаги до суспільства між знайомими, що не можна вважати хуліганськими діями.
Апеляційний суд наголошує, що матеріали справи про адміністративне правопорушення сформовані правоохоронним органом без дотримання принципу збирання достатніх та належних доказів на підтвердження події правопорушення.
За таких обставин, визнання ОСОБА_1 винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, із загальним зазначенням того, що він висловлювався нецензурною лайкою в бік ОСОБА_2 , чим скоїв дрібне хуліганство є недопустимим.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що доводи апелянта про незаконність складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ст.173 КУпАП та відсутність в її діях складу зазначеного правопорушення, є слушними.
Враховуючи викладене та оцінивши наявні в матеріалах провадження докази, апеляційний суд вважає, що висновок місцевого суду стосовно того, що в діях ОСОБА_1 містяться ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, є необґрунтованим та безпідставним.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З урахуванням встановлених апеляційним судом обставини та положень п.2 ч.8 ст.294 КУпАП, оскаржена постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, в зв'язку з відсутністю події та складу в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 09.04.2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП - скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення та оскарженню не підлягає.
Суддя
Одеського апеляційного суду В.В. Кострицький